1.1.3. Розвиток руху захисту прав споживачів в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 

Загрузка...

Традиційно щороку 15 березня під егідою ООН відзначається Всесвітній день прав споживачів. Проте, це швидше не привід для святкування, а підстава для проведення серйозного аналізу стану справ у сфері захисту прав споживачів.

Стаття 42 Конституції України проголошує: „... Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів”.

Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики щодо захисту прав споживачів на всій території України, здійснює керівництво дорученою сферою управління, несе відповідальність за стан її роз-витку. Були створені управління з захисту прав споживачів. Напри-клад, управління Державної інспекції з якості товарів і торгівлі у Чернігівській області було засновано згідно з постановою Ради Мі-ністрів УРСР № 461 від 10 травня 1965 року й наказу Міністра тор-гівлі УССР № 235 від 10 червня 1965 року наказом Головного управління Держінспекції з якості товарів і торгівлі УРСР від 15 червня 1965 року.

Функції управління: 1. Здійснення контролю за виконанням усіма промисловими під-приємствами, організаціями й підприємствами торгівлі й громад-ського харчування, незалежно від відомчого підпорядкування, законодавства СРСР й УРСР, наказів Державного комітету Ради Міністрів СРСР з торгівлі, Міністерства торгівлі УРСР, стосовно

якості виробництва, зберігання й реалізації товарів народного споживання.

2.         Перевірка якості товарів народного споживання на промислових підприємствах, їх базах, складах.

3.         Здійснення контролю за дотриманням усіма промисловими підприємствами, оптовими базами, конторами, фірмами, підприємствами торгівлі й громадського харчування встановле-них цін та націнок на товари народного споживання.

4.         Контроль за дотриманням в роздрібній торговельний мережі й на підприємствах громадського харчування встановлених правил торгівлі.

5.         Розробка пропозицій про поліпшення виробництва товарів.

На виконання постанови Верховної Ради Української РСР від 12.05.1991 р. № 1024 X11 „Про порядок введення в дію Закону України „Про захист прав споживачів” постановою Ради Міністрів України від 1 червня 1992 року № 297 створено Державний комітет України у справах захисту прав споживачів.

3 липня 1992 року розпорядженням Президента України „Про місцеві органи у справах захисту прав споживачів” створюється Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі.

3 листопада 2000 року управління у справах захисту прав споживачів підпорядковано Державному комітету стандартизації, метрології та сертифікації України.

3 метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів Указом Президента України від 01.10.2002 року Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України перетворено в Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який є цен-тральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом і підпорядкований безпосередньо Кабінету Міністрів України.

Територіальні органи у справах захисту прав споживачів, незва-жаючи на їх недостатню чисельність (наприклад, у Чернігівському обласному управлінні у справах захисту прав споживачів працює 9 чоловік), проводять контроль за дотриманням господарюючими суб’єктами вимог законодавства про захист прав споживачів.

Проблема захисту прав споживачів залишається актуальною, потребує постійного втручання з боку держави, органів місцевого самоврядування, громадських організацій. Тому прийняття Верховною Радою в січні 2002 року змін до Закону „Про захист прав споживачів” в частині визначення повноваження місцевих органів самоврядування є досить важливим і своєчасним кроком.

Слід відзначити, що більшість громадян в Україні, при ще досить невисоких рівнях заробітної плати і пенсій, як ніхто інший потребує гарантії захисту від несправедливої, обманної, незадовільної торгівлі і системи надання послуг.

До невирішених споживацьких проблем слід віднести насичення ринку неякісними, небезпечними, фальсифікованими товарами, низький рівень відповідальності перед споживачем за неякісні по-слуги на транспорті, в медицині, освіті.

До невирішених споживацьких проблем слід віднести організацію вивчення основ законодавства про захист прав споживачів в навчаль-них закладах. Необхідно предметніше навчати підростаюче покоління користуватися своїми правами.

Міжнародна організація споживачів оголосила 2010 рік міжнародним роком споживацької освіти і закликала всі уряди док-ласти зусилля щодо розвитку споживацької освіти.

Пріоритетними напрямами національної політики повинні стати:

1.         створення національної системи захисту прав споживачів з впливовим підключенням до цієї проблеми регіонів, взаємодія всіх її гілок з метою захисту законних інтересів споживачів -громадян суспільства.

2.         інформування і освіта населення з питань національної політики у сфері захисту прав споживачів.

3.         організація системи навчання молоді у всіх типах навчальних закладів правам споживача.

4.         забезпечення якості і безпеки товарів, продуктів, сировини, по-слуг.

5.         вдосконалення законодавства про захист прав споживачів.

6.         особлива увага міє бути надана забезпеченню компетентного вирішення завдань у сфері захисту прав споживачів.

Вирішення поставлених питань дозволить на якісно новому рівні забезпечити захист прав споживачів, що в свою чергу вплине на підвищення життєвого рівня населення.