Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАЛІКУ : Земельне право : Бібліотека для студентів

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАЛІКУ


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

1.         Право власності на землю — це право:

а)         володіння і користування землею;

б)         володіння і розпоряджання землею;

в)         володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками;

2.         Земля в Україні може перебувати:

а)         лише у державній власності;

б)         лише у комунальній власності;

в)         лише у приватній власності;

г)         у державній, комунальній і приватній власності.

3.         Земельна ділянка — це:

а)         частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем роз-

ташування, з визначеними щодо неї правами;

б)         частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем роз-

ташування, з визначеними щодо неї правами та обов’язками.

4.         Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах:

а)         лише на поверхневий (ґрунтовий) шар;

б)         лише на водні об'єкти;

в)         лише на ліси і багаторічні насадження на ній;

г)         на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і бага-

торічні насадження на ній.

5.         Суб'єктами права власності на землю є;

а)         громадяни та юридичні особи — на землі приватної власності;

б)         територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через

органи місцевого самоврядування, — на землі комунальної власності;

в)         держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної вла-

ди, — на землі державної власності;

г)         іноземна держава, яка реалізує це право через відповідні органи дер-

жавної влади, — на землі державної власності.

6.         Іноземні громадяни та особи, без громадянства можуть набувати

права власності на земельні ділянки:

а)         несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів;

б)         несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів,

на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на

праві приватної власності;

в)         сільськогосподарського призначення.

7.         Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщи-

ну іноземними громадянами, а також особами без громадянства, під-

лягають відчуженню:

а)         протягом року;

б)         протягом 6 місяців;

в)         протягом 3 місяців.

8.         Землі, які належать на праві власності територіальним громадам

сіл, селищ, міст, є:

а)         комунальною власністю;

б)         державною власністю;

в)         приватною власністю.

9.         Право державної власності на землю набуває і реалізує держава

в особі:

а)         Кабінету Міністрів України;

б)         Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

в)         обласних. Київської і Севастопольської міських, районних державних

адміністрацій;

г)         Президента України.

10 Власники земельних ділянок мають право:

а)         продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, переда-

вати її в оренду, заставу, спадщину;

б)         самостійно господарювати на землі;

в)         власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших куль-

тур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

г)         не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землеко-

ристувачів,

д)         підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості

землі,

11.       Власники земельних ділянок зобов’язані:

а)         забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;

б)         додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в)         своєчасно сплачувати земельний податок;

г)         споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

12.       Право постійного користування земельною ділянкою — це право:

а)         володіти та розпоряджатися землею;

б)         володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками;

в)         володіти і користуватися земельною ділянкою, яка перебуває у дер-

жавній або комунальній власності. без встановлення строку.

13.       Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не

більше як:

а)         5 років;

б)         10 років;

в)         25 років;

г)         50 років.

14.       Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або до-

говором, мають право:

а)         самостійно господарювати на землі;

б)         власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших куль-

тур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

в)         використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні

на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові

угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г)         не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землеко-

ристувачів;

ґ) підвищувати родючість ґрунтів і зберігати інші корисні властивості землі;

д)         своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади і органам

місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та ін-

ших природних ресурсів у порядку, встановленому законом.

15.       Землекористувачі зобов’язані:

а)         забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

б)         додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

в)         своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

г)         споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

16.       Право земельного сервітуту — це право:

а)         володіти та розпоряджатися землею;

б)         володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками;

в)         власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне

або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

17.       У разі проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ді-

лянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають

право:

а)         в будь-якому разі відрізати корені дерев і кущів, які проникають із су-

сідньої земельної ділянки;

б)         зруйнувати сусідню земельну ділянку;

в)         відрізати корені дерев і кущів, які проникають і сусідньої земельної ді-

лянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної

ділянки за цільовим призначенням.

18.       Види межових знаків і порядок відновлення меж визначають:

а)         Верховна Рада України;

б)         міські ради;

в)         обласні ради;

г)         Кабінет Міністрів України;

ґ) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

19.       Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а та-

кож плоди цих дерев належать власникам цих ділянок:

а)         у рівних частинах;

б)         залежно від розмірів земельних ділянок.

20.       Сусід, який вимагає ліквідації дерев, що стоять на спільній межі,

повинен:

а)         у будь-якому разі один нести витрати за ліквідацію дерев;

б)         один нести витрати за ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовля-

ється від своїх прав на дерева.

21.       Громадяни і юридичні особи набувають права власності та пра-

ва користування земельними ділянками із земель державної або кому-

нальної власності за рішенням:

а)         органів Держкомзему України;

б)         органів виконавчої влади;

в)         органів місцевого самоврядування.

