Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: file_get_contents(files/survey) [function.file-get-contents]: failed to open stream: No such file or directory in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 82
2.2. Юридичний склад правомірної поведінки, що заохочується кримінальним законодавством. : Заохочувальні норми у кримінальному законодавстві України : Бібліотека для студентів

2.2. Юридичний склад правомірної поведінки, що заохочується кримінальним законодавством.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 

Загрузка...

Заохочення як засіб вирішення кримінально-правового конф-лйоу здійснюеться шляхоР„ в„клю,Ре„„Я, усунен^ або пом’яі шення реального чи потенційного кримінально-правового обтя-ження за умов сусшльно-схвальної позитивної поведшки особи. Функціональне призначення заохочення полягає в стимулюванні ба'жаної для сусггільства поведінки особи у сфер, кршіально-правового регулювання, а саме: а) спонукає до остаточного при-пинення злочинної діяльності під гарантії непритягнення особи до кримінальної відповідальності, якщо (актичн31 вчинен)   нею

пов’язаному з ризиком, виконанні спеціального завдання з попе-редження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 36—43 КК); в) стимулює особу, котра вчшшла зл„ч„Р„ „евелжої або середньої дяжкос'ті, до позїтивн'ої посткримшалвної повед нки п д га—4антування зв лвнення від кри-мінальної відповідальносгі (ст. 45^9 КК); г) пом’якшуе криміна-

=jr7„ra;inJ,i8„9 . 1cL6^H„TM, гл=,

передбачені п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 66 КК входять до сукушюсті пом’якшуючих обсгавин (,. 1 ст. 69 КК); д) „адае шанс особі, якій

„равл^ння, „оже бути застосоване умовно-досїрокове зв,ль„е„„я від відбування покарання (ст. 75—81 КК); е) передбачає привіле-йовані обставини звільнення від кримшальної відповідальності й покарання з випробуванням для неповнолітніх, які вчинили злочи-

л&Г^^^^^

своє виправлення (ст. 97, 104, 105, 107 КК); ж) стимулює до пози-тивної посткримшальної поведшки в разі дотримання умов спещ-альних приписів про звільнення особи від кримінальної відповіда-льносгі, що передбачені в Особливій частині КК.

Природно, що така величезна й різноманітна за сощальним змістом та правовими насшдками група заохочувальних норм по-требує узагальнення, виявлення загальних властивостей та їх від-биття в теорії кримшального права, законотворенні та правоза-стосуванні. Власне узагальненням у кримінальному праві приді-ляється „айбільше уваги у вигляд, ю'ридичних JHCTV* За підрахунками В. М. К576явцева, теоретично в кримінальному за-

залежно від комбінації системоутворювальних ознак [40, с. 77]. А. Ф. Черданцев виділяе такі риси ю^идичних KOHCTpyU: во„„ є ;деальною моделлю, слугую,ь формою відцзеркалення дійснос-

ному законодавстві є склад злочину. Але в правничих досліджен-

1991 p. зазначав, щ'о вчинки, якї^ключають злочиннісль діяння,

є одним із різновидів правомірної поведінки, тому, можливо, й доречно розглядати їхню структуру за допомогою такої категорії, як склад правомірної поведшки, яка виключає сусшльну небез-печність і протиправність (злочинність) діяння. Елементами та-кого складу є суб’єкт і об’єкт поведшки, а також п суб’єктивна і об’єктивна сторони..., які у своїй системній єдності складають

^е) [4   Z-

Саме такий підхід знаходить значну підтримку науковців, які досліджують окрем, різновиди правомїрної „Роведі„к„Ув кримша-льному праві. Проте не маєєдності в розумінні ієрархії структур-них елементів складу, змісту та ознак зазначених системоутво-рювальних елементів правомірної поведінки.

яння, суб’єктивну -торону, об’єкт і об’єктивн[21 т,р.н10 як —1кла-

кримшально-правової поведшки [25, с. 37-40]. Ю. Мантуляк, виходячи з тези, що системний підхід є незамінним у пізнанні та конструюванні складних (складених) динамічних цілісностей, за допомогою якого забезпечується щлюне досшдження певного об’єкта на основі з’ясування структури та взаємозв’язку його складових елементів, доходить висновку про структурний аспект юридичного складу правомірного вчинку, який включає, при-„аР’м„, , два рівнк ’ерш'ий, яЛрад’цшно вважаеться, утворюю'ть обєкт, суб’єкт, обєктивна та субєктивна сторони юридичного складу правомірного вчинку, другий рівень складають «дрібншп» його компоненти [43, с. 37].

