4. Цивільно-правова відповідальність


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Цивільно-правова відповідальність являє собою форму державного примусу, що полягає у невигідних майнових наслідках для правопорушника, зокрема у застосуванні до нього майнових санкцій на користь спрямованих на відновлення порушеної сфери май нових відносин.

Під майновою відповідальністю за порушення зе мельного законо-давства розуміють несприятливі наслідки майнового характеру. При ма-теріальній відповідальності шкода може бути відшкодована у меншому розмірі.

Підставою відповідальності за порушення земель ного правопорядку є не порушення права конкрет ної особи, а заподіяння шкоди земельним ресурсам, її відшкодування здійснюється з урахуванням при родної, а не майнової цінності землі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України са-мовільно зайняті зе мельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування за трат, понесених за час незаконного користування ними.

Цивільно-правова відповідальність настає при укладанні угод щодо зе-мельних ділянок з порушен ням встановленого законом порядку. Стаття 210 ЗК України передбачає, що такі угоди (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок) визнаються недійсними за рішенням суду.

Загальні підстави і правові наслідки визнання угод щодо земельних ділянок недійсними встановле но цивільним законодавством.

Серед угод щодо земельних ділянок слід виділити ті, які укладаються стосовно земельних ділянок, що не включені до ринкового обігу і взагалі не можуть виступати предметом угод. Мова йде про земельні ділянки, які перебувають у державній власності і не можуть передаватися у комуналь-ну чи приватну власність (землі атомної енергетики та космічної систе-ми, земельні ділянки зон відчуження та без умовного (обов’язкового) відселення, що зазнали ра діоактивного забруднення внаслідок Чорно-бильської катастрофи тощо) (ст. 84 ЗК).

Крім того, до угод, укладених з порушенням зе мельного законодав-ства, відносять ті з них, що сто суються відчуження земельних ділянок суб’єктами, які не мають на це права (наприклад, землекористу вачами). Такі угоди порушують права власників зе мельних ділянок.

Підставою для застосування заходів цивільно-пра вової відповідаль-ності є також невиконання підпри ємствами, установами, організаціями, що тимчасово використовували земельні ділянки для проведення геоло-гознімальних, розвідувальних, геодезичних та інших робіт передбачено-го правовими нормами обов’язку привести займану земельну ділянку за свій рахунок і у встановлений строк у стан, придат ний для її використан-ня за призначенням. У такому випадку відповідно до ст. 203 або статей 440 і 453 ЦК України, вони повинні відшкодувати власникові або земле-користувачеві заподіяну шкоду в розмірі вартості робіт, необхідних для приведення земельної ділянки у належний стан.

Відповідно до вимог цивільного законодавства заподіювач шкоди, яка виникла внаслідок порушення земельного законодавства, зобов’язаний відшкодува ти її власникові землі чи землекористувачеві в повно му об-сязі. Це загальне правило розглядають у двох основних аспектах: 1) за-подіяння шкоди фізичним та юридичним особам — власникам земельних діля нок і землекористувачам іншими фізичними або юридичними осо-бами внаслідок порушення останні ми земельного законодавства; 2) від-шкодування шкоди, заподіяної землі як природному ресурсу фі зичними та юридичними особами, як тими, що мають права на земельні ділянки, так і тими, що по мають таких прав.

Застосування цивільно-правової відповідальності за земельні право-порушення характеризується тим, що, крім збитків, які виражаються в грошовій фор мі, внаслідок неправомірних дій можливе заподіян ня еко-логічної шкоди, яка полягає у погіршенні якісного стану довкілля. Така шкода може бути спричинена забрудненням і засміченням земельних ре-сурсів через порушення природоохоронного зако нодавства.

Правового основою цивільно-правової відповідаль ності в галузі зе-мельних відносин є вимоги ЗК Ук раїни (статті 156, 157 і 211), статті ін-119

ших законів, а також норми спеціальних нормативних актів. Проте Зе-мельний Кодекс України і зазначені закони безпо середньо не визначають засобів цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законо давства. Вони містять лише посилання на спеціальні нормативно-правові акти.

