TEMA 3. ЗАГАЛЬНОГРОМАДСЬКА ДЕРЖАВНА КОНСЮМЕРСЬКА ПОЛІТИКА ЦИВІЛІЗОВАНИХ КРАЇН ЩОДО ШДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ТОВАРІВ I ПОСЛУГ 3.1. Закон про несумлінну конкуренцію на захист прав споживачів у країнах Центральної і Східної Європи


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 

Загрузка...

Несподівані випадки несумлінної конкуренції в колишніх соціа-лістичних країнах стали підтвердженням існуючої конкуренції як такої. Однак через відсутність правового регулювання і відповідної практики, серйозної теоретичної бази несумлінна конкуренція час-то приводить до хаотичних і примітивних взаємин на ринку. Фак-тично виникає «рай для несумлінної конкуренції», де навіть імениті закордонні фірми використовують методи реклами, уже багато ро-ків заборонені в них на батьківщині. Це є наслідком недоліків "юридичної інфраструктури» (недостатня кількість юристів, відсу-тність свіжої судової практики, недосвідченість суддів).

В останні роки в сфері законодавчого регулювання проблем не-сумлінної конкуренції зроблені певні кроки. Дійсний аналіз спира-ється на новітні законодавчі акти: Закон про захист конкуренції від 13 травня 1991 р. (Болгарія); Закон про боротьбу з недобросовісною конкуренцією від 16 квітня 1993 р. (Польща); Закон про припинен-ня несумлінної конкуренції від 28 січня 1991 р, (Румунія); Закон про конкуренцію й обмеження монополістичної діяльності на това-рних ринках від 22 березня 1991 р. (Росія); Закон про захист конку-ренції від 25 березня 1993 р. (Словенія); розділ 5 «Економічна кон-куренція» першої частини діючого й нині як у Чехії, так і в Словаччині, Торговельного кодексу від 5 листопада 1991 р. колиш-ньої Чехословаччини; Закон № 86 про заборону несумлінного по-водження на ринку від 20 листопада 1990 р. (Угорщина).

Крім того, нами проаналізований цілий ряд конкурентних і ан-тимонопольних законів окремих колишніх республік СРСР і При-балтійських від 1991 - 1992 p., а саме: закони Казахстану, Молдови, Білорусі, а також Латвії й Литви.

Окремого порівняльного розгляду заслуговує недавно виданий у Китаї Закон про боротьбу з несумлінною конкуренцією від 2 верес-ня 1993 p., що представляє собою, свого роду, доповнення до роз-роблювального в останні роки реформаторського законодавства, що охоплює всі сфери охорони промислової власності й авторсько-го права. Розробка подібних документів свідчить про перехід від соціалістичного господарства з централізованим керуванням до ри-нкової економіки, введення якої ідеологічно узаконюється, назвою

«соціалістичне ринкове господарство». При цьому слід зазначити, що в такому оформленні мова йде не про метаморфозу існуючої концептуальної соціалістичної правової моделі, а про її подолання в постсоціалістичній ринковій економіці.

Подібна трансформація супроводжується появою великої кілько-сті реформаторських законів майже у всіх сферах торговельного, суспільного й економічного законодавства. Особливої уваги при цьому заслуговує факт визнання ринкової економіки й підтримки конкуренції новими постсоціалістичними Конституціями майже всіх вищезазначаних країн.

Крім того, реформаторську законотворчість по конкурентному праву варто розглядати у зв'язку з надзвичайною динамікою ре-форм майже всіх сфер охорони промислової власності (закони про патенти, промислові зразки, типології інтегральних мікросхем, то-варні знаки), а також авторського права.

Країни Центральної й Східної Європи, достатньо природно, орі-єнтувалися при переході від соціалізму до ринкової економіки на зазначені країни Західної Європи, що мають у своєму розпоря-дженні перевірені правові моделі. Це стосується й сфери несумлін-ної конкуренції, особливо в її континентально-європейському ви-раженні. При подібній стратегії часто використовується прив'язка західноєвропейських правових моделей до власних законодавчих, висхідних до довоєнних часів традицій вищезазначених нами країн, за винятком колишнього СРСР.

Як характерний приклад візьмемо Польщу, де після відповідної попередньої роботи юристів була багаторазово підтверджена прак-тикою судочинства застосовність колишнього й у своїй цивільно-правовій частині формально ніколи не втратила чинності Закону про несумлінну конкуренцію від 1926 p.; тільки ст. 30 нового Зако-ну про несумлінну конкуренцію від 16 квітня 1993 р. він був фор-мально відмінений. За іронією долі наступним прикладом могла б стати НДР, де відбувалися подібні дебати щодо подальшої дієвості німецького Закону про недобросовісну конкуренцію від 1909 p., однак рішення з цього питання було прийнято тільки після возз'єд-нання Німеччини в результаті додаткового розгляду.

Така прив'язка до власних старих правових зразків має значення при оцінці окремих проявів недобросовісної конкуренції в умовах перехідного періоду, що мали місце також і в довоєнному минулому.

