2. Поняття, зміст і функції управління у галузі використання та охо-рони земель


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Проблема управління земельними ресурсами завжди була актуаль-ною, оскільки земля є основою будь-якого виробництва, особливо це сто-сується сільського і лісового господарства. Особливо актуальною пробле-ма державного управління земельним фондом постає в умовах ринкової економіки, коли законодавчо закріплюються різні форми власності на землю і господарювання на ній. Збільшення чисельності суб’єктів госпо-дарювання на землі потягло за собою розширення кола учасників земель-них відносин, а відтак загострились екологічні проблеми довкілля.

Державне управління є способом організації діяльності державних органів з метою забезпечити виконання правових норм і впорядкування суспільних відносин у тій чи іншій сфері. Управління у галузі викорис-

тання та охорони земель є різновидом, складовою управління природо-користуванням та охороною довкілля. Метою управління земельними ресурсами є вирішення проблем раціонального використання та охоро-ни земель шляхом організованої, цілеспрямованої діяльності суб'єкта управління. Головного ознакою, за якою цей різновид виділяють як са-мостійний, є земля – основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

Управління у сфері використання та охорони земель слід розглядати як організаційно-правову діяльність уповноважених органів із забезпе-чення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб'єктами господарювання у межах, визначених земельним законодавством Укра-їни.

Перехід до ринкової економіки зумовив корінні зміни у формах і ме-тодах державного управління у сфері використання та охорони земель-них ресурсів, а також його змісту. Набули широкого застосування еконо-мічні методи впливу на суб’єктів земельного законодавства, пов'язані з наданням податкових і кредитних пільг, виділенням коштів з державного або місцевого бюджету, звільненням від плати за земельні ділянки, ком-пенсацією з бюджетних коштів зниження доходу власників землі і земле-користувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих і малопро-дуктивних земель тощо.

Разом з тим за умов ринкової економіки та роздержавлення права власності на землю важливим є поєднання економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель з методами адміністра-тивного впливу на суб'єктів земельних правовідносин. За цих умов важ-ливого значення набувають відповідні функції управління у галузі вико-ристання та охорони земель.

Термін “функція” (від лат. functio — виконання, здійснення) озна-чає обов’язок, коло діяльності, призначення, роль. Функції управління — це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які дають можливість здійснювати певний вплив на об’єкт управління з метою ви-рішення поставленого завдання, це також напрями управлінської діяль-ності, що мають правовстановлюючий, правозабезпечуючий чи право-охоронний характер.

Визначення змісту функцій управління та їх чітка класифікація не-обхідні для розробки раціональних основ системи управління. Функції державного управління у відповідній сфері розрізняють за кри теріями: за органами, що їх здійснюють; місцем і значенням в управлінському проце-сі; юридичними наслідками, які тягнуть за собою їх здійснення, то що. В. В. Горлачук поділяє функції управління на основні і спеціальні. До осно-вних належать: 1) пла нування; 2) координація; 3) організація; 4) регулю-вання; 5) контроль. Ці функції притаманні всім сис темам управління.

До спеціальних функцій відносять такі:

-          надання і вилучення земель; моніторинг стану земельних ре сурсів і динаміки його змін;

-          ведення державного зе мельного кадастру;

-          землеустрій; справляння плати за землю;

-          державний контроль за раціональним ви користанням і охороною земель;

-          вирішення земель них спорів; притягнення до юридичної відповідаль-ності та інші.

Відповідні функції становлять зміст управління у галузі використан-ня та охорони земель.

Суб’єктом управління у галузі використання та охорони земель є сис-тема уповноважених органів, які відповідно до земельного законодавства здійс нюють організаційно-правову діяльність щодо забез печення раціо-нального використання земельних ресурсів та їх охорони. їх розрізняють за обсягом і характером компетенції. У сфері земельних відно син певні управлінські функції мають органи за гальної, міжгалузевої, галузевої і спеціальної ком петенції.

До органів загальної компетенції, що здійснюють відповідні управ-лінські функції, належать Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ради та місцеві державні адмініст рації,

Одним з найважливіших органів міжгалузевого управління у сфері охоро-ни і раціонального вико ристання земель є Міністерство екології та природ-них ресурсів України, яке здійснює державне управ ління земельним фондом у комплексі з усіма інши ми природними ресурсами (водами, надрами, ліса ми, атмосферним повітрям, флорою і фауною). Пев ні управлінські функції щодо земельного фонду мають у межах своєї компетенції також Міністер ство аграр-ної політики України, Міністерство Ук раїни з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської ка тастрофи, Державний комітет лісового господарства України, Національне космічне агентство України, Державний комітет України по водному господар ству, Державний комітет будівництва та архітекту ри і житлової політики України, деякі інші цен тральні органи виконавчої влади.

Галузеве управління земельним фондом здійсню ють міністерства та інші центральні органи вико навчої влади, до відання яких належить від-повідна частина земельного фонду, що не залежить від тери торіального розміщення земель. Органом спеціальної компетенції у сфері земельних відносин є Дер жавний комітет України по земельних ресурсах.