§ 1. Поняття міжнародного трудового права. Історичні передумови його становлення і розвитку


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Історія становлення та розвитку міжнародного трудового права нерозривно пов'язана з процесом формування класу найманих пра-цівників. Прагнення до поліпшення умов праці, побуту, життєвого рівня, загального добробуту як самих працівників, так і членів їхніх сімей, міжнародна інтеграція та деякі інші чинники сприяли появі міжнародних інституцій, що основними завданнями ставили виро-блення єдиних міжнародних стандартів у сфері найманої праці та трудових відносин.

Забезпечуючи регулювання міждержавних відносин, спрямова-них на захист основних трудових прав людини, міжнародне трудове право, водночас, є частиною міжнародного захисту прав людини, і більше того, саме міжнародне трудове право поклало початок ста-новленню інституту захисту прав людини у сучасному міжнародно-му праві.

Серед перших, хто висував ідеї міжнародно-правового регулю-вання праці та робив спроби захисту трудових прав працівників з допомогою міжнародних засобів, були англійський соціал-утопіст Роберт Оуен та промисловець і політичний діяч Чарльз Хіндлі, французький лікар та економіст Луї Рене Вільєрм, а також швей-царський послідовник Роберта Оуена Даніель Легран.

Роберт Оуен у 1818 році звернувся до Конгресу держав Свя-щенного Союзу з петицією, в якій закликав використати розвиток техніки та збільшення виробничих потужностей як одну з умов по-ліпшення становища працівників. У 1833 році Чарльз Хіндлі під-тримав законопроект про скорочення робочого часу, в основу яко-го було покладено процедуру взаємоузгодження інтересів сторін.Тема 11. Трудові відносини і міжнародне право

Свою позицію він аргументував тим, що скорочення робочого часу можна компенсувати завдяки тим перевагам, які дають технічні удо-сконалення, концентрація виробництва, а також професійний рівень та майстерність працівників. Це, на його думку, мало дати реальну можливість долати іноземну конкуренцію тих держав, де тривалість робочого часу була більшою. Але якщо в цих державах застосовува-лись технічні удосконалення чи нові системи організації праці і при цьому не змінювалася тривалість робочого часу, а це в свою чергу призводило до погіршення конкурентоспроможності підприємств в тих державах, де все було навпаки, тривалість робочого дня він про-понував зробити предметом договору з іноземними державами.

Луї Рене Вільєрм у 1937 році ініціював створення міжнародного союзу промисловців з метою формування універсальних правил, які б визначали максимальну тривалість робочого дня у відповідності до вікових категорій працівників. У 50-х роках XIX ст. Даніель Ле-гран неодноразово звертався до урядів та глав держав різних країн з проектами заснування міжнародного трудового права. Об'єктами правового регулювання у його проектах були максимальна трива-лість робочого дня для дорослих і дітей, заборона роботи у нічний час, робота на підприємствах зі шкідливими умовами праці.

Вирішальне значення для створення міжнародного трудового права мали проведені наприкінці XIX ст. в Англії, Франції, Німеч-чині, Швейцарії та інших західноєвропейських державах соціальні реформи, спрямовані на поліпшення становища працівників. Саме уряд Швейцарії виступив з ініціативою проведення конференції, яка своїм основним завданням мала визначати формування міжнарод-ного трудового законодавства. Цю ініціативу підтримав німецький імператор Вільгельм II і запропонував провести таку конференцію в Берліні, де вона, власне, і відбулася у 1890 році Ця конференція стала першим міжнародним зібранням з проблем трудового права. Її результатом стали резолюції щодо поліпшення умов праці у шахтах, встановлення вікових меж прийому на роботу, скорочення робочого дня для дітей, підлітків та жінок, встановлення неділі обов'язковим вихідним днем.

Наступними етапами формування передумов міжнародного трудового права була утворена у тому ж таки 1890 році Міжнарод-на асоціація трудового законодавства та скликані за її сприянням у 1905-1906 pp. у швейцарській столиці, місті Берні, міжурядові конференції, на яких було офіційно прийнято дві важливі конвенТрудове право України

ції. Вони забороняли нічну працю жінок на промислових підприєм-ствах та використання білого фосфору у виробництві сірників.

