Родовий костьол-усипальниця у дворі замку князів Сенявських


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Під час Північної війни у 1707 р. у Бережанському замку зупинялися російський цар Петро І та гетьман Іван Мазепа. А з 1726 р. після смерті останнього представника роду Сенявсь-ких – Адама Миколая Сенявського (1666 – 1726 рр.), Бере-жанський замок переходить у власність князів Чарторийсь-ких, згодом Любомирських і поступово починає занепадати. Тут знаходилися комори, склади, броварня тощо.

Бережанський замок і палац були сильно пошкодженими під час артобстрілів Першої світової війни і з тієї пори не відновлювалися. Після повернення поляків, у 1920 р. з руїни Бережанського замку його спадковим власником Якубом По-тоцьким до королівського Вавельського замку Кракова були вивезені останні історичні цінності, у т.ч. й високохудожні надгробки Адама Гієроніма Сенявського та трьох його синів. (Вони експонуються там й понині). У міжвоєнний період фор-тифікаціями Бережан опікувалося командування 51-го піхот-ного полку прикордонних стрільців. За консерваційні роботи вдячна громада міста у 1933 р. присвоїла командиру цієї час-тини полковнику Станіславу Бідацькому звання почесного

 громадянина Бережан. Але з приходом радянської влади ни-щення замку продовжилося.

Та незважаючи на свій сучасний стан Бережанський замок і досі вражає своєю величчю. Товщина фрагментів південно-західної стіни сягає 6 м, такі ж величезні розміри мають кутові башти п‘ятикутної у плані твердині. Башти мають складну си-стему бійниць з двома-трьома схрещеними ходами, що давало змогу вести прицільний обстріл під різними кутами.

В наші дні (з 2001 р.) історичний центр Бережан оголоше-но Державним історико-архітектурним заповідником. Це один з найпопулярніших центрів туризму Тернопільської області. Адже, для прикладу, в одній лише ратуші Бережан для турис-тичних відвідин відкриті аж чотири музеї: краєзнавчий музей, музей книги, музей письменника Богдана Лепкого та музей переслідування церкви.

Нині доцільно (і комерційно доволі перспективно) інвес-тувати кошти у повну відбудову ренесансного палацово-зам-кового комплексу Бережан як еталонного середньовічного князівського замку-резиденції. Відроджений комплекс зможе надавати нічліжні, гастрономічні, експозиційно-екскурсійні й анімаційно-туристичні послуги, а головне – стане справжньою туристичною окрасою Поділля.

Збаразький замок (вул. Морозенка, 28) – це могутня при-кордонна фортифікаційна споруда, яка згадується у польсь-ких хроніках з середини XV ст. Перша літописна згадка про Збараж на р.Гнізна міститься в Повісті врем’яних літ під 1211 р. У давньоруські часи це була одна з найнеприступніших твердинь Галицько-Волинського князівства. Лише орда хана Батия змогла захопити й спопелити твердиню над р.Гнізною.

У 1474 р. Поділлям й Галичиною прокотилася понад сто-тисячна татарська орда. Захисники Збаража після запеклої об-логи згоріли разом з фортецею – але не підкорилися. Згодом татари ще неодноразово штурмували відбудовані мури Зба-разької фортеці і в 1598 р. вдруге поруйнували її.

Будівництво кам’яного замку на горі серед непрохідних боліт в 1626-1631 рр. здійснили князі брати Христофор та Юрій

 Збаразькі. Проект розробив італійський архітектор В.Скамоцці, керував будівництвом палацу в ренесансному стилі та бастіонів за новоголандською системою укріплень архітектор Ван Пеен. Після смерті Юрія Збаразького замок перейшов у володіння князів Вишневецьких, які продовжили роботи з укріплення оборонних споруд та упорядкування палацу.

 

Палац-музей та його лицарська експозиція на території Збаразького замку

 У 1649 р. під стінами Збаразького замку вирувало чи не найзапекліше збройне козацько-польське протистояння, мис-тецьки змальоване в історичному романі Г.Сенкевича “Вогнем і мечем” (і в однойменній кіноепопеї Є.Гоффмана).

Облога козацькими військами Богдана Хмельницького Збаражського замку, за стінами якого з численним польським військом засів лютий українофоб коронний гетьман Речі По-сполитої Вишневецький, стала кульмінаційним моментом першого етапу Національно-визвольної війни українського народу. Під час тієї завзятої облоги під Збаразьким замком за-гинув козацький полковник Нестор Морозенко, про якого складено багато легенд і пісень. Важке поранення отримав і народний улюбленець Іван Богун.

