1.1.2. Передумови виникнення консюмеризму в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 

Загрузка...

Рух споживачів на захист своїх прав в Україні став набувати су-часних рис більше ста років назад, як і в інших країнах світу. Теоре-тиками української споживчої кооперації вважаються М.П. Баллін, М.І. Зібер, М.І. Туган-Барановський. Зокрема, професор Київського університету Микола Іванович Зібер присвятив проблемі ряд робіт. У "Нарисах первісної економічної культури" він на численних історич-них прикладах довів перевагу споживчої кооперації. Робота М. Зібера "Про споживчі асоціації взагалі" розкриває суть кооперації, її практи-чну значущість: "...покупець і продавець перестають вважати себе ворогами, один не підозрює іншого у намірах провести, ошукати йо-го: стверджена досвідом довіра один до одного не допускає подібної думки. Купівля відбувається без торгів, продаж без запрошувань, без-совісної боротьби, обдурювання, підробок".

Першим споживчим товариством в Україні із затвердженим ста-тутом було Харківське товариство, яке виникло завдяки клопотан-ню професорів університету Ковалевського, Гордієнка, Бекетова, громадських діячів Балліна, Бриліантова та ін. Ініціативна група з цих осіб розробила статут товариства і домоглася його затверджен-ня 6 жовтня 1866 р. Це Товариство об'єднувало 356 членів, мало три магазини, завод мінеральних вод, швейну майстерню, їдальню, кафе. Багато сил та енергії в Харківське товариство вкладав Микола Петрович Баллін. He маючи спеціальних наукових знань, він, од-нак, активно вивчав світовий досвід, відвідував Англію, Францію, Німеччину, Швейцарію, підтримував особисті знайомства з відо-мими на той час кооперативним діячем Англії Нилем, французьким професором Шарлем Жидом, організатором німецького кооперати-ву Г. Шульцем-Деличем. Це допомогло М. Балліну вивести харків-ську споживчу кооперацію на прямі зв'язки з кооператорами Захід-ної Європи. На жаль, серед кооперативного керівництва не було комерсантів, обізнаних у справі бізнесу, що призвело кооператив-ний pyx у Харкові до швидкого банкрутства.

Рівно через два роки після появи Харківського - 6 жовтня 1868 р. - було затверджено статут Київського споживчого товариства, фу-ндаторами і членами якого були також науковці і громадські діячі. Серед них: М.І. Зібер, М. Драгоманов, В. Антонович, професор Ло-бко, який був добрим знайомим М. Балліна. Вже в 1869 р. Київське товариство об'єднало 330 членів і зав'язало контакти з подібними товариствами Одеси, Борзни, Керчі. Проіснувало до 1873 р.

іб

Усього впродовж 1866-1870 pp. в Україні було засновано 17 споживчих товариств (у Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Катери-нославі, Полтаві, Балті, Бердянську, Борзні, Ізюмі тощо), які об'єд-нували в основному інтелігенцію. Однак, лише Миколаївське това-риство виявилося життєздатним, а всі інші розпалися.

У період 70-80-х pp. XIX ст. рух споживчої кооперації в Україні розвивався повільно. Значна його активізація спостерігається в 90-ті pp. та на початку XX ст. Почали виникати споживчі товариства робітників, що їх організовували підприємці, а також товариства на селі. Так, наприкінці 1904 р. сільські споживчі товариства станови-ли приблизно половину всієї кількості кооперативів. У 1897 р. був опублікований Перший Статут споживчої кооперації. Впродовж 1891-1904 pp. в Україні з'явилося 469 нових споживчих товариств, або в середньому виникало 36 на рік. У 1900 р. українських спожи-вчих товариств було 182, а в 1906 р. - вже 572. Після оприлюднен-ня Царського Маніфесту 17 жовтня 1905 р. стали виникати робіт-ничі споживчі кооперативи, створені на кошти самих робітників. У 1917 р. в Росії нараховувалося 35 тис. товариств, з яких майже 5 тис. діяли в Україні.

Вдосконалювалася і централізувалася структура руху. Так, у 1908 р. створилася Київська спілка споживчих товариств, яка за два роки свого існування об'єднала 220 товариств Київщини, Поділля, Чернігівщини, Волині. В 1912 р. була організована у Харкові Кра-йова спілка споживчих товариств Півдня Росії. Це була економічно розвинена і стійка спілкова кооперативна організація, що вела тор-говельну діяльність, організувала власні промислові підприємства (миловарню, цегельню, взуттєву фабрику тощо), продукція яких поповнювала її товарні ресурси. Після проведеного у 1908 р. в Мо-скві кооперативного з'їзду в 1913 р. подібний з'їзд був організова-ний у Києві. Останній зокрема розглянув проект кооперативного закону (затвердженого після лютого 1917 p.). Тільки за один 1917 р. виникли 42 спілки. У травні 1917 р. було утворено в Києві велике кооперативне об'єднання споживчої кооперації на Правобережній Україні - Дніпровська Спілка споживчих товариств.

Після оприлюднення перших радянських декретів щодо розвитку споживчої кооперації рух споживчої кооперації в Україні втратив свою незалежність і свої функції захисту своїх членів як споживачів.

Історичною передумовою появи консюмеризму в Україні, як і в усьому Радянському Союзі, стали певні доробки в галузі управлін-ня та створення систем якості, які реалізовувалися з перших радянських п'ятирічок. Найбільш відомими серед них стали системи управління якістю, які вперше були запроваджені на українських підприємствах.

Наприкінці 80-х pp. на теренах Радянської України проявляється і громадський рух споживачів. Перші центри з'являються в Одесі, Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові. На загальній хвилі демократизації суспільства в період перебудови, коли з'явилися пе-рші зареєстровані громадські консюмерські організації у різних мі-стах СРСР, в 1989 р. було засновано Українську Асоціацію спожи-вачів в Києві, всеукраїнську громадську професійну організацію -Українську Асоціацію якості, а також консюмерські центри в інших містах України