Манявський скит у Карпатах


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

В наші дні скит продовжує своє існування як чернеча оби-тель – Хрестовоздвиженський монастир УПЦ КП.

 Від Манявського скиту туристам також варто здіснити пішу прогулянку до “Блаженного каменя” та до величного Ма-нявського вооспаду, який оголошено пам’яткою природи.

Гошівський Василіянський монастир Преображення Господнього XVI – ХІХ ст. знаходиться на Ясній горі, що ви-сочить на південній окраїні м.Болехова у с.Гошів.

Перша згадка про монастир датована 1509 р., коли він увійшов до реєстру Київської митрополії як обитель Сту-дитського уставу. Тодішня обитель знаходилася на південь від теперішньої, у лісовому урочищі “Чорний ділок”. У 1570 р. після одного з татарських плюндрувань споруди обителі відновив лицар польського війська Кучулад з Тухольщини. У 1618 р. татари вдруге спалили монастир і церкву. У 1629 р. Євстахій Шумлянський знову відбудовує спалені церкву і мо-настир. Але татари невдовзі вкотре плюндрують монастир в лісовому урочищі “Чорний ділок” (назву урочища, власне, й пов’язують із чорним монастирським згарищем, яке десятками років стояло пусткою між періодами відбудови).

У 1737 р. монастиреві було подаровано стародавню ікону Матері Божої, яку спеціальною грамотою митрополита Афа-насія Шептицького визнано чудотворною. Власник села Ми-кола Гошовський, зворушений чудодійною силою ікони, у 1759 р. подарував отцям василіянам на вічні часи гору, назва-ну згодом “Ясна Гора”, і сюди було перенесено манастир й за-кладено дерев’яну церкву, у головному престолі якої помісти-ли цю чудотворну ікону Божої Матері. Слава про неї ширила-ся на всю Україну, тож у Гошів на прощі почали сходитися ти-сячі молільників.

У 1835 – 1836 рр. на вершині Ясної гори було зведено кам’яні споруди сучасного монастиря, а в 1842 р. завершено будівництво мурованої церкви Св. Преображення Господньо-го (зведена на місці колишньої дерев’яної) з дзвіницею.

Монастир було закрито радянською владою у 1950 р. (ченців репресували) й відновлено лише після її падіння у 1991 р. У монастирі знаходиться копія чудодійної ікони Гошівської Богородиці, яку у Римі поблагословив папа Іван

 Павло II. Для прочан відновлено також молитовну каплицю Божої Матері та Хресну дорогу на Ясну гору (символічний прообраз Хресної дороги Господа на гору Голгофу). У наш час монастир на Ясній Горі щорічно відвідує понад сто тисяч па-ломників.

Ціла низка давньоруських монастирів зосереджена в Подільському Придністров’ї, найбільшими серед них є оби-телі в Бакоті та Лядові.

У с.Монастирок Борщівського району Тернопільщини розташований найдавніший з печерних храмових комплексів Поділля, датований ще дохристиянською добою.

З доісторичних часів у скелях над р.Нічлавою існував пе-черний давньослов’янський культовий центр. Основою його є язичницький храм у найбільшій печері протяжністю 42 м., яку дослідники так і назвали – Язичницька (по народному – Язи-ченська). Поруч розташовані менші печери, а головне – веле-тенська пласка брила-дольмен (діаметр 4 м, товщина 0,65 м), невідомо яким чином поставлена на ряд менших валунів. Вона виконувала роль жертовника, імовірно, ще з доби Трипілля.

Пізніше, з приходом християн, ченці вирубали на погансь-кому жертовнику хрест, і за прийнятою в Київській Русі тра-дицією, на місці слов’янського капища заклали невеликий православний монастир. Його плюндрували монголо-татари у 1241 р. та часленні татарські наскоки наступних століть. У такі лихоліття тутешні ченці переховувалися у лабіринтах Язич-ницької печери.

Споруди сусіднього з печерою монастиря з Успенською церквою (змурованою на місці спаленої дерев’яної) дійшли до нас з 1560-х рр., коли люди заново обживали цей край.

Підгорянський Преображенський василіянський монас-тир оборонного типу розташований поблизу давньоруської столиці Теребовлі над с.Підгоряни на крутосхилому лісисто-му узвишші-межиріччі Гнізни та Серету. Його легендарним засновником є теребовлянський князь Василько. Саме в цій обителі старий насильницьки осліплений князь доживав свої останні дні. Дерев’яний давньоруський монастир сплюндрува

Скельний монастир (Язичницька печера) в Монастирку

 

Вівтар-мегаліт з штучним жертовним заглибленням поряд з входом у Язичницьку печеру

 ла навала Батиєвих орд у 1241 р. Часті татарські й турецькі на-вали не сприяли відродженню тут чернечого життя у наступні століття. У вирі тих навал згоріли й скупі історичні свідоцтва про давній період його історії.