4.3. Перспективи розвитку заохочувальних норм Особливої частини КК


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 

Загрузка...

Одним з пріоритетних напрямів вдосконалення національного

арсенал кримшально-правових заходів впливу на злочинність не вирішує проблеми протидії злочинності в щлому, високим зали-шається рівень рецидивної злочинності, не знижуються показни-ки ЗЛОЧИНІВ, що вчинюються неповнолітніми, корисних ЗЛОЧИНІВ та злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин то-щ„. Заох„,уЦ„Г„„рмИ Особливої LTLB КК с е|е™м„ правовими засобами стимулювання позитивної сощальнокорис-ної поведшки, які певною мірою складають противагу заборон-ним кримінально-правовим нормам. Проте, як уже зазначалось,

злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а та-кож запобігання злочинам.

Основними напрямами розвитку заохочувальних приписів Особливої част„„„РКК уявлГютьсяЛ) шдв„4н„я ефе/ивності існуючих заохочувальних норм; б) впровадження нових ефектив-„„Тзвохочуввльвихнорм.

Найбільшу кількість заохочувальних приписів мають розділи IX «Злочини проти громадськоі безпеки» та XIII «Злочини у сфе-

тяжкИхзло,и„ів[42,с. 39—40].

Велик( с. 2спшьну небезпеку мають: ство. 2ення злочинної on-

„рввовв боротк з „ими усклвднв^ься високою) „Р„Рр„д„„ю лв-

тентністю, заходами злочинних угруповань щодо власної безпе-ки, захисту від викриття, нейтралізащї всіх форм сощального ко-нтролю. За таких умов виправданим є заохочення осіб щодо добровшьної заяви про створення злочинного угруповання або участі в них та активного сприяння розкриттю їх злочинній дія-льності. Заохочення у вигляда спещального звшьнення від крим-нальної відповідальності учасника злочинного угруповання має на меті самовикриття та викриття організатора, керівника та ін-ших учас„„Ив зРлоч„„„„г„ у^упов/ння, п„віРд„млеР„„Я „Р„ в,д„-мі, вчиненні цим злочинним угрупованням злочинів та злочинні

зв’язки з іншими кр„мі„аль„„м„ ,групованнями, унеможливлен-

„я„Ррав„суддя.

Злочинні угруповання мають сувору ієрархію. Організатори і кер.вники та'кГугруповань е ц/нтраіни'м,, діючіи особами злочинної діяльності. Саме вони утворюють організаційний, ма-теріальний, ресурсний, штелещальни'й тощо'потеншал злочин-ного угруповання [43, с. 282]. Заохочувальні приписи виключа-ють іх застосування до організатора та керівника злочинного угруповання. У літературі висловлюється точка зору про можли-вість поширення звільнення від кримшальної відповідальності також на організаторів і керівників злочинних організащй. Такий шдхід може бути виправданий тим, що закршлена в законі мож-ливість звільнення від кримінальної відповідальності поряд із ря-довими учасниками злочинної організації також її організаторів і КЄР1В„„КУВ має „а мет, запоб.га/ня тяжким злочинам' які „о^ть бути вчинені злочинною організацією, та небезпечних наслідкам

Така пропозиція слушна. Якщо пріоритетною соціальною цін-„істю визїати „р„бле„Уу „ідвищення^ективності „ротидзї „рга-

звільнення грунтупься на п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 23 грудня 2005 р. «Про практику розгляд-суУдаУм„ к'ри’шальних справ^ро здочини, Ішїш сті/кіи зл„У чинними обєднаннями», що злочинна організація— це внутрі-шньо й зовнішньо стійке .єрархічне „б^днання трьох і біл^е осіб або двох і більше організованих груп (структурних частин), метою діяльності якого є вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів чи тільки одного, що потребує ретельної довготривалої

особами згоди щодо вчинення першого тяжкого чи особливо тя-жкого злочину, але до його закінчення об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак такої організації. При цьому не має значення,

передувала набуттю об’єднанням ознак злочинної організащї стадія його існування як організованої групи чи зазначена органі-зація була одразу створена як така. Якщо перший, а також насту-„„, злоУч„„„ Р6улУ„ вч„Р„е„і д„ „абуття обінням усіх обов’я-зкових ознак злочинної організації, ці злочини за наявності до то-го підстав необхідно кваліфікувати як такі, що вчинені організо-ваною групою [451.

