§ 6. Матеріальна відповідальність сторін трудових відносин


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Матеріальна відповідальність – один з найбільш дієвих способів захисту права власності роботодавця і майнових прав працівника. Цей правовий інститут покликаний забезпечувати нормальні тру-дові відносини, а також сприяти зміцненню трудової дисципліни.Трудове право України

Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони тру-дового договору – працівника або власника (уповноваженого ним органу) – відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й порядку.

В основі матеріальної відповідальності лежить обов'язок пра-цівника дбайливо ставитися до майна роботодавця та вживати захо-дів щодо запобігання шкоди, а також обов'язок самого роботодавця створити умови, необхідні для нормальної роботи, забезпечити здо-рові та безпечні умови праці, а також впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки та санітарно-гігієнічні умови, які запобігають вироб-ничому травматизмові і виникненню професійних захворювань пра-цівників. Невиконання чи неналежне виконання таких обов'язків, покладених на сторін трудового договору, якщо внаслідок цього за-подіяна матеріальна шкода, утворює собою трудове майнове право-порушення і є підставою для матеріальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність працівника та матеріальна від-повідальність роботодавця відрізняються між собою розміром від-шкодованої шкоди, порядком відшкодування, характером правових норм, що їх регулюють. Так, обсяг матеріальної відповідальності працівника, за загальним правилом, визначається розміром завданої шкоди в межах середнього заробітку працівника (зобов'язання по-вного відшкодування виникає у випадках, прямо зазначених у зако-ні). Роботодавець відшкодовує завдану працівнику шкоду в повно-му обсязі незалежно від власного фінансово-економічного стану.

Суб'єктами матеріальної відповідальності в трудовому праві в усіх випадках є працівник і роботодавець (власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична осо-ба), з яким він перебуває в трудових правовідносинах. При цьому особи, які виконують роботу на підставі цивільно-правових угод (наприклад, за договором підряду) несуть майнову відповідальність за нормами цивільного законодавства.

Матеріальну відповідальність потрібно відрізняти від майнової відповідальності, передбаченої нормами цивільного права. Матері-альна відповідальність сторін трудового договору виникає при за-подіянні шкоди тільки у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням трудових обов'язків. У трудовому праві відшкодуван-ню підлягає тільки пряма дійсна шкода і, як правило, в обмеженомуТема 7. Трудова дисципліна.Відповідальність у трудових відносинах

розмірі – не більше середнього місячного заробітку працівника, який заподіяв шкоду. Ця відповідальність не повинна перевищувати по-вного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством; скажімо, упущена вигода, на відміну від цивільного права, відшкодуванню не підлягає. У цивільному праві завжди діє принцип повного відшкодування шкоди. Межі матеріальної відпо-відальності працівників диференціюються залежно від форми вини, виду майна, якому заподіяна шкода, характеру трудової функції, яку виконує працівник, чого немає в цивільному праві. За нормами трудового права працівники звільняються від матеріальної відпові-дальності за шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормаль-ного виробничо-господарського ризику. Тягар доведення наявності підстави й умов матеріальної відповідальності працівника лежить на власникові або уповноваженому ним органі, тобто діє презумпція не-винуватості працівника, в той час як у цивільному праві встановлена презумпція вини. Окрім того, матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Зі сказаного вище випливає очевидний факт, що матеріальна відповідальність у трудовому праві має двосторонній, взаємний характер. Складовими частинами її є матеріальна відповідальність працівників і матеріальна відповідальність роботодавця – власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним орга-ну чи фізичної особи-підприємця. Працівник, який заподіяв шкоду майну власника внаслідок невиконання або неналежного виконан-ня обов'язків за трудовим договором, зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду. Роботодавець або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність перед працівником за шкоду, заподі-яну здоров'ю внаслідок невиконання обов'язків щодо забезпечення здорових і безпечних умов праці; за незабезпечення збереження осо-бистих речей працівника при виконанні ним трудових обов'язків; за порушення права працівника на працю: при необґрунтованій відмо-ві у прийомі на роботу, незаконному відстороненні від роботи, неза-конному переведенні на іншу роботу, при незаконному звільненні з роботи, у разі неправильного або не відповідного чинному законо-давству формулювання причини звільнення в трудовій книжці, що перешкоджає працевлаштуванню працівника, у зв'язку із затрим-кою трудової книжки при звільненні, у разі затримки виконання рішення про поновлення працівника на роботі тощо.Трудове право України

