Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
§ 4. Спеціальні гарантії прав на охорону праці працівників, які працюють у важких та шкідливих умовах праці : Трудове право України : Бібліотека для студентів

§ 4. Спеціальні гарантії прав на охорону праці працівників, які працюють у важких та шкідливих умовах праці


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Основним напрямом державної політики у сфері охорони пра-ці є зниження рівня виробничого травматизму та професійних за-хворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організмТрудове право України

та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці. Досягнення цих завдань можливе шляхом комплек-сного розв'язання питань охорони праці, запровадження у вироб-ництво досягнень науки і техніки щодо створення безпечних і здо-рових умов праці, механізації виробничих процесів і заміни ручної праці. Водночас рівень розвитку техніки не дозволяє у повній мірі усунути негативний вплив важких та шкідливих умов праці. Тому з метою попередження виробничого травматизму, професійних за-хворювань, знешкодження шкідливого впливу виробничого серед-овища на життя, здоров'я і працездатність особи працівникам, які виконують роботу у шкідливих і важких умовах праці, надаються спеціальні гарантії.

На роботах з важкими та шкідливими умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприят-ливих температурних умовах, працівники безплатно забезпечуються спеціальним одягом, спеціальним взуттям, змиваючими, знешкоджу-ючими та іншими засобами індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалос-ті робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

Правом на забезпечення засобами індивідуального захисту наді-лені також працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, не передбаче-них трудовим договором. Обов'язок із забезпечення всіма засобами працівників покладено на роботодавця. Працівник не несе жодних матеріальних витрат на їх придбання. Забезпечуючи працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами ін-дивідуального захисту, слід враховувати вимоги законодавства:

а)         засоби індивідуального захисту повинні відповідати встанов-

леним нормативам і стандартам, що реально дозволяє запобігти ви-

никненню виробничого травматизму і професійного захворювання.

Тому забороняється допускати до роботи працівників не лише без

встановлених засобів індивідуального захисту, але й у несправних,

не відремонтованих чи забруднених засобах;

б)         засоби індивідуального захисту повинні надаватися у строки,

встановлені нормативами. Мова йде як про первинне забезпеченняТема 8. Правове регулювання охорони праці

працівника цими засобами, так і періодичне, в тому числі і у випад-ках їх дострокового зношення не з вини працівника.

Недотримання цих вимог є порушенням законодавства щодо створення здорових і безпечних умов праці. Відповідно працівник, який був вимушений придбати засоби індивідуального захисту за власні кошти через порушення строків їх видачі, має право на ком-пенсацію понесених витрат.

Гарантійні норми забезпечення працівників засобами індиві-дуального захисту передбачені ст. 136 КЗпП України і ст. 8 Закону України «Про охорону праці», що були конкретизовані у «Поло-женні про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту», затвердженому наказом Державного комітету України з промис-лової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду» від 24 березня 2008 року № 53.

Засоби індивідуального захисту видаються працівникам тих професій та посад, що передбачені типовими галузевими нормами безплатної видачі таких. В Україні затверджено ряд типових поло-жень, що регулюють порядок видачі спеціального одягу, спеціаль-ного взуття та інших засобів індивідуального захисту залежно від галузевої підпорядкованості підприємства, установи, організації. Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів на їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволя-ється.

Зазначені нормативні акти встановлюють обов'язковий мінімум забезпечення працівників засобами індивідуального захисту. З вра-хуванням специфіки виробництва, вимог технологічних процесів і нормативних актів з охорони праці, за узгодженням з представника-ми виборних органів первинних профспілкових організацій (проф-спілковими представниками) і рішенням працівників підприємства засоби індивідуального захисту можуть видаватися понад передба-чені норми. Питання забезпечення цими засобами працівників кон-кретного підприємства, установи, організації регулюються локаль-ними нормативно-правовими актами і колективними договорами. На основі типових галузевих нормативних актів на підприємстві приймається перелік робіт і професій, що дають право на безплатне одержання спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.Трудове право України

Чинне законодавство передбачає окремі випадки, коли допуска-ється грошова компенсація засобів індивідуального захисту, а саме:

1)         у разі неналежного виконання роботодавцем обов'язку щодо

своєчасного забезпечення засобами індивідуального захисту і

придбання їх працівником за власні кошти. Така компенсація

надається лише тому працівникові, який мав право на забезпе-

чення засобами індивідуального захисту і представив документ,

який засвідчує їх купівлю та вартість. При відсутності необхід-

них документів компенсація витрат здійснюється за роздрібни-

ми цінами підприємства-виробника. Вартість засобів уточню-

ється бухгалтерією підприємства. Порядок виплати компенсації

встановлюється в колективному договорі;

2)         у разі неналежного виконання роботодавцем обов'язку щодо

своєчасної організації хімчистки або прання одягу. Працівнику

оплачуються фактичні витрати на прання і хімчистку при по-

данні документа, що підтверджує вартість зазначених послуг.

