Хотинська фортеця над р.Дністром


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

 

Перші дослідження замків Волині в кінці XIX – на поч. ХХ ст. здійснили мистецтвознавець Ю.Дуткевич, мистецтвоз-навець і етнограф А.Шрусевич. В їхніх працях описані фор-тифікації в Луцьку, Володимирі-Волинському, Олиці, Кле-вані, Ізяславі, Острозі, Новомалині, Корці. Про пам’ятки історії Волині, а саме замки та монастирі, є публікації В.Со-бецького та А.Яблоновського, краєзнавців А.Фотинського, С.Каретнікова та Б.Вітте, етнографа С.Кордасевича, священ-ника Синдульcького.

У другій половині ХІХ ст. на Україні почали проводитися археологічні розкопки. Вони стали невід’ємною частиною при дослідженні замків та монастирів, особливо їх зруйнованих частин. Археолог В.Антонович в 1900 р. видав археологічну карту Волинської губернії, яка супроводжувалася текстовим матеріалом на 130 сторінках.

Архітектор Л.Маслов опублікував декілька статей про архітектуру Луцького замку і оборонних веж Волині в жур-налі “Наша культура” в 1937 р. Археолог О.Цинкаловський у

 1936 р. в журналі “Життя і знання” дав історико-архітектурну характеристику найстаріших культових споруд Волині. Більшість замків і монастирів Волині була описана названими дослідниками.

Замки Закарпаття досліджувалися відомим українським археологом Я.Пастернаком. В своїй роботі “Середньовічні го-роди на Закарпатті”, яка видана у Львові в 1932 р., автор опи-сав 15 замків регіону.

Фортеці і монастирі Криму вперше описані російськими дослідниками в XIX ст. Мистецтвознавець М.Кондаков, істо-рики Г.Котов і Є.Марков, краєзнавець В.Смирнов досліджува-ли пам’ятки історії Криму, починаючи з часів дохристиянсько-го Херсонеса до періоду Кримського ханства. Зроблені фото-графії та замальовки фортець у Судаку, Феодосії, Алушті, Гур-зуфі, монастирів у Бахчисараї та Старому Криму.

Усі 16 фортець Дніпровської лінії на Лівобережній Ук-раїні описані істориком Я.Новицьким у 1905 р. В книзі 176 сторінок тексту, є фотографії і плани деяких фортйфікацій.

Історик І.Буцманюк описав монастир-фортецю в Міжгір’ї. Мистецтво-знавець В.Січинський провів дослідження Крехівського монастиря, а історик Б.Рокуз – монастиря в Горо-денці. Інженер К.Шмигродський описав пам’ятки Золочева, включаючи монастир. Краєзнавець Т.Маньковський досліджу-вав культову архітектуру періоду барокко і рококо у Львові.

Дослідженням замкових та монастирських комплексів України в радянський період історії присвячені роботи Ю.Асеєва, С.Безсонова, С.Висоцького, Б.Возницького, Г.Лог-вина, Б.Тимощука, К.Терещука, В.Вуйцика, М.Говденко, Є.Лопушинської, Г.Мезенцевої, І.Могитича, Ю.Нильговсько-го, В.Оксійчука, Б.Пламеницької, В.Савченка, Т.Товстенка, М.Холостенка, П.Юрченка. У повоєнні роки дослідження пам’яток ведуться широким колом спеціалістів, включаючи архітекторів, істориків, мистецтвознавців, археологів, краєзнавців, етнографів, художників, інженерів.

Фундаментальні дослідження пам’яток архітектури Ук-раїни, включаючи чимало замкових і монастирських ком плексів, провів професор Ю.Асєєв. У численних монографіях та наукових статтях автор дослідив архітектуру Київської Русі, стольного Києва, Лівобережжя, Придніпров’я, Криму.

Численні наукові праці видатного українського професора Г.Логвина присвячені дослідженню пам’яток архітектури Ук-раїни в усіх регіонах. Ним неодноразово обгрунтовувалося пріоритетність використання оборонних пам’яток нашої землі для цілей туризму й екскурсійно-музейного краєзнавства.

Замкові комплекси Галичини і Поділля досліджували П.Раппопорт, М.Каргер, Ю.Нельговський, М.Рожко, О.Ма-цюк, які вивчення архітектурної цінності пам’яток поєднували з аналізом різноманітного історичного архівного матеріалу, фактичного сучасного стану фортифікацій.

Змістовні та науково обгрунтовані дослідження архітек-турної та художньої цінності монастирів Львова, замків Гали-чини та Закарпаття ведуть Б.Возницький, В.Вуйцик, В.Овсійчук, І.Могитич. Особливістю робіт даних авторів є прикладний характер дослідження. Значна за обсягом та змістом наукова робота дала позитивні результати. На поч. 1960-х рр. всі пам’ятки архітектури (у т.ч. оборонні споруди України) мали обмірні креслення, на багато з них складено ко-роткі історичні довідки.

Протягом останніх років проводиться інтенсивна робота над складанням каталога оборонних споруд України, які існува-ли від найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. Це давньоруські укріплені городи, пізніші (ХІV-ХVІІІ ст.) міста-фортеці, замки, оборонні монастирі, церкви, костели, синагоги, військові украп-лення (табори), сторожеві вежі, оборонні дзвіниці тощо. На те-риторії України взято на облік близько 5 тис. таких об’єктів [9].

Замкові та монастирські комплекси України, що зберегли-ся до наших днів, розташовані в регіонах Волині, Галичини, Поділля, Карпат, Буковини, Лівобережжя, Придніпров’я та Криму. В силу історичних причин багато замків і монастирів ХІ-ХVІІІ ст. краще збереглися у Західній Україні. О.Я.Мацюк у своїй праці “Замки і фортеці Західної України. Мандрівки історичні” (1997 р.) розробив туристично-краєзнавчі маршру-ти до пам’яток оборонного будівництва Західної України.