7. Контроль за використанням та охороною земель


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Контроль за використанням та охороною земель є однією з важливих функцій державного управління у зазначеній сфері суспільних відносин. Його зав дання полягають у забезпеченні додержання органа ми держав-ної влади, органами місцевого самовряду вання, підприємствами, устано-вами, організаціями і громадянами вимог земельного законодавства Ук-раїни. Варто звернути увагу на те, що контроль здійснюється: а) за усіма без винятку суб’єктами зе мельних відносин, а не лише за юридичними і фі зичними особами; б) стосується всіх земель незалеж но від форм влас-ності.

Конкретні завдання, функції контролю за вико ристанням та охоро-ною земель, а також форми і ме тоди його здійснення визначено в Законі України “Про державний контроль за використанням та охо роною зе-мель” від 19 червня 2003 року.

Метою контролю за використанням та охороною земель, що збіга-ється з метою усієї екологічної діяльності, є задоволення справедливих соціальних, економічних, екологічних потреб нинішнього і май бутнього поколінь у сфері розвитку і охорони навко лишнього природного серед-овища.

Його конкретні цілі визначаються основними фор мами діяльності у сфері використання й охорони земель, якими є: забезпечення екологіч ної безпеки людини.

Державний контроль за використанням і охоро ною земель являє собою діяльність компетентних органів держави, спрямовану на додер-жання вимог земельного законодавства, забезпечення гарантій реалізації земельно-правових норм та утвердження законності у земельних відно-синах. Він дає можли вість не лише виявляти й усувати наслідки земель-них правопорушень, а й застосовувати у разі потре би до порушників зе-мельного законодавства заходи відповідальності, Цей контроль охоплює усі катего рії земель незалежно від форм власності та видів землекористу-вання і поширюється на всіх суб’єктів земельних відносин.

Органами, що здійснюють державний контроль за використанням і охороною земель, є Держкомзем, Мінекоресурсів, інші спеціально упо-вноважені дер жавні органи. З метою підвищення ефективності держав-ного управління земельними ресурсами, вдосконалення контролю за використанням і охоро ною земель у складі Держкомзему України було створено Державну Інспекцію з контролю за вико ристанням і охороною земель, що діє на основі По ложення про неї, затвердженого постановою Кабіне ту Міністрів України від 25 грудня 2002 року № 1958.

Відповідно до цього Положення завданнями Держземінспекції є такі: участь у межах своєї компетен ції в реалізації державної політики у сфері земельних відносин; організація та здійснення державного контролю за

використанням та охороною земель; узагальнення практики застосуван-ня законодавства з питань, що належать до її компетенції, розроблен ня пропозицій щодо його вдосконалення. Відповідно до покладених на неї завдань Держземінспекція організує і здійснює контроль за додержанням органа ми державної влади, підприємствами, установами, організаціями, громадянами земельного законодав ства; використанням земельних діля-нок відповідно до цільового призначення; додержання законодав ства у процесі укладання цивільно-правових угод, надання у користування, пе-редачі у власність, вилу чення земельних ділянок; виконанням комплек-су необхідних заходів щодо захисту земель від водної і вітрової ерозії, їх псування, забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стіч-ними водами, їх підтоплювання, заболочування, ущільнювання та інших процесів, що ведуть до погіршення стану зе мель. Крім того, Держземін-спекція в межах своєї компетенції вживає заходів до усунення порушень земельного законодавства, видає спеціальні дозволи власникам землі та землекористувачам на зняття і перенесення ґрунтового покриву земель-них ділянок; подає пропозиції Держкомзему щодо анулювання ліцензій на проведення землевпорядних і землеоціночних робіт та ін.

З метою здійснення своїх завдань Держземінспек ція має право від-відувати підприємства, установи, організації для перевірки стану зе-мельних ділянок щодо їх використання і відповідних документів; давати у межах своєї компетенції обов’язкові для виконання власникам землі і землекористувачам вказівки (приписи) з питань використання і охоро-ни зе мель; складати акти перевірок або протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати від повідно до законодавства справи про адміністратив ні правопорушення у сфері використання і охорони зе-мель, а також подавати у встановленому порядку матеріали перевірок до відповідних органів для при тягнення винних осіб до відповідальності; подавати до Держкомзему, його територіальних органів, інших органів виконавчої влади та органів місцево го самоврядування пропозиції щодо фінансування заходів з охорони земель та ряд інших. Держземінспекція видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Голова Держкомзему, начальники обласних, Ки ївського і Севасто-польського міських управлінь зе мельних ресурсів одночасно є головни-ми державни ми інспекторами з використання та охорони земель Украї-ни, областей, міст Києва і Севастополя, а їхні заступники — відповідно заступниками головних державних інспекторів.

Начальники районних відділів земельних ресурсів відповідно до по-сади є державними інспекторами з використання та охорони земель ра-йонів, а їхні за ступники — заступниками державних інспекторів з вико-ристання та охорони земель районів.

Головні державні інспектори і державні інспекто ри з використання та охорони земель мають право брати участь у роботі комісій по прийняттю в екс плуатацію меліорованих і рекультивованих земель, захисних лісо-насаджень, протиерозійних і гідротех нічних споруд та інших об'єктів, які споруджують з метою підвищити родючість ґрунтів та охорони зе мель.

Таким чином, органи Держкомзему здійснюють державний контр-оль за: раціональною організацією території та використанням земель-них ділянок власниками землі і землекористувачами відповідно до умов їх надання; поверненням самовільно зайня тих ділянок у стані, придат-ному для використання; виконанням комплексу заходів, передбачених умовами надання земельних ділянок нормативними до кументами та за-твердженими проектами із захисту земель від водної та вітрової ерозії, за-ростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям, селів, під топлювання, заболочування, засолювання, висушу вання, ущільнювання та від інших процесів погір шення стану земель.

