Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
4. Добросусідство в земельному законодавстві : Земельне право : Бібліотека для студентів

4. Добросусідство в земельному законодавстві


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

магниевый скраб beletage

Згідно до статті 103 Земельного кодексу Зміст добросусідства.

1.         Власники та землекористувачі земельних ділянок повин ні обирати такі способи використання земельних ділянок від повідно до їх цільо-вого призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, за-димлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

2.         Власники та землекористувачі земельних ділянок зобо в'язані не вико-ристовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власни-кам, землекористувачам сусідніх зе мельних ділянок використовувати їх за цільовим призначен ням (неприпустимий вплив).

3.         Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'я зані співпра-цювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпе чення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додер-жанням прогресивних технологій ви рощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна ор-ганізація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

1.         Власник земельної ділянки відповідно до чинного законодав ства

може здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою в обсязі наданих

йому правомочностей. При цьому він зобов'язаний не за подіювати

шкоди довкіллю, а також не порушувати права й охоронювані зако-

ном інтереси громадян, юридичних осіб і держави. Зазначені вимо-

ги необхідно розглядати як обмеження права влас ності, ущемлення

суб'єктивного права власника на конкретне май но з метою забезпе-

чення прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. До однієї з

груп таких обмежень відносяться обмежен ня, пов'язані з дією норм,

які у російському дореволюційному пра ві складали так зване сусід-

ське право. Сучасний інститут добросу сідства, на відміну від серві-

тутів, не дає сусідам жодних самостій них прав на чужу земельну ді-

лянку, а лише утруднює реалізацію власником ділянки свого права.

Законні обмеження можливі лише між власниками сусідніх ділянок.

Зазначені обмеження мають за безпечувати право на чужу річ з метою

задоволення приватних інтересів власників сусідніх земельних ділянок. Суб'єктами даних правовідносин виступають приватні особи.

У коментованій статті закріплюються обов'язки власників і ко-ристувачів землі, які поділяються на дві групи:

1)         використання земель відповідно до їх цільового призначення;

2)         завдавання як найменше незручностей власникам та землекористува-чам сусід ніх земельних ділянок.

2.         Використання земель за цільовим призначенням означає не обхідність

дотримання режиму відповідної категорії земель згід но зі ст. 19 ЗК. У

другому випадку мається на увазі необхідність вибору таких способів використання земельних ділянок, за яких власникам та землекорис-тувачам сусідніх земельних ділянок зав дається якнайменше незруч-ностей. Законодавством не встанов лено вичерпного переліку таких незручностей. Тому орган, який розглядає спори між власниками і землекористувачами з приводу дотримання правил добросусідства, визначає, чи створювали дії власника або землекористувача певної земельної ділянки незруч ності для власників і землекористувачів су-сідньої земельної ді лянки або чи здійснювалося землекористування способом, за яко го заподіювалося якнайменше незручностей власни-кам та земле користувачам сусідніх земельних ділянок. У разі якщо дії власни ка порушують правила добросусідства, вони мають припи-нятися, а збитки, заподіяні сусідам, підлягають відшкодуванню. Не відшкодовуються заподіяні збитки, якщо власники землі і зем-лекористувачі при використанні земельних ділянок заподіяли най менше незручностей сусіднім власникам і землекористувачам. Для цього ко-ментована стаття в ч. 2 визначає межі допустимого негатив ного впливу на сусідню земельну ділянку шляхом встановлення за борони справляти неприпустимий вплив на неї. Під неприпустимим впливом слід розуміти такий вплив на сусідню земельну ділянку, за якого власники і землеко-ристувачі сусідніх земельних ділянок втра чають можливість викорис-товувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням (наприклад, не можуть вирощувати продукцію на зе мельній ділянці сільськогосподар-ського призначення; здійснювати забудову при наданні земельної ділян-ки для будівництва та обслуго вування жилого будинку тощо). 3. Крім того, коментованою статтею закріплюється обов'язок співпраці власників і землекористувачів сусідніх земельних діля нок, тобто не-обхідність надавати один одному взаємну допомогу. Сфера такої до-помоги обмежується: 1) оформленням прав на зем лю кожного з них (встановлення межових знаків, свідчення у суді на підтримку один одного, консультування один одного з питань оформлення прав на землю); 2) реалізацією прав на землю кожно го з них (надання мате-ріальної та інформаційної допомоги з пи тань раціонального викорис-тання земель). Вичерпного переліку випадків обов'язкової співпраці власників і користувачів сусідніх земельних ділянок не наводиться. Власники і користувачі земель них ділянок не мають права відмови-ти у наданні консультативної допомоги сусідам щодо використання земельної ділянки і оформ лення прав на неї. Щодо обов'язку надан-ня матеріальної допомо ги (техніки, коштів, послуг тощо) - то вона є обов'язковою лише у випадках, визначених законом (ст. 106 ЗК Укра-їни встановлено обов'язок надавати матеріальне сприяння у встанов-ленні спіль них меж). Ненадання інформації щодо оформлення прав

