Генуезська фортеця у м.Судаку у дні щорічного міжнародного фестивалю


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

історичного фехтування “Рицарський замок”, організованого національною

Федерацією історичного фехтування і реконструкції

 Вже стало доброю традицією щоліта, у самий розпал ку-рортого сезону, коли Південий берег “окуповують” сотні тисяч туристів, проводити у стінах Судацької фортеці міжнародний фестиваль “Рицарський замок”.

Це надзвичайно цікаве анімаційне шоу, що “занурює” його учасників і глядачів у войовниче середньовіччя. На фестиваль з’їжджаються члени клубів історичного фехтування з різних міст України, Росії, Білорусі, Молдови, Польщі, Чехії. Вони привозять з собою середньовічні костюми, зброю і захисні обла-дунки, осадні пристрої, мушкети й гармати різних калібрів.

На час проведення фестивалю територія Судацької фор-теці перетворюється на справжнє багатолюдне середньовічне місто з окремими вулицями й кварталами, а саме: вічевою пло-щею, ярмарковим майданом, кварталом ковалів, глиномісів і кожум’як, рицарською й танцювальною вулицями, стрілець-ким полем. На кожній вулиці цього міста по своєму цікаво. Так, на ярмарковому майдані розбігаються очі від розмаїття середньовічного краму, тут туристів розважають мандрівні ак-тори, скоморохи й блазні, пропонується спробувати себе у се-редньовічних азартних іграх. Можна опанувати основи май-стерності у ковальському ремеслі чи гончарській справі, або ж повчитися ремеслам ювеліра, зброяра чи кожум’яки.

А на Танцювальній вулиці кожен турист має змогу записа-тися у майстер-класи з народних і придворних танців XV–XVII ст. чи попросту послухати виступи фольк-гуртів з різних країн.

Фестиваль “Рицарський замок” триває 8-10 днів. Упро-довж цього часу відвідувачі Судацької фортеці мають змогу побачити історичну реконструкцію середньовічної битви (бу-гурд) з гуркотом гармат та брязкотом сотень мечів, а також – спостерігати за конкурсними герцями представників команд різних клубів історичного фехтування. Участь у постано-вочній битві беруть 100-130 учасників – загони лучників і ар-балетників, важкоозброєних пішців (списоносців і алебард-ників) і, звісно ж, рицарської кінноти з різнобарвними герба-ми й штандартами. Завершується битва масованим штурмом фортечних стін за участю групи досвідчених каскадерів.

 Не меншою “родзинкою” фестивалю ніж масштабний бу-гурд є класичний рицарський турнір в умовах, максимально наближених до реальних, що вимагає неабиякого вміння й без-сташшя від його учасників.

Для розваги глядачів передбачені два фейєричні паради усіх учасників фестивалю у важких обладунках й при повному озброєні, показові виступи каскадерів, кавалеристів, бардів то-що, розгортаються експозиції копій найрізноманітнішої зброї й обладунків усіх часів і народів. На Стрілецькому полі кож-ного дня туристи мають нагоду вправлятися під орудою бува-лих тренерів у володінні холодною зброєю, стрільбі з лука, ар-балета, гармат, метати сулиці, кинджали, бойові топірці й мо-лоти. Тут кожен турист може спробувати себе у двобої на ме-чах із “справжнім” рицарем чи позмагатися з друзями у кращо-му володінні стрілецькою зброєю.

Окремо працює квартал народних майстрів, в яких можна придбати ексклюзивний сувенір чи замовити собі холодну зброю на власне уподобання за індивідуальним ескізом. Тра-диційно, попитом серед туристів на фестивальній ярмарці кори-стуються похідні сумочки й інші вироби з натуральної шкіри, кераміка, прикраси середньовічних стилів, окуті металом скриньки, кинджали, підкови, плетені брилі від сонця та ін.

Насамкінець, під час фестивалю в Судацькій фортеці жи-ве й працює спеціальна група акторів-аніматорів, які створю-ють у відвідувачів відчуття реальності існування середнь-овічного міста, відтворюють сцени середньовічного побуту, сперечаються, працюють, знайомляться з туристами й затягу-ють їх у вир фестивальних подій.

Організатор цього масштабного анімаційного дійства – Федерація історичного фехтування і реконструкції (м.Київ) – відкрита для взаємовигідної співпраці щодо анімаційного “відродження” багатьох інших величних замків нашої країни. Крім уже освоєних Кам’янець-Подільської, Хотинської й Му-качівської фортець є ще понад 30 привабливих фортифікацій Західого Поділля й Волині, які здатні “ожити” з появою у них досвідчених аніматорів з клубів історичого фехтування, а

 відтак – і туристів, ласих до поправді цікавих історичних по-становок та шоу-програм. Справа за малим – порозумінням між усіма сторонами, зацікавленими у туристичному відрод-женні замків і фортець України.