22.       Набуття права на землю громадянами і юридичними особами

здійснюється шляхом:

а)         передачі земельних ділянок у користування;

б)         передачі земельних ділянок у власність;

в)         надання земельних ділянок у користування.

23.       Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у

межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться:

а)         один раз по кожному виду використання;

б)         не більше як два рази по кожному виду використання;

в)         три рази по кожному виду використання.

24.       Громадянин, заінтересовані у приватизації земельної ділянки,

яка перебуває у його користуванні, подає заяву до:

а)         органів Держкомзему України;

б)         Верховної Ради України;

в)         відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної

адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходжен-

ням земельної ділянки.

25.       Рішення органів виконавчої влади і органів місцевого самовря-

дування щодо приватизації земельних ділянок приймається у:

а)         місячний строк на підставі технічних матеріалів і документів, що під-

тверджують розмір земельної ділянки;

б)         3-місячний строк на підставі технічних матеріалів і документів, що

підтверджують розмір земельної ділянки;

в)         річний строк на підставі технічних матеріалів і документів, що під-

тверджують розмір земельної ділянки;

г)         залежно від певних обставин.

26.       Громадяни — працівники державних і комунальних сільськогосподар-

ських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, за-

інтересовані в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які пере-

бувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій,

звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до:

а)         органів Держкомзему України;

б)         Верховної Ради України;

в)         сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севасто-

польської міської державної адміністрації.

27.       Проект відведення земельної ділянки розробляють:

а)         Верховна Рада України;

б)         міські ради;

в)         обласні ради;

г)         Кабінет Міністрів України;

ґ) на замовлення громадян організації, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

28.       Проект відведення земельної ділянки, погоджується з:

а)         Верховною Радою України;

б)         міськими радами;

в)         обласними радами;

г)         Кабінетом Міністрів України;

ґ) органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місце-вого самоврядування.

29.       У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого са-

моврядування передати земельну ділянку у власність або заяву зали-

шено без розгляду питання розв’язує:

а)         Верховна Рада України;

б)         міські ради;

в)         обласні ради;

г)         Кабінет Міністрів України;

ґ) в судовому порядку.

30.       Громадяни України мають право на безоплатну передачу м зе-

мельних ділянок із земель державної або комунальної власності для

ведення фермерського господарства в розмірі:

а)         не більше як 2,0 га;

б)         не більше як 0,12 га;

в)         не більше як 0,10 га;

г)         земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських

підприємств, розташованих на території сільської, селищної або місь-

кої ради, де міститься фермерське господарство.

31.       Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм зе-

мельних ділянок із земель держав мої або комунальної власності для

ведення особистого селянського господарства:

а)         не більше як 2.0 га;

б)         не більше як 0,12 га;

в)         не більше як 0,10 га;

г)         земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських

підприємств, розташованих на території сільської, селищної або місь-

кої ради, де міститься фермерське господарство.

32.       Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм зе-

мельних ділянок із земель державної або комунальної власності для

ведення садівництва:

а)         не більше як 2,0 га;

б)         не більше як 0,12 га;

в)         не більше як 0,10 га;

г)         земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських

підприємств, розташованих на території сільської, селищної або місь-

кої ради, де міститься фермерське господарство.

33.       Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм зе-

мельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ін-

дивідуального дачного будівництва:

а)         не більше як 2,0 га;

б)         не більше як 0,12 га;

в)         не більше як 0,10 га.

34.       Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм зе-

мельних ділянок із земель державної або комунальної власності для

будівництва індивідуальних гаражів:

а)         не більше як 2,0 га;

б)         не більше як 0,12 га;

в)         не більше як 0,10 га;

г)         не більше як 0,01 га.

35.       Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне ко-

ристування здійснюється на основі рішень:

а)         органів Держкомзему України;

б)         Верховної Ради України;

в)         органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування за проек-

тами відведення цих ділянок.

36.       Юридична особа, заінтересована в одержанні земельної ділян-

ки у постійне користування із земель державної або комунальної влас-

ності, звертається з відповідним клопотанням, до:

а)         органів Держкомзему України;

б)         Верховної Ради України;

в)         районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністра-

цій або сільської, селищної, міської ради.

37.       Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконав-

чої влади у наданні земельної ділянки у користування або залишення

клопотання без розгляду у встановлений строк може бути оскаржено:

а)         до Верховної Ради України;

б)         міських рад;

в)         обласних рад;

г)         Кабінету Міністрів України;

ґ) центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

д)         в судовому порядку.

