2. Правовий режим земельних сервітутів
У главі 17 Земельного кодексу України підкреслюється, що земель-ні сервітути, встановлені на земельну ділянку, не позбавляють власника цієї земельної ділянки прав володіння, користування та розпорядження нею.
Земельні сервітути підлягають обов’язковій державній реєстрації в порядку, передбаченому Земельним кодексом. Інформація про встанов-лення земельного сервітуту є невід’ємною частиною правовстановлюю-чого документа щодо земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут.
Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земель-ну ділянку до іншої особи.
Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, заста-ви і не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
Власник, а також користувач та орендар земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут, має право, якщо інше не передбачено законом, вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сер-вітут, відповідної винагороди за його встановлення.
Власникові земельної ділянки, на яку встановлено земельний серві-тут, мають бути відшкодовані збитки, завдані внаслідок користування земельним сервітутом.
Земельні сервітути встановлюються на визначений та невизначений строк.
Норми Земельного кодексу передбачають припинення дії земельно-го сервітуту. На вимогу власника земельної ділянки, на яку встановлено земельний сервітут, його дія може бути припинена у зв’язку із виникнен-ням підстав для його встановлення.
Дія земельного сервітуту припиняється на вимогу власника земель-ної ділянки у разі:
- поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлено земель-ний сервітут, та власника земельної ділянки, на яку він встановле-ний;
- відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут, від його подальшого використання;
- рішення суду;
- закінчення строку, на який було встановлено земельний сервітут. Якщо земельна ділянка, на яку встановлено земельний сервітут, не
може бути використана відповідно до її призначення, власник цієї зе-мельної ділянки має право вимагати зняття земельного сервітуту з цієї земельної ділянки у судовому порядку.
З введенням земельного сервітуту власник не позбавляється права володіння, користування і розпорядження своєю земельною ділянкою. Разом з сервітутом у правовий вжиток увійшло поняття “обтяжування” (обмеження) майна сервітутом. Чи попадає правова природа обтяжу-вання в розряд обмежень права власності? Власник обмеженого серві-тутом майна не позбавляється ні одного із належних йому прав. Однак він опиняється обмеженим у здійсненні права користування земельною ділянкою в такій мірі, в якій цього вимагає право сервітуту. Він уже не може вільно, на свій розсуд користуватися земельною ділянкою так, як він мав би змогу це робити у разі відсутності сервітуту. Подібне обме-ження у праві користування впливає на зміст права власності, відповідно частково і обмежує його.
Як і всяке інше право, встановлене законом, право сервітуту підля-гає захисту. Захист здійснюється в судовому порядку. Позов подається особою, що має право на сервітут; відповідачем за позовом є власник земельної ділянки, обтяжений сервітутом. Захист права сервітуту може здійснюватись переважно такими способами:
- визнанням права сервітуту в тому випадку, якщо власник відмовляє позивачу в установленому законним порядком праві;
- поновленням становища, що існувало до порушення права сервітуту; присікання дій, що порушують право сервітуту чи створюють загрозу цього порушення. Дане порушення може виникнути в тому випад-ку, коли власник не заперечує сервітуту, але починає будівництво чи
оранку на території ділянки, відведеної для здійснення сервітуту, і тим самим перешкоджає його здійсненню;
- самозахистом права. В рамках цього права володар права сервітуту
може сам здійснити дію, що присікає порушення його прав. Такими
діями можуть бути, наприклад, зняття частини паркану, що перешко-
джає проїзду;
- відшкодування збитків і відшкодування моральної шкоди.
В якості захисту права сервітуту можуть застосовуватись і інші спо-
соби, передбачені законодавством.
Таким чином, розвиток сервітуту в законодавстві України має без-умовно важливе значення для встановлення нормальних земельних від-носин та оптимального використання земельної власності.