Зимненський Святогорський монастир-фортеця: естетична гармонія упо-рядкування внутрішнього двору фортеці-обителі


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Друге народження Святогорського монастиря ми вправі датувати 1495 р. Того року князь Федiр Михайлович Чарто-рийський відбудував на Святій горі мурований собор Успiння Пресвятої Богородицi й перетворив печерну обитель на мо-дерний кам’яний замок з чотирма наріжними й центральною в’їздною баштами.

Його син, князь Олександр Чарторийський завершив роз-будову монастиря, обладнав у верхньому ярусі в’їздної башти дзвiнницю i з цієї нагоди подарував обителі iменний дзвiн ва-гою понад 700 кг. з зображенням Матерi Божої та Воскресiння Христова.

В монастирi зберiгалася Чудотворна iкона Зимненської Божої Матерi. За переказами, на Русь у Київ вона була приве-зена з Константинополя в 988 роцi візантійською принцесою Анною, як благословiння Царгородського патрiарха Миколая II на шлюб імператорської доньки з Великим київським кня-зем Володимиром – хрестителем України-Русі. Згодом, Воло-димир Святославович, за церковним переказом, подарував цю ікону новозаснованому ним Зимненському монастирю при

 новозаснованому ним же стольному граді, яке князь-фундатор нарік на свою честь Володимиром.

У XVI ст. Зимненський монастир перетворився на одну з твердинь українського православ’я, що поряд з іншими монас-тирями Волині й Галичини боролася проти покатоличення й полонізації української шляхти й простого люду. В цей період його частими гостями й щедрими жертводавцями були впли-вові князі Корецькі, Вишневецькі, Радзивілли, Киселі, Ви-говські. Окремі з цих вельможних жертводавців були похо-ваній у підземній крипті монастирського собору Успіння Пре-святої Богородиці.

Внаслідок Люблінської унії й агресивного наступу като-лицизму на вкраїнські землі у 1682 р. Зимненський монастир став уніатським. Незадоволених замордували та розігнали, іншим приписано було визнати верховенство Римського Папи й щоденно величати його у богослужіннях. Лише після поділу Речі Посполитої між Австрійською й Російською імперіями, внаслідок якого Волинь відійшла до Росії, нова губернська влада в 1839 р. вчинила те ж, що свого часу польська – розігна-ла греко-католицьке чернецтво й перепрофілювала монастир на жіночу обитель Московського патріархату. В кінці ХІХ ст. всі історичні споруди монастиря були грунтовно реконструй-овані, зокрема Успенський собор отримав п’ятикупольне ви-вершення. А радянська влада у 1946 р. взагалі довершила роз-почате під час Першої і Другої світових воєн розграбування цього прадавнього духовного центру Волині й “поставила на ньому крапку”. В монастирі розмістилася тракторна бригада місцевого колгоспу. Лише з пом’якшенням тоталітарного ре-жиму у 1975 р. українським реставраторам дозволили рятува-ти цю священну пам’ятку нашої історії.

Після остаточного падіння комуністичного режиму в 1990 р. завдяки старанням єпископа Волинського і Луцького Вар-фоломея Святогорську Свято-Успенську Зимненську право-славну обитель знову відроджено. Нині її затишна впорядко-вана територія навіює на відвідувача відчуття духовної благо-даті. А загалом величний сакрально-фортифікаційний ан самбль Зимненського монастиря є однією з найбільш яскра-вих туристичних атракцій Волині.

Попри всі лихоліття, що випали на багатостраждальну Во-линську землю, Зимненський монастир вистояв і зберіг свій первісний архітектурний ансамбль. Його периметр окреслю-ють високі замкові стіни з бійницями та масивні прямокутні наріжні башти з трьома ярусами гарматних амбразур та стрільниць. Башти завершуються високими шатровими даха-ми, що надає ансамблю ще більшої схожості з типовим раннь-осередньовічим замком.

До фортечних стін прилягають церква Успiння Пресвятої Богородицi та церква Св. княгині Юлiанiї Ольшанської (ле-генда свідчить, що цей храм стоїть на фундаменті мисливсько-го палацу князя Володимира), а також двоповерховий корпус келій, трапезна і школа.

А поза фортечними стінами бiля пiднiжжя Святої гори знаходиться Троїцька церква-ротонда (базилiка з однiєю ап-сидою), датована 1465 – 1475 рр. Поруч неї є вхiд у печери-лабіринти, в ХІ – ХІІ ст. викуті давньоруськими монахами на кшталт печер Києво-Печерської лаври. На жаль, бічні відгалу-ження Зимненського печерного комплексу з криптами й келіями відлюдників досі не розчищено від завалів. Монахи й туристи-паломники мають змогу пересуватися лише цент-ральним тунелем, що виводить до невеличкої пiдземної церк-ви Преподобного Варлаама Печерського.

Поблизу стін Зимненського монастиря є ще одна непе-ресічна фортифікаційна атракція. Мова йде про оборонні зем-ляні вали ранньосередньовічого Зимненського городища давніх слов’ян V – кiнця VII ст. Про нього збереглося більше легенд, аніж скупих археологічних висновків. Тут знаходився один з центрів ранньодержавного Дулібського союзу племен. Нестор Літописець у “Повісті врем’яних літ” залишив нам згадку про важку багаторічну боротьбу дулібів з багатотисяч-ними кочівницькими ордами Аварського каганату (обрами), кордони якого простягалися від дельти Дунаю вздовж Кар-патських хребтів аж до Франкського королівства. Очевидно,

 Зимненське городище в кiнці VII ст. пало жертвою цієї мас-штабної слов’янсько-аварської боротьби. На це вказують ви-явлені археологами сліди раптового руйнування, пожежі, посічнених кістяків оборонців й розсипи трилопатевих стріл тюркського типу.

Межиріцький Свято-Троїцький монастир-фортеця

ХV – ХVІІ ст. у с.Межиріч на Рівненщині розташований непо-далік (за 4 км.) середньовічної столиці Волинського краю – м.Острога – резиденції можновладних князів Острозьких.

Засновано монастир на мисі, утвореному злиттям річок Вілії і Світеньки, очевидно, ще в давньоруські часи. Муровану обитель закладено за князів Федора чи Василя Острозького на початку XV ст.

 

Межиріцький оборонний монастир

Монастир складається з п’ятиглавої хрестовокупольної Свято-Троїцької церкви, двох корпусів келій, господарських корпусів і надбрамної дзвіниці. По периметру його оточують товсті стіни з рядом бійниць та могутні триповерхові кутові башти з гарматними амбразурами й бійницями для мушкетів і рушниць. Свято-Троїцька церква також пристосована для оборони шляхом прибудови потужних контрфорсів та пара-петів з бійницями, її архітектура органічно поєднує традиції

 

Свято-Троїцький cобор Межиріцького монастиря XV ст.