Місцева влада, підприємці, турагенти й краєзнавці можуть продовжувати песимістично нарікати, мовляв, у всім відому Судацьку фортецю і без анімаційного заохочення “плинуть” юрби туристів, а от чим затягнути їх до напівзруйнованих фортець-пусток того ж Західного Поділля. Відповідь таким песимістам одна – якісна, яскрава анімація у поєднанні з ефек-тивним рекламно-туристичним просуванням здатна “оживи-ти” й наповнити відвідувачами навіть ті фортечні руїни Ук-раїни, де залишилося лише по дві-три напівзруйовані башти і нічого більше. Характерний приклад є у тому ж Криму. Це досвід (свій, український!) туристичного загосподарювання фортеці Чембало над м.Балаклава.

Від Чембало нині залишилося три напівзруйновані башти та фрагменти фундаментів обороних стін і окремих приміщень. Однак, територія фортеці упорядкована і щорічно відвідується десятками тисяч туристів, які приїжджають на літній відпочинок у Крим. Для пожвавленя туристичного інте-ресу до цієї атракції під стінами башти-донжону Чембало влітку кожної неділі організовуються театралізовані анімаційні шоу і святкування. Туристи мають змогу спос-терігати за перипетіями показових рицарських герців, змаган-нями “середньовічних” лучників й арбалетників, помилувати-ся салютами з гармат середньовічного типу. При бажанні, ко-жен турист має нагоду приміряти на себе рицарські обладунки (чи середньовічні жіночі костюми), схрестити мечі в навчаль-ому двобої зі “справжнім” рицарем, випробувати свою вправність у стрільбі з лука й арбалета.

Отже, висновок напрошується недвозначний: український і закордонний турист має потребу, бажання і готовність із за-доволенням відвідати фортифікації нашої країни на обширі від Закарпаття до Південного берега Криму. Однак, він прагне не стільки бачити похмурі сірі руїни й запустіння, його вабить

 бажання “відчути” (“спожити”) ефект емоційного “занурення” у середньовічну епоху з її легендами, привидами і незабутніми враженями від участі (хоча б в якості глядача) в анімаційних програмах лицарських шоу.

Втім, запити сучасного культурного туриста, який прагне пізнати історію і культуру України, у ХХІ ст. вже не обмежу-ються відвідинами одних лише замків, фортець й прадавніх монастирів.

Нині Україні вкрай потрібні музейно-туристичні об’єкти нового типу – історико-анімаційні скансени, які б репрезенту-вали світові понад п’ятитисячолітню історико-культурну спадщину нашої країни.

Козацькі скансени в Україні вже є (Національний за-повідник “Хортиця”, Гетьманська столиця Батурин), і розви-ток їх триватиме й надалі. (Скажімо, в одній лише Донецькій області зусиллями Донського козацтва розроблені проекти двох подібних скансенів – Музею козацького побуту під відкритим небом на Савур-могилі та укріпленого меморіаль-ного комплексу “Козацька пристань” в с.Райгородок).

Що ж до попередніх історичних епох формування ук-раїнського етносу, проблема їх адекватної туристичної репре-зентації стоїть набагато гостріше.

Нині українська громадськість впритул наблизилася до усвідомлення необхідності початку реалізації проекту істо-ричної реконструкції трипільського протоміста.

У наші дні зусиллями археологів Інституту археології НАН України й членами товариства “Коло-Ра” реалізується проект з відкриття на околиці м.Ржищева на високому право-му березі Дніпра скансену – міста-музею трипільців Аррати-Оріяни на базі історичних реконструкцій реальних одно-дво-поверхових будинків IV тис. до н.е. з традиційною ужитковою й сакральною керамікою, печами тощо.

Проектом передбачено здійснити історичну реконструкцію чотирьох поселень (трипільської культури, епохи бронзи, сели-ща слов’ян черняхівської культури та давньоруського селища). У поселеннях будуть відтворені ремесла, знаряддя праці, по мешкання, традиції та побут минулих поколінь. Тут туристів знайомитимуть із зразками давнього одягу, прикрас, зачісок і навіть татуювання, а також з обрядами наших пращурів. Побли-зу відроджених давніх поселень розміститься науково-музей-ний центр з бібліотекою та конференц-залом. На базі комплек-су передбачено створити міжнародний туристичний центр з го-телем у трипільському стилі на 100 місць. Вартість проекту ком-плексу становить 3,15 мільйонів доларів.