Підстави та умови матеріальної відповідальності

Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності визна-чені ст. 130 КЗпП. На відміну від цивільного права, що також визна-чає умови майнової відповідальності, трудове право виділяє з цих умов підставу матеріальної відповідальності – пряму дійсну шкоду. Лише тільки за наявності цієї підстави – шкоди – можна ставити питання про те, чи може працівник бути притягнутий до відпові-дальності, чи є умови цієї відповідальності.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям 'їх пра-цівниками» роз'яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розу-міти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства провести витрати на відновлення, придбання май-на чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслі-док порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. До прямої дійсної шкоди можуть бути також віднесені й суми не-законно нарахованої заробітної плати і премії, вартість пального й мастил, сировини, напівфабрикатів та інших матеріальних ціннос-тей, безпідставно списаних у зв'язку з викривленням даних про об-сяг робіт.

Неодержання підприємством прибутку, який планувався і очі-кувався, у зв'язку з неправомірними діями працівника прямої шко-ди на створює, тому немає підстав для притягнення його до матері-альної відповідальності. Це упущена вигода, а не пряма шкода. Цим моментом матеріальна відповідальність за трудовим правом відріз-няється від майнової відповідальності за цивільним правом, яким передбачена відповідальність і за неодержані прибутки, про ще вже йшлося раніше.

Шкода повинна бути такою, що реально настала для підприєм-ства. Коли працівник самовільно використовує для власних потреб техніку – автомашини, технічні прилади, інше обладнання, – пряму дійсну шкоду становлять амортизація техніки, витрати пального, мастильних матеріалів, електроенергії, необхідність найму і вико-ристання техніки інших підприємств.

Пряма дійсна шкода є підставою, що зумовлює перевірку умов можливості настання матеріальної відповідальності працівника. За наявності шкоди для настання матеріальної відповідальності необ-хідні ще три умови: протиправна поведінка працівника, причиннийТема 7. Трудова дисципліна.Відповідальність у трудових відносинах

зв'язок між протиправною поведінкою працівника і результатом у вигляді шкоди, що настала, і вина працівника.

Протиправними вважаються такі дії чи бездіяльність праців-ника, які становлять порушення норм поведінки, встановлені за-конодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, по-садовими інструкціями, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу.

Племум Верховного Суду України в уже згаданій постанові від 29 грудня 1992 р. роз'яснив, що при вирішенні питання про покла-дення матеріальної відповідальності необхідно визначити, якими неправомірними діями працівника заподіяно шкоду і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призве-ло до шкоди; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цін-ностей і нормальну роботу з ними. Якщо шкоду заподіяно декіль-кома працівниками, необхідно визначити, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник.

Протиправна поведінка може бути вираженою як дія, що заборо-нена законом, так і як бездіяльність, коли працівник був зобов'язаний вчинити певні дії внаслідок своїх трудових обов'язків, але не вчинив їх. Тобто протиправна поведінка працівника може проявлятись у двох формах: протиправної дії або протиправної бездіяльності.

Законодавство про матеріальну відповідальність не пов'язує протиправну поведінку працівника з порушенням конкретних пра-вил, які були б закріплені в нормативних актах. Тому це можуть бути конкретні обов'язки, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також обов'язки, взяті на себе працівника-ми, трудовим колективом в трудових договорах, контрактах, колек-тивному договорі тощо.

Протиправна дія чи бездіяльність працівника створює умову покладення на нього матеріальної відповідальності лише тоді, коли шкода настала не тільки після протиправних дій чи бездіяльності, але й була заподіяна саме ними. Між діями чи бездіяльністю праців-ника і наслідками, що настали у вигляді прямої дійсної шкоди, по-винен бути причинний зв'язок. Саме тому він є другою умовою для покладення на працівника матеріальної відповідальності. За відсут-ності причинного зв'язку працівник не може бути притягнений до матеріальної відповідальності.Трудове право України

Відповідно до ст. 138 КЗпП обов'язок доказування наявності умов для притягнення працівника до матеріальної відповідальності поклада-ється на власника або уповноважений ним орган. Відсутність підстави чи хоча б однієї з умов матеріальної відповідальності виключає можли-вість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.

