5.3.2. Зміни у відношенні до працівників


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 

Загрузка...

Зміни в поведінці «кризового» керівника при його взаємодії з людьми торкаються, перш за все, стратегії і тактики відношення до колег по роботі.

Зваженість в оцінках людей і результатах їх праці змінюється повчальністю, напучаннями і роздачею вказівок без обґрунтування необхідності їх виконання. Принцип «я завжди маю рацію» стає до-мінуючим, а будь-які ділові заперечення виявляються караними. Критичний аналіз проблем майже зникає; йому на зміну приходять

принижуючі гідність людей критичні протиріччя з приводу реальних, а частіше - уявних особових недоліків працівників. Помилки перед-часного узагальнення в оцінках людей стають типовими. Оцінки ке-рівником колег перестають підкорятися правилу концептуальності (системного підходу до людей). Співробітники, що близько знахо-дяться до керівника, стають в його очах не соратниками, а конкурен-тами, які тільки і мріють про його помилки і падіння. Недовірливість стає нав'язливою домінуючою особливістю ставлення до людей. Все різкіше і виразніше стають соціопатичні ознаки «кризового» керівни-ка. Глибокою основою такої еволюції відношення керівника є психі-чна слабкість, що нарощується, і пов'язане з нею розуміння своєї не-здатності упоратися з проблемами керівництва людьми.