 

Експонати археологічного музею у с.Трипілля – ритуальні предмети племен трипільської культури: скульптурне зображення Великої Богині-Матері трипільців, вкритої магічним татуюванням, яка сидить на троні, та ритуальна курильниця (?) для жертовного приношення божествам пахощів (середина IV тис. до н. е.)

Анімаційну складову скансену першої землеробської культури над Дніпром визвалися забезпечувати ентузіасти-шанувальники давньоукраїнської релігії. З початку ХХІ ст. стало доброю традицією щоліта на Івана Купала (з 3 по 7 лип-ня) у м.Ржищеві проводити фольклорно-етнографічний “трипільський” фестиваль “Ржищівський вінок”, який здобув славу найбільш масового туристично-анімаційного шоу у Се-редньому Подніпров’ї. У цьому місті створено також оригіна-льний Трипільський сквер, в якому вишикувані чотири фігу-ри трипільських богинь, реконструйовані й збільшені в десять разів (на повний зріст) Л.Смоляковою, а також височить 5-ме-трова біноклевидна культова посудина трипільців.

 Ржищівська міська адміністрація вже прийняла рішення про виділення 6 гектарів землі для створення “Трипільського містечка”.

Зазначимо, що за умови втілення цього проекту у життя й активного інформаційно-рекламного просування нового тур-продукту, Трипільське протомісто-скансен одразу стане найма-совішим об’єктом туристичного інтересу України, особливо се-ред школярів та студентської молоді. Історично-анімаційний комплекс “Трипільське містечко” має стати чільною ланкою діючого археолого-туристичного маршруту “Трипільське нами-сто Київщини (або Золотий вінок Київщини)”: Київ – Трипілля – Ржищів – Канів – Переяслав-Хмельницький – Київ. Тим па-че, що Ржищів вже є доволі популярним рекреаційним центром Київщини із своїм Яхт-клубом та чудовим піщаним пляжем на березі Дніпра. І звідси всього 1,5 год. їзди до Києва та Канева.

Існує потреба в організації Скіфського скансену, що ре-презентуватиме чергову яскраву сторінку історії нашої країни. Оптимальним чином для ціє потреби може підійти частина те-риторії Більського городища на р.Ворсклі – найбільшого міста Європи першої половини І тис. до н.е., довжина валів якого ся-гає 35 км., а висота перевищує 10-12 м. (описане Геродотом як дерев’яне місто Гелон у глибинах Великої Скіфії). Діяльність подібного скансену слід розвивати в руслі пропагування ак-тивного кінного туризму й анімаційних фестивалів за участю членів українських клубів історичного фехтуваня.

І зрештою, якщо Україна є “дитям” найбільшої середнь-овічної держави Європи – Київської Русі – існує потреба на-лежним чином знайомити й репрезентувати нашу квітучу дав-ньоруську спадщину як іноземним, так і українським туристам.

На наше переконання, доцільно організувати щонаймен-ше два давньоруські скансени: “Фортеця Тустань” й “Замок князя Володимира Великого”.

Тустань – це унікальна для слов’ян наскельна фортеця з ви-сотою наземних дерев’яних стін 13,0 і 15,27 м та висотою споруд житлової забудови – 17,50 м. Скажемо більше – наявність п’яти-поверхового житлового комплексу з розмірами поверхів 3,5 – 4,0

 м. та чотириповерхових оборонних стін є сенсаційним підтверд-женням високого рівня інженерно-будівничої думки Київської Русі. Понад 4000 пазів і врубів, висічених на скелях у місцях кріплення дерев’яної забудови, дають можливість провести на-укову реконструкцію фортеці ІХ – ХІІІ ст. з вірогідністю до 90%.

 

Комплексна оцінка

археологічного          ма-

теріалу дала М.Рожку

підстави         датувати

будівлю перших оборон-них споруд Тустані IX ст., а останній період де-рев’яної забудови – ча-сом будівлі кам’яної стіни у XIII ст. Ма-теріали археологічних досліджень території “окольного граду” вия-вили існування тут ви-робничих майстерень. Історико-архітектурна реконструкція давнь-Архівні документи і ма-оруської фортеці Тустань

(фрагмент – цитадель)         теріали археологічних

досліджень підтверджу-ють існування фортеці Тустань до XVI ст. включно.

Археологічний матеріал дав змогу з’ясувати ще одну оригінальну особливість цього оборонного комплексу. На тери-торії фортеці Тустань проживали лише чоловіки – гарнізон, на відміну від більшості інших прикордонних фортець Київської Русі, де гарнізони проживали з родинами і займалися додатково господарською діяльністю. На озброєнні захисників Тустані ви-явлені всі зразки середньовічної зброї, причому особлива увага приділялася важким арбалетам, здатним крізь стрільниці проби-вати щити і захисні обладунки нападників на відстані до 100 м.

