Розділ 6. Гарантії прав на землю 1. Поняття гарантій прав на землю


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Термін «гарантія» (франц. gагапtіе – порука, яка щось забезпечує) часто використовують для позначення способів забезпечення різного роду зобов’язань. У юридичній літературі їх розглядають як гарантії реа-лізації норм права, прав та обов’язків.

Гарантії прав на землю передбачено розділом V ЗК України. Умов-но їх можна поділити на три різновиди: гарантії захисту прав на зем-лю; гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам землі та землекористувачам;гарантії, пов’язані з розв’язанням земельних спорів.

Гарантії захисту прав на землю мають безпосередньо конституційну основу. Так, ст. З Конституції України проголошує, що права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності дер-жави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Основному Законі закріплено положення, згідно з яким держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (ст. 13). Особливе значення має ст. 14 Конституції, яка передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. При цьому право власності на землю гарантується. Його набувають і реалізують громадяни, юридичні особи та держава ви-ключно відповідно до закону. Зазначені положення Конституції України безпосередньо втілено у земельному законодавстві.

Серед гарантій захисту прав на землю важливими є гарантії права власності на земельну ділянку. ЗК України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім ви-падків, передбачених Кодексом або іншими законами України. До таких випадків згідно з ЗК України належать:

-          конфіскація земельної ділянки (ст. 148);

-          не відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначен-ня іноземним юридичним особам, якщо вони одержали її у спадщину, та не відчужену протягом року (ст. 145);

-          використання земельної ділянки не за цільовим призначенням

(ст.143) та деякі інші.

Гарантії, пов’язані з відшкодуванням збитків власникам землі та зем-лекористувачам, передбачені ст. 156 ЗК України. Зазначеним суб’єктам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

-          вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для інших видів використання;

-          встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

-          погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивос-тей сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників;

-          приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників у непридатний для використання стан;

-          неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної

ділянки.

Важливого значення набувають гарантії, пов’язані з вирішенням зе-мельних спорів. Звернення до суду для захисту земельних прав сторона-ми у земельних спорах гарантує ст. 8 Конституції України.

Звернення до суду за вирішенням земельних спорів можливе з таких підстав:

-          претензії суб'єкта земельних правовідносин щодо набуття або припи-нення права власності на землю чи права землекористування;

-          порушення земельних сервітутів і правил добросусідства;

-          порушення зобов'язань, що виника ють внаслідок заподіяння шкоди власникам землі та землекористувачам, та деяких інших. Вирішення земельних спорів поновлює порушені права та законні

інтереси власників земельних ділянок і землекористувачів, встановлює зміст і межі повноважень сторін спору, а також обов’язкову поведінку од-нієї сторони щодо іншої. Тим самим вирішення земельних спорів гаран-тує реалізацію прав суб’єктів земельних правовідносин на землю.