4. Права та обов’язки землекористувачів


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Статус орендодавців та орендарів у земельних правовідносинах ви-значає Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р.

Згідно з нормами даного Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські ради.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські держав-ні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України у межах їх повноважень. Рішення про надання в орен-ду земельних ділянок зазначені органи державної влади приймають при попередньому погодженні цих питань на сесіях відповідних рад.

Орендарями земельних /ділянок є фізичні або юридичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарями земельних ділянок можуть бути:

а)         районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміні-

страції, Рада міністрів Автономної Республі ки Крим та Кабінет Міні-

стрів України;

б)         органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські ради;

в)         громадяни України, юридичні особи, релігійні громадські організа-

ції, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави,

іноземні фізичні та юридичні особи, особи без громадянства.

Орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначен-

ня для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть

бути юридичні особи, установчими документами яких передбачено здій-

снення цього виду діяльності, а також фізичні особи, які мають необхідну

кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві.

Орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі.

Підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній або державній власності, є рішення орендодавця. У разі набуття права на оренду земельної ділян-ки на конкурентних засадах підставою для укладення договору оренди є результати конкурсу чи аукціону.

Громадяни, які мають право на земельну частку (пай) у недержав-ному сільськогосподарському підприємстві, можуть передати в оренду відповідну земельну ділянку лише для сільськогосподарського викорис-тання в порядку, визначеному Земельним кодексом України та законами України.

При довгостроковому припиненні або розірванні договору оренди за ініціативою орендодавця земельної ділянки, право на оренду якої набуто за результатами аукціону (конкурсу), орендарю відшкодовуються орен-додавцем витрати на його набуття у розмірі, визначеному умовами дого-вору, протягом шести місяців.

Земельна ділянка, обтяжена заставою, може бути передана в оренду у разі згоди заставодержателя.

Орендодавець має право вимагати від орендаря:

-          використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди;

-          додержання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів;

-          додержання режиму використання водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони та територій, які особливо охо-роняються;

-          своєчасного внесення орендної плати. Орендодавець зобов’язаний:

-          передати у користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, та придатну для використання за цільовим призначенням;

-          вказати в договорі про права третіх осіб на земельну ділянку;

-          не вчиняти дій, які перешкоджали б орендареві користуватися орен-дованою земельною ділянкою.

Орендар земельної ділянки має право:

-          самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відпо-відно до призначення земельної ділянки та умов договору;

-          за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством по-рядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і спо-руди та закладати багаторічні насадження;

-          одержувати продукцію і доходи;

-          здійснювати у встановленому порядку за згодою орендодавця зро-шувальні, осушувальні, інші меліоративні роботи, будувати ставки та водойми.

Витрати на поліпшення стану земельної ділянки, проведені оренда-рем без згоди орендодавця, відшкодуванню не підлягають, якщо інше не передбачено договором. Підлягають відшкодуванню орендарю витрати на поліпшення стану земельної ділянки, проведені орендарем за згодою орендодавця, якщо інше не передбачено договором.

Приступати до використання земельної ділянки орендар має право після державної реєстрації договору оренди.

Орендар зобов’язаний виконувати встановлені щодо об’єкта оренди зобов’язання, додержувати вимог, встановлених ст. 22 цього Закону, й виконувати обов’язки відповідно до умов договору оренди та Земельного кодексу України.

Орендар зобов’язаний додержувати режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земель-ну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, пе-редбаченим законами України.

Орендар має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, усунення перешкод у ко-ристуванні нею, відшкодування збитків, заподіяних земельній ділянці громадянами та юридичними особами, включаючи орендодавця.