Чинне законодавство про матеріальну відповідальність праців-ників встановлює три види матеріальної відповідальності робітни-ків і службовців: обмежену, повну і підвищену.

Види матеріальної відповідальності працівників

Як уже зазначалося, у трудовому праві межі матеріальної відпо-відальності працівників диференціюються залежно від форми вини працівника, характеру допущеного ним порушення обов'язків, виду майна, якому заподіяна шкода, і трудової функції, що виконується працівником.

Обмежена матеріальна відповідальність є основним, універ-сальним видом відповідальності працівника за трудовим правом. За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, не-суть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більшу свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Середньомісячний заробіток є максимальною межею обсягу відповідальності працівника. При заподіянні працівником шкоди у меншому розмірі обсяг відповідальності визначатиметься розміром такої шкоди. Якщо ж дійсна шкода перевищує заробіток працівни-ка, відповідальність настане в межах заробітку.

Середньомісячний заробіток, як максимальна межа обсягу від-повідальності працівника, діє лише у тому разі, якщо працівник відповідає за шкоду, заподіяну одним трудовим правопорушенням. Фахівці цілком слушно звертають увагу на те, що при триваючому трудовому правопорушенні (наприклад, коли внаслідок однотипних винних дій бухгалтера неодноразово були проведені зайві виплати працівникам) було б неправильно вважати, що правопорушень було вчинено кілька і в кожному конкретному випадку обчислювати роз-мір заподіяної шкоди.

Якщо працівник уклав з підприємством письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпеченТема 7. Трудова дисципліна.Відповідальність у трудових відносинах

ня цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або інших цілей, але він не відноситься до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135і КЗпП може бути укладений такий договір, матеріальна відповідальність такого працівника у разі нестачі чи зі-псуття настає в обмеженому розмірі за умови, що відсутні інші під-стави для повної матеріальної відповідальності.

Повна матеріальна відповідальність. За шкоду, заподіяну під-приємству, працівники несуть матеріальну відповідальність у по-вному обсязі тільки у випадках, прямо передбачених законодавством України. Перелік цих випадків дає ст. 134 КЗпП, яка передбачає ві-сім випадків такої відповідальності.

1. Матеріальна відповідальність на підставі письмових догово-рів. Крім трудового договору між працівником і підприємством може бути укладений письмовий договір про прийняття праців-ником на себе повної матеріальної відповідальності за незабез-печення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Такі письмові договори, відповідно до ст. 135' КЗпП, можуть бути укладені підприємством з працівниками, які досягли вісім-надцятирічного віку, що займають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані зі збереженням, обробкою, продажем (від-пуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Таким чином, повну матеріальну відповідальність несе праців-ник, посада якого зазначена в спеціальному переліку, коли з ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність і коли шкода заподіяна незабезпеченням цілості майна або інших ціннос-тей, що передані йому для зберігання або для інших цілей. За від-сутності цих умов на працівника за заподіяну шкоду може бути по-кладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо з інших підстав він не несе матеріальної відповідальності у повному обсязі. Аналогічні наслідки настають і тоді, коли з працівником можна було укласти договір про повну матеріальну відповідальність, але він не був укладений. При цьому односторонні зобов'язання працівника щодо відповідальності за збереження матеріальних цінностей або покладення такої відповідальності наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу правового значення не мають, оскільки закон вимагає укладення письмового договору, де повинні бути вказані зобов'язання не тільки працівника, а й власТрудове право України

ника або уповноваженого ним органу про створення належних умов для збереження цінностей.

2. Повна матеріальна відповідальність настає за шкоду, заподіяну працівниками підприємству у випадках, коли майно або інші цін-ності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами (п. 2 ст. 134 КЗпП). Термін «під звіт» означає, що працівники повинні повністю зві-тувати перед власником або уповноваженим ним органом за одер-жані цінності, тобто подати документи про відправлення вантажу, здання одержаних цінностей на склад, використання їх на виробни-цтві за розпорядженням певних службових осіб тощо. Працівник, який одержав матеріальні цінності і не відзвітував про них, у разі їх відсутності несе повну матеріальну відповідальність незалежно від виду майна і мети його використання.