П„з„РтУ„в„а пос]кримшальна поведінка організатора і керівни-ка у вигляді добровільної заяви про існування злочинної органі-защї в поєднанні з невчиненням, органкюваної чи керованої ни-ми, організацією тяжких або особливо тяжких злочинів та актив-

ня їх від кримінальної відповідальності.

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних ре-човин, їх аналогів або прекурсорів мають стійку тенденцію зрос-тання. Протидіяти їх поширенню, виявленню й розкриттю, виве-денню з незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, шдвищенню ефективності роботи спещальних шдрозді-лів ОВС та здійсненню правосуддя закликані й заохочувальні приписи, що передбачають звшьнення особи від кримшальної відповідальності. Проте в літературі висловлюється точка зору, що арсенал заохочувального впливу по даній категорії справ ви-користовується неповно і неефективно [46, с. 225].

Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, за вчинення яких можливе звільнення від кримінальної відповідальності належать до так званих злочинів з альтернативним діянням. Особливість цих злочинів полягає в тому, кожне з вказаних у диспозиції статті діянь вже утворює закінчений склад злочину. Однак послі-довне чи одночасне вчинення декшькох чи всіх з указаних діянь також становить одиничний злочин [47, с. 12]. Так, у ч. 1 ст. 307 КК „ередбачено сім альтер„ат„в„„х1дШ: „езаконне в'иробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилан-ня з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналопв, у ч. 1 ст. 309 КК шість ді-

дбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів з метою їх використання для виробництва або виготовлен^ нарко-тичних речовин.

Держава защкавлена в тому, щоб якнайбільше наркотичних засобів було вилучено з нелегального обігу, і вони не дійшли до споживача-наркомана. Разом з тим встановлення обмеження на

конодавцем менш суспільно небезпечними а ніж виробництво, виготовлення чи придбання цих засобів. Санкції ч. 1 і 3 ст. 308 КК більш м’які, ніж санкції відповідних частин ст. 307 КК. Тому сшд шдтримати пропозищю щодо розширення спещальних видів звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів за рахунок віднесення до них контра-банди, викрадення, привласнення, вимагання цих засобів, заво-лодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем [48, с. 79—80].

зас,бів за рахунок зняття обмежень на здачу наркотичних засо-

^а=^^,

чні засоби, психотропні речовини і прекурсори у невеликих роз-мірах. Приміткою до ст. 305 КК встановлюється, що великий та особливо великий розмір наркотичних засобів, психотропних ре-човин, їх аналогів або прекурсорів, що застосовується в розділі XIII бсобливої частини КК України, визначається спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здо-^ов’я [49]. У ште^турі ттошо ставитьсУя пиУтаНня „'ро „еоб-хідність визначення невеликих, великих і особливо великих роз-мірів наркотичних засобів у законодавчому порядку, оскільки змши цих розмфів органом виконавчої влади (Мшюхерсхвом охорони здоров я Украши) можуть привести до «несанкцюнова-ного законодавцем розширення сфери застосування кримінально-го закону» [50, с. 167].

Одним з напрямів поширення спещальних видів звільнення від кримінальної відповідальності є зняття перепон звільнення,

що стосуються розміру наркотичних засобів, психотропних речо-вин, їх аналопв або прекурсорів. Права О. В. Наден, коли вказує, що з позицій «de lege ferenda» обмеження передумов звільнення від кримшальної відповідальності лише злочинами, предметом яких є невеликий розмір наркотичних засобів, психотропних ре-човин, їх аналогів'чи „р'екурсор.в не е вщавданим ^скількЛе не відповідає політиці держави у протидії незаконному обігу цих

ня, перевезення чи пересилання. При цьому рівною мірою пога-шається як відносно більш низька суспільна небезпечність таких дій з невеликим обсягом, так і відносно більш висока суспільна небезпечність цих дій з великим чи особливо великим обсягом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів [51,

які добровільно здали наркотичні засоби, психотропні речовини, їх анало'ги ч„ прекуРсор„Ру великому ,„ особлив'о вел/кому ро> мірі буде ефективно сприяти вилученню з незаконного обігу за-зн^их прФедмеТ1в, досРягненнЮ LH мшшізацп злочишв уУсфе-рі незаконного обігу наркотичних засобів. Здача наркотичних засобів у великому чи особливо великому розмірі унеможливить від їх вживання широке коло споживачів.