Захопленню замку завадило наближення польської армії, очоленої самим королем Яном ІІ Казимиром. Війська Б.Хмель-ницького зустріли їх під Зборовом. Битва мало не завершилася повним розгромом польської армії й захопленням короля у по-лон. Однак, фатальним для гетьмана і України під час визволь-ної війни став союз з Кримським ханством. Як і згодом під Бе-рестечком, так і в 1649 р. під Зборовом кримський хан Іслам-Гірей зрадив гетьмана і пригрозив йому, що перейде на бік Яна Казимира, якщо погром поляків не припиниться. Шантажем хан домігся від Б.Хмельницького припинити бойові дії й уклас-ти з польським королем не особливо вигідний для України Зборівський мир. І Галичина, і Західне й Центральне Поділля за умовами цього миру залишилися за поляками, і їхнє вкраїнське населення невдовзі важко застогнало від кривавих польських репресій Вишневецького та його спідручників.

З татар завше були непевні союзники. Б.Хмельницький вимушено шукав союзу з ними, аби ханів не перекупляли ко-ролівські посли й у розпал козацьких походів на Галичину та-тарська орда не завдавала удару в спину, плюндруючи в тилу беззахисні Запоріжжя, Брацлавщину й Київщину. І брав орду з собою у всі походи наш гетьман радше не заради її збройної потуги, а щоб завше “тримати на оці” татар і бути спокійним за козацькі тили.

 Зі свого боку, хани Гіреї під час Національно-визвольної війни українського народу проводили доволі мудру (вірніше хитру) й далекоглядну політику, спрямовану на зміцнення Кримського ханства. Адже молода козацька держава здатна була самотужки або об’єднавши сили з поляками за одну військову кампанію знекровити й сплюндрувати все ханство та розквартирувати гарнізони Речі Посполитої в усіх основ-них фортецях Криму. Тож хани на вигідних для себе умовах маневрували між двома супротивниками й відкрито тішилися з того, як козаки й поляки взаємно знекровлюють й гублять у запеклих баталіях свої кращі сили. А вони – татари – тим ча-сом, мають з цього ще й численний ясир.

Те, що волею обставин не вдалося козакам, звершили тур-ки. У 1675 р. яничари Ібрагім-паші за підтримки потужної ар-тилерії вдерлися у Збаражську твердиню й завдали їй значних руйнувань. Та Д.Вишневецький одразу відбудував свою штаб-квартиру, і до відвоювання у турків Центрального Поділля прикордонний Збаражський замок відігравав стратегічне зна-чення як укріплена база польської армії.

У 1707 р. в Збаразькому замку побували український геть-ман Іван Мазепа та російський цар Петро І. Вони оглянувши укріплення замку, дали високу оцінку його оборонним спору-дам.

Ренесансний двоповерховий палац у дворі замку зберігся у відносно непоганому стані. Бильш занедбаними є бастіонні укріплення з казематами та кутовими вежами периметру зам-кових мурів. Вони потребують цільових державних капіталов-кладень для цілковитої реставрації архітектурного ансамблю чи не найвідомішого для пересічних українських і польських туристів замку, героїчна облога якого лягла в основу сюжету популярного роману і сучасної кіноепопеї 2Вогнем і мечем”.

Урядовою постановою територію Збаразького замку ого-лошено Державним історико-архітектурним заповідником. Відновлений князівський палац відкрив свої двері перед тури-стами. Дещо мляво (через брак коштів) ведуться рестав-раційні роботи з відродження замку. Досі “не дійшли руки” до

 обстеження й туристичного упорядкування розгалуженої сис-теми замкових підземель. А із славетними сторінками історії замку знайомить експозиція місцевого історико-краєзнавчого музею. У ньому, між іншим, зібрана багата колекція старо-житніх подільських ікон.

Ще однією пам’яткою фортифікаційного зодчества міста є середньовічний монастир оо.Бернардинів, зведений у стилі ба-рокко в 1627 р., збереглися його в’їздна башта з брамою, черне-чий костьол та келії.

Скала-Подільська – середньовічна прикордонна тверди-ня Речі Посполитої, закладена над р.Збручем усього за 40 км. від Кам‘янця-Подільського – центру Подільської округи Ос-манської імперії.