§ 2. Предмет трудового права


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Для того щоб з'ясувати предмет будь-якої галузі права, необхід-но встановити, що є об'єктом її регулювання, коло яких питань вонаТема 1. Трудове право: загальні положення

охоплює, яке місце, значення та роль цієї галузі в загальній системі права.

В основі життя людей завжди лежать потреби матеріального ха-рактеру. З метою досягнення того чи іншого результату люди всту-пають у відносини між собою. Це створює в суспільстві різноманіт-ні соціально-економічні відносини – майнові, особисті немайнові тощо. Реалізуючи конституційне право на працю, громадяни мають можливість вступати у різні суспільні відносини задля застосування своєї здатності до праці. Однак поєднання з працею є такою загаль-ною особливістю більшості відносин, що не дає ще можливості ви-значити межі впливу норм трудового права на суспільні відносини по застосуванню праці. Ще в 50-х роках ХХ ст. окремі вчені зазнача-ли, що трудове право регулює відносини по застосуванню праці гро-мадян незалежно від форм власності, з якою вона пов'язана, і галузі народного господарства, в якій застосовується.

Таким чином, об'єктом регулювання трудового права є суспіль-ні відносини, змістом яких виступає праця. Будучи урегульованими нормами права, трудові відносини набувають форми правовідносин. Саме ці відносини становлять основну і найчисленнішу групу від-носин, що регулюються трудовим правом.

Трудове право України встановлює порядок виникнення, зміни та припинення трудових відносин робітників і службовців, міру їх праці і міру винагороди за працю, правила внутрішнього трудово-го розпорядку підприємств, установ і організацій, види заохочень і дисциплінарних стягнень, правила охорони праці, порядок розгля-ду трудових спорів і укладення колективних договорів, а також тру-дових угод і контрактів.

Як відомо, у теорії права вироблено спеціальні критерії, за допо-могою яких здійснюється поділ системи права на окремі самостійні галузі права. Такими критеріями прийнято вважати предмет пра-вового регулювання, метод, принципи права, наявність відповідної системи законодавства тощо. Більшість з числа цих критеріїв мають другорядне значення, а окремі можуть бути навіть об'єктом спору. Але основним і чи не єдиним критерієм, який не підлягає сумніву, вважається предмет правового регулювання.

Предмет правового регулювання становлять якісно відокрем-лені суспільні відносини, правове забезпечення яких досягається за допомогою норм певної галузі права. У трудовому праві такими на-самперед є трудові відносини. Однак виявляється, що у суспільствіТрудове право України

існує декілька видів трудових відносин. Чи всі вони регулюються нормами трудового права?

Як засвідчує багаторічна практика правового регулювання від-носин, що складаються у сфері використання найманої праці, існу-ють досить різні за своїм характером підстави фактичного виник-нення таких відносин і залежно від цього – різні форми й способи їх правового забезпечення.

Стаття 38 Конституції України проголошує: «Громадяни корис-туються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування». Це правило пов'язане з правом громадян України на працю, проголошеним ст. 43 Осно-вного Закону. А відтак, реалізацію права громадян України на дер-жавну службу можна розглядати як реалізацію ними більш широко-го за своїм змістом і значенням права на працю. Згідно із Законом України «Про державну службу» право на таку службу мають гро-мадяни України, які одержали відповідну освіту і професійну під-готовку та пройшли в установленому порядку конкурсний відбір або за іншою процедурою, передбаченою урядом. Закон визначає, що прийняття на державну службу (принаймні, на посади третьої-сьомої категорій) здійснюється на конкурсній основі. Тобто, крім факту призначення на посаду державного службовця, повинен бути й інший факт із самостійним юридичним значенням – рішення кон-курсної комісії, яким визначено переможця конкурсу на заміщення вакантної посади. Отже, трудові відносини державних службовців здебільшого виникають на підставі складного юридичного факту, яким є рішення конкурсної комісії та наказ (розпорядження) ке-рівника про призначення на посаду. Специфіка трудових відносин державних службовців не могла не позначитися і на багатьох інших аспектах правового забезпечення проходження державної служби. Такі інститути трудового права, як робочий час і час відпочинку, оплата праці та трудова дисципліна, знайшли своє особливе вирі-шення у Законі України «Про державну службу». Проте норми, які регулюють названі відносини, не втратили своєї юридичної приро-ди, не перестали бути нормами трудового права.

Ще одним видом суспільно-трудових відносин є відносини, які умовно можна назвати службово-трудовими. Йдеться про від-носини військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордон-них військ, Служби безпеки, внутрішніх військ, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України тощо.Тема 1. Трудове право: загальні положення

Праця цих громадян традиційно називається службою, і підставою виникнення службово-трудових відносин є здебільшого факт до-бровільного вступу на службу, хоч може бути і призов на дійсну вій-ськову службу в порядку виконання громадянами свого військового обов'язку, визначеного Конституцією. Трудове законодавство не поширюється на такі трудові відносини, їх регламентація забезпе-чується виключно спеціальним законодавством.