Соціальний ефект добровільної здачі великого чи особливо великого розміру наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів буде більш значним, ніж ефект здачі за-значених пРедРм^в у'нев/ликому розмірі. То„У деДава повинна бути зацікавленою в здачі якнайбільших обсягів наркотичних за-собів і з метою стимулювання позитивної посткримінальної по-ведінки осіб, запропонувавши їм кримінально-правове заохочен-ня у вигляді звільнення від кримшальної відповідальності за вчинені злочини у сфері обігу наркотичних засобів [52].

П„ два за„х„,УувГ„і пр„УпИс„Р мак,Тв розділи I ізлілини прс ти основ національної безпеки» та VII Особливої частини КК «Злочини у сфері господарської діяльності». Видається, що за-охочувальний потенціал у протидії злочинам проти основ націо-нальної безпеки використаний повністю. Звільнення від криміна-льної відповідальності передбачено ч. 2 ст. Ill і ч. 2 ст. 114 КК на підставах комплексної позитивної посткримінальної поведінки у вигляді невчинення чи припинення злочинних дій, добровіль-ного повідомлення про отримане завдання та відвернення внаслі-

док заподіяних заходів шкоди інтересам України. Очевидна по-

ч„„а„Ряк дерУжавР„а зрада і шшо'наж[53, 54]. Проте, „а „аш

погляд, є можливості поширити дію заохочення на припинення злочинних дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК) і посягання на територіальну щшсність і недоторканність України (ст. 110 КК) з метою викриття й відвернення шкоди на-щональній безпещ України.

Зазначені злочини зазвичай вчинюються злочинними об’єд-наннями, які характеризуються стійкістю організованої групи та злочинної організації, що полягає в їх здатності забезпечити ста-більність і безпек,  свого функщонування, тобто ,фективно про-

гання окремих членів об’єднання відокремитися чи вийти з ньо-го), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій пра-

середовищу тощо). На здатність об’єднання протидіяти внутрі-шнР1М дезор'гашзу^чим факхорам указуюхь, зокр'ема, хак, озік'и: стабільний склад, тісні стосунки між його учасниками, їх центра-шзоване шдпорядкування, єдині для всіх правила поведшки, a також наявність плану злочинної діяльності і чіткий розподіл фу-нкцій учасників щодо його досягнення. Ознаками зовнішньої стійкості ’лочинної організації можуть бути встановлення коруп-ційних звязків в органах влади, наявність каналів обміну інфор-

стійкост, S „аявн'ості 1CpapxS побудови та мети вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів), як правило, свідчить про те,

сі,л^гр:гчГп„іт=^^^^^^^

плення державної влади, а також змови про вчинення таких дій, публічних закликів до насильницької зміни чи повалення консти-туційного ладу або до захоплення державної влади, а також роз-повсюдження матеріашв із закликами до вчинення таких дій (ст. 109 КК) чи з метою зміни меж території або державного кор-

дону України на порушення порядку, встановленого Конституці-єю України, а також пубшчних закликів чи розповсюдження ма-теріалів із закликами до вчинення таких дій (ст. 110 КК); б) доб-роРв,ль„е і свосчасне „овідомлення „рганам державної в'лад'и про плани та склад злочинного об'єднання; в) якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернене заподіяння шкоди національним інтересам України.

На можливість запровадження такого заохочувального припи-су вказують і норми кримінального законодавства Російської Фе-деращї. Так, у примітщ до ст. 275 Кримшального кодексу РФ за-

^^^      влГ або

шшим чином сприяла відверненню подальшої шкоди штересам Російської Федерації та в її діях немає іншого складу злочину [55,

Значну перспективу впровадження заохочувальних приписів

мшальна відповідальність, правові засоби можуть стати панаце-єю в розв'язанні складних економічних і соціальних проблем розвитку України. Сшд виходити з того, що кримшальне право є останнім, крайнім заходом боротьби з негативними явищами в економіці та суспільному житті. Саме тому не можна захоплюва-тися надто популярною в буденній правосвідомості ідеєю поси-лення репресивних заходів [16, с. 18].