на зем лю, а також щодо раціонального використання землі може бути

оскаржене в порядку, встановленому законом.

Згідно до статті 104. Попередження шкідливого впливу на сусід ню земельну ділянку

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділян ці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на по-вітря, земельні ділянки та інше.

У коментованій статті закріплюється право власників землі та земле-користувачів вимагати припинення екологічно небезпечної діяльності на сусідній земельній ділянці. Стаття не наводить ви черпного переліку ви-дів екологічно небезпечної діяльності, що підлягають припиненню. Для визнання даної діяльності екологіч но небезпечною достатньо факту на-явності екологічного ризику, тобто ймовірності заподіяння екологічної шкоди. Разом з тим ко ментована стаття підлягає розширеному тлума-ченню, і діяльність може бути визнана екологічно небезпечною не лише тоді, коли є ймовірність виникнення шкоди, а й тоді, коли така шкода вже заподіюється.

Зазначений у статті вплив може бути результатом як правомір ної діяльності, так і відхилень від порядку здійснення тих чи ін ших заходів на території сусідньої земельної ділянки, а також її використання не за цільовим призначенням. При недосягненні згоди між власниками су-сідніх земельних ділянок щодо усунення шкідливого впливу діяльності власника однієї ділянки на стан ін шої ділянки власник останньої вправі звернутися з позовом до су ду. Вимога щодо припинення такої діяльності може стосуватися будь-яких власників чи користувачів сусідніх земель-них ділянок, включаючи державу. Власники і землекористувачі мають право вимагати припинення екологічно небезпечної діяльності на сусід-ній земельній ділянці і тоді, коли екологічна шкода заподіюється не їм особисто, а третім особам.

Порядок припинення екологічно небезпечної діяльності визна-чається екологічним законодавством (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 черв ня 1991 року. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припи-нення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єк тів у разі по-рушення ними законодавства про охорону навколишньо го природного середовища, затверджений постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. № 2751-XII). Рішення про припи нення такої діяльності приймається Кабінетом Міністрів України, місцевими державними адмі-ністраціями, органами екології та при родних ресурсів, органами держав-ного санітарно-епідеміологічного нагляду, місцевими радами, а також на підставі рішення суду. Еколо гічно небезпечна діяльність може бути

припинена головними дер жавними санітарними лікарями в порядку, ви-значеному Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемі-ологічного благо получчя населення» від 24 лютого 1994 р. (ст. 42). Крім того, еколо гічно небезпечна діяльність може бути припинена за позовом про курора на підставі ст. 37 Закону «Про охорону навколишнього при-родного середовища».

Згідно до статті 105. Наслідки проникнення на земельну ділянку гі-лок і коренів дерев.

У випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земель ної ді-лянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які прони кають із сусідньої земель-ної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земель-ної ділянки за цільовим при значенням.

