Печерне місто-фортеця Тепе-Кермен (“Замок на Горі”)


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

 кам’яними вулицями. На Кенаській вулиці стоять два ка-раїмські молитовні будинки-кенаси. Старішу кенасу XIV ст. оточує тераса з дев’ятьма кам’яними колонами. Тут було місце зборів общини. Друга кенаса датована XVIII ст., і звела її об-щина караїмських переселенців з Магупа. Всередині кенаси виглядають аскетично: перший маленький зал, відділений пе-регородкою, має ослони, оббиті повстю й телячою шкірою; си-дячи на них, молилися поважні старці.

На встеленій килимами підлозі великого залу кенаси мо-лилися чоловіки, а на верхньому балкончику, за дерев’яними ґратами – жінки (щоб не відволікати мужів під час молитви). На балкончик ведуть окремі сходи з сусіднього двору, відгоро-дженого стіною від головного двору сакрального ансамблю.

Проте кращою архітектурною окрасою Чуфут-Кале є мав-золей Джанике-ханум, доньки золотоординського повелителя Тохтамиша зі священного монгльського роду чингисідів, відо-мої політичної діячки, правительки Кирк-ору, правовірної му-сульманки, яка в 1416 р. з Хорезму здійснила паломництво-хадж у Мекку у супроводі багатого каравану й особистої охо-рони з 300 монгольських витязів. За загратованими дверима мавзолею лежить кам’яний надгробок з посмертним написом-звеличенням Джанике-ханум арабською мовою. Неподалік від мавзолею 1437 р. видніються руїни мечеті, побудованої в 1346 р. А далі вздовж північного краю міста тягнеться глибоке про-валля й відкривається неозора панорама Головної гряди Кримських гір.

Печерне місто-фортеця Тепе-Кермен (“Замок на Горі”) розташоване на скелястій вершині однойменної гори-останця за 5 км. на південний захід від Чуфут-Кале. Останець висотою 534 м. піднімається над оточуючою місциною на 220 м. В ньо-му налічується близько 250 печер житлового, культового і гос-подарського призначення, розташованих у декілька поверхів. Оборонну функцію виконували печери-каземати горішнього ярусу.

Ці печери мають вузькі бійниці та тунелі сполучення для маневреності пересування воїнів.

 Тепе-Кермен проіснував з V до XIV ст. Він прикривав підступи до Чуфут-Кале з боку долини р.Кача й Алуштинської долини. Засновниками поселення є аси (як і сусіднього Чу-фут-Кале). Місто зазнавало нападів утигурів, військ Хазарсь-кого каганату, печенігів та половців. Але остаточно спо-рожніло після татарської навали орди хана Ногая в 1299 р.

Окрасою міста є просторий (4,5 х 10,5) печерний храм VIII – IX ст. з рядом із шести кам’яних колон довкола вівтаря, двома висічненими в закутку гробницями, залишками грець-ких написів. Архітектурні особливості церкви споріднюють її з печерними храмами Каппадокії.

Сусідня скеля-останець Киз-Кермен (“Дівочий замок”) з V ст. використовувався саме як замок. З трьох боків його ото-чують прямовисні урвища висотою 170 – 210 м., і лише з півночі вузький гребінь сполучає скелю з плато. Гребінь в V – XIV ст. перегороджувала висока кам’яна стіна.