Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
§ 5. Порядок надання і оплати відпусток : Трудове право України : Бібліотека для студентів

§ 5. Порядок надання і оплати відпусток


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

магниевый скраб beletage

Право на відпустки закріплено у Законі України «Про відпуст-ки», згідно з яким громадянам, які перебувають у трудових відно-синах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності , видів діяльності та галузевої приналежності, а та-кож тим, хто працює за трудовим договором у фізичної особи, нада-ються щорічні відпустки (основні та додаткові) із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. При чому іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні, ма-ють право на відпустки нарівні з громадянами України. Право пра-цівників на щорічну відпустку не залежить від місця та умов роботи, виконуваної трудової функції, строку трудового договору, категорії працівників.

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникам з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до за-кінчення робочого року.

Відпустки надаються працівникам за наявності у них відповід-ного стажу, який дає право на відпустку. Законодавством України визначено порядок обчислення стажу, який дає право на щорічні відпустки. При цьому встановлені правила обчислення стажу робо-ти, який дає право на щорічну основну відпустку, і окремо визначаТрудове право України

ється стаж роботи, з яким пов'язується право на щорічну додаткову відпустку.

До стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються такі періоди:

а)         час фактичної роботи працівника на умовах трудового договору

(в тому числі на умовах неповного робочого часу);

б)         час, коли працівник фактично не працював, якщо за ним згідно

із законодавством зберігається місце роботи і заробітна плата

повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного

прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведен-

ням на іншу роботу). Наприклад, час перебування в оплачуваній

відпустці або виконання державних чи громадських обов'язків,

коли згідно з законодавством за працівником зберігається се-

редній заробіток;

в)         час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберіга-

лося місце роботи і йому виплачувалася допомога по державно-

му соціальному страхуванню, крім перебування працівника у

відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

віку. Сюди належить також період тимчасової непрацездатності

працівника, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та по-

логами, період догляду за хворою дитиною;

г)         час, коли працівник фактично не працював, але за ним збері-

галося місце роботи і йому не виплачувалася заробітна плата у

зв'язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної

плати, яка передбачена ст. 25 Закону України «Про відпустки»,

,за винятком відпустки без збереження заробітної плати для до-

гляду за дитиною до досягнення нею шестирічного, а у разі, якщо

дитина хвора на цукровий діабет І типу, — до досягнення дити-

ною 16-річного віку. Не зараховується до стажу час участі пра-

цівника у страйку, визнаного судом незаконним. Проте Законом

України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів

(конфліктів)» передбачено, що участь працівника у законному

страйку не перериває стажу, який дає право на відпустку;

ґ) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти при умові, що навчання безпосередньо передувало всту-пу на роботу на підприємство. Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» передбачено, що випускникам професійно-технічних навчальних закладів денної форми наТема 5. Робочий час і час відпочинку

вчання, які навчалися 10 і більше місяців, надається оплачувана відпустка протягом перших трьох місяців роботи. Тим же випус-кникам, які навчалися на денній формі навчання менше ніж 10 місяців, час навчання зараховується до трудового стажу, що дає право на щорічну основну відпустку; д) час навчання новим професіям осіб, вивільнених з підприємств у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням під-приємства, скороченням чисельності або штату працівників. Крім стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, Закон України «Про відпустки» регулює порядок обчислення стажу, який дає право на щорічну додаткову відпустку.

Статтею 9, зокрема, передбачено, що до такого стажу зарахову-ється:

а)         час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з

особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих

умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановле-

ної для даної категорії працівників законодавством, колектив-

ним договором або правилами внутрішнього трудового розпо-

рядку. Якщо ж у «Списку виробництв, робіт, цехів, професій і

посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні до-

даткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами

праці та за особливий характер праці» зазначено — «постійно за-

йнятий» або «що постійно працює», то до стажу, який дає право

на додаткову відпустку для цієї категорії працівників, зарахову-

ються лише ті дні або той час, коли працівник був зайнятий у

цих умовах повний робочий день;

б)         час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із

шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

в)         час роботи вагітних жінок, які на підставі медичного висновку

переведені на роботу, яка є легшою і виключає вплив несприят-

ливих виробничих факторів.

Інші не передбачені законодавством періоди роботи не можуть

зараховуватись до стажу роботи, який дає право на щорічні додат-кові відпустки.

Згідно КЗпП щорічні основна і додаткові відпустки повної три-валості у перший рік роботи надаються працівникам після закін-чення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.Трудове право України

Коли працівнику щорічні основна та додаткова відпустка нада-ються до закінчення строку шість місяців, їх тривалість визначаєть-ся пропорційно до відпрацьованого часу.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячно-го терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному під-приємстві за бажанням надаються певним категоріям працівників:

-          жінки, яким щорічна відпустка надається перед відпусткою по вагітності та пологах або після неї;

-          жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

-          інваліди незалежно від причини інвалідності та групи інвалід-ності, які визнані такими згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії у встановленому законодавством порядку;

-          неповнолітні, які до початку відпустки не досягли 18 років;

-          чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці по вагітності та пологах;

-          особи, звільнені після проходження строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби, при умові, що вони працевлаштувалися не пізніше трьох місяців після звільнення, не враховуючи часу переїзду до постійного місця проживання;

-          сумісники, які використовують відпустку на роботі за сумісни-цтвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

-          працівники, які успішно навчаються в закладах освіти та бажа-ють приєднати відпустку до відпустки у зв'язку зі складанням іспитів, заліків, написанням дипломних, курсових, лаборатор-них та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

-          працівники, які звільнилися з попереднього місця роботи у зв'язку з переведенням на іншу роботу або у зв'язку з переходом на виборну посаду і не використали за попереднім місцем робо-ти щорічну основну відпустку та не одержали за неї грошової компенсації;

-          працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного чи амбулаторно-курортного лікування;

-          батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.

