Жовківський замок


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Після смерті С.Жолкевського замок переходить до його дружини та (у 1624 р.) старшої доньки Софії, яка була одруже-на з олеським дідичем і майбутнім руським воєводою Яном Даниловичем. При воєводі служив Зиновій Хмельницький, у Жовкві народжився його син Богдан.

Довкола замку розрослося поселення. За Я.Даниловича це поселення перетворилося на справжнє місто, укріплене висо-кими оборонними валами. У місті діяли п’ять українських братств, окремі історичні свідчення вказують на те, що в одній з братських шкіл Жовкви здобув початкову освіту малий Бог дан Хмельницький. (І сюди ж він, уже як гетьман, заїжджав на чолі козацького війська у 1648 і 1655 рр.). У Жовкві здобув освіту видатний культурний і громадський діяч України Йов Кондзелевич (1667 – бл. 1740 рр.).

Донька Я.Даниловича Теофілія була видана заміж за ко-ронного підчашого Якуба Собєського. Син Теофілії Ян ІІІ Собєський став королем Польщі. Він перетворив Жовківський замок на свою літню резиденцію, а починаючи з 1678 р. під керівництвом будівничих Петра Бебера та Августи-на Лоцці провів його грунтовну реставрацію. Відтак, Жовква перетворюється на друге у всій Речі Посполитій королівське місто-резиденцію.

За королівських часів замок і місто переживають період свого найбільшого розквіту. При розбудові Жовкви реалізова-но ренесансну містобудівну концепцію “ідеального міста”. Яну Собєському дійсно вдалося перетворити Жовкву на східну столицю держави, а з замку зробити не менш розкішну рези-денцію, ніж Варшавський королівський палац.

Поруч із замком-резиденцією, у заболоченому підніжжі гори, тоді ж було закладено ландшафтий парк “Звіринець”, де в просторих воль’єрах розводилися й утримувалися олені, сар-ни, вепрі та інша ловецька живність. Урочисті мисливські виїзди у “Звіринець” власників Жовківського замку разом з їхніми титулованих гостями – магнатами-можновладцями і королівськими придворними – супроводжувалися різно-манітними забавами й пишними бенкетами на лоні мальовни-чої природи Жовківщини.

Стіни старого замку пам’ятають багатьох видатних істо-ричних осіб, які творили європейську історію. Адже перебува-ли тут не лише коронні гетьмани й королі Речі Посполитої, а й чільники багатьох інших європейських держав та високородні посли. Зокрема, яскраву сторінку в літопис Жовкви внесла Північна війна (шведсько-українсько-російська), яка мала на меті цілковито перекроїти політичну карту Центральної Євро-пи. У її ході в Жовківському замку замислювався над історич-ною долею України безстрашний гетьман Іван Мазепа та ви Рутинський М.Й. ЗАМКОВИЙ ТУРИЗМ В УКРАЇНІ        

ношував честолюбні завойовницькі плани російський цар Пе-тро I.

Упродовж століть замок зазнавав незначних реконст-рукцій, завдяки яким споруда поступово змінювала свій ви-гляд з аскетично-грізної рицарської твердині до ошатної ко-ролівської резиденції з елементами архітектурного декору па-лацового типу.

Остання представниця роду Собєських Марія Кароліна де Буільон продала свої маєтності (а це 11 міст і містечок та 140 сіл - Жовква, Зборів, Золочів, Поморяни тощо) Михайлові Казимирові Радзивіллу. Він перебудував замок на розкішний палац, та невдовзі його сини протринькали батькове майно, і в 1787 р. мури Жовківського замку перейшли у власність магістрату, а житловий корпус замку купив А.Юзефович. Зго-дом тут проживали окремі підприємці, офіцери полку уланів, містилися повітовий суд та гімназія.

З міських укріплень, що оперізували місто, до наших днів збереглися лише дві з чотирьох в’їздних брам (Глинська й Звіринецька) та дві вежі: кутова біля Домініканського монас-тиря та восьмикутна в плані чотириярусна вежа-дзвіниця кос-телу Св.Лаврентія.

Хоча ще з кінця XVIII ст. замок і місто втратили функцію королівсько-магнатської резиденції, але й дотепер Жовква за-миловує туриста своїм неповторним давньоєвропейським шармом, конкуруючи за збереженністю автентичного архітек-турного ансамблю з багатьма малими містечками Італії, Чехії й Польщі. Центр міста-музею з 1994 р. оголошено Державним історико-архітектурним заповідником.