Правове регулювання розглянутих країн відноситься до різних типів. Мова йде, з одному боку, - про румунський Закон про недобросовісну

конкуренцію 1991 p. і польський Закон про несумлінну конкуренцію 1993 p., також китайський від 1993 р. - про традиційне регулювання в трактуванні німецького Закону про несумлінну конкуренцію, де до уваги береться винятково сумлінність конкуренції, а питання права об-межень конкуренції надають окремо картельним чи антимонопольним законам. 3 іншого боку, право сумлінності (як у випадку Болгарії, Сло-венії й Угорщини, а також Росії й інша колишніх радянських респуб-лік) можна трактувати як частину загального регулювання конкуренції, що розглядає рівною мірою волю й сумлінність конкуренції, і в такий спосіб відмовитися від окремого регулювання сфери обмеження кон-куренції й несумлінної конкуренції.

Однак при оцінці даного питання варто враховувати також особ-ливі умови країн, що трансформуються, а найчастіше й відсутність досвіду в ефективному застосуванні законів. Так, у Болгарії й Уго-рщині втручання конкурентних органів може бути стимулюючим фактором і в сфері несумлінної конкуренції, що сприяє повноцінній боротьбі з порушеннями законів конкуренції, хоча даремною була б надія через численність і різноманіття таких порушень, на забезпе-чення сумлінної конкуренції в загальному й довгостроковому розу-мінні такої тільки шляхом відомчого втручання. Можливо, розділе-ний і доповнений образ дій через учасників ринку, з одному боку, і органи конкурентного нагляду - з іншого, як зазначає, наприклад, угорський закон поводження на ринку, являють собою можливу компромісну модель для перехідного періоду. Питання варто вису-нути на обговорення, однак спочатку необхідно докладніше роз-глянути окремі типи правового регулювання.

ПОЛЬЩА

Новий польський Закон про несумлінну конкуренцію від 16 кві-тня 1993 г, є одночасно одним із останніх у Центральній і Східній Європі й таким, котрий найзрозуміліше відповідає традиційному в Центральній Європі типу регулювання, при якому окремо стоїть регулювання в сфері боротьби з несумлінною конкуренцією. На-віть якщо цей новий закон і спирається на довоєнний від 1 серпня 1926 p., він далеко виходить за його рамки й, безумовно, являє со-бою сучасний правовий акт.

Так, уже при описі мети закону в ст. 1 охорона інтересів громад-ськості, конкурентів, одержувачів (клієнтів) і споживачів назива-ється рівноцінною. Закон містить, поряд з генеральним положен-ням (ст. 3, ч. 1), орієнтованим на суперечні закону й звичаям конкурентні дії, численні з погляду німецького Закону про несумлінну конкуренцію "модифіковані" окремі факти. Зокрема, у ст. 16 дається дуже велике, сформульоване за зразком генерального по-ложення й далі спеціалізоване регулювання несумлінної реклами. Крім того, необхідність боротьби з порушеннями конкуренції під-креслюється завдяки спеціально виділеному регулюванню цивіль-них і кримінально-правових санкцій (статті 18ff, 23ff); при цьому у відомих межах передбачене позовне об'єднання.

Границя стосовно картельного (антимонопольного) права прово-диться дуже чітко завдяки рішенню антимонопольного суду Вар-шави від 19 вересня 1991 р. про те, що неприпустимим є одночас-ний осуд порушень, зв'язаних з несумлінною конкуренцією, у ході картельного розслідування також і в змісті різних, наявних у розпо-рядженні санкцій (з одному боку, цивільно-правових, із іншого -управлінсько-правових).

РУМУНІЯ

Румунський Закон про несумлінну конкуренцію від 1991 p., та-кож відноситься до типу роздільного регулювання. Він містить від-повідно орієнтоване на порушення звичаїв генеральне положення (статті 1 і 2); представлені далі окремі факти він пов'язує, в першу чергу, з порушенням суспільного порядку (ст. 4) і карними злочи-нами (ст. 5), однак не залишає без уваги й цивільно-правової відпо-відальності учасників (статті 6 і 7). Але по системі цивільно-правових санкцій посилаються при цьому на загальні положення цивільного права й Цивільного процесуального кодексу (ст. 9). Не-зважаючи на ряд перелічених фактів, що передбачають захист спо-живача, закон залишається дещо стриманим стосовно ідеї захисту його інтересів.

Румунське законодавство містить окрему Постанову про захист інтересів споживача від 21 серпня 1992 p., що представляє собою суміш положень по захисту здоров'я й безпеки споживача, а також про обов'язки - гарантійних і інформаційних - «економічних аген-тів» щодо відповідальності за товар. Крім того, воно містить у фо-рмі генерального положення зобов'язання щодо коректного, що ви-ключає зловживання в торговельний практиці поводження. Цей припис може інтерпретуватися як поширення, з погляду захисту ін-тересів споживача, генерального положення Закону про несумлінну конкуренцію. Крім того, Постанова про захист інтересів споживача гарантує споживчим об'єднанням, що в Законі про несумлінну кон-куренцію згадуються дуже побічно - як «професійно-станові орга-нізації» (ст. 8 ЗНК Румунії), що мають можливість робити заяви,

численні консультаційні й ініціативні права, а також позовні пов-новаження для реалізації прав і інтересів своїх членів (ст. 31).

