4.2. Юридична природа заохочувальних кримінально-правових норм Особливої частини КК


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 

Загрузка...

Дослідження юридичної природи заохочувальних приписів Особливої частини передбачає поглиблення, з’ясування взаємодії з загальними видами звільнення від кримінальної відповідально-сті та визначення напрямів можливого розвитку спещальних ви-дів звільнення від кримінальної відповідальності. Важливим є ви-значення юридичної природи спещальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, що передбачені в Особливій час-тині КК, оскільки саме юридична природа визначає місце спеціа-льних видів звільнення у системі Загальної та Особливої частин КК, взаємодію з шшими предметними та функщональними ш-ститутами (субшститутами) кримшального законодавства, пере-думови та підстави застосування того чи іншого виду звільнення від кримінальної відповідальності.

Юридична природа спеціальних видів звільнення від криміна-льної відповідальності визначається досшдниками по-різному. Раніше деякі фахівці зв’язували їх зі «спеціальними випадками добровільної відмови» [28, с. 437]. Так, А. А. Тер-Акопов визна-чав звільнення від кримінальної відповідальності за зраду Батькі-вщині як «специфічну форму добровшьної відмови від доведення злочину до кінця» [29, с. 81]. Інші юристи вважали, що правова природа випадків спеціального звільнення єдина і віддзеркалює «не що шше, як дійове каятхя» [30, с. 123]. ТреТ1 досшдники за-п«ечували як першу, так і другу точки зору і вказували, що вони

на ра[янському кр5].мш'альному законодавсхв! і S Ггл/врахо-вувати законодавчих новел у вигляді окремого розділу Загальної частини КК «Звшьнення від кримшальної відповідальності» (Розділ IX Загальної частини КК України, Глава 11 Загальної ча-стини КК РФ), значного розгалуження спещальних видів звіль-нення, що передбачені у Особливих частинах КК та інше. Тому ми вважаємо некоректною критику зазначених точок зору і зосе-редимося на сучасних поглядах.

Так, I. Е. Звечаровський розглядає їх як позитивну посткриміна-льну поведшку особи, що усуває кримшальне обтяження [32, с. 91], Л. В. Головко — «спеціальними підставами звільнення від кримінальної відповідальності» [33, с. 260], Е. С. Тенчов — «спе-

ціальними видами звільнення від кримінальної відповідальності» [34, с. 4—5], В. С. Єгоров — «спеціальними випадками дієвого каяття» [35, с. 130].

Насамперед, на нашу думку, необхідно критично віднестися, як ще не дивно на перший погляд, до концепції «спеціального ді-йового каяття». На відміну від російського варіанту, за яким згід-но до положень ч. 2 ст. 75 КК РФ, особа, яка вчинила злочин ін-шої катег,рії, за наявності умов, передбачених частиною першою цієї статті може бути звільнена від кримінальної відповідальнос-ті тількиу випаіках, спеціально ^ередбачених відповідними статтями Особливої ча’тини КК, український законодавець не здійснив жорсткої привязки спеціальних видів звільнення з нор-мою Загальної частини про звільнення у зв’язку з дійовим каят-тям. Правий Ю. В. Баулш, що ст. 45 КК України, на відмшу від ч. 2 ст. 75 КК РФ, не є загальною до передбачених Особливою частиною спеціальних видів звільнення від кримінальної відпові-дальності [27, с. 131]. У якості аргументів на користь цього по-гляду додамо таке. По-перше, згідно із законами елементарної логіки співвідношення загального і спеціального видів будь-якого явища, в тому числі й правового, передбачає, що спеціаль-ний вид, зберіппи всі риси и якості загального, привносить д[3а-

. 23—24].2=£S£-S5-J==

чину. В. В. Устименко, досшдивши поняття спещального суб’єк-ту, прийшов до правильного висновку, що «це особа, що має по-ряд з осудністю і віком кримінальної відповідальності і інші до-даткові юридичні ознаки, передбачені кримшальним законом чи прямо витікають з нього та обмежують коло осіб, які можуть He-era відповідальність за даним законом 1 тим самим визначаючим його правильне застосування» [37, с. 24]. По-друге, згідно з ч. 3