До разових документів у першу чергу відносяться доручення. Залежно від змісту повноважень, що містять доручення, вони мо-жуть бути трьох видів: разові, спеціальні та загальні. Всі вони мають офіційний характер, оскільки виходять від службових осіб, які упо-вноважені їх видавати від імені підприємства.

Разові доручення видаються представнику на проведення одні-єї, разової дії. Для вчинення певних однакових дій у межах певного відрізку часу видаються спеціальні доручення. Загальне доручення видається на право проведення різних дій по управлінню майном. Повна матеріальна відповідальність настає для всіх категорій пра-цівників, які не звітували про цінності, одержані за разовими дору-ченнями та іншими разовими документами. Спеціальні та загальні доручення повинні видаватись тільки працівникам, з якими укла-дено договір про повну матеріальну відповідальність або які несуть таку відповідальність відповідно до законодавства.

Працівник, якому видали під звіт матеріальні цінності, не пови-нен відноситись до категорії тих, з ким можуть укладатись договори про повну матеріальну відповідальність. Цінності йому доручають-ся тимчасово, іноді на досить короткий термін, наприклад одержати їх від постачальника і доставити на підприємство. Але оскільки за передані йому матеріальні цінності на нього може бути покладена повна матеріальна відповідальність, власник або уповноважений ним орган може видати разове доручення працівнику лише за його згодою. Відмова працівника від одержання під звіт цінностей за ра-зовим дорученням не є дисциплінарним проступком.Тема 7. Трудова дисципліна.Відповідальність у трудових відносинах

Разове доручення повинне видаватись лише працівникам, що перебувають з даним підприємством у трудових правовідносинах. За відсутності трудового зв'язку з особою, якій видали доручення, може настати майнова відповідальність на підставі цивільного за-конодавства.

Крім разового доручення, документами, за якими працівник одержує під звіт матеріальні цінності, можуть бути відомість, фак-тура, накладна тощо. Про одержання матеріальних цінностей пра-цівник ставить свій підпис і тим самим бере на себе зобов'язання забезпечити їх повну схоронність і передати власнику або уповнова-женому ним органу. При цьому повна матеріальна відповідальність настає за умови, що працівник мав реальну можливість зберегти цінності, які він одержав під звіт. Саме тому особи, які одержують матеріальні цінності під звіт, повинні бути ознайомлені з правилами прийняття матеріальних цінностей, порядком складення акта в разі нестачі, порядком відправлення вантажу тощо.

3.         Матеріальна відповідальність у повному розмірі настає також у

випадку, коли шкоду завдано діями працівника, які мають озна-

ки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст.КЗпП). Таку відповідальність несе будь-який працівник, неза-

лежно від посади, яку він займає, або виконуваної ним роботи,

який не є матеріально відповідальною особою, але своїми діями,

що мають ознаки кримінального злочину, завдав шкоди майну

підприємства.

Факт вчинення діянь, що переслідуються у кримінальному по-рядку, повинен підтверджуватись у порядку кримінального прова-дження. Це має бути або обвинувальний вирок чи ухвала суду в кри-мінальній справі, або відповідні постанови слідчо-прокурорських органів.

4.         При заподіянні шкоди майну підприємства працівником, який

був у нетверезому стані, також настає повна матеріальна відпо-

відальність (п.4 статті 4 134 КЗпП). Нетверезий стан працівника

може бути підтверджений як медичним висновком, так й інши-

ми видами доказів, такими, як акти, пояснення сторін і третіх

осіб, показання свідків. Пленум Верховного Суду України в по-

станові від 29 грудня 1992 p. визнав, що заподіяння шкоди пра-

цівником, який був у нетверезому стані, є одним з найгрубіших

порушень трудових обов'язків, тому в цьому випадку не пови-

нно допускатись зменшення розміру відшкодування.Трудове право України

5.         Матеріальна відповідальність у повному розмірі настає також у

випадку, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням

або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів

(продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інстру-

ментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших

предметів, виданих працівникові в користування (п. 5 ст.КЗпП).