Законодавчою пiдставою застосування цивiльно-правової вiдповiдальностi за порушення земельного законодавства є Ст. 211 ЗК. Вiдповiдальнiсть у цивiльному правi мaє вci ознаки юридичноi вiдповiдальностi. Однак їй притаманнi деякi особливостi, обумовленi специфiкою предмета цивiльно-правового регулювання. Такими осо-бливостями є: 1) майновий характер застосовуваних до правопоруш-ника заходiв; 2) настання внаслiдок застосування вiдповiдних санкцiй невигiдних для правопорушника майнових наслiдкiв; 3) спрямованiсть майнових санкцiй на задоволення iнтepeciв потерпiлоi сторони на вiдмiну вiд заходiв май нового характеру, застосовуваних у кримiнальному та адмiнiстративному правi, що передбачають задоволення iнтересiв дер-жави; 4) вiдповiднiсть розмiру цивiльно-правової вiдповiдальностi розмiру збиткiв потерпiлого; 5) майнове вiдшкодувания моральноi шко-ди [12,с.430].

Таким чином, цивiльно-правова вiдповiдальнiсть являє собою фор-му державного пpимyсy, що полягає у стягненнi на користь пoтepпiлого майновиx санкцiй i накладеннi на правопорушнuка невигiдних майновиx наслiдкiв, спрямованиx на вiдновлення порушеної сфери майновиx від-носин. Ця вiдповiдальнiсть, у тому числi й у сферi земельних правопо-рушень, виконує компенсацiйно-вiдновну, органiзацiйно-стимулюючу, запобiжно-превентивну та карально-штрафну функцii.

Пiд майновою вiдповiдальнiстю за порушення земельного законодав-ства маються на увазi несприятливi наслiдки майнового характеру. Цей вид вiдповiдальностi не треба сплутувати з матерiальною вiдповiдальнiстю, яка є категорiєю трудового права. Вона передбачена для зайнятих трудо-вою дiяльнiстю осiб, якi заподiяли шкоду неналежним виконанням своїх трудових обов'язкiв. Maтepiалъну вiдповiдальнiсть за порушення земель-ного правопорядку не треба вiдносити до цивiльно-правової, оскiльки положення Ст.6 чинного ЦК застосовуються, коли порушене суб'єктивне право конкретної особи. Покладення на правопорушникiв несприятли-вих майнових наслiдкiв дiстає вияв у вiдшкодуваннi ним збиткiв, яки-ми визнається реальна шкода чи упущена вигода. При матерiальнiй вiдповiдальностi шкода може бути вiдшкодована у меншому розмiрi.

Пiдставою вiдповiдальностi за порушення земельного правопорядку є не порушення права конкретної особи, як це має мiсце при цивiльно-правовiй вiдповiдальностi, а заподiяння шкоди земельним ресурсам. Її вiдшкодування здiйснюється з урахуванням природної, а не майнової

цiнностi землi. Так, вiдповiдно до ч. 1 Ст. 212 ЗК самовiльно зайнятi земельнi дiлянки пiдлягають поверненню власникам землi або земле-користувачам без вiдшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Вiдмова порушнику земельного право порядку у вiдшкодуваннi понесених ним затрат на освоєння або обробку земельної дiлянки i є земельномайновою вiдповiдальнiстю у її прямому розумiннi. Безумовно, це не єдиний несприятливий наслiдок майнового характеру, що покладається на порушника земельного правопорядку.

Юридичнi та фiзичнi особи зобов'язанi вiдшкодовувати шкоду, заподiяну ними внаслiдок порушення земельного законодавства. Вилу-чення (викуп) або тимчасове зайняття земельних дiлянок, що спричиня-ють збитки, є правомiрними дiями, передбаченими законом. За подiбнi дiї майнова вiдповiдальнiсть не настає. При цьому провадиться компенсацiя втрат сiльськогосподарськогo виробництва в обсязi та порядку, передба-чених правовими актами. Так, постановою Кабiнету Miнicтpiв України вiд 19 квiтня 1993 р. № 284 затверджено порядок визначення i вiдшкодування збиткiв власникам землi i землекористувачам, в якому мiстяться правила вiдшкодування збиткiв, завданих вилученням (викупом) або тимчасовим зайняггям земельних дiлянок, а також обмеженням прав власникiв землi та землекористувачiв, у тому числi орендарiв, погiршенням якостi земель чи приведенням oстaннix у стан, непридатний для ix використання за цiльовим призначенням внаслiдок негативного впливу, спричиненого дiяльнiстю пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян.

