Фортифокації Середнього замку з ходом-тунелем під баштою Коріатовича у Верхній замок


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

В 1281 р. за князя Лева Даниловича Закарпаття на 40 років повернулося до складу Галицької Русі, відтак знову по-трапило під угорське панування. На початку XIV ст. Му-качівський замок став опорою А.Омодея – лідера збройного виступу частини могутніх угорських феодалів проти неугод-ного їм короля Карла Роберта з чужої для старих мадярських родів італійської династії Анжу, нав’язаного країні Папою Римським. Невдовзі королю вдалося розгромити бунтівних

 феодалів й переможно вступити у замок Паланок. Монарх од-разу оцінив міць і стратегічні переваги твердині, що “замика-ла” Угорські гори вод татарських вторгнень.

У 1321 р. на запрошення короля Карла Роберта італійські будівничі здійснили повну реконструкцію фортеці давньо-руського типу, надавши її архітектурі рис класичного середнь-овічного західноєвропейського замку (романський стиль). Першим її комендантом став українець Тимош – жупан Бе-резської й Угочанської жуп.

В 1393 р. після ліквідації литовським Великим князем Вітовтом напівнезалежного Подільського князівства король Угорщини Сигізмунд І подарував місто (а з ним усю Му-качівську й Маковицьку доміни) своєму дядькові – могутньо-му князеві Подільської України Федорові Михайловичу Коріатовичу.

З Кам’янця-Подільського Федір Коріатович переніс свою резиденцію у м.Мукачеве, з князем у край прибули десятки руських бояр та тисячі подільських селян-переселенців. Ф.Коріатович перевіз у фортецю з Кам’янця-Подільського 60 діжок гарматного пороху і 164 гармати, укріпив підступи до замку глибоким ровом та валом з дубовим частоколом – па-ланком. Від цього походить народна назва Мукачівської твер-дині – замок “Паланок”.

Ф.Коріатович розбудував замок, перетворивши його з не-величкої оборонної твердині-донжона на простору князівську резиденцію з численими гридницями, двоповерховими житло-вими палатами, складами, льохами й іншими господарськими приміщенями.

З метою посилення обороноздатності замку у 1401 р. Ф.Коріатович обніс схил гори сухим ровом і прямокутною у плані кам’яною стіною шириною до 5 м. і висотою до 10 м. На кожному куті стіни зміцнили наріжні башти циліндричної форми діаметром 9 м. і товщиною стін 2,5 м. Таким чином Му-качівський замок набув типологічних рис давньоруського гра-ду і став схожим на рідну Ф.Коріатовичу Кам’янець-Подільську твердиню. Дві башти Коріатовича збереглися до

 наших днів: Південно-східна (під нею пізніше прорубано східчастий тунель-прохід у Верхній замок) та Південно-західна (пізніше на її основі надбудували житлову будівлю).

Поряд із замком старий князь Федір Михайлович і його дружина Ольга заснували православий монастир. (Його бібліотека налічувала шість тисяч рукописних книг, здебільшого староукраїнською й грецькою мовами). Та Бог не дав подружжю Коріатовичів прямих нащадків. Тож по смерті українського князя у 1414 р. замок вспадковує княгиня Ольга, але від туги невдовзі у 1418 р. вона теж помирає, і замок анек-совує угорський король Сигізмунд І.

У середині XV ст. домінією Мукачівського замку володів регент (тимчасовий правитель Угорщини) Янош Гуняді. Він надав місту Мукачеве магдебурзьке право. З огляду на стра-тегічне значення замку, король Ласло ІІ у 1514 р. видав закон про довічне закріплення за Мукачівським замком статусу ре-зиденції угорських королевичів-престолонаступників. Таким чином за Мукачівським замком закріпилася роль другої за значенням столичної резиденції Угорського королівства. Це пояснювалося тогочасною геополітичною ситуацією: з трьох боків на королівство насідали турки, трансільванські князі й австрійці. Цей тиск завершився повним розгромом ко-ролівської армії в 1526 р. в битві під Могачем та початком ба-гаторічної боротьби між австрійськими Габсбургами й трансільванськими князями за поділ сфер впливу в Угорщині. Кровопролитні зіткнення й міжусобиці не оминали й Му-качівський замок. Його брали приступом австрійські армії й трансільваньські загони. За пів сотні років у замку помінялося до десяти власників.

Після першого сплюндрування австрійською армією Му-качівської твердині король Максиміліан ІІ наказав кастеляну замку Петеру Тарноці відремонтувати його, що й було здійснено в 1569 р. На це вказує напис на кам’яній плиті в південно-західній частині Верхнього замку: “А.D.1569 P.T.” (розшифровується так: “Року Божого 1569 Петер Тарноці”). Арсенал його озброєння було доведено до 220 гармат. У 1570

 р. король Максиміліан ІІ віддав домінію Мукачівського замку на 10 років в оренду капітану Егерського замку Г.Магочі.

У 1595 р., згідно з умовами мирного договору між австрійським королем Рудольфом І і трансільванським кня-зем Ж.Баторі, область Мукачівського замку перейшла у во-лодіння Трансільванського князівства. Жигмонд Баторі дарує твердиню своєму вірному соратнику трансільванському воєводі Жигмонду Ракоці. З нього починається епоха воло-дарів замку зі славетної диастії Ракоці.