Розділ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ОБОРОННИХ СПОРУД. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Доктор історичних наук Орест Мацюк розробив наступну класифікацію оборонних споруд України:

♦          давньоруські укріплені городи;

♦          міста-фортеці;

♦          замки;

♦          оборонні монастирі;

♦          церкви; костели, синагоги;

♦          військові укріплення;

♦          сторожові вежі;

♦          оборонні дзвіниці.

О.В.Лесик запропонував класифікувати усі замки і монас-тирі України за придатністю цих пам’яток для розміщення в них функціональних груп приміщень закладів відпочинку й туризму [58]. На основі аналізу історичної цінності замків і монастирів, особливостей їх розташування, характеристики навколишнього ландшафту, технічного стану, особливостей об’ємно-просторових та архітектурно-планувальних рішень, характеристики сучасного використання, а також економічної доцільності пристосування даних пам’яток до сучасних реалій усі оборонні споруди нашої держави необхідно розподілити на чотири охоронно-функціональні класи (рис.2.1).

О.Лесик до групи А відносить такі пам’ятки архітектури:

♦          заповідники в Києво-Печерській Лаврі, Львові, Луцьку, Білгороді-Дністровському, Кам’янці-Подільському, Чернігові, Судаку;

♦          музеї в замках Ужгорода, Луцька, Олеська, Мукачево, Острога, Меджибожа, Чинадієво, Золочева, Києва, Те-ребовлі, Хотина, Братський і Видубецький монастирі в Києві, Вознесенський монастир у Переяславі-Хмель-ницькому, монастир єзуїтів у Вінниці, Миколаївський монастир у Шаргороді, монастир єзуїтів у Луцьку, моКлас А: Замки і фортеці, придатні для викорис-тання під історико-архітектурні заповідники та музеї

Клас Б: Замки і фортеці, придатні для викорис-тання під заклади відпочинку й туризму (тема-тичні готелі, лицарські ресторани, анімаційні театри-скансени)

Клас В: Замки, фортеці і монастирі, придатні для часткового туристично-краєзнавчого вико-ристання (з відведенням окремих приміщень під міні-готелі чи таверни)

Клас Г: Замки і фортеці, туристично-краєзнавче упорядкування яких сприяє їх фізи-чному збереженню й охороні історичного ландшафту

 Рис. 2.1. Туристично-краєзнавча класифікація оборонних споруд України (за О.Лесиком, зі змінами й доповненнями)

настир у Любишові, Кармелітський монастир у Берди-

чеві, Здвиженський монастир у Полтаві, монастирі у

Виноградові, Городенці, монастир-скит у Маняві,

Домінікантський,      монастирі       Кармелітський,

Онуфріївський, кларисок, бернардинців у Львові, мо-настирі Василіян у Червонограді, Жовкві, Введенський монастир у Ніжині, Троїцький монастир у Кам’янці-Подільському, Єлецький монастир у Чернігові. До групи Б віднесено замки і монастирі, придатні для ви-користання під:

♦ готелі: замки в Свіржі, Бережанах, Жовкві, Старому Селі, Олиці, Клевані, частина приміщень монастирів у Браїлові, Підкамені, Гамаліївці, Львові, Луцьку, Сокалі, Ізяславі, Гусятині, Путивлі, історичних Мгарського та Мовчанського монастирів;

♦                      відпочинкові пансіонати: замки у Бродах, Підгірцях, Збаражі, частина приміщень монастирів у Гусятині, Гвіздці, Дубні, Городку, Хрещатику, Слов’яногірську, Микулинцях, Барі, Зимному, Плісницькому;

♦          турбази з умовами будівництва спальних корпусів: замки в Поморянах, Летичеві, Панівцях, монастир у Зо-лочеві, монастир домініканців у Перемишлянах, монас-тир реформатів у Раві-Руській, Троїцький монастир у Межиріччі, монастир бригідок у Сокалі, Троїцький мо-настир у Сатанівській Слобідці;

♦          туристичні притулки: замки в Золотому Потоці, Яб-лунівці, Сидорові, Микулинцях, Ізяславі, Старокостян-тинові, монастир шариток у Луцьку, Воскресенський монастир у Корці, монастир францисканців у Кам’янці-Подільському.