них підстав, чи повинна встановлюватися їх сукупність, зазначи-вши, що дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочи-

шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійово-го каяття виключає звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК. Виняток можуть становити лише випадки вчинення

злочину чи замаху на нь2,г. , внаслідок яких не заподіяно шкоди

ріям, з другого боку, прийнявши цю позищю необхідно визнати наявність конкуренції загальних і спеціальних підстав звільнення ві’ кримшальної відповідальності, що виникають, передусім, у звязку з інститутом дійового каяття. Така конкуренція повинна вирппуватися I користь спещальної шдсхав/^льненкя в1Д кримшальної відпоидальносгі з зв’язку з загальновизнаним, уш-версальним правилом: якщо законодавець вважає, що ситуащя регулюється загальною нормою, то він не формулює норму спе-ціальну, і навпаки.

Проте заперечувати наявність деяких елементів, котрі тради-ційно відносять до проявів дійового каяття, в підставах застосу-вання спещальних видів звільнення від кримшальної відповіда-льності було б нелогічним. Але це лише окремі «фрагменти», «елеме„т„У» такого шльного кримшально-прав'ового яТища як Л-йове каяття, що унеможливлює їх конкуренцію взагалі.

Потребує деяких зауважень і точка зору Л. В. Головка щодо відбиття в досліджуваних нормах «спеціальних підстав звільнен-ня від кримшальної відповідальності». Така позищя не в повному обсязі визначає юридичні і фактичні обставини, що обумовлю-ють застосування спещальних видів звільнення. У літературі, присвяченій звільненню від кримінальної відповідальності, до-сить часто поняття «підстави» та «умови» вживаються як одно-порядкові, а іноді вони ототожнюються або протиставляються. «Між тим, — справедливо вказує В. О. Наден, — вирішення цьо-го питанн, е неРл„ше значущ/м для розвитк^ та вд'осконалення понятійного апарату кримінально-правової науки, а й запорукою

ні особи до кримінальної відповідальності та при звільненні від неї» [38, с. 88]. Ми погоджуємося з обгрунтованою пропозищєю Ю. В. Бауліна, С. Г. Келіної та інших дослідників про необхід-ність розмежовувати передумови, шдстави та умови звшьнення від кримшальної відповідальності [27, с. 72-74, 39, с. 46-48].

Згідно із зазначеною позицією, передумовою спеціальних ви-дів звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення осо-бою певного злочину. Законодавець вдається до трьох технічних прийомів визначення передумов спеціальних видів звільнення. Прямо вказує на ті злочини, що є передумовою звільнення особи

від кримінальної відповідальності, скажімо, за незаконне пово-дження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речови-нами, що передбачений ч. 3 ст. 263 КК є вчинення одного із зло-чинів, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 263 КК (аналопчно - ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 309, ч. 4

ні3ації а175 їх п3ед.тавників ніяких дій не вчинила (аналогічно -

передбачені ч. 1, ч. 2 ст. 260 КК (аналогічно — ч. 2 ст. 114, ч. 6 ст. 260 ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 311).

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності, є по-зитивна посткримінальна поведінка особи, що визначена у відпо-

кае М1ж державою, в о'соб. вццк^них уповноважених оргашв, і особою, що вчинила злочин, який е передумовою звшьнення від кримшальноі відповідальності, на похідне, вторинне заохочува-льне кримшально-правове відношення. Змістом останнього пра-вовідношення є правомірна, сощально-схвальна поведшка у ви-гляді, як уже зазначалось, «фрагментів» дійового каяття. Законо-(авець передбачив конкретний перелік соціальнокорисних дій

кримінальної відповідальності. Так, якщо в ч. 3 ст. 175 КК у за-значеній якості вказується тільки виплата заробітної плати, сти-пендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадя-нам, ч. 3 ст. 263 КК- добровільна здача органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або пристроїв, то у значній к1ЛькосТ1 зРаохочувальнУих при^в хаких дїй (б^яліос.) дВ1 чи йльше. Наприклад, заохочувальш приписи, Що передбачеш за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотр,пних речо-