Ще одним специфічним видом трудових відносин можна вважа-ти відносини, що виникають у результаті відбування засудженими кримінального покарання у виправних закладах (виправно-трудових колоніях). Трудові відносини цієї категорії осіб мають примусовий характер, і їхньою метою є виправлення та перевиховання засудже-них. Залучення позбавлених волі до суспільно корисної праці від-бувається відповідно до Кримільно-виконавчого кодексу України. Для осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, ро-бочий тиждень не може перевищувати норму тривалості робочого часу, встановленого законодавством про працю. Засуджені також звільняються від роботи у вихідні, святкові та неробочі дні. Зако-ном, однак, передбачено, що працю засуджених слід організовувати з дотриманням правил охорони праці та техніки безпеки, встанов-лених законодавством про працю. Але навіть те, що Кримінально-виконавчий кодекс, регулюючи трудові відносини засуджених, нео-дноразово відсилає до законодавства про працю, не означає, що ми маємо справу з трудовими відносинами найманої праці.

Отже, суспільно-трудові відносини за своїм характером є досить різноманітними, і залежно від підстав їх фактичного виникнення поділяються на декілька окремих різновидів. Однак, трудове пра-во регулює лише ті відносини, які виникають на підставі укладення трудового договору. До інших видів трудових відносин воно може застосовуватися тільки за наявності відповідних вказівок у спеці-альному законодавстві, яким забезпечується загальне правове ре-гулювання трудових відносин, що виникають на основі інших, від-мінних від трудового договору, підстав. Служба працівників органів внутрішніх справ, військовослужбовців, праця осіб, засуджених до позбавлення волі, трудовим правом не регулюються, відтак відно-сини, що виникають в процесі виконання роботи цими категоріями осіб, предметом трудового права бути не можуть.

Тож трудові відносини найманих працівників виникають у ре-зультаті укладення між роботодавцем і працівником трудового доТрудове право України

говору та існують реально і потребують правової регламентації нор-мами трудового права незалежно від того, чи існує реально процес праці найманого працівника, чи праця як така відсутня. Отже, не сама праця, не відносини між людьми в процесі праці становлять предмет трудового права, а відносини, які виникають у зв'язку з укладенням трудового договору з приводу застосування праці та її відповідної оплати.

Отже, в основі предмета трудового права лежать трудові від-носини найманої праці. Вони виникають у результаті прийняття на роботу на підставі укладення трудового договору або аналогічних йому форм. Тож лише там, де є трудовий договір у розумінні ст. 21 Кодексу законів про працю, виникають трудові відносини, які регу-люються трудовим правом.

Проте предмет трудового права не тотожний трудовим відноси-нам. До складу предмета трудового права входять не лише власне трудові відносини, а й низка інших відносин, що мають допоміж-ний чи похідний щодо них характер. І хоча останнім часом правова природа відносин, тісно пов'язаних з трудовими, суттєво змінила-ся, більшість з них, проте, ще досі залишаються у складі предмета трудового права. До таких відносин належать: відносини з приводу працевлаштування, відносини, пов'язані з підготовкою кадрів і під-вищенням кваліфікації безпосередньо на виробництві та переквалі-фікацією, відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства, відносини соціального партнерства, а також з при-воду вирішення трудових спорів тощо.

В рамках трудових відносин працівник вступає у відносини з іншими працівниками, які працюють поряд. Створюються трудові колективи, робітники об'єднуються в професійні спілки, що в інтер-есах працюючих вступають у відносини з власниками підприємств, установ, організацій або уповноваженими ними органами. Виника-ють колективні трудові відносини. Вони виникають з приводу вста-новлення умов праці, передбачають прийняття локальних правових норм, які з врахуванням специфіки конкретного підприємства ви-значають умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці та ін. Ці відносини є складовою відносин соціального партнерства. Часто їх суб'єктами бувають колективні органи (трудовий колектив, проф-спілки), і тому в юридичній літературі такі відносини і називають колективними.Тема 1. Трудове право: загальні положення

Поскільки уже тепер колективні трудові відносини не обмеж-уються лише рамками конкретного підприємства, позаяк існують, наприклад, відносини, пов'язані з підготовкою і укладенням гене-ральної угоди, галузевих та регіональних угод, так само і вирішення колективних трудових спорів чи розбіжностей під час укладення тих же колективних договорів нерідко виходить за рамки конкрет-них підприємства чи організації, стає очевидним, що вони поступо-во набули загальнодержавного характеру. І оскільки у їх структурі значну роль відіграють саме відносини, які виникають на підставі укладення угод про соціальне партнерство (в тому числі і колектив-ного договору), то можна говорити про якісно новий вид суспільних відносин у системі трудового права. Тобто про відносини соціально-го партнерства і встановлення умов праці.

Важливе місце у системі суспільних відносин, які входять до предмета трудового права, займають відносини, пов'язані з працев-лаштуванням громадян. До вже звичних нам суб'єктів трудових від-носин у відносинах, що виникають з приводу працевлаштування, долучаються ще й органи, покликані забезпечувати зайнятість на-селення. При цьому відносини працевлаштування можуть виникати на взаємній тристоронній основі: між роботодавцем і органом пра-цевлаштування, між органом працевлаштування та працівником, а також між роботодавцем і працівником з приводу найму робочої сили останнього.