На відміну від ст. 104 ЗК України, коментована стаття передба чає фі-зичний вплив на земельну ділянку, який спричиняється про никненням гілок і коренів дерев, кущів з однієї ділянки на іншу. Наслідками такого впливу можуть стати дії власників землі і зем лекористувачів по знищен-ню коренів дерев і кущів, які проника ють із сусідньої земельної ділянки, без узгодження або повідом лення власника чи користувача сусідньої зе-мельної ділянки про такі наміри. Правомірними такі дії будуть у тому разі, коли таке проникнення коренів дерев і кущів є перепоною у вико-ристанні земельної ділянки за цільовим призначенням. Таке проникнен-ня не обов'язково має унеможливлювати використання землі за ці льовим призначенням. Достатньо факту ускладнення використан ня землі за ці-льовим призначенням. Відрізати корені дерев і кущів можна лише на сво-їй земельній ділянці, без проникнення на зе мельну ділянку сусіда.

Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання прак тики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охоро ну навколишнього природного природного середовища» від 27 червня 2001 р. № 02-5/744. При цьому таке пошкодження гілок, коренів дерев і кущів не бу де вважатися екологічним правопорушенням, оскіль-ки воно відне сено до правомірних у зазначеній ситуації дій будь-якого власника і землекористувача. У таких випадках обмеження в реалізації пра ва власності полягає у виснаженні сусідньої земельної ділянки, її за-тіненні, перешкоджанні використанню на ній рослинності.

Але зазначене право власника і землекористувача може бути обмеже-не у випадках, визначених законом. Наприклад, відповід но до п. 10 По-ложення про Зелену книгу України, затверджене на казом Міністерства охорони навколишнього природного середо вища та ядерної безпеки від 19 лютого 1997 р. № 17, в межах при родних рослинних угруповань, зане-сених до Зеленої книги Укра їни, забороняється будь-яка діяльність, що негативно впливає на їх стан і загрожує їх збереженню. Крім того, Закон

України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р. перед бачає обмеження права відрізати корені дерев і кущів у межах охо-ронних зон об'єктів природно-заповідного фонду, а на власни ків і земле-користувачів ділянок, суміжних з земельними ділян ками, на яких розта-шовані пам'ятки природи, може бути покладе но обов'язок забезпечення охорони дерев і кущів, оголошених пам'ятками природи.

Згідно до статті 106. Обов'язки щодо визначення спільних меж

1.         Власник земельної ділянки має право вимагати від влас ника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також від-новленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

2.         Види межових знаків і порядок відновлення меж визна чаються цен-тральним органом виконавчої влади з питань зе мельних ресурсів.

3.         Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земель-них ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановле но угодою між ними.

1.         Передумовою існування добросусідських відносин між влас никами

суміжних земельних ділянок і запобігання можливим кон фліктам

між ними є чітке визначення меж ділянок. Це досягається шляхом

додержання певних правил.

У коментованій статті поняття «тверді межі» означає споруду, розта-шовану на межі, яка відмежовує одну земельну ділянку від іншої: паркан, мур, стіну, тин тощо. Встановлення твердих меж не є обов'язковим для власників земельних ділянок, але власник суміжної земельної ділянки не тільки не вправі перешкоджати ін шому власнику у встановленні твердих меж, а навпаки, зобов'язаний сприяти йому у встановленні межових зна-ків, відновленні останніх при зникненні, переміщенні або приведенні у невираз ний, тобто такий, за якого знаки не можуть відповідати меті їх встановлення, стан. Таке сприяння має бути надане у матеріально му ви-гляді (допомога у відновленні межових знаків, наданні кош тів тощо) і в інформаційному сприянні встановленню місця попе реднього розташу-вання межових знаків.

2.         Межові знаки – це спеціальні позначення, які встановлюють ся зем-

левпорядними органами на крайніх поворотних точках межі земель-

ної ділянки і мають особливий правовий режим, визначений зако-

нодавством України. Згідно зі ст. 125 ЗК без встановлення ме жових

знаків не можна здійснювати користування земельною ді лянкою. За

знищення межових знаків настає адміністративна від повідальність

згідно з ст. 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Види межових знаків і відновлення меж мають бути визначені Дер-

жавним комітетом України по земельних ре сурсах.

Частина третя коментованої статті встановлює правило, за яким ви-трати на встановлення (відновлення) суміжних твердих меж і межових знаків несуть власники сусідніх земельних ділянок у рів них частинах. Але відповідною письмовою угодою може бути пе редбачене інше прави-ло.

