Свіржcький замок


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

 В усі часи замок був практично неприступним, з усіх боків його оточували непрохідні болота, стави, а також широкий обо-ронний рів з водою. Та це не врятувало його від татарського по-грабування 1648 р. та козацьких штурмів під час Національно-визвольної війни українського народу 1648-1654 рр.

Короь Ян ІІІ Собєський, дбаючи про фортеці оборонної лінії на підступах до Львова, суттєво зміцнив Свіржський за-мок, посилив його гарнізон й арсенал гарматного озброєння. Завдяки природним перешкодам і фортифікаціям невеликий Свіржський замок у 1672 і 1675 рр. зумів витримати шалені турецькі облоги армій султана Магомета IV. Це найгероїчніша сторінка його історії – адже армія султана-завойовника Євро-пи в ті роки понівечила всі без винятку українські твердині Речі Посполитої від Кам’янця-Подільського й Меджибожа до Золочева й Поморян, розташованих за один денний перехід кінноти від Львова.

У середині XVII ст. Свіржський замок переходить у власність галицького каштеляна, графа О.Цетнера, який роз-будовував твердиню й залишив на фасадній стіні свій родовий герб. У 1-ій половині ХХ ст. (1907 – 1939 рр.) замком опіку-вався граф Роберт Салянс. В цей час графську резиденцію прикрашали дорогі картини, старожитні меблі, коштовна пор-целяна, тут була зібрана велика бібліотека стародруків. В 1914 і 1939 рр. замок було пограбовано й спалено російськими військами. З 1975 р. у замку тривають реставраційні роботи.

Замок повністю зберігся до нашого часу. Тож у Свіржі ту-ристи мають нагоду помилуватися романтичними контурами класичного лицарського замку зі строгими готичними трияру-сними баштами під червоною черепицею, в’їздним дерев’яним мостом, перекинутим через оборонний рів, укріпленою бра-мою з династичним гербом на фасаді надбрамної башти, наріжними прибрамними укріпленнями, оглянути парадне (велике) і внутрішнє (мале) замкові подвір’я, підземелля, му-ровану замкову криницю, прогулятися внутрішніми замкови-ми залами і покоями.

Поряд із замком об’єктами туристичного інтересу є:

♦                      Сторожова башта 1484 р. - напівзруйнована, знахо-диться на підступах до Свіржського замку;

♦          Замковий парк і став - пам’ятки ландшафтно-естетич-ного характеру. В околицях місцеві мешканці можуть вказати на джерела, що мають цілющу силу;

♦          Свіржський костьол Успіння Пресвятої Богородиці, збудований у 1546 р. в стилі ренесансу.

Існує інвестиційний проект організації у стінах Свіржського замку елітного готельно-відпочинкового ком-плексу, або ж передачі його під музей середньовічої зброї -філію Львівської картинної галереї. Останній шлях відрод-ження замку є пріоритетнішим, оскільки суттєво підвищить його екскурсійно-пізнавальну вагу й збереже пам’ятку відкри-тою для масових туристичних потоків. Однак, реалізація цьо-го шляхетного задуму штучно стримується через невизна-ченість права власності на замок (офіційно споруда належить Спілці архітекторів України, чільники якої не бажають відда-ти замок під державний музей).

Із Свіржа зворотній шлях “Золотої підкови” до Львова пролягає через старовинне містечко Бібрку. Далі за селом Водники минаємо руїни величавого замку Острозьких у Ста-рому Селі.

Кам’яний замок у Старому Селі за старими фор-тифікаційними канонами у 1642 р. заклав Владислав Домінік - князь Заславський. У 1672 р. Старосільський замок просла-вився тим, що зміг витримати турецьку облогу. В кінці XVII ст. замок перейшов до князів Любомирських. У XVIII ст. ним володіли князівські династії Сенявських і Чарторийських, a на початку XIX ст. Старе Село перейшло у власність Потоць-ких.

Основними об’єктами туристичного огляду у Старому Селі є:

♦          Старосільський замок кінця XVI - XVII ст. Уперше він

згадується у 1442 р. Упродовж XVI - XVII ст. замок кілька раз

руйнувався (зокрема й козацькою армією Богдана Хмельниць-

кого у 1648 p.) і перебудовувався. До нашого часу збереглися ту-