4.2. Права споживачів за сучасних форм торгівлі 4.2.1. Придбання товарів через інтернет: як споживачеві захистити свої права


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 

Загрузка...

При придбанні товару у інтернет-магазині (далі - і-магазин) споживач заходить на сайт продавця, знаходить потрібний йому товар (при цьому можна роздивитися його фотознімки, прочитати опис, а нерідко ще й відгуки тих, хто встиг його купити раніше), потім обирає спосіб доставки і оплати. Доставляють товари, як пра-вило:

-          кур'єр магазину;

-          поштою;

-          кур'єрські служби;

-          залізницею.

He менш різноманітні й способи оплати. Найпоширеніші:

-          готівкою (кур'єру);

-          банківським переказом;

-          платіжними картками (далі - кредитками) на сайті магазину. Дехто згадає ще один варіант інтернет-торгівлі - покупець знахо-

дить товар на сайті продавця, а потім іде за вказаною адресою і купує те, що йому потрібно. Вся відмінність від звичайного походу в мага-зин у тому, що людина спочатку пересвідчується, що продавець має необхідну ій річ. Назвати цей спосіб реальною торгівлею через Інтер-нет не можна, тому все сказане нижче його не стосується.

Отже, основні особливості інтернет-торгівлі, з точки зору покуп-ця, такі:

1) отримання товару і оплата за нього не збігаються у часі (крім випадку, коли доставку здійснює кур'єр і він же забирає гроші);

2) при отриманні товару не завжди можна перевірити його ком-плектність та якість (наприклад, якщо товар надсилають по-штою).

Крім того, поки що не всі і-магазини повідомляють на своїх сай-тах власну адресу та інші реквізити. А тому покупець не знає, де шукати продавця, якщо той не відвантажив товар замовнику або підсунув брак.

Але все не так сумно, як здається на перший погляд. Адже не так давно (13.01.06 р.) запрацювала нова редакція Закону про захист споживачів.

Говорячи далі про споживача (покупця), ми будемо мати на увазі виключно фізосіб, які придбавають продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльніс-тю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 За-кону про захист споживачів).

Оформляємо документи:

Купівлю-продаж товарів в Інтернеті п. 8 ст. 1 Закону про захист споживачів відносить до договорів, укладених на відстані. Це договір, укладений продавцем зі споживачем за допомогою "засобів дистан-ційного зв'язку", до яких належать телекомунікаційні мережі, пошто-вий зв'язок, телебачення та інформаційні мережі, зокрема Інтернет.

Вимоги до інтернет-торговця досить суворі. Перед укладенням договору купівлі-продажу він повинен (ч. 2 ст. 13 Закону про за-хист споживачів) надати споживачеві інформацію про:

1)         найменування продавця та його місцезнаходження. Якщо з найменуванням у більшості і-магазинів проблем немає (на будь-якому їхньому сайті є напис на кшталт "Інтернет-магазин "100 дріб-ниць"), то власну адресу оприлюднюють лише поодинокі сміливці;

2)         порядок прийняття претензії. Закон не розшифровує, про які претензії йдеться. Ймовірно, про претензії покупця до продавця;

3)         основні характеристики продукції'. Ось із цим у будь-якого і-магазину все гаразд. Як правило, можна побачити і детальний опис товару, і його фотознімки;

4)         ціну, включаючи плату за доставку. Тут також усе зрозумі-ло. Якщо і-магазин бере окрему плату за доставку, про це, здебіль-шого, зазначають на його сайті. Ну а знайти сайт, де б не було ціни запропонованого товару, мабуть, просто нереально;

5)         умови оплати;

6)         гарантійні зобов’язання та інші послуги, пов’язані з утри-манням чи ремонтом продукції. Переважно на товари, придбані в

і-магазині, поширюється така ж гарантія від виробника, як і на про-дукцію у звичайних магазинах;

7)         інші умови поставки;

8)         мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає пе-ріодичні поставки продукції;

9)         вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізня-ється від граничного тарифу. Найвірогідніше, що до інтернет-торгівлі подібна вимога не має ніякого стосунку. Адже за те, що покупець відвідує сайт і-магазину, останньому він нічого не пла-тить;