Стаття 107. Відновлення меж

1.         Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастро вої документа-ції.

2.         У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встанов лення здійсню-ється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактич-не використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділя-ється однакова за розміром частина спірної ділянки.

3.         У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узго джується з ви-явленими обставинами, зокрема з встановлени ми розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з ура хуванням цих обставин.

1. У тому випадку, коли за будь-яких причин відсутні межові знаки, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової докумен-тації.

Відновлення меж – це перебіг встановлення меж зе мельної ділянки, для якої раніше органами землеустрою було про ведено встановлення меж, але з якихось обставин зникли, пере містились, зіпсувались або ста-ли невиразними межові споруди і межові знаки, за допомогою яких ви-значалися межі земельної ділянки. Відповідно до Положення про поря-док ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р., до земельно-кадастрової документації належать: кадастрові карти та плани (графічні та цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, що містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, зе мельних ділянок власни-ків землі та землекористувачів, у тому чис лі орендарів, правовий режим земель, що знаходяться у приватній, комунальній і державній власнос-ті, їх кількість, якість, господар ську цінність і продуктивність, диферен-ційовані по власниках зем лі та землекористувачах, населених пунктах, територіях сільсь ких, селищних, міських, районних рад, областях, АРК і Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реє-страції державних актів на право власності на землю та право по стійного користування нею, а також договорів оренди землі.

У разі необхідності, крім земельно-кадастрової документації, можуть використовуватися результати проведених польових об стежень (п. 4.2.1 Положення про земельно-кадастрову інвентари зацію земель населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України від 26 серпня 1997 р. № 85).

2. Земельно-кадастрова документація щодо конкретної земель ної ді-лянки зберігається в органах земельних ресурсів на місцях. У разі коли земельно-кадастрова документація на дану земельну ділянку втрачена або пошкоджена, виявлення і встановлення меж земель-ної ділянки здійснюється за правилами ч. 2 і 3 коментова ної статті. Відновлення меж за фактичним використанням земель них ділянок передбачає безспірність такого використання. Якщо одна із сторін заперечує проти встановлених даних фактичного використання, то вважається, що фактичне використання немож ливо встановити. При спірності щодо фактичного використання земельної ділянки розміри спірної земельної ділянки визначають ся угодою сторін спору. Якщо сторони не дійдуть згоди щодо роз міру спірної частини земельної ді-лянки, то всю земельну ділянку слід визнати спірною і поділити її порівну між сторонами спору за правилами ч. 2 коментованої статті. Коли є можливість частково встановити дані земельно-када стрової документації або іншим способом (через показання свід ків, документаль-ні матеріали, огляд місцевості тощо) виявити пев ні відомості про спірну земельну ділянку, то встановлення меж земельних ділянок здійснюється відповідно до ч. З коментованої статті з урахуванням встановлених об-ставин (наприклад: розміру земельних ділянок, приблизного місця про-ходження давнішньої межі, встановленого показаннями свідків, рельєфу місцевості то що). Тобто поділ спірної ділянки здійснюється не порівну між сто ронами спору, а таким чином, щоб встановлені обставини були враховані. ний сприяти йому у встановленні межових знаків, відновленні останніх при зникненні, переміщенні або приведенні у невираз ний, тобто такий, за якого знаки не можуть відповідати меті їх встановлення, стан. Таке сприяння має бути надане у матеріально му вигляді (допомога у від-новленні межових знаків, наданні кош тів тощо) і в інформаційному спри-янні встановленню місця попе реднього розташування межових знаків. 2. Межові знаки – це спеціальні позначення, які встановлюють ся зем-левпорядними органами на крайніх поворотних точках межі земель-ної ділянки і мають особливий правовий режим, визначений зако-нодавством України. Згідно зі ст. 125 ЗК без встановлення ме жових знаків не можна здійснювати користування земельною ді лянкою. За знищення межових знаків настає адміністративна від повідальність згідно з ст. 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Види межових знаків і відновлення меж мають бути визначені Дер-жавним комітетом України по земельних ре сурсах. Частина третя коментованої статті встановлює правило, за яким ви-трати на встановлення (відновлення) суміжних твердих меж і межових знаків несуть власники сусідніх земельних ділянок у рів них частинах.