Працівникам, які працюють у шкідливих і небезпечних та осо-

бливо шкідливих і небезпечних умовах праці, з метою зміцнення їх

здоров'я і попередження професійних захворювань безоплатно нада-

ється молоко або рівноцінні продукти та лікувально-профілактичне

харчування. Видача вказаних продуктів є одним із заходів, що вхо-

дять у систему організації охорони праці з метою захисту життя і

здоров'я людини, збереження її працездатності на виробництві.

Видача молока має цільовий характер, тому працівник повинен фактично його одержати і спожити. У трудовому законодавстві вста-новлена низка вимог, спрямованих на забезпечення цього положення:

-          не допускається компенсація вартості молока грошима. Виплата грошової компенсації для придбання молока допускається лише при роз'їзному характері роботи працівника (ст. 7 Закону Укра-їни «Про охорону праці»). Умови виплати цієї компенсації пе-редбачаються у колективному договорі;

-          забороняється заміна молока іншими товарами і продуктами, крім рівноцінних йому — кефіру, кислого молока (кисляку), ма-цоні тощо;

-          не дозволяється видача молока за одну або декілька змін напе-ред, аналогічно як і за попередні зміни;

-          не дозволяється відпуск молока додому.

Законодавство України з метою профілактики професійних за-

хворювань передбачає право працівників, що працюють в особливоТема 8. Правове регулювання охорони праці

шкідливих умовах праці, на одержання лікувально-профілактичного харчування. Право на його одержання мають лише ті працівники, які виконують роботи, передбачені у «Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безплатне одержання лікувально-профілактичного харчування у зв'язку з особливо шкідливими умовами праці», затвердженому постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань і Президії ВЦРПС від 7 січня 1977 р. № 4/П-1. На підприємствах, в установах, організаціях на його основі та за результатами атестації робочих місць приймають-ся конкретні переліки виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на одержання спеціального харчування, що є складовою частиною колективного договору.

Гарантії прав працівників, що працюють у шкідливих і важких умовах праці забезпечуються шляхом встановлення пільгового ро-бочого часу і часу відпочинку. Ці працівники працюють на умовах скороченого робочого часу, максимальна тривалість роботи не може перевищувати 36 годин на тиждень. Конкретний перелік посад і професій, що дає право на скорочений робочий час, формується на основі «Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливи-ми умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 163.

Згідно ст.168 КЗпП працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, надаються перерви санітарно-оздоровчого призначення для обігрівання, відпочинку та ін. Ці перерви включа-ються до робочого часу і підлягають оплаті. Особливості правового регулювання надання цих перерв встановлюються у нормативно-правових актах, прийнятих як на централізованому рівні, так і в ло-кальних нормативно-правових актах (наприклад, «Правилах вну-трішнього трудового розпорядку»).

Пільги у сфері відпочинку для працівників, зайнятих на робо-тах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих ви-робничих факторів, встановлюються шляхом надання щорічної до-даткової відпустки тривалістю до 35 календарних днів за «Списками виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідли-вими і важкими умовами праці та за особливий характер праці», за-твердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 листо-пада 1997 р. № 1290. Конкретна тривалість відпустки визначаєтьсяТрудове право України

за результатами атестації робочих місць за умовами праці в колек-тивному, трудовому договорах.

Працівники , зайняті на роботах із шкідливими і особливо шкідливими умовами праці, мають право на заробітну плату у під-вищеному розмірі. Наприклад, підвищений розмір зарплати вста-новлюється для працівників, які працюють на роботах із важкими, шкідливими та особливо шкідливими умовами праці у будівництві, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 576. Працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці також встановлюються надбавки до основної заробітної плати з врахуванням гарантій, встановлених у законодав-стві, генеральній, галузевих і регіональних угодах.

Додаткові пільги і компенсації за роботу у шкідливих і важких умовах праці можуть встановлювати роботодавці за власні кошти, передбачивши умови надання таких у колективному або трудовому договорах чи в локальних нормативно-правових актах.