Важливого значення набуває контроль за: рекуль тивацією поруше-них земель, зніманням, викорис танням і збереженням родючого шару ґрунту при проведенні робіт, пов’язаних із порушенням земель, а також за своєчасним приведенням цих земель у стан, придатний для викорис-тання за призначен ням; збереженням та експлуатацією протиерозійних гідротехнічних споруд і систем, захисних лісонасаджень, встановленням і збереженням межових зна ків; наданням достовірних даних про наяв-ність, стан використання земельних угідь за Державним земельним када-стром, а також інформації про наяв ність земель запасу.

Спеціально уповноваженими органами з питань екології та природ-них ресурсів є Міністерство охоро ни навколишнього природного серед-овища України, державні управління екології та природних ресурсів в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, інші тери торіальні органи та інспекції зазначеного міністерства.

Відповідно до Положення про Міністерство еколо гії та природних ре-сурсів України, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 2000 ро ку, воно здійснює згідно з законодавством держав ний контроль за додержанням норм і правил у сфері використання та охорони природних ресурсів, у то му числі землі.

Мінекоресурсів України має право обстежувати підприємства, уста-нови та організації незалежно від форм власності, включаючи військові та оборонні об’єкти, об'єкти органів внутрішніх справ і Служби безпеки України з метою перевірки додержання ви мог щодо охорони земель.

Певні контрольні повноваження надвідомчого ха рактеру у сфері зе-мельних відносин також мають: органи інших міністерств, зокрема ор-гани держав ного санітарного нагляду Міністерства охорони здо ров’я України (у частині додержання санітарного за конодавства при викорис-107

танні земельних ділянок, встановлення і забезпечення правового режиму санітарно-захисних, оздоровчих, рекреаційних зон то що); органи Держ-буду (у частині контролю за забу довою територій міст та інших населених пунктів, надання земельних ділянок у містах, додержання містобудівних правил і норм тощо); органи Мініс терства аграрної політики (у частині контролю за охороною ґрунтів сільськогосподарського викорис тання); органи Держкомлісу (у частині контролю за охороною і використанням земель лісового фонду); органи Державного комітету водного господар-ства України (у частині контролю якості зрошуваних і осушуваних зе-мель) та деякі інші.

8. Моніторинг земельних ресурсів та його значення

Основою для прийняття управлінських рішень щодо ефективно ви-користання земель є інформація, яку отримує суб'єкт управління від об’єкта управ ління. На підставі такої інформації приймаються адекватні заходи, які відповідають інтересам суб’єк та управління. Звичайно є ба-гато шляхів отримання такої інформації, проте особливий інтерес стано-вить моніторинг земель.

Моніторинг земель с складовою моніторингу навко лишнього при-родного середовища і являє собою систему спостережень за станом зе-мельного фонду нашої країни, у тому числі земель, розташованих у зонах радіоактивного забруднення. Моніторинг зе мель — важлива функ-ція управління у сфері використання та охорони земель. ЗК України і Положен ня про моніторинг земель встановлюють структуру, завдання і зміст моніторингу. Об'єктом моніторингу є весь земельний фонд України незалежно від форм власності на землю. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (знімання, обстеження і дослідження), виявлення змін у ньому, а також оцінки цього стану і про-цесів, пов’язаних із землями.

Завданнями моніторингу земель є: довгострокові систематичні спо-стереження за станом земель; ана ліз екологічного стану земель; своєчас-не виявлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироб лення рекомендацій щодо запобігання негативним процесам та усунення їхніх наслідків; інформаційне забезпечення ведення державного земельного ка дастру, землекористування, землеустрою, державно го контролю за ви-користанням та охороною земель, а також власників земельних ділянок.

Проведення моніторингу земель забезпечує Держкомзем за участю Мінекоресурсів, Мінагрополітики, Української академії аграрних наук, Національного космічного агентства та інших міністерств, відомств, установ. Основою його технічного забезпечення є на ціональна автомати-зована інформаційна система.

Нагальна необхідність об'єктивної оцінки еколо гічного стану земель, яку проводять органи Держкомзему, потребує реалізації цілого комплек-су обо в'язкових заходів, а саме:

-          збір інформації про стан земель за спеціальним переліком показників;

-          створення банку даних;

-          аналіз і обробка інформації;

-          порівняння фактичних параметрів з нормативними;

-          районування земель за категоріями згідно з нормативами;

-          розробка заходів реагування адекватному екологічному станові зе-мель.

Інформацію, одержану у процесі ведення спосте режень за станом зе-мельного фонду, узагальнюють у районах, містах, областях, АРК, а також по деяких природних комплексах і передають пунктам збиран ня автома-тизованої інформаційної системи облас них, Київського і Севастополь-ського міських голов них управлінь земельних ресурсів та Державного комітету по земельних ресурсах і єдиному кадастру АРК.

На підставі зібраної інформації та результатів оцінки стану земельно-го фонду складають щорічні доповіді, оперативні зведення, прогнози та рекомен дації, які подають до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і Держкомзему для вжиття заходів, спрямова-них на запо бігання наслідкам негативних процесів.

Моніторинг земель, на відміну від земельно-ка дастрових даних, пе-редбачає фіксацію стану антро погенного навантаження в динамічному розвитку з наступним прийняттям заходів, що відповідають не гативному станові.