У разi здiйснення правопорушень в галузi земельних вiдносин мо-жуть наставати цивiльно-правовi наслiдки. Так, у разi самовiльного зайняття земельних дiлянок, пошкодження споруд, забруднення зе-мель та вчинення iнших порушенъ земельного законодавства шкода вiдшкодовується згiдно зi Ст. 211 ЗК i стаггями 203, 440, 441 i 453 чин-ного ЦК. Причому коло осiб, на яких покладаються обов'язки, пов'язанi з вiдшкодуванням такої шкоди, є дещо вужчим порiвняно з колом осiб, зобов'язаних вiдшкодовувати збитки i втрати сiльськогосподарського та лiсогосподарського виробництва. Шкода, заподiяна земельним об'єктам джерелом пiдвищеної небезпеки, вiдшкодовуеться власником цього дже-рела вiдповiдно до Ст. 450 ЦК у повному обсязi.

Самовiльне зайняття та забруднення земельних дiлянок є самостiйними видами цивiльно-правових порушень у галузi земельних вiдносин. При вирiшеннi питання про вiдшкодування власникам землi та землекористувачам шкоди, заподiяної самовiльним зайняттям землi чи забрудненням земельних дiлянок (як й iншими порушеннями земельно-го законодавства), треба виходити з того, що згiдно зi Ст. 211 ЗК i стат-тями 203 чи 440 чинного ЦК ця шкода має вiдшкодовуватись у повному обсязi.

Пiдставою для застосування заходiв цивiльно-правової вiдповiдальностi є також невиконання пiдприємствами, установами, органiзацiями, що тимчасово використовували земельнi дiлянки для проведення геолого-знiмальних, розвiдувальних, геодезичних та iнших робiт, передбаченого правовими нормами обов'язку привести займану земельну дiлянку за свiй рахунок i у встановлений тepмiн у стан, при-датний для її використання за призначенням. У такому разi вiдповiдно до статей 203 або 440 i 453 ЦК вони повиннi вiдшкодувати власнику або землекористувачу заподiяну шкоду в розмipi вapтocтi робiт, необхiдних для приведення земельної дiлянки у зазначений стан. Для визначення розмiру цiєї шкоди суд у разi потреби згiдно з постановою Пленуму Вер-ховного Суду України вiд 25 грудня 1996 р. № 13 «Про практику застосу-вання судами земельного законодавства при розглядi цивiльних справ» може призначити експертизу.

Одним iз видiв цивiльно-правових порушень у галузi земельних вiдносин є пошкодження посiвiв i насаджень. Вiдповiдно до її. 17 зазна-ченої постанови Пленуму Верховного Суду розмiр шкоди, заподiяної по-шкодженням посiвiв i насаджень при прокладаннi доpiг, трубопроводiв та проведеннi розвiдувальних, бурових, будiвельних робiт, а також пошко-дженням i забрудненням сiльськогосподарських та iнших земель, iншими порушеннями земельного законодавства, визначаеться з урахуванням за-трат на вiдновлення родючостi фунтiв, а також доходiв, якi власник землi або землекористувач мiг би одержати вiд земельної дiлянки i якi вiн не одержав за час до приведення дiлянки у стан, придатний для її викорис-тання за призначенням чи до повернення самовiльно зайнятої дiлянки. Зокрема, при пошкодженнi посiвiв, самовiльному зайняттi рiллi або сiножатi на користь землекористувача чи власника стягуеться вартicть неодержаних сiльськогосподарської продукцiї або ciнa, обчислена за рин-ковими цiнами з урахуванням середньої врожайностi даної культур и у конкретному господарствi, за винятком затрат виробництва, пов'язаних iз збиранням врожаю, а також затрат на вiдновлення якостi земель згiдно з їх призначенням. Якщо внаслiдок пошкодження посiвiв землекорис-тувач у тому ж сезонi провiв повторну сiвбу культур, вiдшкодуванню пiдлягають затрати на пересiв, включаюч вapтicть насiння, затрати на об-робку землi, проведення iнших агротехнiчних робiт.