шно й ефективно використовують сталу юридичну конструкцію складу з^очину. й „е £*. /обсяовалися іидів їцодо меі»,-ного перенесення (запозичення) окремих положень вчення про склад злР„,„„у щойно виникаюч'ої ю'ридичної конструкщї складу правомірної поведінки в кримінальному п:аві. 3 цього приводу є грунтовним зауваження В. М. Кудрявцева«…щ основні елемен-ти структури вчинку, виявлені правовими науками на базі проти-правних актів, по суті справи відображають більш загальні влас-тивості будь-якої поведшки і мають не тільки правовий, а й загальнопсихолопчний зміст і значення» [45, с. 14]. В одному з перших шдручників з кримшального права А. А. Пюнтковський писав про обставини, що виключають злочинність, діяння можна розглядати як такі, Щ„ „ібито е негативними (протилежними) елементами складу злочину…, наявність котрих нейтралізує про-ти’равний xapaJep фак/ичних „бставин, 'що відн'осятія 'до обєктивного складу того чи іншого злочину [46, с. 153].

вн^трішнього змісту, с.руктурно мае в усіх випадках вищезазна-

правомірна поведінка зберігає, розвиває або поновлює порушені кримінальної відповідальності при необхідній та уявній обороні,

затриманні особи, що вчинила злочин, крайній необхідності, ви-

с'спільшЛдносин, що )ви/икають у „роти'дії злоч„„„Р„м „р„-явам. 3 точки зору соціальної цінності зазначені суспільні відно-сини стимулюють прояв громадянами активної життєвої позищї. Вони свідчать про високу суспільну свідомість особи, більше TO-го, вимагають вГд громалУпри захисті «охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищасться, або іншої особи, а т^-

шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання» бути вкрай обачливою та не перевищити меж необхідної оборони. Добровільне викорис-тання свого права на необхідну оборону, затримання особи, яка вчинила злочин, крайня необхідність та інше нерідко завдають

об’єктам кримінально-правової охорони, базуючись при цьому на

„ийправом,рнийвчшшк.

По-друге, це об’єктивна сторона позитивної поведінки, яка „роявля'яься зовні у вчиненні п„Рз„т„в„„го діяння (дИ чи бездія-льності) та настання суспільно-корисних наслідків. Безпосеред-ньо позитивне діяння вказується в   4и5позищї заохочувальнїї

тю злочину і повного відшкодування завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди; ст. 46 КК вказує в якості дій прими-рення з потершлим та відшкодування завданих нею збитків або усунення заподіяної шкоди. Окрім того, в диспозиції заохочува-льної „орми „оже бути передбРа,е„а суспільнобажана бездіяль-ність. Так, у ст. 17 КК зазначено про остаточне припинення осо-

чину до кінця, у ч. 2 ст. 31 КК добровільною відмовою пособника визнається також ненадання ним засобів чи знарядь вчинення злочину або неусунення перешкод вчиненню злочину. У формі бездіяльності може виглядати виконання обов’язков[го наказу, наприклад ненадання допомоги при виконанні наказу 47, с. 153]. Сусшльнокорисні насшдки позитивної поведшки знаходять свій прояв у конкретних результатах дій особи по відверненню загроз^ охоУронЮв1ш заїо/ом правам ха шхересам осо'би, яка захищається, або шшої особи, а також сусшльним штересам та штересам держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення пося-гання (ч. 1 ст. 36 КК), затриманню особи, яка вчинила злочин, і доставлянню її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено „еревищення з'ахошв, „еобхідних для'затрима'ння такої особи (ч. ст. 38 КК); відшкодуванню, зменшенню чи усу-ненню заподіяної злочином шкоди невеликої тяжкості (ст. 45—46 КК). У якості суспільнокорисних наслідків також може бути са-

психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їхнього „ридба'ння аб'о сприяла розкриттю злочишв, пов’яз^их з їх „еза-конним обігом, звільняється від кримінальної відпові,альності за

за'собів ч„ психотрошГих речовин, і вк’зала джерело їх їридбання або сприяла розкриттю злочинів, повязаних із незаконним обі-

законні їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 ст. 311 КК)»; згідно з ч. 3 ст. 369 КК, «Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відпо-відальності якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що

сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, на-

хара^изуе вну^ішні „роцеси Русв,д„мле„„Я „озитивност,, ,сус-пільної корисності своєї поведінки та бажання вчинити саме таке

