Довжанський замок: в’їздна башта та стіна з бійницями


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

В усі часи ці замки відігравали функцію прикордонних твердинь Північної Трансільванії. Вони охороняли стра-тегічий Соляний шлях, яким із Солотвинських копалень що-денно котилися валки возів із дорогоцінною сіллю на ринкові площі усіх західноєвропейських міст. І дотепер р.Тиса слу-жить державним кордоном між Україною та Румунією.

Боржавський замок (у Берегівському районі) – одна з найдавніших твердинь краю. Хроніка Аноніма свідчить, що ще з VII-VIII ст. на місці сучасного с.Вари (назва “вар” з угорсь-кої перекладається як фортеця), де зливаються бурхливі води річок Тиса і Боржава, стояв дерев’яний замок Боршо, в якому жили cлов’яни-підлеглі болгарського князя Салана. У 903 р. після вторгнення кочвницької угорської орди хана Аспаруха ця фортеця після кровопролитної триденної облоги була зруй-нована. Але невдовзі на місці дерев’яної фортеці угорськими королями була збудована кам’яна прикордонна фортеця. Вона зазнала сильного плюндрування під час татаро-монгольської навали на Західну Європу у 1241-1243 рр., і остаточно була зруйнована у 1566 р. під час одного з завойовницьких турець-ких рейдів на Закарпаття.

 Сусідній Квасівський замок ХІІ ст. у с.Квасово Бе-регівського району, що знаходиться на 15-метровому пагорбі над річкою Боржавою, практично не зберігся. Замок було зруйнувано у 1564 р. згідно з постановою угорського дво-рянського сейму через свавілля його власника. Втім, розташу-вання замку посеред села з неабияким курортним потенціалом дає підстави надіятися на певні кроки з боку місцевої влади щодо часткової реконструкції цієї пам’ятки з метою монумен-тального увічнення славного історичного минулого с.Квасово та надання об’єкту туристично-атракційних рис.

На Виноградівщині збереглися атракційні руїни двох мо-гутніх середньовічних замків “Канків” (засн. у 1307 р.) і “Наляб” (засн. у 1315 р.). Заклав їх могутній угорський феодал Беке Бор-шо, якому відійшов цей край за підтримку нового угорського короля Карла-Роберта з неаполітанської династії Анжу.

Замок “Канків” ХI-XVI ст. знаходиться на скелястому ви-ступі Чорної Гори над містом Виноградів (до 1946 р. – Сев-люш). Під кам’яною кладкою замку археологи виявили сліди слов’янського городища початку Х століття, яке існувало тут до захоплення краю угорцями. Відбудовуючи підкарпатські фор-теці після лихоліття монголо-татарського вторгнення угорсь-кий король Іштван V у 1262 р. надав Виноградову привілей са-моврядного королівського міста. Відтак, відбудований кам’яний замок став надійним охоронцем Соляного шляху. У 1321 р. замок запекло оборонявся, однак був взятий і сплюндро-ваний італійськими військами короля Карла-Роберта Анжу.

У 1399 р. угорський король Жігмунд І дарує фортецю ба-рону П.Перені. Новий хазяїн передав фортецю під обитель францисканців, а біля підніжжя гори розбудував для себе розкішний палац.

Під час релігійних воєн у 1566 році загін королівських військ Австрійської імперії під командуванням генерала Теке-леші штурмом оволодів фортецею і зруйнував її. Востаннє францисканську обитель у 1717 р. взяла приступом й спусто-шила татарська орда хана Гірея. Після цих подій замок уже не відновлювали. Місцеве населення поступово розтаскало його на будівельне каміння.

 

Руїни Виноградівського замку “Канків”