Основними об’єктами екскурсійного огляду в Жовкві є:

♦ Королівський замок (пл. Вічева, 2). Замок має стогу пря-мокутну форму з чотирма кутовими баштами. Його відрестав-ровано, можна оглянути замкові башти й двоповерхові жит-лові корпуси, прогулятися дерев’яними замковими галереями, зазирнути у парадні внутрішні покої. Нині в них розташована еспозиція музею. Зараз завершується формування мистецької експозиції Жовківського замку як філії Львівської галереї ми-

             стецтв. Згідно з розробленим інвестиційним проектом рекон-струкції історико-культурного комплексу, у приміщеннях замку для туристів планується відновити королівські покої, відкрити “королівський” ресторан у ренесансному стилі, кон-цертний зал камерної музики, діючу кузню-музей, каретний двір із конюшнею (на 12 коней) та мистецькі майстерні.

Туристичний готель на 36 - 40 номерів з рестораном і кон-ференц-залом передбачається розмістити в північно-західно-му корпусі замку, вікна якого виходять у головний двір та в парк. Згідно з проектною документацією, пристосування цьо-го корпусу під готель передбачає реконструкцію його горищ-ного перекриття і даху з влаштуванням у його об’ємі мансард-ного поверху з готельними номерами; перепланування друго-го поверху під готельні номери; відновлення первинної плану-вальної структури першого поверху з реставрацією історич-них інтер’єрів та пристосуванням його під вестибюль готелю, конференц-зал на 70 місць та ресторан з трьома стилізованими під старовину залами й кухонними приміщеннями; проведен-ня інженерних мереж і систем з автономною котельнею.

Натомість, приміщення південно-східного корпусу замку планується відвести під історико-культурний музей (філію Львівської галереї мистецтв), а також розмістити тут турис-тичний інформаційний центр, дирекцію і реставраційні май-стерні Державного історико-архітектурного заповідника у м.Жовква.

Після належного впорядкування у подвір’ї замку передба-чається організація театру “під відкритим небом”, фестивалів класичної музики та впродовж всього року надання анімаційних послуг верхової їзди та каретних прогулянок істо-ричним центром Жовкви.

♦ Ринкова площа Жовкви. Знаходиться поряд з ко-ролівським замком. Згідно з канонами ренесансного містобу-дування, центральна площа є осердям суспільно-адміністра-тивного і торгово-економічного життя кожного європейського міста. її територія оточена двоповерховими кам’яницями -житловими будинками-пам’ятками сецесійної архітектури.

 Рутинський М.Й. ЗАМКОВИЙ ТУРИЗМ В УКРАЇНІ   

Нині в центрі площі можна оглянути фундаменти середнь-овічної міської забудови (колишня ратуша) й насолодитися оглядом збереженого архітектурного ансамблю “ідеального міста”.

♦          Глинська та Звіринецька в’їздні брами міста. Споруд-жені в XVII ст. й служили основними опорними пунктами в системі оборонних стін королівського міста.

♦          Торгові ряди. Уздовж ринкових кам’яниць Жовкви тяг-нуться Торгові ряди. Туристи мають нагоду пройтися гале-реєю, під низькими мурованими склепіннями і кам’яними ар-ками якої в давнину йшла жвава торгівля, засідало купецтво, укладалися угоди й союзи.

♦          Старі крамниці й кав’ярні Ринкової площі. Ринкова пло-ща “королівського міста” досі залишається історичним, адміністративним і торговим центром міста. До послуг ту-ристів тут розмаїті жовківські крамниці, затишні кав’ярні, в яких подають віденську й львівську каву, а також славнозвісне “Львівське” пиво, відділення зв’язку й банківських послуг.

♦          Міська ратуша (пл. Вічева, 1). Ратуша є неодмінним ат-рибутом “ідеального міста”, уособленням міського самовряду-вання. У ратуші упродовж століть засідали бургомістри Жовк-ви. Середньовічна ратуша Жовкви не збереглася, зате непо-далік від фундаментів старої туристів гостинно запрошує нова ратуша, створена в 1932 р. за проектом львівського архітекто-ра Б. Віктора. На другому ярусі вежі ратуші вмонтовано го-динник, який відзначає час боєм дзвону. З горішнього ярусу ратуші можна прослідкувати контури строгої ренесансної кон-цепції забудови “ідеального міста”, звідси відкриваються неза-бутні панорами світських і сакральних архітектурних ан-самблів, Жовківського замку й зелених пагорбів Розточчя.