38.       Земельні ділянки державної і комунальної власності для по-

треб, визначених Земельним кодексом України, продають громадянам

і юридичним особам:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого са-

моврядування у межах їхніх повноважень;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

ґ) в судовому порядку,

39.       Рішення про відмову продажу земельної ділянки можуть оскар-

жити:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого са-

моврядування у межах їхніх повноважень;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

ґ) у судовому порядку

40.       Земельні ділянки, що перебувають у власності держави, прода-

ють іноземним державам та іноземним юридичним особам:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого са-

моврядування у межах їхніх повноважень;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

ґ) Кабінет Міністрів України за погодженням з Верховною Радою Украї-

ни.

41.       Земельні ділянки, що перебувають у власності територіальних

громад, продають іноземним державам та іноземним юридичним осо-

бам:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого са-

моврядування у межах їхніх повноважень;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

42.       Іноземні держави, заінтересовані у придбанні земельних діля-

нок у власність із земель державної або комунальної власності, пода-

ють клопотання до:

а)         органів Держкомзему України;

б)         Верховної Ради України;

в)         районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністра-

цій або сільської, селищної, міської ради;

г)         Кабінету Міністрів України.

43.       Угоди про перехід права власності на земельні ділянки уклада-

ються:

а)         в усній формі;

б)         у письмовій формі;

в)         у письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

44.       Земельні торги проводяться не раніше:

а)         ЗО днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про ви-

ставлення на земельні торги земельних ділянок;

б)         20 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про ви-

ставлення на земельні торги земельних ділянок;

в)         10 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про ви-

ставлення на земельні торги земельних ділянок;

г)         5 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про ви-

ставлення на земельні торги земельних ділянок.

45.       У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого

самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння,

користування чи розпоряджання належною їй земельною ділянкою,

такий акт:

а)         визнається недійсним;

б)         може бути визнаний недійсним.

46.       Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видан-

ня акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування

чи розпоряджання належною їй земельною ділянкою, підлягають від-

шкодуванню у повному обсязі:

а)         місцевими державними адміністраціями;

б)         Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого

самоврядування у межах наданих повноважень;

в)         Кабінетом Міністрів України;

г)         відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

ґ) органом, який видав акт.

47.       Порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і

землекористувачам встановлюють:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого са-

моврядування у межах їхніх повноважень;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

48.       Земельні спори розв'язують:

а)         суди;

б)         органи місцевого самоврядування;

в)         органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

г)         Кабінет Міністрів України.

49.       Виключно суд розв'язує земельні спори:

а)         з приводу володіння, користування і розпоряджання земельними ділян-

ками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також

спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і облас-

тей;

б)         у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебу-

вають у власності і користуванні громадян, та додержання громадя-

нами правил добросусідства, а також стосовно розмежування меж

районів у містах;

в)         щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташу-

вання обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.

50.       Органи місцевого самоврядування розв’язують земельні спори:

а)         з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділян-

ками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також

спори стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і об-

ластей;

б)         у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебу-

вають у власності і користуванні громадян, та додержання громадя-

нами правил добросусідства, а також спори стосовно розмежування

меж районів у містах;

в)         щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташу-

вання обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.

51.       Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів

розв'язують земельні спори:

а)         з приводу володіння, користування і розпоряджання земельними ділян-

ками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також

спори стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і об-

ластей;

б)         у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебу-

вають у власності і користуванні громадян, та додержання громадя-

нами правил добросусідства, а також спори стосовно розмежування

меж районів у містах;

в)         щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташу-

вання обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.

52.       У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішен-

ням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з пи-

тань земельних ресурсів спір вирішують:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого са-

моврядування у межах їхніх повноважень;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

д)         суд

53.       Земельні спори розглядають органи виконавчої влади з питань

земельних ресурсів і органи місцевого самоврядування на основі заяви

однієї зі сторін:

а)         у місячний строк з дня подання заяви;

б)         у 5-денний строк з дня подання заяви;

в)         у 3-денний строк з дня подання заяви.

54.       Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земель-

них ресурсів, органів місцевого самоврядування вступає в силу:

а)         у місячний термін з дня подання заяви;

б)         у 5-денний строк з дня подання заяви;

в)         у 3-денний строк з дня подання заяви;

г)         з моменту його прийняття.

55.       До деградованих земель належать:

а)         земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсу-

вів, карстоутворення. повеней, добування корисних копалин тощо;

б)         земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кис-

лотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрун-

тами та інші;

в)         землі, надані тільки для розміщення відповідної виробничої інфра-

структури або призначені для цього;

г)         землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здій-

снення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяль-

ності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призна-

чені для цього.

56.       Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймають:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого са-

моврядування у межах їхніх повноважень;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України;

г)         суд;

д)         Верховна Рада України за поданням Верховної ради Автономної Рес-

публіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської ради.

