Висновки


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 

Загрузка...

Проведене дослідження основних положень заохочувальних норм кримшального законодавства України надає шдстави для висновків, що стародавнє законодавство, що діяло на теренах су-часної України, значною мірою заохочувало осіб, які вчинили злочин, до позитивної посткримінальної поведінки у вигляді ви-знання своєї провини, явки із зізнанням, дійового каяття, видачі шших сшвучасників злочину, допомоги у розсшдувані кримша-льних справ і їх розгляду в судах та інше, за цих умов гарантува-лося значне пом'якшення покарання, а у виключних випадках передбачалося звільнення особи від кримінального пересліду-вання.

Заохочувальні норми є самостійною групою кримінально-правових норм, що складається з правових приписів, ЯКІ, 3 одного боку, надають право особі, що вчиняє або вчинила злочин на со-щально-схвальну, позитивну поведшку, а з другого - породжу-ють право або обов'язок держави усунути чи пом'якшити кримі-нально-правове обтяження.

Необхідна оборона, затримання особи, яка вчинила злочин, крайня необхідність та деякі інші обставини, що виключають злР„,И„„ісТь діянкя, с яскравими різно.идами правомірної, соціа-льно-корисної поведшки, що потребує заохочення у ВИГЛЯДІ ви-клю,е„„Ря кримінальної в.дповідХіст,. Ці „ор„„ „'ають велику соціальну цінність для суспільства й держави як такі, що заохо-чують прояв громадянами активної житїєвої позищї по протидії злочинним проявам. Вони свідчать про високу сусшльну свідо-мість особи, вимагають від громадян при захисті охоронюваних законом прав та штересів особи, яка захищається, або шшої осо-

гає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негай-ного відвернення чи припинення посягання бути вкрай обачли-вою та не перевищити меж необхідної оборони. Добровільне ви-

користання свого права на необхідну оборону, затримання особи, яка вчинила злочин, крайню необхідність нерідко завдають фізи-чної та майнової шкоди, ставлять у загрозу завдання шкоди здо-port. життя. Адресатами заохочу'валь^ „орм, стимулюючих соціально-правову активність, як правило, є громадяни з високи-ми особистими якостями - почуттям відповідальності і справед-ливістю. Зазначені норми закликані впливати на свідомість та во-лю суб'єктів таким чином, щоб останні прагнули без побоювання бути притягнутими до кримінальної відповідальності, здійснюва-ти вчинки, пов'язані із завданням шкоди об'єктам кримшально-

Теоретичним шдгрунтям заохочення в кримшальному законо-давстві є теорія позитивної відповідальності. Останнім часом во-на сформувалася в досить аргументовану концепція позитивної

KpJtaLLi  ВІДПОВІДаЛЬНОс'гЛк  Р13„„В„УДУ  ЮРИДИЧНОЇ  В.ДПОВІ-

дальності. Такий підхід, виходячи з тези, що кримінальна відпо-відальність є видом сощальної відповідальності, визнає, що вона має два діалектично протилежних та взаємопов'язаних аспек-ти- позитивний (відповідальність за майбутнє) і ретроспектив-ний (відповідальність за минуле). У той час, коли відповідаль-ність у кримінально-правовій літературі трактується виключно як державний примус та осудження, та на щй шдставі вона іденти-фікується від шших форм юридичної відповідальності, у філо-софських та соціальних дослідженнях відповідальність одностай-но розуміється як єдність діалектичних протилежностей: позити-вної та негативної, які знаходять свою основу, відповідно, на схваленні-заохоченні та засудженні-покаранні. Дуже важко запе-речувати тисячоріччями складеним уявленням про відповідаль-ність, як обов'язок особи зазнавати обмеження прав і свобод, якому вона може бути шддана в разі вчинення нею злочину. Ста-влячи під сумнів цю тезу, ми зазначимо, що психологічним під-грунхям дом'шуючого в пУраВ1 розумшкя в1Дпов1ДальносТ1 е суст-льна думка про кару, покарання, необхідні схраждання особис-тості в разі недотримання загально визнаних міжособистих, релі-гійних, політичних, економічних та інших відносин.

Заохочення як засіб вирішення кримшально-правового конф-шкту здійснюється шляхом виключення, усунення або пом'якшен-ня реального або потенційного кримінально-правового обтяжен-ня за умов сусшльно-схвальної позихивної поведшки особи. Фу-нкцюнальне призначення заохочення полягає у стимулюванні

бажаної для сусшльства поведшки особи у сфері кримшально-правового регулювання, а саме: а) спонукає до остаточного при-пинення злочинної діяльності під гарантії не притягнення особи до кримінальної відповідальності, якщо фактично вчинене нею діяння не містить склад іншого злочину (ст. 17, 31 КК); б) гаран-

уявній обороні, затриманні особи що вчинила злочин, крайній ІяШпк вжоїанн, „аказу,або розпорядження,' д,я„„я, пов’язаному з ризиком, виконанні спеціального завдання з попе-редження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організащї (ст. 36—43 КК); в) стимулює особу, кот-ра вчинила злочин невеликою або середньої тяжкості, до позити-вної посткримінальної поведінки під гарантування звільнення від кримшальної відповідальності (ст. 45—49 КК); г) пом’якшує кримшальне покарання (п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 66 КК) та при призна-чені більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, коли обставини передбачені п. 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 66 КК входить до суку-пності пом’якшуючих обставин (ч. 1 ст. 69 КК); д) надає шанс особі, якш „р„зУ„а,е„е кримшальне шжарання в'раховуючи тяж-кість злочину, особу винного та інші обставини справи можли-в,сть випра^ння бУез в,дбува„„я „окарання з випро'буванням, a

обставини звільнення від кримінальної відповідальності й пока-рання з випробуванням для неповнолітніх, які вчинили злочини

своє виправлення (ст. 97, 104, 105, 107 КК); ж) стимулює до по-зитивної посткримшальної поведшки у разі дотримання умов спещальних приписів про звшьнення особи від кримшальноі від-повідальності, що передбачені у Особливій частині КК.

нормами також і заохочувальних.