Вiдповiдно до вимог цивiльного законодавства заподiювач шкоди, яка виникла внаслiдок порушення земельного законодавства, зобов'язаний вiдшкодувати її власнику землi чи землекористувачу в повному обсязi. Це загальне правило з огляду на специфiку землi як об'єкта правопору-шення варто розглядати у двох основних аспектах: 1) заподiяння шкоди фiзичним та юридичним особам власникам земельних дiлянок i земле-користувачам iншими фiзичними або юридичними особами внаслiдок

порушення останнiми земельного законодавства; 2) вiдшкодування шко-ди, заподiяної землi як природному ресурсу фiзичними та юридичними особами, як тими, що мають права на земельнi дiлянки, так i тими, що не мають таких прав.

У першому випадку вiдображенням збиткiв, завданих земельним право-порушенням, є затрати особи, чиє право було порушене, якi вон а понесла або повинна була понести для вiдновлення цього права (невикористанi затрати власника земельної дiлянки, що складають його збитки i пiдлягають вiдшкодуванню). Втрата чи пошкодження майна може дiставати вияв у псуваннi землi, втpaтi можливостi її обробки та ви-користання з певною метою. Пiд неодержаними доходами (упущеною ви-годою), примiром, розумiється вapтicть сiльськогосподарської продукцiї:, яку потерпiлий одержав би зi своеї дiлянки, якби його майновi права не були порушенi. Таким чином, збитки складаються з вapтocтi неодержа-ного врожаю. Причому це положення дiє не тiльки тодi, коли він ще не дозрiв, а й тодi, коли на дiлянцi не було проведено основного комплексу агротехнiчних заходiв. Bapтicть врожаю може бути визначена, виходячи iз середньої врожайностi пошкоджених сільскогосподар-ських культур у данiй мiсцевостi. Власники земельних дiлянок i землеко -ристувачi можуть вимагати вiдшкодування затрат на вiдновлення родючостi по-шкоджених земель (оранка, внесення мiнеральних та органiчних добрив, вапнування грунтів). У разi неправомiрного заподiяння шкоди врахуван-ня необхiдної стадії вегетацiйного розвитку рослин є необов'язковим, а вимоги потерпiлого щодо вiдшкодування вapтocтi неодержаного врожаю обґрунтованими.

Пiд час незаконного зайняття земель у багатьох випадках шкода заподiюється не тiльки знищенням посiвiв i насаджень, а й руйнуван-ням родючого фунтового шару. Через це сiльськогосподарськi виробни-ки змушенi нести затрати, пов'язанi з вiдновленням родючостi пошко-джених угiдь (нанесення верхнього родючого шару, внесення добрив у бiльших дозах тощо). При притягненнi певних осiб до цивiльно-правової вiдповiдальностi у подiбних випадках варто керуватися нормами цивiльного законодавства про повне вiдшкодування збиткiв.

У другому випадку (при вiдшкодуваннi шкоди, заподiяної землi як природному ресурсу) мається на увазi вiдшкодування шкоди в натypi, яке дiстає вияв у вiдновленнi колишнього стану земельної дiлянки, а саме у вiдновленнi сприятливого фiзичного стану її поверхні або якостi грунту. Якщо, примiром, неправомiрно порушено сприятливий рельєф земельної дiлянки, то до порушника може бути пред'явлена вимога щодо вiдновлення її колишнього стану і останнiй зобов'язаний власними си-лами i коштами лiквiдувати дефекти рельефу. Якщо псування земельної дiлянки пов'язане з її захаращенням уламками будiвельних матерiалiв,

iншими вiдходами виробництва, змiстом вимоги вiдновлення її колиш-нього стану може бути наполягання на усуненні цих недолiкiв. Вимога щодо вiдновлення в натурі колишнього стану земельної дiлянки (колиш-ньої якостi фунту, рельєфу тощо) без вiдшкодування заподiяної шкоди власникам землi i землекористувачам може бути пред'явлена до правопо-рушників у обмежених випадках, а саме: коли погiршення якостi грунту, порушення колишнього рельефу тощо є порiвняно малими i колишнiй стан може бути штучно вiдновлено у короткий термін.

Однак варто враховувати специфiку земельних вiдносин, умов за-подiяння шкоди та її змiсту у випадках порушення земельного законодав-ства, що визначають особливостi правовоro регулювання цих питань. цi особливостi зумовлюють необхiднiсть застосування спецiальних методiв обчислення розмiру збиткiв, завданих землi як об'єкту природи. Тому вiдшкодування збиткiв, завданих псуванням земель, передбачається нор-мами цивiльноro законодавства, а порядок обчислення i визначення їx розмiру - земельним законодавством.

