3. Види юридичної відповідальності за земельні правопорушення


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Земельні правопорушення тягнуть за собою юри дичну відповідаль-ність винних суб’єктів. Згідно з ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні осо би несуть цивільну, адміністративну або криміналь ну від-повідальність відповідно до законодавства за вчинені земельні правопо-рушення. Можливість за стосування до осіб, винних у вчиненні земельних правопорушень, дисциплінарної відповідальності за значена стаття прямо не передбачає. Але з цього не випливає, що притягнення порушників зе-мельного законодавства до такої відповідальності взагалі ви ключається.

В основу класифікації юридичної відповідальності за порушення зе-мельного законодавства покладено характер санкцій, які застосовуються за вчинення конкретного правопорушення. Відповідно до цього критерію відповідальність у зазначеній сфері поді ляється на: кримінальну, адміні-стративну, цивіль но-правову та дисциплінарну.

Юридична вiдповiдальнiсть нерозривно пов'язана з державою, нор-мами права, обов'язками i протиправними дiями громадян та їx об'єднань i юридичних осiб. Держава покладає юридичну вiдповiдальнiсть на суб'єктiв права незалежно вiд їx волi й бажання. Тому ця вiдповiдальнiсть мaє державно-примусовий характер. Цим вона вiдрiзняється вiд соцiальної вiдповiдальностi. Основна риса юридичної вiдповiдальностi – штрафне, каральне призначення. При цьому кара – це не самоцiль, а засiб перевихо-вання правопорушника. Поряд з каральною – юридична вiдповiдальнicть виконує правовiдновну функцiю. Вона сприяє вiдновленню суб'єктивних прав особи чи законних iнтepeciв держави.

Правовi аспекти вiдповiдальностi, пов'язаної з земельним правом, по-требують дослiдження – тому, що вони мають не вузькогалузевий, а комп-лексний характер. Цi аспекти є предметом дослiдження рiзних галузей права. Однак наука i галузь земельного права консолiдують yci нaукoвi розробки, перетворюючи їх на єдину проблему зi своєю специфiкою й особливостями предмета i методу земельно-правового регулювання.

Земельне правопорушення – це суспiльношкiдлива винна дiя чи бездiяльнiсть, що суперечить нормам земельного права. Земельнi пра-вопорушення являють собою негативнi соцiальнi явища, оскiльки зазiхають на земельний лад i правопорядок, покликаний забезпечувати рацiональне використання й охорону земель та захист осiб, якi викорис-товують земельнi ділянки. Причинами правопорушень у галузi земельно-го права нерiдко є недолiки правового регулювання земельних вiдносин, вiдсутнiсть належного облiку кiлькостi та якостi земель, контролю за ста-ном використання земельного фонду, недостатня поiнформованiсть на-селення щодо земельного законодавства тощо.

Суб'єктами земельних порушень можуть бути як oкpeмi громадяни та посадовi особи, так i працiвники пiдприемств, установ, органiзацiй. Правопорушниками можуть бути й державнi органи, що незаконно роз-поряджаються земельним фондом чи допускають iншi порушення норм земельного права. Суб'єкти земельних правопорушень – фiзичнi та юридичнi особи – не обов'язково є землекористувачами чи суб'єктами земельних вiдносин. Земельнi правопорушення можуть вчиняти, на-приклад, проектнi органiзацiї, якi розробляють проекти землеустрою, будiвництва пiдприємств, забудови населених пунктiв тощо.

Об'єктами земельних правопорушень можуть бути порушення права державно'ї, колективної та приватно'ї власностi на землю, icнуючий по-рядок землекористування й охорони земель, права й iнтереси окремих громадян, пiдприємств, установ та органiзацiй. Таким чином, узагальне-ним об'єктом земельних правопорушень є земельний лад, встановлений чинним законодавством.

Змiстом земельних правопорушень є дiї (чи бездiяльнiсть), що супере-чать вимогам норм земельного права. Вони за своєю природою є суспiльно шкiдливими i виступають у формi винних дiй чи бездiяльностi.

У земельно-правовiй лiтературi зустрiчаються твердження, згiдно з якими земельне правопорушення характеризується чотирма елементами (об'єктом, суб'єктом, об'єктивною стороною i суб'єктивною стороною) i вiдповiдальнiсть за порушення може наставати лише за наявностi ycix цих елементiв. Об'єктивна сторона земельного правопорушення – це конкpeтнi дiяння правопорушника, який посягає на земельнi iнтереси учасникiв земельних вiдносин, наприклад, знищення межових знакiв, самовiльне захоплення дiлянки тощо. Суб'єктивна сторона земельного

правопорушення являє собою психiчне ставлення суб'єкта до вчиненого протиправного дiяння.

Земельне правопорушення є пiдставою земельно-правової вiдповiдальностi, тобто застосування передбачених нормами права санкцiй, якi дiстають вияв у таких способах впливу на правопорушникiв, що можуть бути застосованi лише до суб'єктiв земельних правовiдносин. Вони можуть застосовуватися до розпорядникiв земельного фон-ду, власникiв землi i землекористувачiв. У цьому полягає специфiка земельно-правової відповідальності.

Однак земельне право не мiстить усього арсеналу правових санкцiй, розрахованих на всебiчний вплив на суб'єктiв земельних правопорушень. Тому для боротьби з ними застосовуються санкції рiзних галузей права. Проте для цього необхiдно, щоб порушення земельного законодавства було одночасно i порушенням правових норм вiдповiдної галузi права. У правовiй лiтературi досить поширеним є погляд, вiдповiдно до якого зе-мельне правопорушення може бути пiдставою для застосування заходiв кримiнальної, цивiльно-правової, адмiнiстративної чи дисциплiнарної вiдповiдальностi, якщо воно одночасно є кримiнальним злочином, цивiльноправовим порушенням, адмiнiстративним або дисциплiнарним проступком.