Корецький замок


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Замок князів Корецьких закладено у 1550 р. З цього княжо-го роду вийшло чимало славетних лицарів, що прославили себе як козацькі чільники та невтомні борці проти турков і татар. Скажімо, один з власників замку – Самійло Корецький – у 1622 р. повторив подвиг свого легедарного земляка князя Дмитра

 Вишневецького, оскільки у турецькому полоні відмовився прийняти мусульманство й як запеклий ворог Оттоманської Порти був підвішаний гаком за ребра на стіні Стамбула.

У 1596 р. Корецький замок було здобуто місцевими по-встанцями, які виступили на підтримку визвольного руху Се-верина Наливайка. У липні 1648 р. замок капітулював перед селянсько-козацькими військами Максима Кривоноса. У відповідь на агресію поляків, наступного 1649 р. селяни Рівненщини знову підняли повстання. А в 1654 р. на чоліо виз-вольної армії у Корець урочисто в’їхав Богдан Хмельницький. У червні 1660 р. замок і міські мури намарне намагалося здо-бути польське військо. Міщани відстояли свою незалежність.

У 1780 р. посеред замку збудовано палацевий комплекс. У XVIII ст. замок зазнавав неодноразових руйнувань унаслідок приступів польських, козацьких, шведських і російських військ. Після пожежі 1832 р. замок було остаточно покинуто.

Нині від Корецького замку залишилися атракційні руїни. Його оточує глибокий рів, через який веде арковий віадук. Збереглися бастіони, прямокутна в плані триярусна надбрам-на башта, яка служила головним в’їздом до замку, а також при-леглі до неї з обох боків руїни двоповерхового палацу. Стан пам’ятки вимагає проведення консерваційних робіт з рестав-рацією фронтону замку у його первісному вигляді.

Неподалік від замку у Корці є оборонного типу Свято-Троїцький правосланий жіночий монастир. Першими його господарями були францисканці. Після приєднання Волині до Російської імперії, у 1863 р. монастир передали православній Церкві й суттєво розбудували. Нині до складу ансамблю вхо-дять Свято-Троїцька церква (1620 р.) з розписами кінця ХІХ ст., церква Св. Іоанна Предтечі (1890 р.), триярусна дзвіниця (1905 р.), трапезна й двоповерхові келійні корпуси з контр-форсами. Головною туристичною атракцією монастиря є мо-гила Г.Андро де Ланжерон з таким меморіальним написом (чомусь російською мовою): “Ганна Олексіївна Оленіна (в заміжжі Андро) – донька Президента Академії мистецтв О.Н.Оленіна, яка багато разів була оспівана російським народ ним поетом О.С.Пушкіним у віршах: “Ти і Ви”, “Твої очі”, “Не співай, красуня при мені”, “Я Вас любив...” та ін... В 1829 р. О.С.Пушкін попросив руки Ганни, але дістав від її матері рішучу відмову. Після смерті Пушкіна, на 32-му році життя, Ганна Олексіївна вийшла заміж за офіцера лейб-гвардії гу-сарського полку Ф.А.Андро. У 1844 році Г.О.Андро разом із чоловіком переїздить до Варшави, де впродовж 14 років він був Президентом Польщі. У 1885 році, після смерті чоловіка, Ганна Олексіївна переїздить до с.Середня Деражня, Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, в маєток своєї мо-лодшої дочки графині Уварової. Г.О.Оленіна була щедрим до-бродійником Корецького жіночого монастиря, якому вона свого часу пожертвувала багато орної землі та ліс, а також да-рувала свої кошти на утримання школи-притулку дівчаток си-рот, що була в той час при монастирі. Вічна їй пам’ять!”.

У Березнівському районі Рівненщини над повноводною р.Случ є фрагментарні руїни Губківського замку. Ат-ракційного інтресу для масового туриста вони не становлять. Однак, цікаві своєю історією. Адже брали штурмом ці стіни та-тарські ординці (1504 р.), селянсько-козацькі ополчення (загін Григорія Лободи під час визвольного повстання Севе-рина Наливайка та полки М.Кривоноса під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького (1648 р.), москалі Петра І (1704 р.), шведи Карла ХІІ (1708 р.). Після шведського плюндрування і замок і містечко вже не відбудовувалися.

А перше дерев’яне древлянське укріплення на Замковій горі постало тут ще в Х ст. Розквіт замку припав на панування каштеляна Брацлавського, старости Луцького, Володимирсь-кого подкоморія Олександра Семашка (друга половина XVI ст.), вихованого єзуїтами католика-фанатика, що нещадно ста-вився до своїх православних підданих. Навколишні селяни відплачували Семашкам не менш затятою ненавистю й постійними повстаннями.

Вражаюче-гарна фортифікаційна атракція знаходиться біля с.Тараканів Дубенського району обіч траси “Київ – Рівне

 – Львів”. Це могутня споруда Тараканівського форту (1860-і – 1890 рр.), збудованого з цегли й залізобетону для оборони східного кордону Російської імперії напереродні Першої світової війни. Складні інженерні роботи тривали кілька деся-тиліть й обійшлися імперії у понад 100 млн. рублів. На відкритті форту “Нова дубенська фортеця” був присутній сам іператор Олександр ІІІ.

Ромбовидний у плані форт має довжину кожної з сторін 240 м. Він споруджений поверх штучно нагорнутого пагорба серед болотистої низини р.Іква. По периметру оточений зем-ляним валом, зміцненим панцерною стіною.