Згiдно зi Ст. 69 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» особи, яким заподiяно шкоду внаслiдок порушення зако-нодавства про охорону навколишнього природного середовища, мають право на вiдшкодування неодержаного прибутку за час, необхiдний для вiдновлення здоров'я, якостi навколишнього природного серед-овища, вiдтворення природних pecypciв до стану, придатного для ви-користання їх за цiльовим призначенням. Для визначення розмiрiв вiдшкодування збиткiв, заподiяних у результаті псування землi як при-родного об'єкта, в деяких випадках застосовуються спецiальнi методики. Зокрема, спецiальна методика встановлює порядок розрахунку розмiрiв вiдшкодування збитку, заподiяного державi юридичними особами i гро-мадянами в процесi їхньої дiяльностi в зв'язку з забрудненням земель хiмiчними речовинами, їх засмiченням промисловими, побутовими й iншими вiдходами. Ця методика поширюється на всі землi незалежно вiд форм власності[43,с.109]. Згiдно з п. 3.1 наведеної методики землi вважаються забрудненими, якщо в їх складi виявленi кiлькiснi чи якiснi змiни, що вiдбулися в результатi господарської дiяльностi й iнших ан-тропогенних навантажень; при цьому змiни можуть бути обумовленi не тiльки появою в зонi аерацiї нових речовин, яких ранiше не було, а й збiльшенням вмісту речовин, що xapaктерні для складу незабрудне-ного грунту, чи порiвняно з даними агрохiмiчного паспорта для земель сiльськогосподарського призначення.

У разi псування сiлъськоroсподарських угiдь власники землi i землекористувачi вправi вимar'ати вiдшкодування заподiяної їм шкоди в натурі, тобто реального вiдшкодування. Правопорушники в цих випадках зобов'язанi за вимогою землевласника вiдновити колишнiй стан ушко-124

джених дiлянок власними засобами. Якщо з якоїсь причини це неможли-во, то допустимим є iнший спосiб реального вiдшкодування шкоди - осво-ення рiвновеликої земельної дiлянки замiсть зiпсованої, Такий спосiб вiдшкодування шкоди власникам земель i землекористувачам можли-вий за наявностi вiльних земель, придатних для сiльськогосподарського освоєння. За вiдсутностi таких земель мова може йти про грошове вiдшкодування.

В даний час не можна залишити без уваги i питання майнової цивiльно-правої вiдповiдальностi за порушення земельного законодав-ства, що випливають з договiрних вiдносин. Так, у Ст. 31 закону «Про оренду землi» передбачена вiдповiдальнiсть за невиконання зобов'язань за договором оренди землi i порушення земельного законодавства сторо-нами договору. За невиконання зобов'язань за договором оренди земель-ної дiлянки, у тому числi за змiну чи розiрвання договору в односторон-ньому порядку, сторони несуть вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законiв i договору. Умови вiдповiдальностi сторін за невиконання чи неналежне виконання договору оренди землi є iстотними умовами зазначеного до-говору, тобто вiдповiдно до Ст. 153 чинного ЦК при недосягненнi сторо-нами домовленостi з ycix iстотних умов договору оренди землi вiн вважа-ється неукладеним.

Орендодавець несе вiдповiдальнiсть за недолiки переданої в оренду земельної дiлянки, що не були обумовленi ним у договорi оренди, але якi істотно перешкоджають передбаченому договором використаннlю зе-мельної дiлянки. У разi виявлення таких недолiкiв орендар мае право: ви-магати зменшення орендної плати чи вiд шкодування витрат на усунен-ня цих недолiкiв; утримувати суму витрат на усунення таких недолiкiв з орендної плати, попередньо повiдомивши про це орендодавця; ви-магати дострокового розiрвання договору оренди землi. Орендодавець звiльняється вiд вiдповiдальностi за наслiдки, що вiдбулися в результатi недолiкiв переданої в оренду земельної ділянки, якщо про такі недолiки земельної дiляики було зазначено в договорi оренди.

За невиконання умов договору, несвоєчасне внесення орендної плати, а, також за порушення земельного законодавства, орендар несе цивільно-правову відповідальність згідно з вимогами закону й умовами договору. При цьому в договорi оренди землi можуть бути передбаченi й iншi зобов'язання орендаря, обумовленi майновою вiдповiдальнiстю за їх неналежне виконання.