Уся необхідна проектна документація щодо відродження унікальної наскельної давньоруської фортеці Тустань у Кар-патах біля с.Урич на Львівщині вже розроблена дослідником

 пам’ятки – археологом Михайлом Рожком. Даний скансен має вигідне транспортне положення, завдяки чому притягуватиме до себе масові туристичні потоки рекреантів, які відпочивати-муть в Карпатах і курортних закладах Трускавця, Моршина й Східниці, а також значну частку українських і іноземних ту-ристів, які приї’жджатимуть на кілька днів у Львів.

І, певна річ, повноцінний давньоруський скансен з усіма елементами туристичної анімації варто організувати на околиці Києва, зорієнтувавши його турпродукт на самих киян (уїк-ен-дові виїзди з дітьми) та численних гостей столиці України. Га-даємо, оптимально для цієї цілі підійде грандіозне давньорусь-ке городище літописного Білгорода – резиденції князя Володи-мира Великого – у с.Білогородка (22 км від Києва). Тут над р.Ірпенем збереглися потужні укріплення – рів і вал заввишки 10-12 м, вздовж гребеня якого тягнулася фортечна стіна-заборо-ло висотою 4-5 м. з дерев’яних зрубів, заповнених цеглою-сир-цем. Велич збережених укріплень ілюструє така цифра: від урізу р.Ірпеня до вершини валів князівського замку-дитинця – 60 м. скосу крутістю близько 60о.

У Х – ХІ ст. Білгород був одним з найбільших міст Київської Русі і за своїм розміром (120 га) перевершував такі давньоруські міста, як Чернігів, Переяслав, Галич, і не посту-пався перед багатьма середньовічними західноєвропейськими столицями. Він був головною богатирською заставою князя Володимира Красне Сонечко, де постоєм стояв гарнізон нов-городців на чолі з билинним Альошею Поповичем. Тож саме тут, після організації анімаційно-історичного скансену, мають “ожити” й розважати туристів знайомі усім нам з дитинства персонажі давньоукраїнських билин “Київського циклу”, грунтовно опрацьованих сучасним українським дослідником і письменником Валерім Шевчуком.

Креслення історичних реконструкцій літописного Білго-рода підготовані завдяки багаторічній праці Білгородської ар-хеологічної експедиції Київського національного університету ім.Т.Шевченка під керівництвом Г.Г.Мезенцевої.

У відновлених фортифікаціях замку-дитинця варто розмістити цілий комплекс споруд історичного й туристичного

 призначення. Зокрема, в одному крилі княжого палацу доцільно розгорнути музейну експозицію, а в другому крилі – обладнати ресторан з давньоруською кухнею, у вежах розмістити панормні туристичні майданчики, відкрити туристичний готель 3* у стилі боярських хоромів, збудувати діючі ремісничі майстерні ко-жум’яків, гончарів, ковалів і зброярів, чинбарів тощо з мож-ливістю вільного залучення туристів у майстер-класи з опану-вання того чи іншого ремесла, обладнати полігон для богатирсь-ких ристалищ за участю активістів Київського клубу історично-го фехтування з можливістю для будь-якого відвідувача скансе-ну приміряти на себе давньоруські обладунки та випробувати се-бе у володінні мечем, булавою, сулицею й луком.

Альтернативним до описаного може бути проект “Бога-тирська застава” з відродження на високому правому березі Дніпра неприступного літописного міста-фортеці Х – ХІІІ ст. Витичева (біля суч. с.Витачів на Київщині). Ця могутня фор-теця багато разів згадується на сторінках давньоруських літо-писів у зв’язку з бойовими діями руських князів. Так, у 1085 р. Володимир Мономах побив половців біля стін Витичевої фор-теці. А 30 серпня 1110 р. руські князі зібралися у Витичеві на з’їзд, скликаний Святополком Святославовичем і Володими-ром Всеволодовичем Мономахом, на якому володарям удільних земель Київської Русі вдалося помиритися перед ли-цем спільної половецької загрози.

Для відродження дерев’яно-земляної фортеці-скансена тут теж існують усі необхідні передумови – збереглися вали зі зрубами, фундамент надбрамної башти, обмірні креслення на-укових реконструкцій укріплень і внутрішньої житлової забу-дови, здійснені після комплексного вивчення пам’ятки експе-дицією під керівництвом акад. Б.Рибакова.

Комерційна окупність названих інвестиційних проектів організації в Україні історично-туристичних скансенів, з огля-ду на невпинне пожавлення туристичного руху в державі, не перевищує 10 років (для Білгорода – 5-6 років). Тож справа лише за урядовою підтримкою даних проектів у рамках Дер-жавної програми збереження і використання замків.