Але відповідною письмовою угодою може бути пе редбачене інше прави-ло.

Стаття 107. Відновлення меж

1.         Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастро вої документа-ції.

2.         У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встанов лення здійсню-ється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактич-не використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділя-ється однакова за розміром частина спірної ділянки.

3.         У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узго джується з ви-явленими обставинами, зокрема з встановлени ми розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з ура хуванням цих обставин.

1.         У тому випадку, коли за будь-яких причин відсутні межові знаки,

основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової доку-

ментації. Відновлення меж - це перебіг встановлення меж зе мельної

ділянки, для якої раніше органами землеустрою було про ведено

встановлення меж, але з якихось обставин зникли, пере містились,

зіпсувались або стали невиразними межові споруди і межові знаки,

за допомогою яких визначалися межі земельної ділянки. Відповідно

до Положення про порядок ведення державного земельного када-

стру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12

січня 1993 р., до земельно-кадастрової документації належать: када-

строві карти та плани (графічні та цифрові), схеми, графіки, текстові

та інші матеріали, що містять відомості про межі адміністративно-

територіальних утворень, зе мельних ділянок власників землі та

землекористувачів, у тому чис лі орендарів, правовий режим земель,

що знаходяться у приватній, комунальній і державній власності, їх

кількість, якість, господар ську цінність і продуктивність, диференці-

йовані по власниках зем лі та землекористувачах, населених пунктах,

територіях сільсь ких, селищних, міських, районних рад, областях,

АРК і Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає

книги реє страції державних актів на право власності на землю та пра-

во по стійного користування нею, а також договорів оренди землі.

У разі необхідності, крім земельно-кадастрової документації, можуть

використовуватися результати проведених польових об стежень (п. 4.2.1 Положення про земельно-кадастрову інвентари зацію земель населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України від 26 серпня 1997 р. № 85).

2.         Земельно-кадастрова документація щодо конкретної земель ної ді-

лянки зберігається в органах земельних ресурсів на місцях. У разі

коли земельно-кадастрова документація на дану земельну ділянку

втрачена або пошкоджена, виявлення і встановлення меж земель-

65

ної ділянки здійснюється за правилами ч. 2 і 3 коментова ної статті. Відновлення меж за фактичним використанням земель них ділянок передбачає безспірність такого використання. Якщо одна із сторін заперечує проти встановлених даних фактичного використання, то вважається, що фактичне використання немож ливо встановити. При спірності щодо фактичного використання земельної ділянки розміри спірної земельної ділянки визначають ся угодою сторін спору. Якщо сторони не дійдуть згоди щодо роз міру спірної частини земельної ді-лянки, то всю земельну ділянку слід визнати спірною і поділити її порівну між сторонами спору за правилами ч. 2 коментованої статті. Коли є можливість частково встановити дані земельно-када стрової документації або іншим способом (через показання свід ків, документаль-ні матеріали, огляд місцевості тощо) виявити пев ні відомості про спірну земельну ділянку, то встановлення меж земельних ділянок здійснюється відповідно до ч. З коментованої статті з урахуванням встановлених об-ставин (наприклад: розміру земельних ділянок, приблизного місця про-ходження давнішньої межі, встановленого показаннями свідків, рельєфу місцевості то що). Тобто поділ спірної ділянки здійснюється не порівну між сто ронами спору, а таким чином, щоб встановлені обставини були враховані. Зрізання (викорчовування) дерев самостійно одним із сусідів не повинне заподіювати шкоди іншому сусідові.

3. Законодавство України у деяких випадках обмежує право од ного з сусідів вимагати зрізання (викорчовування) дерев (кущів):

1)         якщо ці дерева (кущі) слугують межовими знаками, вони мо жуть бути знищені тільки після заміни їх на інші межові знаки;

2)         якщо ці дерева (кущі) занесені до Зеленої книги або підлягають осо-бливій охороні з інших обставин відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України».