♦          Домініканський монастир XVII-XVIIІ ст. (вул. Львівська, 7). Як і все в середньовічному місті, цей монастир захищений високими кам’яними стінами з амбразурами і нага-дує фортецю в мініатюрі. Також варто оглянути монастирські кельї XVII ст. Окрасою монастиря є монументальна споруда монастирського костьолу Діви Марії. Костьол збудовано на ко-

             шти можновладної матрони Теофілії Собєської ще в 1655 p. у стилі раннього італійського барокко за взірцем середнь-овічних храмів Неаполя. Розпис інтер’єру костьолу викона-ний у 1913 р. львівським маляром К. Політинським. У 1995 р. костьол переосвячено на церкву Св. Йосафата греко-като-лицької громади м.Жовкви.

(Нині поряд з монастирем обладнано інформаційний стенд для самодіяльних туристів із планом міста та коротким описом усіх історико-архітектурних пам’яток музею-за-повідника. Адже у 2005 р. Жовкву відвідало близько 60 тис. туристів).

♦          Василіанський монастир кінця XVII - початку XX cm. (вул. Василіанська, 4-6). Корпуси монастиря збудовані у XVIII ст., надбрамна дзвіниця - у 1721-1730 роках. Окрасою монастиря є велична хресто-купольна споруда монастирської церкви Різдва Христового (1612-1905 pp.) з високохудожньо розписаним у національному стилі інтер’єром. Храм діючий, сповнений атмосфери особливої сакральності. Основним об’єктом паломництва у Троїцький храм є мощі Св.-муч.Пар-тенія, які володіють силою зцілення. Також у храмі туристам вкажуть місце успіння (крипту) першого ігумена Жовківсько-го монастиря, а згодом митрополита греко-католицької церк-ви Досифея. Мистецьку естетико-туристичну цінність мають настінні розписи храмового інтер’єру початку XX ст. (худож-ник Ю.Буцмалюк). Зберігся до нашого часу і первісний іконо-стас церкви роботи видатного маляра І.Рутковича (нині екпо-нується у Львові в Національному музеї).

♦          Парафіяльний костьол СвЛаврентія (пл. Вічева, 18). Збудований у 1606 - 1618 pp. архітекторами А.Прихильним та П.Щасливим в стилі ренесансу. Цей храм замислювався як ди-настична усипальниця володарів міста. В костьолі зберігають-ся твори ренесансної скульптури - надгробні пам’ятники-ба-рельєфи роду Жолкєвських, виконані в 1623-1636 роках львівським скульптором Войцехом Зичливим, та барокові надгробки роду Собєських, виконані гданським скульптором Андрієм Шлютером у 1693 р. Завдяки цим надгробкам храм-

 Рутинський М.Й. ЗАМКОВИЙ ТУРИЗМ В УКРАЇНІ   

усипальницю називають “маленьким Вавелем”. Адже у відвідувачів костьолу є унікальна нагода наочно прослідкува-ти генеалогічну лінію власників “королівського міста”. Корон-ну велич храму підкреслює й антаблемент, розкішно декорова-ний фігурами кінних лицарів та династичними гербами. Раніше храм був пишно оздоблений. Чимала кількість його художніх цінностей нині зберігається в музеї Олеського зам-ку. Зараз костьол належить римо-католицькій громаді м. Жовкви. Поряд з костьолом Св.Лаврентія знаходиться шпи-ляста дзвіниця - одна з найвищих споруд середньовічної Жовкви.

♦          Дерев’яні церкви - пам’ятки давньоукраїнського зодче-

ства. У Жовкві з початку XVIII ст. збереглися два автентичні

давньоукраїнські храми, збудовані без жодного гвіздка. Стар-

шим з них є церква Різдва Пресвятої Богородиці (тридольна,

одноверха), закладена в 1705 р. (вул. І.Франка). У ній зберігся

первісний іконостас (1708 р.) роботи майстра Кунаша. Непо-

далік (вул. Св. Трійці) розташована церква Св.Трійці (три-

дольна, триверха), зведена в 1720 р. Ця церква має унікальний

іконостас роботи галицьких малярів та різьбярів початку XVII

ст., який містить до 50 ікон.