 

10)       період прийняття пропозицій. У випадку і-магазину такі дані можуть знадобитись, якщо продавець закуповує і постачає то-вар тільки під конкретне замовлення;

11)       порядок розірвання договору. А от над цим більшості і-магазинів доведеться попрацювати. Про те, як можна розірвати до-говір, ми напишемо трохи згодом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону про захист споживачів те, що спожи-вачу надано наведені вище відомості, і-магазин повинен підтвер-дити письмово або за допомогою електронного повідомлення. Та-ким повідомленням називають інформацію, яку споживач може у будь-який спосіб відтворити або зберегти в електронному вигляді (п. 10 ст. 1 Закону). У нашій ситуації - інтернет-сторінка, на яку покупець потрапляє перед тим, як запит на купівлю товару буде сформовано. Однак радимо продавцям потурбуватись і про дублю-вання всіх даних на папері або хоча б в електронному листі.

Якщо інше не передбачено договором, продавець повинен по-ставити товар не пізніше 30 днів із моменту одержання згоди споживача на укладення договору (ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів). Коли продавець не має замовленого товару і тому він не може виконати договір, йому необхідно повідомити споживача якнайшвидше, але не пізніше 30 днів з моменту одержання його згоди на укладення договору.

Ось товар замовлено і доставлено. Які документи слід отримати по-купцю? Це залежить від того, хто продавець (юридична особа чи при-ватний підприємець) і які способи оплати та доставки обрав покупець.

Справа в тому, що правочини між фізичною та юридичною особою, а також між фізособами на суму, що перевищує 340 грн., треба вчиня-ти у письмовій формі (ч. 1 ст. 208 Цивільного Кодексу України (ЦКУ)). Виняток знайдемо у ч. 1 ст. 206 ЦКУ - усно можуть вчиняти правочини, які сторони повністю виконують у момент вчинення.

Виходить, договір купівлі-продажу не потрібно оформляти письмово, коли:

-          товар через і-магазин продає фізособа-підприємець і вартість товару не перевищує 340 грн.;

-          момент оплати й отримання товару збігаються (незалежно від вар-тості покупки і того, кому належить і-магазин), тобто замовлення доставляє кур'єр магазину і він же приймає готівку в оплату.

У решті випадках правочин, який виникає при купівлі товару в і-магазині, оформляють письмово. При цьому правочин вважають вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одно-му або в кількох документах: у листах, телеграмах, якими обміня-лися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦКУ). Наприклад, у рахунку-фактурі, яку і-магазин надсилає покупцю після того, як той замовить щось на сайті. Правочин буде укладеним письмово тоді, коли і-магазин письмово підтвердить інформацію зі ст. 13 Закону про захист спо-живачів. Про те, що покупець визнає правочин, свідчитиме надхо-дження від нього оплати або листа (телеграми), у якому він пого-джується придбати товар.

Крім того, ЦКУ допускає, що сторони можуть виражати свою волю за допомогою телетайпного, електронного або іншого техніч-ного засобу зв'язку. Тобто, якщо продавець і покупець обмінялися електронними листами, можна б сказати, що договір купівлі-продажу укладений письмово. Можна було б, аби обидві сторони дотримувалися при цьому вимог Закону про цифровий підпис. Але поки що він не набув в Україні широкого поширення.

І-магазин має видати покупцю розрахунковий документ, що за-свідчує купівлю, з позначенням дати продажу (ч. 11 ст. 8 Закону про захист споживачів). А ще суб'єкти підприємницької діяльності (у т. ч. й і-магазини), які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів у сфері торгівлі, зокрема, зобов'язані (ст. 3 Закону про РРО):

1)         проводити розрахункові операції на повну суму покупки через реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуван-ням відповідних розрахункових документів;

2)         видавати особі, яка отримує або повертає товар, розрахун-ковий документ встановленої форми (ним може бути фіскальний касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція тощо) на повну суму проведеної операції.