/ршень, який за захід„„мУ„ ^цшками дДшює 30-35 °Z у „ашій країні перевищено майже вдвічі. Щорічний відплив капіталу ста-новить, за експертними оцінками, близько 20 млрд дол. США,

сплатою (фінансові санкщї, пеня), до притягнення п до кримша-льної відповідальності» (ч. 4 ст. 212 КК) та сплатила страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, a також відшкодувала шкоду, завдану Пенсійному фонду України

їх несвоєчасною сплатою (фшансові санкщї, пеня), до притяг-нення п до кримшальної відповідальності» (ч. 4 ст. 212-1 КК) ак-тивно застосовуються в діяльності податкової міліції. У 2002 p. у зв’язку з погашенням податкової заборгованості і сплатою фшан-сових санкцій від кримінальної відповідальності було звільнено близько 2,5 тис. осіб, за перше півріччя 2003 р. — понад 1 тис. осіб, за 10 місяців 2004 р. — більше 1 тис. осіб та до бюджету держави додатково надійшло близько 125 млн грн [22, с. 467].

Проблема вдосконалення заохочувальних кримінально-право-вих приписів за вчинення злочинів у сфері гоїподарської діяль-носх! жваво дискухуехься в наукових колах [59, с. 49]. Висловлю-

за господарські злочини взагаш [60, с. 53].

Загальними підставами звільнення від кримінальної відповіда-льності за вчинення злочинів у сфері гошодарської діяльності є звільнення від кримінальної відповідальності, що передбачені в розділі IX Загальної частини КК. їх застосування за вчинення зло-чинів у сфері господарської діяльності обмежується передумовами застосування — вперше вчинення злочинів невеликою тяжкості (ст. ст. 45, 46 КК) або невеликої чи середньої тяжкості (ст. ст. 47, 48 КК) та безпосередніми шдставами звшьнення від кримшальної від-повідальності при позитивній посткримінальній поведінці особи. У штературі вже вказувалось на обставини, що унеможливлюють за-стосування загальних видів звільнення за вчинення значної кілько-

щ’ усклад'нюе звільненкя від кріальної вщповідальност, у звязку з дійовим каяттям або примирення винного з потерпілим. Так, Хможливе звільненш, у зв’я'зку з'примирен™» в„„„огРо 3 „„-

терпілим при вчинені злочинів у сфері господарської діяльності, які завдають шкоди шт. 202ам держави, 05начній кількості аб.). невшна-

ЧЄ^^^а^в20ль^^

ності, що поширювались би на «господарські злочини взагалі», не повинні дублювати загальні підстави визначені розділом IX Загальної частини КК. Вони, на наш погляд, мають відповідати наступній посткримінальній поведін;і особи: а) добровільному

Чинні редакції заохочувальних приписів ч. 4 ст. 212 і ч. 4 ст. 212-1 КК не сприяють самовикриттю особи у вчиненому пода-тковому злочині. Варто погодитися з думкою, що відношення до проблеми подолання (зменшення) латентності податкової злочин-ності заохочувальна норма не має (точніше — майже не має): 1) її дія поширюється на вже виявлені ухилення від сплати податкових платежів; 2) особа не шонукається до добровільного з’явлення з зізнанням і повідомлення про невідомі для правоохоронних орга-нів факти злочинних порушень податкового [22, с. 514]. В аналізо-„Jx заохочувальних „рісах містяться спеціальні вказівки, що позитивна посткримінальна поведінка особи має бути здійснена «до притягнення до кримшальної відповідальності». Думки досш-дників на кшцевий момент, коли особа ще може розраховувати на звільнення від кримінальної відповідальності, поділилися від «мо-менту порушення проти такої особи кримшальної справи» [61, с. 471] до «моменту набрання обвинувальним вироком законної сили» [62, с. 204]. Більш виваженою та такою, що грунтується на рішенні Констит9ційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. (справа № 1-15/9^про депут^тську „'едоторканшсть) [63], е ш£ ція О. О. Дудорова, що цим моментом є винесення слідчим моти-вованої постанови про притягнення особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК) і пред’явлення щй особі обвинувачення [64, с. 200].

