Пнівський замок


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Пнівський замок представляє собою неправильний п’яти-кутник з шістьма нарiжними оборонними баштами рiзної конфiгурaцiї, кожна з яких має три яруси стрiльниць. До на-ших днів збереглися атракційні двоярусні стіни товщиною 1,5 – 2,0 м. У нижньому ярусі мурів тягнуться округлі бійниці для гармат, уздовж верхнього – стрільниці для ручної вогнепаль-ної зброї. Оборонний рів, через який колись перекидався

 підвісний міст, нині майже знівельовано. На території замку археологами виявлено численні підвальні приміщення та підземні ходи, нині повністю засипані.

Повна відбудова замку не складає особливих технічних труднощів – реалізація цього проекту перетворить Пнівський замок на комерційно високоприбутковий об’єкт масового екс-курсійно-туристичного притягання рекреантів, які перебува-ють на відпочинку у Карпатах чи курортах Трускавці й Мор-шині.

На захід від Хотинської фортеці понад р,Дністром у Горо-денківському районі Івано-Франківської області розташовані ще два оборонні замки – Черенелицькій і Раковецький.

Чернелицький замок

Чернелицький замок XVII ст. бастіонного типу був зведе-ний для оборони неспокійного східного кордону Галичини від рейдів турецьких військ, розквартированих у Хотині. Це був найбільш східний фортпост Речі Посполитої на правому бе-резі Дністра.

 

 Вперше замок був зруйнований козацьким загоном під час національно-визвольної війни 1648 – 1654 рр. Але в 1659 р. відбудований Міхалом Єжи Чарторийським (1621 – 1692 рр.) – воєводою брацлавським. Твердиня відігравала стратегічну роль під час польсько-турецької війни в 1685 – 1691 рр. У ній двічі зупинявся на ночівлю польський король Ян ІІІ Собєський під час турецьких кампаній. Замок двічі здобували турки (у 1672 та 1676 рр.), але твердиню щораз відбудовували. Після того, як у 1817 р. замок залишив його останній власник, укріпленя стало пусткою.

Чернелицький замок займає територію 2,5 га. Він квадрат-ний у плані, оточений мурами та земляними насипами й зараз зусебіч оточений старим яблуневим садом. Чотири бастіони зміцнювали наріжжя, мури куртин були 2 м. завтовшки та 6 м. заввишки. До західної куртини був прибудований палац з одно-поверховою, з пілястрами квадратною вежею, покритою дахом, в якій є аркова в’їзна брама. Зовні вона багато декорована баро-ковою різьбою, вирізьбленим з каменю гербом Чарторийських – обрисами вершника зі зброєю. Внутрішній фасад вежі теж оз-доблює герб з літерами Е.З.Х.С.VV.В, що означають: Єфросинія Станіславіцька, княгиня Чарторийська, воєводиха Брацлавська (друга дружина князя Міхала Чарторийського).

Народний переказ розповідає, що подільська красуня Єфросинія не любила старого польського князя. Нелюб на-довго зникав з замку у далекі походи. А дружина щедро розда-ровувала князівські скарби на будівництво церков і монас-тирів, мордувалася самотністю й почувалася як покинута всіма пташка у клітці. І за відсутності князя-воєводи Єфро-синія покохала іншого – молодого козака, з яким часто кінно прогулювалася понад Дністром. Й от, коли князь повертався з далекого віденського походу і мав довідатися про зраду, Єфро-синія з розпуки кинулася з найвищої вежі долу. М.Чарто-рийський наказав замурувати тіло жінки в стіну замку, а її ініціали викарбувати над головною брамою.

Від князівського палацу під замком до Домініканського костьолу у смт.Чернелиці пролягав підземний хід (нині зава лений), на випадок затяжної облоги й евакуації існували й до-поміжні підземні лабіринти, що виводили до Дністра.

Раковецький замок лежить за 10 км. на захід від Черне-лицького на крутій луці каньйону Дністра серед лісових ма-сивів. Архітектурні прийоми, використані при будівництві цієї твердині (аналогічні замковій вежі м.Болеславця (Польща) XIV ст.), дають підставу археологам датувати споруду серед-ньовіччям – XIV – початком XV ст. Вирішальним при виборі території під забудову стало джерело зі смачною водою, яке вирішувало проблему водопостачання твердині (це джерело досі б’є у північній частині замкового двору). У 1660 р. Домінік Войцех Бієневський розбудував це укріплення (звів в’їзду браму, палац, добудував стіни), про що згадано в одному з документів галицького сеймику.

З замкової башти 1658 р. відкривається велична панорама річки, що широкою підковою охоплює село з околицями й майже змикається під замком.