Така відповідальність за навмисне завдання шкоди можлива

при встановленні факту, що працівник під час виробничого проце-су бажав заподіяти підприємству шкоду або свідомо допускав її на-стання. Пленум Верховного Суду України в постанові від 29 грудня 1992 р. роз'яснив, що таку ж матеріальну відповідальність у повно-му розмірі несуть працівники сільськогосподарських підприємств, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції, за шкоду, заподіяну нестачею, умисним знищенням або зіпсуттям цієї продукції.

6.         Чинне законодавство покладає повну матеріальну відповідаль-

ність на працівника за заподіяння шкоди підприємству навіть у

випадку, коли з цим працівником і не укладався договір про по-

вну матеріальну відповідальність.

Така відповідальність може бути покладена на працівника за

шкоду, заподіяну викраденням, загибеллю або нестачею великої рогатої худоби, свиней, вівців, кіз і коней, що належать сільсько-господарським підприємствам аграрно-промислового комплексу; перевитратою пального, допущеного працівниками автомобільного транспорту; одержанням службовою особою премій внаслідок про-ведення з її вини викривлень даних про виконання робіт і за шкоду, заподіяну викраденням, недостачею, понаднормативними витрата-ми валютних цінностей та іншими винними діями.

7.         Робітники і службовці, винні у заподіянні матеріальної шкоди

підприємству, з яким вони перебувають у трудових відносинах,

але не при виконанні трудових обов'язків, відповідають за цю

шкоду у повному розмірі (п.7 ст. 134 КЗпП).

Така шкода може бути завдана як протягом робочого часу, коли

працівник не виконував своїх трудових обов'язків, так і у вільний від роботи час. Вчинені працівником під час роботи дії спрямовувалися працівником не на виконання трудових обов'язків на користь під-приємства, а були протиправними і не відповідали інтересам цього підприємства. Це могло статися при використанні працівником техТема 7. Трудова дисципліна.Відповідальність у трудових відносинах

ніки, обладнання, приладдя, механізмів в особистих інтересах без дозволу на те власника або уповноваженого ним органу. 8. Повна матеріальна відповідальність передбачена також для службових осіб, які заподіяли шкоду підприємству незаконним звільненням з роботи або переведенням працівника на іншу ро-боту, коли на користь такого працівника стягується заробітна плата за час вимушеного прогулу.

Матеріальну відповідальність несуть ті службові особи, які під-писали наказ про звільнення чи переведення працівника. У випадку, коли це звільнення чи переведення визнане неправомірним, праців-ник поновлюється на роботі, і на його користь стягується заробітна плата.

Повну матеріальну відповідальність службові особи несуть й у випадку затримки виконання рішення органу, який розглядав тру-довий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або пе-реведеного на іншу роботу працівника, якому виплачено заробітну плату за час затримки виконання рішення.

Поряд з індивідуальною матеріальною відповідальністю при спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відпо-відальність, може запроваджуватись колективна (бригадна) мате-ріальна відповідальність. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встановлюється власником підприємства за по-годженням з профспілковим комітетом. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність може уклада-тись тільки за згодою кожного члена бригади. Колектив працює з матеріальними цінностями на підставі взаємної довіри, тому склад бригади не може бути примусовим. Бригаді надано право відводи-ти окремих працівників, що рекомендуються в бригаду, чи навіть включені до її складу.

Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність може за-стосовуватись лише за умов, передбачених законодавством. Зокре-ма, відповідно до ст. 1352 КЗпП України до таких умов належать: 1) виконувана бригадою робота повинна бути пов'язана зі зберіган-ням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у про-цесі виробництва переданих бригаді цінностей; 2) вказана роботаТрудове право України

здійснюється спільно членами бригади; 3) відсутність розмежуван-ня обсягу матеріальної відповідальності кожного члена бригади та неможливість укладення з кожним працівником договору про інди-відуальну повну матеріальну відповідальність.

