§ 4. Міжнародно-правове регулювання праці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Міжнародно-правове регулювання праці – це встановлена між-народними договорами та іншими актами міжнародного права сис-тема стандартів щодо регулювання праці, яку держави, що приєдна-лися до відповідного міжнародного договору (ратифікували його), використовують в національному трудовому законодавстві.

Провідними суб'єктами міжнародно-правового регулювання праці є Організація об’єднаних націй (ООН) та її спеціалізований орган – Міжнародна організація праці (МОП).

Основними завданнями ООН, як це визначено в преамбулі її Статуту, є утвердження віри в основні права людини, рівноправність чоловіків та жінок, сприяння соціальному прогресу та поліпшенню умов життя, використання міжнародного апарату для сприяння еко-номічному та соціальному прогресу всіх народів.

Статтею 55 Статуту ООН передбачено, окрім всього, що з метою створення умов стабільності та добробуту, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями, які ґрунтуються на засадах поваги принципів рівноправності та самовизначення народів, ООН сприяє підвищенню рівня життя, повної зайнятості населення та створен-ню умов для економічного і соціального розвитку та прогресу.Тема 11. Трудові відносини і міжнародне право

Такі статутні положення дозволяють ООН розробляти заходи, спрямовані на створення в окремих країнах умов, які б сприяли за-безпеченню права на працю. Як суб'єкт міжнародного права, який володіє правосуб'єктністю універсального характеру і є найбільш важливою міжнародною організацією, ООН закріпила в Статуті найбільш важливі завдання та напрями своєї діяльності. Вимоги, які за своєю правовою природою є належними до сфери правового регулювання праці та трудових відносин, і стали програмними ці-лями ООН, визначили її компетенцію і як суб'єкта міжнародного трудового права, їх основу складають повноваження щодо сприяння міжнародному співробітництву держав у сфері вирішення соціаль-них проблем, складовою частиною і основою яких є питання право-вого регулювання праці.

Правосуб'єктність ООН у даній сфері за характером та змістом визначених повноважень є водночас загальною та універсальною, оскільки, по-перше, правові акти, прийняті в рамках ООН, стосу-ються основ правового статусу працівників загалом. По-друге, пра-вові акти цієї організації є визначальними, вихідними положеннями в процесі формування міжнародних стандартів у сфері праці та тру-дових відносин. Таке право ООН визначається на підставі п. З ст. 1 Статуту, де зазначено, що однією із цілей Організації є здійснення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та в заохоченні і розвитку поваги до прав людини і основних свобод для всіх без винятку незалежно від раси, статі, мови і релігії. А від-повідно до Загальної декларації прав людини (1948 p.), Пакту про економічні, соціальні та культурні права та Пакту про громадянські та політичні права (1966 р.) право на працю, справедливу оплату праці та сприятливі її умови, захист від примусової праці, свободу асоціацій і об'єднань, охорону праці та соціальне забезпечення тощо є основними із усіх найважливіших прав людини. Саме такі питання правового регулювання праці та трудових відносин формують сфе-ру нормотворчої діяльності ООН. Статут та прийняті пізніше доку-менти створили умови і дали поштовх подальшому прогресивному розвитку міжнародного трудового права.

Поряд з цим, чи не найголовнішим суб'єктом міжнародного тру-дового права є і досі залишається Міжнародна організація праці, яка була створена 11 квітня 1919 року з метою організації і забез-печення міжнародного співробітництва для усунення соціальноїТрудове право України

несправедливості шляхом поліпшення умов праці відповідно до рішення Паризької мирної конференції як спеціалізована установа Ліги Націй. Статут МОП став окремою частиною Версальського мирного договору (розділ ХІІІ) від 28 червня 1919 р. Саме цей день є офіційною датою заснування МОП. Починаючи з 1920 року і до сьогоднішнього дня штаб-квартира МОП – Міжнародне бюро пра-ці, розташовується в швейцарському місті Женева.

Із припиненням діяльності Ліги Націй МОП не припинила сво-го існування, а з 1946 р. стала першою спеціалізованою установою ООН на підставі угоди про їх взаємне співробітництво і визнання МОП спеціалізованою установою ООН. На даний момент члена-ми МОП є 180 держав. Україна – член організації з 30 квітня 1954 року.

Відповідно до ст.ст. 3 та 4 Статуту МОП кожна держава-член Організації Об'єднаних Націй може бути членом МОП. Для цього необхідно лише сповістити Генерального директора Міжнародного бюро праці про прийняття зобов'язань, що випливають із Статуту МОП.

