Підкаміньський монастир


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 
90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 
105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 
120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 

Загрузка...

Архітектурний ансамбль Шдкаміньського монастиря повністю зберігся до наших днів. Його складають:

♦          Оборонні монастирські стіни заввишки 4 - 6 м. з воро-тами та круглими баштами XVIII ст,

♦          Оборонного типу Вознесенський костьол, збудований в 1612-1695 pp. у стилі бароко та його дзвіниця з бійницями на

 горішньому ярусі й багатим бароковим декором на чолі з скульптурними зображеннями святих католицької Церкви. Корпуси келій XVII - XVIII ст.

♦ Велична коринфська колона на багатоступінчатому по-стаменті з позолоченою фігурою Св.Домініка - засновника чернечого ордену Домінікан. Височить в центрі монастирсько-го подвір‘я. Подарована монастиреві воєводою Руським Яном Станіславом Яблоновським у 1719 p.,

Нижче Домініканського монастиря на схилі Монастирсь-кої гори знаходяться ще два унікальні маловідомі туристичні об’єкти - печери.

 

Печера-святилище на схилі Монастирської гори Підкаменя

Викутий людськими руками підземний храм-печера у скельній товщі Монастирської гори складається з двох гале-рей висотою до 7 м. і загальною протяжністю 29 м. з вогкими закіптюженими склепіннями, що ведуть до печерної ніші-вівтаря. За окремими ознаками давності обробки стін ар-хаїчними кайлами печерне святилище існувало ще в дохрис-тиянські часи, а в ХІІІ ст. після оселення лаврських ченців пе-чера була розширена й переобладнана на православний храм

 на кшталт підземної церкви Києво-Печерської Лаври. Обіч розташована ще одна менша недосліджена печера.

З Монастирської гори Підкаменя гожої днини видно По-чаївську Лавру (на Тернопільщині) – другу за релігійною зна-чимістю православну святиню українського народу. І навпаки, з Почаєва видніє дзвіниця домініканської обителі.

Івано-Франківська область відома двома історичними мо-настирями оборонного типу: Гошівським та Манявським ски-том.

Манявський скит – це найвисокогірніший карпатський середньовічний монастир-фортеця Української держави, що нині перетворився на одну з екскурсійно-туристичних “візи-ток” Івано-Франківщини. Знаходиться він в горах поблизу с.Манява Богородчанського району. Скит “ховається” в гуща-вині заповідного ялинника, його територія обведена потуж-ною кам’яною стіною з оборонними баштами під високими гонтовими дахами, спорудженими у давньоруському архітек-турному стилі.

За переказами, обитель було засновано ще у XIII ст. пра-вославними монахами Іоаникієм та Пахомієм – ченцями-га-личанами з Києво-Печерської лаври, які утекли сюди після Батиєвого погрому м.Києва у 1242 р.

Засновником нового монастиря і його першим ігуменом був Йов (Іван) Княгиницький з м.Тисмениці (духовний спо-движник полеміста Івана Вишневського), який виховувався на грецькому Афоні. Мабуть, через це заснований ним скит стали називати Руським (тобто українським) Афоном. Йов Княгиницький власноручно розписав першу чернечу церков-цю й заклав школу іконопису.

Перша письмова згадка про монастир датована 1611 р. У 1611 – 1612 рр. тут зводиться церква Воздвиження Чесного Хреста, у 1620 – 1621 рр. монастир обведено оборонним муром з трьома баштами.

У 1620 р. Манявський скит підпорядкувався безпосеред-ньо константинопольському патріархові й одержав від нього право ставропігії.

 У буремні XVІ – XVII ст. у скиті знаходило прихисток на-селення довколишніх сіл Підкарпаття під час численних та-тарських набігів та вторгнень військ польських, молдовських і турецьких завойовників. У 1676 р. після запеклого штурму мо-настир був сплюндрований турецьким військом Ібрагім-паші. Але вже у 1681 р. завдяки щедрим субсидіям українських геть-манів і молдавських господарів Манявський скит було повністю відбудовано.