2в12-тає на увагу, що заохочувальні приписи ч. 4 ст. 212 і ч. 4

вданої державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня) чи страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а також вимушене відшкодування шко.и завданої

льно зауважує П. П. Андрушко, у ч. 4 ст. 212 КК звільнення від кримша'льно^в.дпов.даль'/ості Кї „бумовлюсться, зокрема, доб-ровільністю дій особи, як це має місце у деяких нормах КК, яки-1 „ередбаче[65, е. 30].і в„д„ зв.льн/ння від кр/мшальноі від-

прагматична спрямованість цих норм на наповнення бюджету коштами, розвантаження правоохоронних ресурс в держави, про-довження нормальної фінансово-господарської діяльності плат-ника податків.

Прагматичність завдання заохочувальних приписів господар-ських злочинів обумовлює розширення передумов звільнення за рахунок середньої тяжкості, a у деяких випадках, й тяжких зло-чинів. Так, логічним є поширення спеціального звільнення на підставах, визначених у ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1 КК, за злочини, якщо це призвело до фактичного н^адходження до бюджетів чи державних цільових фондів або страхових внесків на загально-обов’язкове державне пенсійне страхування в особливо великих розмірах. Також досить оптимістичний прогноз може мати спеці-альне звільнення в разі вчинення таких тяжких злочинів як конт-рабанда, вчинена у великих розмірах (ч. 1 ст. 201 КК) та ухилен-ня від повернення виручки в іноземній валюті у великих та особливо великих розмірах (ч. 2 і ч. 3 ст. 207 КК).

Зняття перепон звільнення від кримінальної відповідальності

тивним напрямом поширення заохочувальних приписів Особли-вої частини КК. На це заохочення звертав увагу Г. А. Кригер, який пропонував ввести у кримшальне законодавство ’пещаль-ну норму, котра прямо передбачала б можливість помякшення покарання або навіть повного звшьнення від нього, якщо винна о. 305а —306]вільно й повністю компенсувала завдану шкоду [66,

Звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які добро-вільно сплатили податки, збори, інші обов’язкові платежі до бю-

ч„ „собливо велжому Ррозмф1 буде ефект„Рв„оУ сприят'и „овном' відшкодуванню матеріальних і моральних збитків потерпілим від злолину,поверненнДималих KOLB у сферу л™ь£™ суспі-льного обігу, унеможливить їх злочинне використання, напри-клад для ф,У„а„УсУвання тіньових, заборонених, РфІКІ„в„„х таін-ших суспільнонебезпечних різновидів господарської діяльності.

OTL, сус„іль„о„оз„т„вР„й момент добровільного повернен-ня майна чи коштів у великих чи особливо великих розмірах е бі-

вши їм кримінально-правове заохочення у вигляді звільнення від кримшальної відповідальності за вчинені злочини, що привели до майнових збитків.

Ha користь введення такої заохочувальної норми свідчить та-кож передбачене ч. 4 ст. 289 КК звшьнення від кримшальної від-повідальності за незаконне заволодіння транспортним засобом особи, яка вперше вчинила дії, передбачені щєю статею (за виня-тком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із

засШ, крУш хого Що вш е д'жерелом шдвищеної н'ебезпе'ки ха предметом з обмеженими правилами придбання, користування й розпорядження, є майном, вартість якого в декшька разів пере-вищує великий і особливо великих розмір, що враховується при кваліфікації злочинів проти власності або злочинів у сфері гос-подарської діяльності (п. 2-4 примітки до ст. 185, примітки до ст. 201, 207 КК та ін.). 3 огляду на цей заохочувальний припис, та

писом про звшьнення від кримшальної відповідальн,сті за заво-лодіння чужим майном незалежн. ві85, 18 мі190, 19 и, яка вперше

терпілого ,„ погрози застосування такого „асильства), та добр<-

кримінаіьної справи щодо неї органом, надшеному законом пра-вом на порушення кримінальної справи.