Розділ 1. ІСТОРІЯ І СУЧАСНИЙ СТАН ВИВЧЕНОСТІ ЗАМКІВ І ФОРТЕЦЬ УКРАЇНИ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

“Замки й фортеці – найвиразніші реальні свідки нашої драматичної минувшини, невпинної збройної боротьби за терени, “що текли молоком і медом”.

Ольга Пламеницька

У багатій історико-архітектурній спадщині України виз-начне місце належить пам’яткам оборонної архітектури – фор-тецям, замкам, оборонним храмам, міським укріпленням. Уп-родовж багатьох століть роль оборонних споруд була провідною в системі розбудови міст і містечок. Без пе-ребільшення можна сказати, що від рівня організації оборони залежала доля всіх поселень.

Споруди оборонного типу, або, як ми тепер їх називаємо, пам’ятки оборонного будівництва, зводили як для захисту від ворожих нападів, так і для оборони великих феодалів і маг-натів від народного гніву і частих взаємних нападів феодалів-сусідів. Потреба в обороні краю з кожною наступною епохою видозмінювала архітектурну монументальність оборонних споруд країни. Завдяки цьому на місці давніх дерев’яно-зем-ляних укріплень давньослов’янських градів з’являються кам’яні укріплення княжих резиденцій і палаців, а згодом – укріплені династичні замки і садиби господарів краю. У період пізнього середньовіччя оборонну роль в Україні відігравали не лише замки і фортеці, а й численні церкви і монастирі.

З часів Київської держави і Галицько-Волинського князівства оборонні споруди у первісному стані не збереглися. Адже переважно вони були дерев’яні. В XIII ст. на заміну дере-ву, як основному будівельному матеріалу, прийшов камінь та об-палена цегла. Перші цегляні замки були збудовані на галицьких і волинських землях. В цей час багато монастирів також було

 огороджено цегляними стінами. Спорудження замків, фортець з дерева продовжувалося до ХVІ ст. Проте вдосконалення вогне-пальної зброї, розширення населених пунктів зумовили посту-повий перехід до будівництва кам’яних оборонних споруд. В ХVІ – ХVІІ ст. кам’яні споруди – замки і монастирі – остаточно витіснили дерев’яні оборонні споруди попередніх епох.

Замки і монастирі – це найбільші за розмірами історичні споруди в забудові населених пунктів. Завдяки своїм масштабам вони досі виступають композиційними центрами багатьох істо-ричних міст і сіл України (Києва, Переяслава, Чигирина, Полта-ви, Путивля, Чернігова, Глухова, Батурина, Охтирки, Новгоро-да-Сіверського, Львова, Кам’янця-Подільського, Білгорода-Дністровського, Жовкви, Дрогобича, Белза, Судака та ін.). Деякі з наших міст – Київ, Львів, Володимир-Волинський, Луцьк, Пу-тивль, Новгород-Сіверський, Білгород-Дністровський – мали надзвичайно розвинену й складну систему укріплень, що фор-мувалися понад півтисячоліття. Головні траспортні торгівельні шляхи проходили через більшість укріплених міст та містечок. Торгівельні зв’язки міст різних регіонів України, завдяки укріпленим територіям, сприяли не лише розвиткові внутрішнього ринку, але й міжнародній торгівлі.

Найбільша кількість замків, фортець та оборонних монас-тирів збереглася до нашого часу на заході України.

Перші науково-краєзнавчі описи замків та монастирів Ук-раїни почали проводитися в XIX ст. Члени Одеського товари-ства історії і старовини видали кілька книг, в яких наведені історико-архітектурні характеристики багатьох фортець та замків Бесарабії, Поділля та Волині.

Дослідження замків Галичини, виконані в ІІ-й пол. XIX ст. істориком А.Чаловським цінне тим, що автор використав архівні матеріали. В книзі, крім тексту, є рисунки і плани замків у Бере-жанах, Добромилі, Кудринцях, Окопах, Пньові, Сидорові, Ста-рому Селі, Свіржі, Теребовлі, Чорткові, Збаражі, Раківці, Галичі. У наступній книзі А.Чаловського у співавторстві з істориком Б.Янушем описані замки, монастирі, церкви, костьоли та синаго-ги Тернопільського воєводства. Крім того, у Львівській

 бібліотеці НАН України є рукописний фонд ім.А.Чаловського, в якому зберігається багато інвентарних описів ХVІІ-ХІХ ст. замків і монастирів Галичини. В них практично зібрано матеріал про спорудження, функціонування, реконструкції та зруйнуван-ня замків, фортець і монастирів у Львівській, Івано-Франківській і частково Тернопільській областях.

Про пам’ятки історії і культури Поділля, насамперед, фор-теці краю, видана в 1901 р. книга краєзнавця В.Гульдмана. Крес-лення планів замків у ній відсутні. Матеріали книги були вико-ристані для складання археологічної карти Подільської губернії. Про замки Поділля видано кілька книг польського історика Юзефа Роме. В книзі про Кам’янець-Подільський автор деталь-но описує фортецю, історію її будівництва та реконструкції.

 

Крим, Державний архітектурно-історичний заповідник “Судацька фортеця”

Значну роботу з дослідження замків Поділля провів істо-рик та краєзнавець Є.Сіцинський [33]. Уперше характеристи-ка замків і фортець зроблена автором на основі вивчення істо-ричного матеріалу та археологічних досліджень. Текст допов-нюється фотографіями замків і їх планами.

 

 Крим, м.Інкерман, комплекс ранньохристиянського середньовічного печерного монастиря