Обидві церкви діючі. Завітавши у храм, турист має змогу естетично й духовно зануритися в особливий давньоук-раїнський сакральний простір, що ставить дерев’яні народні церкви в один ряд з наймонументальнішими пам’ятками “ко-ролівського міста”.

♦          Костьол СвЛазаря (вул. Львівська, 21). Муровані кос-тьол і міський шпиталь для убогих при ньому збудовані у 1735 р. на кошти Якуба Собєського на місці колишніх дерев’яних костьолу й шпиталю. 3 1861 р. до Другої світової війни у будівлях храмово-шпитального комплексу діяв жіночий мона-стир феліціянок. 3 1994 р. будівлю костьолу переосвячено на церкву Св.Лазаря громади Української автокефальної право-славної церкви.

♦          Синагога (вул. Запорізька). Один з найкраще збереже-них монументальних духовних пам’ятників юдаїзму на

 Львівщині. Жовківську синагогу було зведено на кошти місце-вої єврейської общини в 1692-1700 рр. в центрі колишнього єврейського кварталу “ідеального міста“. В архітектурному де-корі храму вдало поєднано стильові риси ренесансу й ранньо-го барокко.

Ключовим пунктом “Золотої підкови Львівщини” є саме місто-музей Львів.

Львів за весь час свого існування (від заснування Дани-лом Галицьким до ХVІІІ ст.) був міцною фортецею, яку вдава-лося здобувати лише підступом, хитрощами або через відсут-ність опору городян. З багатьох фортифікацій старого Львова на сьогодні не залишилося й сліду. Лише рештки валів, ровів, мурів, перебудованих сакральних споруд, перекази, мікрото-поніми або архівні й археологічні матеріали донесли до нас скупі відомості про них.

Протягом останніх років проводиться інтенсивна робота над складанням каталогу оборонних споруд Львова. Їх сьо-годні налічується 35. Ось перелік окремих з них: Високий за-мок (руїни), Низький замок (залишки руїн, фундаменти стін “підземного” Львова), Міський арсенал (1554-1556 рр.), Ко-ролівський арсенал (1630-1639 рр.), арсенал Синявських (1639 р.), Цитадель (1830 р.), Онуфріївський монастир-форте-ця і церква ХVІ – ХІХ ст., Вежа Корнякта (1572-1629 рр.), Ве-жа кафедрального костела (1360-1481 рр.) та ін.

Колись величною і неприступною була Львівська фортеця Високий Замок. Археологічні розкопки показали, що фортеця, яка спочатку мала дерев’яні і земляні укріплення, займала вер-шину Замкової гори (417 м.). Наприкинці ХІІ – поч. ХІV ст. фортеця була перебудована з дерев’яної на кам’яну. Замок мав у плані форму витягнутого прямокутника з 4 баштами на ку-тах. У дворі замку були розташовані казарми і глибокий коло-дязь.

У ХVІІІ ст. фортеця втратила своє стратегічне значення. Її башти та стіни поступово розбирають на будівельний ма-теріал. До нашого часу від Високого Замку зберігся фрагмент Південної стіни зі стрільницями.

 

Середньовічні “лики” міста Львова

 

 Львівська цитадель – австрійська фортеця 1852 – 1854 рр.

У 2005 р. львів’янами жваво обговорювалася доцільність реалізації архітектурно-інвестиційного проекту з історичної відбудови фортифікацій Високого замку й організації в ньому ресторанно-готельного й розважально-анімаційого туристич-ного комплексу міжнародного класу.

У підніжжі Замкової гори дещо пізніше був зведений т.зв. Низький Замок Львова. Він мав 17 башт, рів і бастіони з дво-ма брамами: Галицькою і Краківською. До нашого часу з укріплень Низького Замку збереглися Порохова вежа (1554 – 1556 рр.) і Міський арсенал, споруджені у ХVI ст. Стіни Низь-кого замку через аварійний стан на поч. XIX ст. були розібрані. Законсервовані залишки стін (біля Бернардинського монасти-ря) в наш час поновлені з бійницями, покриттям, господарсь-кими будівлями. В них розташована реставраційна майстерня. Оборонна стіна з вежею та брамою набули вигляду, який мали в ХVІ ст.