Головним принципом роботи МОП є трипартизм, що означає, що формування майже всіх органів МОП базується на основі трис-тороннього представництва. Кожна країна в МОП репрезентована чотирма делегатами: два делегати від уряду, один – від підприємців і один – від працівників (профспілок). Кожен з чотирьох делегатів має право голосувати індивідуально по кожному питанню, що роз-глядається МОП.

Мета і завдання МОП викладені в преамбулі до Статуту організа-ції та в Декларації, що прийнята на 26-й сесії Генеральної конферен-ції МОП в Філадельфії 10 травня 1944 р. В Декларації проголошені основні принципи, на яких повинна базуватись діяльність організа-ції. До їх кола можна віднести: 1) розробку узгодженої політики та програм, спрямованих на вирішення соціально-трудових проблем; 2) розробку та прийняття міжнародних трудових норм (конвенцій та рекомендацій) для проведення прийнятої політики у життя; 3) допомогу країнам-членам МОП у вирішенні проблем зайнятості та скороченні безробіття; 4) розробку програм щодо поліпшення умов праці; 5) розвиток системи соціального забезпечення; 6) розробку заходів щодо захисту прав таких соціально вразливих груп працю-ючих як жінки, молодь, особи похилого віку, працівники-мігранти; 7) сприяння організаціям найманих працівників і підприємців в їхТема 11. Трудові відносини і міжнародне право

ній роботі спільно з їх національними урядами щодо врегулювання соціально-трудових відносин, учасниками яких вони є.

Структура МОП є досить оригінальною порівняно з іншими спеціалізованими установами ООН. Вона заснована на принципах вже згаданого вище тристороннього представництва, які визначені у її Статуті. Більше того, МОП є єдиною організацією системи ООН, де цей принцип застосовується на всіх рівнях. Така система дає можливість національним представникам підприємців та працівни-ків брати участь нарівні з урядовими представниками у вирішенні всіх питань, що стосуються компетенції Організації. Ця участь по-ширюється, як правило, на всі етапи розробки міжнародних пра-вових норм, а також на процедури і функції контролю. Принцип трипартизму МОП відрізняє її не лише від спеціалізованих установ ООН, а й від інших міжнародних організацій та істотно впливає на прийняття, зміст та авторитет ухвалених нею конвенцій і рекомен-дацій.

Отже, МОП складається з трьох органів, якими є: Генеральна конференція (Міжнародна конференція праці), Адміністративна Рада, Міжнародне бюро праці.

Вищий орган МОП – Міжнародна конференція праці (Генераль-на конференція), яка скликається щорічно і складається з делегатів усіх держав-членів МОП. Основною робочою формою є сесії, які скликаються щорічно, як правило, у Палаці Націй у Женеві. Окремі сесії у різний час також проходили у Вашингтоні, Генуї, Філадель-фії, Парижі, Сієтлі, Монреалі, Сан-Франциско тощо.

Основними повноваженнями Міжнародної конференції праці є: а) визначення завдань та основних напрямів діяльності МОП; б) вирішення питань членства окремих держав у ній; в) внесення та за-твердження змін і доповнень до Статуту МОП; г) прийняття рішень з окремих питань правового регулювання праці, трудової міграції та соціального забезпечення; ґ) контроль та нагляд за імплементацією та дотриманням державами положень ратифікованих конвенцій; д) спостереження за напрямами розвитку національного трудового за-конодавства щодо рекомендацій МОП.

Міжнародна конференція праці обирає Адміністративну Раду, яка є її виконавчим органом і також побудована на основі принципу трипартизму. Загальний склад Адміністративної Ради – 56 членів: 28 представників від урядів та по 14 представників від підприємців та працівників. З 28 представників від урядів 10 місць без виборівТрудове право України

відведено представникам найбільш промислово розвинених країн світу. Адміністративна Рада обирається терміном на три роки. Скли-кається тричі на рік у період між сесіями Міжнародної конференції праці. Адміністративна Рада: 1) призначає Генерального директора Міжнародного бюро праці (МБП); 2) затверджує статут персоналу МБП; 3) готує порядок денний для сесій Міжнародної конферен-ції праці; 4) готує питання, які виносяться на розгляд Міжнародної конференції праці; 5) координує роботу МОП з діяльністю інших міжнародних організацій; 6) розглядає скарги членів МОП щодо не-дотримання її конвенцій.

Постійним секретаріатом МОП є Міжнародне бюро праці, очо-люване Генеральним директором, який призначається Адміністра-тивною Радою і є найвищою посадовою особою МОП. Міжнарод-не Бюро Праці не є суб'єктом міжнародно-правового регулювання праці, але займається підготовкою конвенцій і рекомендацій МОП і спостереженням за їх застосуванням, збиранням і поширенням ін-формації щодо міжнародно-правового регулювання умов праці на-йманих працівників тощо.