Підгорянськи монастир: наріжна оборонна башта та фрагмент мурів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Перша документальна згадка про Підгорянський монас-тир датована доволі пізнім часом – 1650 р. Тоді магнат Станіслав Конєцпольський, якому належали довколишні землі, вкотре запросив сюди отців василіян й відписав їм давні монастирські маєтності. Тоді було вибудувано з каменю рене-сансну церкву Івана Хрестителя. Тоді ж розпочалася реконст-руція оборонних мурів та башт, завдяки яким обитель стала нагадувати справжню фортецю. Невдовзі їй судилося витри-мати могутні артилерійські канонади й штурми турецької армії султана Магомета IV. І вкотре, на початку XVIII ст. ва-силіянам довелося піднімати монастир з руїни. Постановою австрійського уряду у 1789 р. його було закрито, більшість книг з бібліотеки передано Львівському університету а інше майно розпродане з аукціону. Монастирські землі придбав граф Дідушицький.

 Після Другої світової війни тут розмістилася військова частина. І лише в 1900-і роки місцева громада заходилася відновлювати храм Преображенської обителі.