 Частина відбудованих фортифікацій старого Львова нині успішно використовується у ресторанному бізнесі (ресторан “Вежа крамаря”). А по збережених фрагментах відкопаних ар-хеологами давньоруських і середньовічних мурів і підземних казематів Львова організовано спеціальний туристичний мар-шрут “Підземний Львів”.

Заслуговує на пріоритетну увагу й державну підтримку дуже цікавий туристичний маршрут – “Замками Західного Поділля”. Цей маршрут охоплює близько сотні пам’яток обо-ронних культових споруд, замків та фортець бастіонного типу (у Тернополі, Скалі Подільській, Котелівці, Підгайцях, Тере-бовлі, Доброводах, Підгорянах, Яблунівці, Кам’янець-Подільському, Жванцях, Бережанах, Окопах, Кудрицях, Рихті, Теребовлі, Чорткові й ін.). Опорними пунктами даного маршруту є величні оборонні комплекси Кам’янець-Подільської й Хотинської фортець.

Оборонні споруди України сьогодні використовують під за-клади відпочинку і туризму шляхом їх пристосування безпосе-редньо під готелі, через відкриття у них закладів харчування відвідувачів (стилізовані під старовину ресторани й таверни з середньовічною кухнею та історичними місцевими напоями), шляхом відкриття музейних експозицій у приміщеннях замків та скансенів-музеїв під відкритим небом у дворищах оборонних споруд (Кам’янець-Подільський), створення туристично-розва-жальних театралізованих шоу (рицарські змагання та відтво-рення історичних битв – Хотин, Судак й ін) тощо.

Понад 2/3 замків країн Європейського Союзу (а це понад 1500 фортифікацій) нині успішно використовується у готель-ному господарстві. Європейським туристам притаманне праг-нення бодай кілька днів пожити у справжньому середнь-овічному замку, скуштувати страви старожитньої етнічної кухні та взяти участь в анімаційних лицарських розважальних програмах замкового дозвілля.

Замково-готельний бізнес визнається найприбутковішим напрямком використання фортифікаційних пам’яток давни-ни. Тож навіть найтитулованіші у Європі власники родових

 

 Замок-готель Мальборк у Польщі. Вигляд з вікна та внутрішній інтер’єр номеру (приклад використання замку під туристично- готельний

комплекс)

 замків не цураються поряд з приватними апартаментами відводити частини своїх помість під готельні номери для гос-тей і туристів.

В Україні започаткування замково-готельного бізнесу має неабиякі перспективи. По перше, в нашій країні налічуємо до двох десятків фортифікацій чи їх руїн, найдоцільніший шлях відродження яких полягає в переобладнанні їх під готельно-анімаційні комплекси. По друге, даний турпродукт корис-тується стабільною популярністю серед європейських ту-ристів, які хочуть і готові платити за можливість знайомства з українськими замками. Романтика готельно-замкових турів традиційно приваблює закоханих та молоді подружжя, цьому виду відпочинку віддають перевагу люди з розвинутим есте-тичним смаком тощо.

На жаль, досі жоден замок України ще не готовий відкрити двері своїх опочивалень перед туристами. Найближче до фази формування номерного готельного фонду “просунувся” Му-качівський замок “Паланок” у Закарпатті. Однак, і тут роботи ще вистачає. А єдиним палацом замкового типу, який приймає рекреантів, є палац графів Шенборнів у тому ж Мукачівському районі Закарпаття, переобладнаний під санаторій “Карпати”.

Ще більші перспективи має шлях музейно-анімаційного відродження найвеличніших фортифікацій держави, що є за-гальнонаціональним надбанням і повинні бути доступними для широких верств відвідувачів, і передусім молоді. Відбудо-ва фортифікацій, розміщення в них експозиції, яка відтворю-ватиме картини минувшини й оголошення цих фортифікацій скансенами – музеями під відкритим небом – пріоритетний шлях туристичного відродження більшої частини українських замків і фортець. А пожвавленню туристичного інтересу до них має сприяти якісне інформаційно-рекламне просування та проведення різнобічних історико-театралізованих фести-валів, змагань і анімаційних шоу.

Цей інвестиційно перспективний напрям туристичного відродження українських замків проілюструємо на прикладі Судацької фортеці.