Ужгородський замок


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Ужгородський замок ХІІІ – ХVIII cт. (Castellum Ungwar) – це найстаріша з усіх фортець Закарпаття. Де-рев’яне укріплення білих хорватів існувало на Замковій горі над р.Уж з раннього середньовіччя (з VII ст.) і руйнувалося аварськими та угорськими кочівниками. (А фрагменти валів першого оборонного городища на вершині Замкової гори дато-вана археологами IX – VII ст. до н.е.). Наприкінці IX ст. Уж-городська фортеця стала резиденцією хорватського князя Ла-

 борця, який вів важку боротьбу з угорськими кочівниками-за-войовниками. Угорський літописець XII ст. Анонім у хроніці “Діяння угорців” (Gesta Hungarorum) датує цю боротьбу 903 р. Він описує, що дружина слов’янського князя Лаборця в за-пеклій січі зазнала поразки від угрів. Самого ж князя, який вирвався з облоги, мадяри наздогнали й убили на березі річки, яку місцеві слов’яни відтоді стали називати його іменем (р.Ла-борець – це притока р.Уж, нині розташована на території Сло-ваччини).

У ХІ ст. на місці дерев’яного угри зводять кам’яний замок-дитинець. Про його міць свідчить той факт, що половецька ор-да хана Кутеска у 1086 р. не змогла здобути приступом Ужго-родську твердиню. Сплюндрували її осадні машини монголо-татар у 1242 р. Та грамота угорського короля Лейли IV, дато-вана 1248 р., зазначає, що вже невдовзі після Батиєвого спус-тошення краю на Замковій горі над р.Уж королем закладено новий кам’яний замок Унгвар і костьол у ньому.

У 1322 р. король Угорщини Карл Роберт Анжу за віддану службу дарує замок Унгвар італійському графу Філіппу Дру-гету, який перебудовує його за італійськими рицарськими ка-нонами. Рід Другетав володів замком із 1322 по 1691 рр. З по-ширенням вогнепальної зброї і появою нової стратегії оборо-ни, італійські інженери реконструюють старий замок у тверди-ню бастіонного типу. Свідченням цієї перебудови є дата “1598”, викарбувана на украпленніа в’їздних воріт під гераль-дичним щитом-барельєфом графського роду Другетів. В’їзд до замку прикрашає білокам’яний ренесансний портал.

Графи Другети були відданими старій королівській ди-настії угорських володарів та їхнім генеалогічним правонас-тупникам – австрійським монархам Габсбургам. Ця відданість зіграла драматичну роль в житті графського роду й їхнього замку, розташованого поряд з могутньою Мукачівською твер-динею непримиренних ворогів Габсбургів з роду Ракоці.

У 1678 – 1685 рр. молодий трансільванський барон Імре Текелі після одруження з можновладною вдовою Ілоною Зріні підняв антигабсбургзьке й антикатолицьке повстання. Його

 війська брали штурмом замок Другетів у 1679 і 1684 рр., призвівши до його серйозних руйнувань. За відданість Габ-сбургам 14 квітня 1684 р. в місті Кошиці (Словаччина) по-всталі повісили останнього представника чоловічої лінії графської династії Другетів – Жигмонда Другета. Наступного року австрійська армія розпорошила повстанців. Відтак, пол-ковник Міклош Перчені взяв шлюб з Христиною Другет і став новим правителем Ужанського комітату й власником Ужго-родського замку. Граф М.Перчені запросив славнозвісного фанцузького інженера Лемара і за його планом значно розбу-дував сплюндровану куруцами твердиню (після цього замок набув свого сучасного вигляду).

У 1704 р. австрійський гарнізон після калькамісячної обло-ги загоном закарпатських опришків Івана Пеци й повсталими селянами на вигідних для себе умовах здав Ужгородський за-мок князеві Ференцу ІІ Ракоці. У твердиню повернувся М.Пер-чені, який служив міністром закордонних справ уряду Ракоці.

23 червня 1707 р. в Ужгородському замку відбулися пере-говори між Ф.Ракоці й прибулим з Росії послом Петра І. Тут була досягнута домовленість про політичну підтримку Російською імперією трансільванського князя при його коро-нації на престол Речі Посполитої та про надання йому значних фінансових дотацій для ведення подальших бойових дій про-ти австрійської імперії.

Після придушення імператорською армією визвольної війни угорського народу 1703 – 1711 рр. Ужгородський замок весною 1711 р. було взято штурмом й анексовано державою, все його коштовне майно вивезено у Відень, і в стінах розквар-тировано армійську залогу. І невдовзі після першого поділу Речі Посполитої він втратив своє прикордонно-стратегічне значення й у 1755 р. на прохання єпископа В.Пачинського був переданий імператрицею Марією-Терезією Мукачівській гре-ко-католицькій єпархії. У 1778 р. в його станах відкрито ду-ховну семінарію.

Ужгородський замок має форму неправильного чотири-кутника з висунутими за лінію стін масивними ромбовидними

 бастіонами по кутах заввишки 10 – 15 м. На древність спору-ди вказують монолітна кладка стін, різьблені у камені карнізи, колони романського і готичного стилів. Фрагменти най-давніших кам’яних кладок замку, що впродовж тисячоліття свого існування зазнав неодноразових перебудов, туристи нині можуть побачити хіба в його підземеллях.