РРО та розрахункові книжки не застосовують (ст. 9 Закону про РРО), серед іншого, при:

-          виконанні банківських операцій (тобто коли покупець перерахо-вує гроші за товар через банк);

-          продажу товарів у системах електронної комерції (коли замов-лення та оплату здійснюють на сайті продавця (ввівши дані бан-ківської платіжної картки) або за допомогою електронного бан-кінгу );

-          продажу товарів фізособами-підприємцями, які придбали фіксо-ваний патент або сплачують єдиний податок і ведуть Книгу об-ліку доходів і витрат.

Тоді і-магазину слід виписати покупцю товарний чек (якщо про-давець - фізособа-підприємець) або накладну (якщо продавець -юридична особа).

Крім того, до товару повинні додати документ (паспорт, талон тощо), у якому виробник зазначає гарантійний строк на свою продукцію (ч. 2 ст. 7 Закону про захист споживачів).

Коли можна повернути товар

Договір купівлі-продажу, укладений через Інтернет, покупець може розірвати протягом 14 днів із моменту підтвердження інфо-рмації про укладення договору від продавця або з моменту одер-жання товару чи його першої поставки (ч. 4 cт.13 Закону про захист споживачів). Якщо згадане підтвердження не відповідає наведеним вище вимогам, покупець вправі розірвати договір протягом 90 днів від дати отримання інформації. Утім продавець може виправитися і надіслати нове, правильне підтвердження. У такому випадку поку-пцю дозволено відмовитися від договору протягом 14 днів з момен-ту одержання уточненого повідомлення.

Якщо покупець вирішив розірвати договір, він має повідомити продавця про місце, де продукцію можна забрати назад (ч. 5 ст. 12 Закону про захист споживачів). Обов’язок споживача зберігати її в себе припиняється по закінченні 60 днів після одержання. Якщо протягом цього часу продавець не приїде за товаром, товар стає власністю споживача, причому безоплатно. Коли для доставки використовували послуги пошти, у договорі може бути передбаче-но, що покупець повертатиме товар також поштою. Тоді будь-які витрати, пов’язані з пересиланням продукції, покладають на про-давця (він має відшкодувати споживачу гроші, які той заплатив у зв’язку з поверненням).

Щоб мати змогу розірвати договір купівлі-продажу, споживач повинен зберігати товар у незмінному стані (ч. 7 ст. 12 Закону про захист споживачів).

Однак повернути товар, що не сподобався, вдасться не завжди. У ч. 5 ст. 13 Закону про захист споживачів перелічено обставини, за яких це неможливо:

1)         за згодою споживача поставка товару електронними засобами зв’язку відбулася до закінчення строку розірвання договору, про що споживачеві повідомлено у підтвердженні інформації (наприклад, при купівлі через Інтернет комп’ютерної програми її можуть наді-слати споживачу дуже оперативно);

2)         ціна товару залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;

3)         договір стосується виготовлення або переробки товару на за-мовлення споживача, тобто товар не можна продати іншим особам (або можна з істотними фінансовими втратами для продавця);

4)         споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій

комп’ютерного забезпечення (компакт-диск), які постачають запе-

чатаними;

5)         договір стосується доставки періодичних видань;

6)         договір укладено щодо лотерей чи інших азартних ігор.

Ч. 6 ст. 13 Закону про захист споживачів дозволяє продавцю ви-користовувати у договорі стандартну умову про можливість заміни товару за його відсутності іншим. Про це покупця повинні повід-омити перед укладенням договору.

Утім перейматися щодо такої умови пересічному покупцю не ва-рто. Адже продавець може замінити товар тільки тоді, коли одноча-сно виконуються три умови:

1)         інший товар відповідає меті використання замовленого;

2)         має таку ж або кращу якість;

3)         його ціна не перевищує ціни замовленого товару. Наприклад, людина замовила в і-магазині кольоровий телевізор. А їй надіслали аналогічний телевізор (за ті ж гроші), але ще й з функцією телетек-сту. Навряд чи хтось буде заперечувати. Та й можливість повернути протягом 14 днів товар, що не сподобався, у покупця залишається.