5. Підстави та порядок виникнення і припинення права власності на землю


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 

Загрузка...

Суб’єктивне право власності на землю виникає на підставах та у по-рядку, визначеному Земельним кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підстави та порядок виникнення права власності на землю зумовлені формою власності на землю. Тому, на думку авторів підручника з земель-ного права за редакцією М. В. Шульги, їх доцільно класифікувати на дві основні групи: підстави та порядок виникнення права приватної влас-ності на землю і порядок та підстави виникнення права суспільної (пу-блічної) власності на землю. Крім того, підстави та порядок виникнення права приватної власності на землю можна поділити ще на дві самостій-ні підгрупи: підстави та порядок виникнення права приватної власнос-ті громадян на землю і підстави та порядок виникнення права власності юридичних осіб на землю. Що стосується виникнення права суспільної (публічної) власності на землю, то його підстави також можна поділити на дві групи — підстави та порядок виникнення права державної власнос-ті на землю і підстави та порядок виникнення права комунальної влас-ності на землю.

Підстави та порядок виникнення права приватної власності на землю. Підставою виникнення права власності па землю є юридичний факт, з яким он пов’язує виникнення цього права. Згідно з ЗК України до юри-дичних фактів, на підставі яких виникає право приватної власності на землю, належать:

рішення органу влади про передачу земельної ділянки громадянино-ві у приватну власність;

цивільно-правова угода;

успадкування земельної ділянки.

Особливістю зазначених юридичних фактів є те, що за змістом вони являють собою активні дії орга нів влади та осіб, які набувають права власності на землю. Ці дії є складними за змістом, І вчинення їх регулю-ється правовими нормами, які у сукупності становлять порядок набуття права приватної власності на землю.

Проте порядок набуття права приватної власності на землю не є од-наковим, оскільки залежить від підстав набуття землі у власність. Так, земельне законодавство встановлює порядок набуття права власності на землю громадянами шляхом:

-          приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної привати-зації;

-          приватизації земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю);

-          приватизації земельної ділянки за плату;

-          придбання земельної ділянки за давністю користування (набувальна давність);

-          придбання земельної ділянки, що перебуває у приватній власності, на підставі цивільно-правового договору;

-          успадкування земельної ділянки. Порядок приватизації земельної ділянки в межах норм безоплатної

приватизації. Відповідно до ст. 21 ЗК України право на безоплатну при-ватизацію землі мають лише громадяни України. Вони можуть претен-дувати на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах:

1.         для ведення фермерського господарства — в розмірі земельної част-ки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де пере-буває фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищ-ної, міської ради розташовано кілька сільськогосподарських підпри-ємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. Якщо сільськогосподарських підприємств немає на території відповідної ради, розмір земельної частки (паю) визна-чається як середній по району;

2.         для ведення особистого селянського господарства — не більше як 2,0 га;

3.         для ведення садівництва — не більше як 0,12 га;

4.         для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах — не більше як 0,25 га, у селищах — не більше як 0,15 га, в містах ~ не більше як 0,10 га;

5.         для індивідуального дачного будівництва — не більше як 0,10 га;

6.         для будівництва індивідуальних гаражів — не більше як 0,01 га.

Громадяни, заінтересовані одержати безоплатно у власність земель-

ну ділянку із земель державної або комунальної власності із зазначеною

метою, мають подати заяву до відповідного органу влади за місцем розта-

шування земельної ділянки, в якій зазначаються бажані розміри ділянки

та мета її використання.

Процедуру набуття права власності шляхом приватизації земельної ділянки встановлено земельним законодавством.

Якщо уповноважений орган відмовився передати земельну ділянку у власність або залишив заяву без розгляду, громадянин має право зверну-тися до суду з заявою про примушення відповідного органу влади до вчи-нення дій, необхідних для безоплатної приватизації земельної ділянки.

Порядок приватизації земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю). Громадяни — працівники державних і комунальних сільськогос-подарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, заінтересовані одержати безоплатно у власність земельні ділянки,

які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотаннями про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Підстави і порядок припинення права власності на землю. Підставами припинення права власності на землю с юридичні факти, з якими закон пов’язує припинення правовідносин права земельної власності. Земель-ний кодекс України визначає юридичні факти, що зумовлюють припи-нення права державної, комунальної і приватної власності на землю.

Підставами припинення права держаної власності на землю є: 1) при-ватизація земель, які перебувають у власності держави; 2) розмежування земель державної і комунальної власності; 3) передача земельної ділянки держаної власності у комунальну власність.

Підставами припинення права комунальної власності визнаються: 1) приватизація земель, які перебувають у комунальній власності; 2) пере-дача земельної ділянки комунальної власності у власність держави.

Загальною підставою припинення права державної і комунальної власності на землю є укладання уповноваженими органами цивільно-правових угод про перехід права власності на земельну ділянку, у тому числі і відповідно до міжнародних договорів.

Право приватної власності на землю може бути припинене з підстав, передбачених ст. 140 ЗК України. Такими підставами є: а) добровіль-на відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ді-лянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рі-шенням суду; є) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.