дальності. Так, для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 307 КК особа повинна добровільно здати наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказати джерело їх придбання або добровільно здати наркотичні засоби, психотропні

речовини, їх аналоги і сприяти розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом. Такі самі дії особа повинна вчинити і для того, щоб бути звільненою від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 311 КК України, з тією лише різницею, що предметом здачі в даному випадку є прекурсори, що призначені для вироб-ництва або виготовлення наркоїичних засобів чи психотропних речовин. Шдставою ж звільнення особи від кримінальної відпо-відальності за ч. 4 ст. 309 КК України є добровшьне звернення до лікувального закладу і початок лікування від наркоманії.

Умови звшьнення від кримшальної ві.швідальності у штера-

дність вчиненого особою діяння тим ознакам, що описані в кри-мінальному законі [40, с. 67]. Навпаки, С. Г. Келіна вважав, щ-

повідальності.

При визначені підстав звільнення від кримінальної відповіда-льності за створення терористичної групи чи терористичної орга-нізації за ч. 5 ст. 258 КК, крім добровільного повідомлення про створення терористичної групи чи організації і сприяла припи-„е„„Рю .снува^ або діялДст, теро'ристичної груіїи ,„ ор'гані-зації або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку зі створенням або д.яльв.стна такої групи ч„ „ргашзаціі дода/ково вказується на відсутність у діях особи складу іншого злочину [41, с. 234]. На „ашу д'умку, зіначена обстави/а „е може визніватися yMoU, цього звільнення. Тому, що її встановлення здійснюється на мо-мент розгляду справи про звшьнення від кримшальної відповіда-льносгі, у сукупності з шшими шдставами, що передбачені в цьому заохочувальному приписі, і не відноситься до майбутньо-го. У літературі з приводу заст», —ження, — «якщо в діях особи

ця теза „е завадила росшсРьк„му законодавцю пГредбачити' 20 спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності

(примітки до ст. 126, 204, 205, 206, 208, 210, 222, 223, 228, 275, 282-1, 282-2, 291, 307, 337, 338 КК РФ), серед яких тільки в при-мітках до ст. 204, 228 КК РФ не послатися на ці застереження. He вдаючись зараз до ґрунтовного досшдження гальмуючого впливу на позитивну посткримінальну поведінку особи засте»еження у вигляді, якщУ„ у и «діях „е має'складу шіго злочинуГ, зазначи-мо, що, як правило, йдеться про наявність менш тяжкого злочи-ну, чим той що є передумовою звільнення від кримшальної ВІД-повідальності. Тому було б послідовним і логічним звільняти особу і від відповідальності за «злочин-супутник», який виступає етапом, способом чи засобом вчинення «основного» злочину. Наприклад, зводиться нанівець стимулюючий ефект від позитив-ної, посткримшальної поведшки у вигляді добровшьного ПОВІД-омлення особою, крш організатора і керівника, про створення

схворенням або ддяльшсїю х'акої групи чи оргашзацп (ч. 5 сх. 258 КК), якщо вона буде нести кримінальну відповідальність за неза-конне заволодшня зброєю шляхом привласнення, вимагання, зловживання службовим становищем (ч. 1 ст. 262 КК). Тому ми вважаємо за до. 5ільн. 2 висловитися за виключення в заохочуваль-

На шдставах викладеного доходимо висновку, що заохочува-льні норми Особливої частини КК за юридичною природою є са-мостійними видами позитивної посткримшальної поведшки, що прямо передбачають звільнення особи від кримінальної відпові-дальності на передумовах і підставах визначених законом. Заохо-чувальні норми Особливої частини КК мають значну перспекти-ву поширення і вдосконалення, проте вони повинні бути збалан-CL„„M£ в систем, заборонних ^имінально-правових „орм і „е перетворювати кримінальне законодавство із охоронної галузі у нагородну.