Скалатський замок


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Скалатський замок – ще одна прикордонна твердиня-“скала” Речі Посполитої на підступах до р.Збруч. Невдовзі після того як у 1600 р. містечко отримало магдебурзьке право, для його захисту в 1630 р. польский мечник Кшиштоф Віхровський побудував невеликий замок. Численні татарсько-турецькі облоги завдали фортеці сильних руйнувань. Відбудо-

 вували замок у кінці XVII cт. Ян Фірлей та в кінці ХІХ ст. архітектор Т.Талевський, після чого його башти під гострими черепичними дахами набули неоготичного вигляду.

Зараз чотири наріжні башти Скалатського замку зберег-лися в доволі непоганому стані (завдяки консерваційним ро-ботам 1960-х рр.). Башти п‘ятикутні, чотириярусні з рядами гарматних і мушкетних бійниць, мають вельми атракційний масивний готичний вигляд. Між собою башти з’єднані підзем-ними переходами, нині запущеними.

Доцільно акумулювати кошти для продовження відбудо-ви цієї атракційної пам’ятки, розташованої в самому центрі міста біля автовокзалу. Для цього необхідно поглибити існую-чий рів, який по периметру оточував міські стіни, повищити ці стіни, відновити в’їздну браму та розчистити територію пря-мокутного двору для організації в ньому невеликого польсько-козацького скансену із демонстрацією зразків середньовічної артилерії, осадних механізмів, похідної козацької кузні тощо. Музейну експозицію дуже доречно розгорнути в усіх чотирь-ох готичних баштах замку. Вхідна плата за екскурсійне відвідування замку самодіяльними автотуристами й організо-ваними тургрупами з Тернополя, Львова, Сатанівського ку-рорту і Кам’янця-Подільського цілком здатна перекривати ви-датки на підтримання його обслуговуючої інфраструктури.

Бучацький замок – родове гніздо українських феодалів Бучацьких (згодом полонізувалися), розбудоване на високому скелястому мисі над р.Стрипою на місці укріплень дерев’яно-го давньоруського граду (вул.Замкова). Перша згадка про за-мок відноситься ще до 1379 р. За твердженнями археологів, північна стіна замку, вимурована з блоків червоного піскови-ку, датована саме XIV ст.

В 1515 р. місту надано магдебурзьке право. Поступово во-но перетворилося у значний ремісничо-торговий центр Західного Поділля.

Бучацька твердиня витримала десятки татарських і ту-рецьких облог, неодноразово руйнувався, але завжди потім відбудовувався, служачи резиденцією воєвод руських, у т.ч.

 останнього з роду – Якова Бучацького, згодом – польських магнатів Творковських-Бучацьких, які успадкували не лише твердиню, а й славне прізвище. Після шлюбу кам‘янецького каштеляна Анджея Потоцького з Катериною Бучацькою за-мок на початку буремого XVII ст. перейшов до роду Потоць-ких. Дружина С.Потоцького Марія Могилянка в 1630-і рр. суттєво укріпила замок, перебудувавши його за новоголандсь-кою системою на бастіонну артилерійську твердиню.