57.       Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймають:

а) місцеві державні адміністрації;

б)         Рада міністрів автономної Республіки Крим або органи місцевого са-

моврядування у межах їхніх повноважень;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         Верховна Радою Автономної Республіки Крим, обласні. Київська чи Се-

вастопольська міська рада за поданням районних і відповідних сіль-

ських, селищних рад.

58.       Землеустрій — це:

а)         сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих

на регулювання земельних відносин та раціональної організації тери-

торії адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господа-

рювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин

і розвитку продуктивних сил;

б)         забезпечення додержання органами державної влади, органами місце-

вого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і

громадянами земельного законодавства України;

в)         система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлен-

ня змін, їх оцінки, відвернення і ліквідації наслідків негативних процесів;

г)         єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встанов-

лює процедуру визнання факту виникнення або припинення права

власності і права користування земельними ділянками та містить су-

купність відомостей і документів про місце розташування і правовий

режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну

характеристики розподіл серед власників землі і землекористувачів.

59.       Контроль за використанням та охороною земель — це:

а)         сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих

на регулювання земельних відносин, та раціональної організації тери-

торії адміністративно-територіальних утворень, суб’єктні господа-

рювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин

і розвитку продуктивних сил;

б)         забезпечення додержання органами державної влади, органами місце-

вого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і

громадянами земельного законодавства України;

в)         система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення

змін. їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів;

г)         єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встанов-

лює процедуру визнання факту виникнення або припинення права

власності і права користування земельними ділянками та містить су-

купність відомостей і документів про місце розташування і правовий

режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну

характеристики, розподіл серед власників землі і землекористувачів.

60. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюють:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого са-

моврядування у межах їхніх повноважень;

в)         Кабінет Міністрів України;

г)         уповноважені органи виконавчої влади по земельних ресурсах, а за до-

держанням вимог законодавства про охорону земель — спеціально упо-

вноважені органи з питань екології та природних ресурсів.

71.       Самоврядний контроль за використанням та охороною земель

здійснюють:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Кабінет Міністрів України;

в)         сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

72.       Громадський контроль за використанням та охороною земель

здійснюють:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Кабінет Міністрів України;

в)         сільські, селищні, міські, районні та обласні ради

г)         громадські інспектори, яких призначають відповідні органи місцевого

самоврядування і які діють на основі положення, затвердженого цен-

тральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах.

73.       Моніторинг земель — це:

а)         сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих

на регулювання земельних відносин, та раціональної організації тери-

торії адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господа-

рювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин

і розвитку продуктивних сил;

б)         забезпечення додержання органами державної влади, органами місце-

вого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і

громадянами земельного законодавства України;

в)         система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення

змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

74.       Ведення моніторингу земель здійснюють:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Кабінет Міністрів України;

в)         сільські, селищні, міські, районні та обласні ради;

г)         уповноважені органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів,

екології і природних ресурсів.

75.       Державний земельний кадастр — це:

а)         сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих

на регулювання земельних відносин, та раціональної організації тери-

торії адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господа-

рювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин

і розвитку продуктивних сил;

б)         забезпечення додержання органами державної влади, органами місце-

вого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і

громадянами земельного законодавства України;

в)         система спостереження за станом земель з метою своєчасного вияв-

лення змін, їх оцінки, відвернення і ліквідації наслідків негативних про-

цесів;

г)         єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встанов-

лює процедуру визнання факту виникнення або припинення права

власності і права користування земельними ділянками та містить

сукупність відомостей і документів про місце розташування та пра-

вовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та

якісну характеристики, розподіл серед власників землі і землекористу-

вачів.

76.       Державний земельний кадастр ведуть:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Кабінет Міністрів України;

в)         сільські, селищні, міські, районні та обласні ради;

г)         уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

77.       Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню

власникам землі або землекористувачам:

а)         без відшкодування затрат, що їх зазнали за час незаконного користу-

вання ними;

б)         з частковим відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного

користування ними;

в)         з повним відшкодуванням затрат, що їх зазнали за час незаконного ко-

ристування ними.

78.       Земельні ділянки приводять у придатний для використання стан,

включаючи знесення будинків, будівель і споруд:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Кабінет Міністрів України;

в)         сільські, селищні, міські, районні та обласні ради

г)         громадяни або юридичні особи, які самовільно зайняли земельні ділян-

ки.

79.       Самовільно зайняті земельні ділянки повертають:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Кабінет Міністрів України;

в)         сільські, селищні, міські, районні та обласні ради;

г)         за рішенням суду.

80.       До розмежування земель державної і комунальної власності по-

вноваження щодо розпоряджання землями у межах населених пунктів,

крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють:

а)         місцеві державні адміністрації;

б)         Кабінет Міністрів України;

в)         відповідні сільські , селищні, міські ради.