мося до дослідників, котрі пропонують ввести для цього поня™ «суб’єктивного контролю», інтелектуальний момент якого поля-гає в психічному ставленні особи до фактичних і .о.іальних

zz^sz^^z^. ре™ та бажас на-

Про усвідомлений контроль позитивної поведінки в кримінв-лвному праві свідчать мотиви та цілі такої іюведінки. У ч. 1 ст. 43

групі чи злочинній організації з метою запобігання чи розкриття їх злочинної діяльності». Обов'язковою суб’єктивною ознакою правомфного захримання злочинця е спещальна меха, на яку вка-зує законодавець як на єдино можливу в даному випадку, ця ме-та— доставлення злочинця відповідним органам влади. Саме спещальна щль, на думку деяких досшдників, є такою, що поді-ляє суспільнонебезпечне позбавлення свободи від суспільноко-рисного діяння. Відсутність мета доставлення злочинця відповід-ним органам влади виключає можливість розглядати такі дії особи, що застосовані відносно винного, як затримання злочинця, тобто як самостійний різновид правомірної поведінки громадян затримання злочинця характеризується 4аме щ4ю метою, а не ін-

ми мотивами у вигля,і страху кримшального покарання, боязні

справ, виникають питання добровшьної відмови, судові шстан-ції усіх рівнів займають сталу позицію про можливість враху-вання будь-яких спонукань особи, котра відмовилася від дове-дення цього злочин« до кінця. Цю обставину слушно підкрес-люе М. I. БажановЛпритому мотиви добровілі в.дмови" „е мають значення. Особа може добровільно залишити початий злочин із страху від покарання, з почуття жалю до потерпілої, внасшдоккаяттяіт.п.» [49,с. 167].

В обставинах, що виключають діяння (ч. 4 ст. 36 КК — необ-хідна оборона, ч. 3 ст. 39 КК— крайня необхідність), та в обста-винах, які пом’якшують покарання (п. 7 ч. 1 ст. 66 КК) та при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, коли обставина, передбачена п. 7 ч. 1 ст. 66 КК, входить до суку-

ційний стан особи — «сильне душевне хвилювання». Цю обста-вину не можна віднести ні до мотивів, ні до цілей п’авомірної поведшки. На наш погляд, вона є самостійною субєктивн’ю ознакою деяких видів правомірної поведінки, котра має обовя-зково встановлюватися при кримінально-правовій кваліфікації зазначених обставин.

син з точки зору фізичного стану, осудності і віку, може бути ви-

для такої особи. Скажімо, право на необхідну оборону, крайню необхідність, затримання злочинця має будь-яка особа, навіть ко-т0а н. 57]. ягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність

5 Але потрібно погодитися з досшдниками деяких різновидів

?Уу6^хн„^т„гвг=тка^в-я^

умовах військової служби, інших видів служб, у сфері трудових

ресічний гро„адУя„„„ у" стосунках ? представником влади і т. ін.)» [21, с. 103]. Спеціальним суб’єктом правомірного вчинк-е «ос'оба, яка відіідно до закону'виконуе (виконувала) спещі льне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою запобігання чи розкриття їх злочинної дія-льності» [44, с. 36].

Склад правомірної поведшки формує органічну єдність чо-тирьох вищезазначених елементів. Саме у своїй системній єд-

суспшьно-правову оцшку діяння. Позитивна якість п’авомір-ної поведінки  нібито  розфарбовує  об’єктивні  і  субєктивні

=Г= L™:°™p£=cC ^^Г

с. 1б’ективної чи об’єктивної сторони, якщо взяти їх окремо» [42,

 Таким чином, склад правомірної поведшки можна визначити як систему встановлених кримінальним законом об’ективних і суб’осшвних   елементів   (ознак),   що   визначають   суспілвно-

„аявност, будутРь усі 4ме„ти складу і, „авпаки, відсутшсть хоча б одного з елементів складу правомірної поведінки свідчитиме про відсутність правомірної поведшки особи. 3 цього приводу не можна погодитися з I. Е. Звечаровським, що при інших рівних умовах у зазначеній структурі «стабільним» є тільки один еле-мент-цесуб’єкт[50,с. 63].

обх^Г^Г^

ЇІ£її£їїГ Д^=^н1 [51 поса498].о^соГв^нов-лення обставин справи в такому обсязі, який би безперечно свід-ч„в „ро „аявшсЛсх без в/нятку ошак, що харак'теризують елементи тієї чи іншої правомірної поведінки.