Важливо відзначити, що саме Швейцарія наприкінці XIX – на початку XX століття була одним з ініціаторів прийняття міжнарод-ного трудового законодавства та відіграла основну роль в ідейному русі, який привів до виникнення у 1919 році Міжнародної організа-ції праці (МОП). Створення такої потужної міжнародної інститу-ції, мета і завдання якої полягали у поліпшенні умов праці та життя працівників шляхом встановлення єдиних міжнародних стандартів трудових прав завершило формування передумов і стало початком становлення і розвитку сучасного міжнародного трудового права.

У 20-х роках XX століття факт існування міжнародного трудо-вого права констатували німецькі юристи Г. Куттіг та Г. фон Тіллі, а також знаний французький юрист Рейно. У 50-х роках про самостій-ність міжнародного трудового права, його значення та перспективи розвитку писали болгарські вчені І. Янулов та М. Геновські, німець-кий юрист Ф. Гамільшег. А дещо пізніше про міжнародне трудове право як про нову галузь у сфері міжнародного права заговорили французькі юристи Ж. Камерлінк та Ж. Ліон-Кан.

Однією з характерних особливостей сучасного міжнародного права з точки зору загальної теорії права є те, що, будучи окремою галуззю права, воно одночасно виступає своєрідною системою пра-ва, структурними елементами якої є ряд інших галузей права, яким притаманна міжнародна публічність. Власне, і міжнародне трудове право також є складовою міжнародного права.

На відміну від внутрішньодержавного регулювання трудових відносин, норми якого безпосередньо визначають умови праці, норми міжнародного трудового права такої юридичної основи не мають, а застосовуються через вольову поведінку держав, що імп-лементували до свого національного законодавства ці норми. Для того, щоб норми міжнародної угоди мали змогу впливати на умови праці, необхідно, щоб конкретна держава вжила відповідних захо-дів законодавчого характеру, засвідчивши свою згоду на чинність тієї чи іншої угоди на її території. Стаття 9 Конституції України встановила, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а ст. 8 Кодексу законів про працю Украї-ни передбачає, що коли міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила,Тема 11. Трудові відносини і міжнародне право

ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то засто-совуються правила міжнародного договору або міжнародної уго-ди. Така процедура правового регулювання визначає примат норм міжнародного трудового права щодо норм національного права окремої держави.

Міжнародні договори і угоди, які не отримали відповідної ра-тифікації, не можуть бути використані в процесі правового регулю-вання. Більше того, відповідно до ч. 2 ст. 8 Основного Закону, укла-дення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції. Тим самим міжнародно-правове забезпечення умов праці, як правило, перебуває у безпосередній залежності від волі держави, яка приймає участь у процесі такого забезпечення.

У системі міжнародного права міжнародне трудове право висту-пає як сукупність взаємопов'язаних правових норм, що утворюють цілісну систему зі складною внутрішньою структурою, зумовленою особливим характером регульованих відносин.

Норми міжнародного трудового права за своїм змістом є за-гальними, оскільки встановлюють стандарти, загальні правила, основні принципи щодо трудових прав працівників та необхідну поведінку суб'єктів міжнародного права в нормотворчій та право-реалізаційній діяльності. У своїй сукупності вони утворили єдину систему права, об'єднану спільним предметом правового регулю-вання, тобто відносинами, що виникають між суб'єктами міжна-родного права щодо вироблення єдиних стандартів у сфері праці та трудових відносин.

Формування такої системи стандартів здійснюються шляхом укладення багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорів та угод, а також правових норм міжнародних організацій.

Отже, міжнародне трудове право – це самостійна галузь у сис-темі сучасного міжнародного права, сформована на основі єдиної системи загальних стандартів у сфері праці та трудових відносин (наймана праця, зайнятість, трудова міграція та ін..), а також між-народних договорів та правил і норм міжнародних організацій. Зу-силлями цих міжнародних організацій створено цілу низку модель-них правових норм, безпосереднє застосування яких є необхідною умовою розробки та удосконалення будь-якої національної системи трудового права, інтегрованої у міжнародний юридико-соціальний простір.Трудове право України