До групи В віднесено замки і монастирі, які частково мож-на використовувати для розташування туристичних закладів:

♦          замки в Невицькому, Хусті, Гологорах, Кудринцях, Скалі Подільській, Скалаті, Долині, Чернелиці, Добро-милі, Фортеці, Алушті, Феодосії, Судаку, монастирі єзуїтів у Вінниці, Луцьку, Львові, монастирі бернар-динців у Львові, Луцьку, Бережанах, монастирі кар-мелітів в Олеську, Бердичеві, Львові, монастир-скит у Маняві, монастир у Севастополі, Домініканські монас-тирі у Жовкві, Львові;

♦          пам’ятки архітектури, поруч з якими можна будувати турбази, готелі, бази відпочинку: замки в Кам”янці-Подільському, Меджибожі, Хотині, Білому Камені, Корці, Підзамочку, Королевому, Невицькому, Володи-мирі-Волинському, Кременці, фортеці в Білгороді-Дністровському, Судаку, Феодосії, Балакваві, Каменсь-кому, Севастополі, монастирі домініканців у Белзі, Ус-пенський монастир у Бахчисараї, скельний монастир у Лядові, комплекс замків і монастирів у Львові та Луцьку.

До замків і монастирів групи Г віднесено численні пам’ят-ки, що використовуються під історико-архітектурні за-

 повідники, різні музеї, навчальні заклади, санаторії, інтернати, будинки для перестарілих, культосвітні установи, а також діючі монастирські комплекси.

Під історико-архітектурні заповідники та музеї варто ви-користовувати найцінніші замкові й монастирські ансамблі в комплексі з іншими пам’ятками історії та культури, мальовни-чими навколишніми ландшафтами. Названі архітектурно-те-риторіальні комплекси відводять під національні історико-культурні заповідники. В окремих пам’ятках архітектури цих заповідників можуть влаштовуватися різноманітні музеї, а ча-стина території і архітектурної спадщини може бути відведена під заклади анімаційно-ремісничого, сувенірно-торгового, нічліжного й гастрономічного призначення.

Проекти подібного “туристичного відродження” історич-них замків краю нині активно реалізуються на Львівщині (в рамках міжнародного туристичного маршруту “Золоте кільце Львівщини”). Пріоритетними інвестиційними об’єктами в краї зараз є комплекси Золочівського, Підгорецького й Свіржського замків.

Пам’ятки архітектури, біля яких можна будувати турбази, готелі, відпочинкові пансіонати – це замки і монастирі, що ви-користовуються з іншою метою, але знаходяться в рекре-аційно привабливих ландшафтах і, таким чином, здатні висту-пати як “ядра” організації сучасних територіальних рекре-аційних систем.

Запропонована класифікація замків і інших оборонних споруд України за ознаками їх можливого використання під установи відпочинку і туризму передбачає комплексну участь всіх пам’яток історії та культури з іншими цінними факторами розвитку туризму (лісові, водні, кліматичні ресурси).

Якщо замки групи Б та В безпосередньо можна викорис-товувати під туристичні заклади, то всі інші пам’ятки є суто пізнавально-екскурсійними туристичними об’єктами.

Велика кількість різноманітних пам’яток матеріальної культури України, численні мальовничі природні ландшафти та інші цінні чинники для розвитку туризму виступають

 об’єктивною передумовою для розробки мережі різно-манітних за змістом і тривалістю туристичних маршрутів. На-приклад: серія розроблених туристичних маршрутів “Пам’ят-ками історії та культури України” здатна охопити всю тери-торію України. Поєднуючи екскурсійні намиста історико-культурної спадщини Галичини, Волині, Поділля, Буковини, Карпат і Закарпаття, Придніпров’я, Швнічного Лівобережжя, Слобожанщини і Криму.

Усі наявні в Україні об’єкти історико-культурної спадщи-ни перебувають під охороною держави. Діє спеціальний Закон України “Про охорону культурної спадщини” від 8.06.2000 р. № 1805-ІП, що регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони національної культур-ної спадщини з метою її збереження, використання об’єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту тра-диційного характеру середовища в інтересах нинішнього і прийдешніх поколінь.

У Ст.І даного Закону України затверджені такі офіційні краєзнавчі терміни:

♦          культурна спадщина - сукупність успадкованих людст-вом від попередніх поколінь об’єктів культурної спад-щини;

♦          об’єкт культурної спадщини - місце, споруда /витвір/, комплекс /ансамбль/, їхні частини, пов’язані з ними те-риторії чи водні об’єкти, інші природні, природно-ант-ропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного, археологічного, естетичного, ет-норрафічного, історичного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

♦          пам’ятка - об’єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України;

♦          охорона культурної спадщини - комплекс заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), захисту, збереження, належного

 утримання, відповідного використання, консервації, ре-ставрації, реабілітації та музеєфікації об’єктів культур-ної спадщини. А в Статті 2 даного Закону подається наступна офіційна

класифікація об’єктів національної культурної спадщини

(рис. 2.2).