ЧЕХІЯ Й СЛОВАЧЧИНА

Свій шлях обрала колишня Чехословаччина, включивши регу-лювання сфери несумлінної конкуренції в главу 5 «Економічна конкуренція» Торговельного кодексу від 5 листопада 1991 р.

Цей кодекс продовжує діяти як у Чехії, так і в Словаччині. Також відноситься й до окремого Закону про захист економічного (госпо-дарського) змагання від 30 січня 1991 p., що, однак, обновляється вже в Чехії,

Рівнобіжне існування регулювання сфери несумлінної конкурен-ції в торговельному законодавстві й антимонопольному праві в зга-даному Законі про захист чітко показує, що Чехія й Словаччина до-держуються роздільного принципу; однак, перший розділ у главі 5 «Доля в економічного змаганні» Торговельного кодексу містить, свого роду, "надпоняття» (§42, ч. 1) зловживань в економічної кон-куренції як у сфері несумлінної конкуренції, так і в сфері обмежен-ня конкуренції, причому для останньої робиться посилання на За-кон про захист економічного змагання.

Присвячений несумлінній конкуренції другий розділ Торговель-ного кодексу (ТК) містить генеральне положення (§44, ч. 1), орієн-товане на протиріччя добрим звичаям у конкуренції, причому слід зазначити чітке згадування споживачів поряд зі звичайними учас-никами змагання, Параграф 44, ч. 2 являє собою перелік окремих фактів, що надалі (§46 - 52) регулюються детальніше. У рамках спеціальних положень про санкції (§53 підприємницьким і спожив-чим союзам (як юридичним особам) гарантуються повноваження в пред'явленні позовів про невиконання обов'язків і про усунення, a також у випадках введення в оману й небезпеку, обдурюванні.

Проте в колишній Чехословаччині 16 грудня 1992 p., незадовго до її поділу, був виданий Закон про охорону інтересів споживача; він містить, подібно Постанові про захист інтересів споживачів у Румунії, поряд з положеннями, що служать здоров'ю й безпеці спо-живачів, окремі положення, як наприклад, заборона на дискриміна-цію споживачів (§6) і їх обман (§8), а також загальне регулювання з питань недозволеної реклами (§20). Ці положення забороняють об-ман споживачів, особливо шляхом подання неправильних, непов-них, непідтверджених, неточних, нечітких, двосмислових й т.п. зведень, а також відповідної форми реклами, як ті, що зачіпають національні чи релігійні почуття. У рамках адміністративного нагляду споживчим союзам гарантуються визначені ініціативні права (§25, 26). У Чехії і Словаччині існує чіткий поділ між сферами об-меження конкуренції й несумлінної конкуренції.

УГОРЩИНА

Найбільш чітко представляє тип сучасного, роздільного регулю-вання несумлінної конкуренції з включенням проблеми захисту ін-тересів споживача, загального регулювання поводження на ринку, забезпечує захист інтересів споживача Угорський Закон № 86 про заборону на несумлінне поводження на ринку (ЗНПР) від 20 листо-пада 1990 p., попередником ЯКОГО був Закон IV про заборону не-сумлінної господарської діяльності від 31 жовтня 1984 p., що мав подібну структуру.

Відповідно до загальної цільової настанови ЗНПР № 86/1990 вже в преамбулі називає волю й сумлінність економічної конкуренції як ос-новні умови ринкової конкуренції й проголошує інтереси громадсько-сті, конкурентів і споживачів у найширшому змісті слова (тобто про-мислові одержувачі й кінцеві споживачі) як захисну мету закону. У змісті генерального положення (3, ч. 1) підприємцям ще раз ставиться в обов'язок повага волі й сумлінності економічної конкуренції; до ви-мог підприємницької сумлінності додається генеральне положення про заборону несумлінної економічної діяльності (3, ч. 2).Це узагаль-нене поняття (несумлінності) поширюється в першу чергу на поло-ження про заборону несумлінних ринкових методів у першій частині закону, де регулюються в главі 1 (§1, ч. 10) окремі факти несумлінної конкуренції в традиційному змісті, а в главі 2 (§11 - 13) - загальна за-борона на обман (введення в оману) споживачів. Крім того, ця заборо-на поширюється також на регульовані угоди, що обмежують конкуре-нцію (ч. 3), і зловживання економічною могутністю положення (ч. 4), що так само, як і в другій частині закону, регулює проникаючий конт-роль, служить, власне, волі конкуренції.

Така нескладна для області розслідувань угорська модель указує на два моменти: по-перше, таке об'єднуюче рішення в змісті вели-кого регулювання поводження на ринку цілком може привести до обміркованого за змістом урівноваженого регулювання проблеми сумлінності конкуренції, а також запитів інтересів споживача; по-друге, допомагає відповідному зсуву від громадянсько-правового до управлінсько-правового санкціонування порушень у сфері несу-млінної конкуренції, де зараз в Угорщині (у Болгарії трохи інакше) поки що не враховується велика кількість окремих правопорушень з питань несумлінної конкуренції.