Умови застосування колективної (бригадної) матеріальної від-повідальності визначаються чинним законодавством та письмовим договором, укладеним між роботодавцем та всіма членами брига-ди на підставі положень Наказу Міністерства праці України від 12 травня 1996 р. № 43 «Про затвердження Переліку робіт, при вико-нанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матері-альна відповідальність, умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповдіальність». Зокре-ма, до таких робіт належать: виконання касових операцій, прийом від населення платежів; прийом і відпуск матеріальних цінностей на складах, базах, автозаправних станціях; продаж товарів; роботи, пов'язані з прийманням та обробкою для доставки вантажу, пошто-вих відправлень, інших матеріальних, грошових цінностей тощо.

Однак в умовах сучасних правових реалій існування колектив-ної матеріальної відповідальності суттєво протирічить природі юри-дичної відповідальності як такої, позаяк вона не може наступати за згодою суб’єктів апріорі, а окрім того згідно Конституції України (ч. 1 ст. 61) юридична відповідальність має індивідуальний характер. Якщо йдеться про колективну (субсидіарну) відповідальність, то це не може бути юридичною відповідальністю в буквальному значенні цього слова. В силу окреслених підстав і попри існування такої нор-ми в чинному законодавстві, такий вид відповідальності сьогодні на практиці майже не застосовується.

Підвищена матеріальна відповідальність

Досить часто трапляються випадки, коли фактична шкода в разі нестачі чи зіпсуття цінностей значно перевищує їх номінальну вартість. Тому ст. 135 КЗпП передбачається підвищена матеріальна відповідальність робітників і службовців за шкоду, заподіяну май-ну підприємства, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номі-нальний розмір.

Така відповідальність встановлена, зокрема, Законом України «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютнихТема 7. Трудова дисципліна.Відповідальність у трудових відносинах

цінностей» від 6 червня 1995 року, за шкоду, заподіяну підприєм-ству працівниками, які виконують операції, пов'язані із закупівлею, продажем, перевезенням, доставкою, пересиланням, зберіганням, сортуванням, пакуванням, обробкою або використанням у процесі виробництва дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, юве-лірних, побутових і промислових виробів та матеріалів, виготовле-них з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного камін-ня, відходів та брухту, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, а також валютні операції, і які є винними у розкраданні, знищенні (псуванні), недостачі або наднормативних їх витратах (крім витрат, що сталися у зв'язку з непередбаченими порушеннями технологічного процесу, якщо вони допущені внаслідок недбалості у роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій).

При нестачі дорогоцінних металів: золота, срібла, платини та інших металів платинової групи (родій, іридій, осмій, рутеній, па-ладій), відповідальність настає у подвійному розмірі вартості цих металів у чистому вигляді за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.

При нестачі дорогоцінного каміння: природних алмазів, смараг-дів, рубінів, сапфірів, а також органогенних утворень (перли і бурш-тин), необроблених та оброблених (крім огранованих), відповідаль-ність настає у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.

При нестачі огранованого дорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів, виготовлених з використанням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, відповідальність настає у потрій-ному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день виявлення завданих збитків.

При нестачі алмазних інструментів і алмазних порошків з при-родних алмазів матеріальна відповідальність настає у подвійному розмірі їх вартості за відпускними цінами, що діють на день вияв-лення завданих збитків.

Нестача музейних експонатів, що містять дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, може викликати матеріальну відповідаль-ність за оцінкою, проведеною експертами з урахуванням історико-художньої цінності експонату і розміру відшкодування збитків, ви-значених відповідно у подвійному розмірі їх вартості.

Нестача іноземної валюти, а також платіжних документів та ін-ших цінних паперів в іноземній валюті викликає матеріальну відТрудове право України

повідальність у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) за-значених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день виявлення завданих збитків.

Заборгованість працівників підприємства у разі неповернення у встановлений термін авансу, виданого в іноземній валюті на службове відрядження або господарські потреби, та в інших випадках нездачі іно-земної валюти, одержаної у підзвіт, викликає матеріальну відповідаль-ність у сумі, еквівалентній потрійній сумі (вартості) зазначених валют-них цінностей, перерахованій на день погашення заборгованості.

Доказом того, що матеріальна відповідальність у зазначених вище випадках є підвищеною, може бути ст. 3 згаданого вище За-кону, якою встановлено, що стягнені з працівників суми спрямову-ються на відшкодування збитків, завданих підприємству.