Виробництво матеріальних благ викликає виникнення відносин щодо їх розподілу. Такий розподіл, коли він здійснюється у формі заробітної плати, є елементом змісту трудових правовідносин. Але відносини щодо розподілу існують і тоді, коли конкретний праців-ник через вік, хворобу чи інвалідність тимчасово або постійно не може виконувати своїх обов'язків. Працівник, тимчасово втратив-ши працездатність, матеріально забезпечується за рахунок коштів державного соціального страхування тільки за наявності трудових правовідносин, що при цьому не припиняються. Працівник замість заробітної плати забезпечується допомогою, розмір якої визнача-ється в залежності від заробітку, який він одержував раніше.

На зміну трудовим правовідносинам постійно або на тривалий строк приходять пенсійні правовідносини, які також виникають за-лежно від трудової діяльності робітників і службовців.

Ще одним з видів суспільних відносин, які тісно пов'язані з тру-довими і входять до предмета трудового права, вважаються відноТрудове право України

сини, що виникають у зв’язку з підготовкою кадрів безпосередньо на виробництві, підвищенням кваліфікації та перекваліфікацією працівників, що перебувають у трудових відносинах. Визначаль-ною рисою трудових відносин є їх триваючий характер, а тому, виникнувши раз, вони не припиняються одразу, а продовжуються протягом певного, часто досить тривалого періоду. Поки існують трудові відносини, що виникли на підставі укладення трудового договору, працівник може тимчасово не виконувати свою трудову функцію, а навчатися безпосередньо на виробництві або підвищува-ти власну кваліфікацію в інших спеціалізованих установах. Такого виду відносини виникають на підставі розпорядження або наказу адміністрації і підлягають правовій регламентації трудовим зако-нодавством. Останнім часом, щоправда, значення таких відносин повсякчас зменшується. Оскільки навчання чи перекваліфікація на виробництві пов'язана з додатковими витратами для роботодавців, крім того, доводиться зберігати за працівниками на час навчання се-редню заробітну плату, вони неохоче погоджуються на направлення найманих працівників на навчання. Однак є підстави сподіватися, що в найближчому майбутньому існування таких відносин у складі предмета трудового права стане більш помітним. Адже кожен робо-тодавець так чи інакше зацікавлений у працівниках з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

Основною функцією трудового права, як відомо, є захист тру-дових прав працівників, які працюють за наймом. З цією метою трудове законодавство встановлює цілу систему правових гаран-тій та правил охорони праці працюючих. Для нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства створено систему спеці-альних органів. Виконуючи функції з нагляду і контролю, ці органи вступають у відносини з роботодавцями, посадовими особами, упо-вноваженими органами, проводять перевірки і контролюють вико-нання вимог законодавства. В разі необхідності вони мають право притягати винних осіб до відповідальності і застосовувати заходи адміністративного стягнення. Усі ці відносини, попри їх відверто публічно-правовий характер, традиційно вважаються відносинами, що тісно пов'язані з трудовими, і включаються до предмета трудово-го права, адже забезпечують належне функціонування усієї системи трудових відносин.

І нарешті, відносини з приводу розгляду трудових спорів. Вони теж є предметом трудового права. Особливістю цих відносин, якаТема 1. Трудове право: загальні положення

робить їх суттєво відмінними від здавалося б аналогічних ним цивільно-процесуальних відносин, є те, що для вирішення трудо-вих спорів законом передбачено спеціальний порядок їх досудового розгляду. Для цього створюються уповноважені органи по розгляду трудових спорів. Це – комісії з трудових спорів. Законом визначе-но порядок створення КТС, встановлено процедуру розгляду спору, прийняття і виконання рішення. Щоправда, на практиці КТС від-верто ігноруються роботодавцями, позаяк на переважній більшості вітчизняних підприємств таких органів навіть не створено, а окрім того, норми Основного Закону гарантують кожному для розв’язання суперечки одразу звертатися безпосередньо до суду, що позбавляє органи досудового розгляду спору будь-якого практичного сенсу.

Підсумовуючи зазначене, предмет трудового права можемо сформулювати як комплекс суспільних відносин, основу якого складають трудові відносини, що виникають у результаті укладен-ня трудового договору, і до якого входять також відносини, тісно пов'язані з трудовими та які існують для забезпечення функціону-вання останніх. Такими є відносини працевлаштування, соціально-го партнерства, виробничого навчання, підвищення кваліфікації і перекваліфікації кадрів тощо.

Як бачимо, на відміну від кримінального, адміністративного і навіть цивільного права, де предмет нормативного регулювання обмежується здебільшого однорідним колом суспільних відносин, трудове право як система норм покликане забезпечувати єдність правового регулювання цілої низки взаємопов'язаних суспільних відносин, ядром яких виступає праця, а економічною основою – ро-боча сила.