Інші категорії працівників, яким щорічна відпустка може на-

даватися повної тривалості до закінчення шести місяців роботи

на підприємстві, передбачаються спеціальним законодавством, ко-

лективним чи трудовим договором. Право працівника на щорічну

відпустку повної тривалості до закінчення шести місяців роботиТема 5. Робочий час і час відпочинку

означає, що йому така відпустка може бути надана у будь-який час роботи, в тому числі і до закінчення шести місяців.

Працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчаль-них закладів, розташованих в іншій місцевості, за їхнім бажанням надається щорічна відпустка або її частина не менше 12 календарних днів для супроводження дитини до місця розташування навчально-го закладу та у зворотньому напрямку. За наявності двох або більше дітей такого віку така відпустка надається окремо для супроводжен-ня кожної дитини.

Щорічні відпустки за наступні роки роботи надаються працівни-ку у будь-який час відповідного робочого року згідно з графіком від-пусток. Цей графік затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспіл-ковим представником). Якщо первинна профспілкова організація відсутня на підприємстві, то графік погоджується з іншим уповно-важеним на представництво органом найманих працівників.

Законодавством визначено певний порядок та умови складання графіка відпусток. Зокрема, при його розробці необхідно враховува-ти інтереси виробництва, а також особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Крім того, законодавство встановлює перелік категорій працівників, яким відпустки надаються у зручний для них час, що теж має бути враховано при складанні графіка. Це передусім: неповнолітні, інваліди, жінки перед відпусткою по вагіт-ності та пологах; жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; одинока мати (батько), яка виховує дити-ну без батька (матері); опікуни, піклувальники або інші самостійні особи, які виховують дітей віком до 15 років без батьків; дружини (чоловіки) військовослужбовців; ветерани праці та особи, які ма-ють особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветерани війни та особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.

Закон передбачає право працівника використати щорічну від-пустку повністю або частинами. Поділ щорічної відпустки на час-тини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не мен-ше 14 календарних днів. Невикористана частина щорічної відпуст-ки згідно законодавства має бути надана працівнику, як правило,Трудове право України

до кінця робочого року, за який надається відпустка. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою ком-пенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної й додаткових відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів. Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх відпусток грошовою компенсацією не допускається.

Право працівника на відпустку у зручний для нього час означає обов'язок роботодавця надати відпустку працівнику у період, коли він бажає, враховуючи при цьому інтереси виробництва.

Закон також визначає перелік категорій працівників, яким від-пустка надається у визначений період часу. Так, керівникам, педаго-гічним, науковим, науково-педагогічним працівникам та спеціаліс-там закладів освіти, які передбачені Законом України «Про освіту», щорічні відпустки повної тривалості надаються у період літніх ка-нікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Працівникам, які навчаються у закладах освіти без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення наста-новчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших ро-біт, передбачених навчальною програмою.

Особам, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх або заочних школах, щорічні відпустки за їх бажанням надаються з та-ким розрахунком, щоб вони могли бути використані ними до почат-ку навчання у цих закладах освіти.

Творчим працівникам театрів відпустки повної тривалості нада-ються в літній період на кінець театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Якщо працівник має право на щорічні основну та додаткову відпустки, то вони можуть надаватися як одночасно, так і окремо. Загальна тривалість щорічних основної і додаткової відпустки не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, які працюють на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів. У тих випадках, коли працівник має право на щорічні додаткові від-пустки за декількома підставами, то йому надається лише одна до-даткова відпустка, за підставою, яку він сам обирає. Це правило не застосовується, якщо у Списку, затвердженому постановою Кабіне-ту Міністрів України від 17 листопада 1997 p., конкретна професія чи посада позначена спеціальним значком. У цих випадках щорічні додаткові відпустки надаються за кількома підставами.Тема 5. Робочий час і час відпочинку

Працівник має право вимагати перенесення відпустки на інший період, ніж це передбачено графіком відпусток, у разі, якщо робото-давець не повідомив працівника про дату її початку не пізніше ніж за два тижні. При цьому бажано, щоб працівник повідомлявся про час настання відпустки у письмовому вигляді під розписку. Це до-зволило б у випадку виникнення спору з цього приводу, розглядати письмове попередження як доказ правомірності чи неправомірності вимог працівника.

Перенесення відпустки на вимогу працівника передбачено та-кож при несвоєчасній виплаті роботодавцем заробітної плати пра-цівнику за час щорічної відпустки. Згідно КЗпП України щорічна відпустка повинна бути оплачена не пізніше ніж за три дні до її по-чатку. Однак в умовах економічної кризи і відсутності коштів на оплату праці, у тому числі на оплату відпусток, вимога цієї норми не завжди дотримується. Несвоєчасну оплату відпустки необхідно у таких випадках трактувати як порушення прав працівника на за-робітну плату з усіма негативними наслідками для роботодавця.

Вимога працівника про перенесення щорічної відпустки на ін-ший період повинна бути висловлена ним у письмовій формі.

Зазначені випадки перенесення щорічної відпустки можна роз-глядати як спосіб захисту порушеного права працівника на відпуст-ку і як своєрідну відповідальність роботодавця за незабезпечення цього права.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або її тривалість продовжена у таких випадках, передбачених зако-нодавством:

1)         тимчасова непрацездатність працівника;

2)         виконання працівниками державних або громадських обов'язків, якщо на час їх виконання згідно з законодавством він підлягає звільненню від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

3)         настання строку відпустки по вагітності та пологах;

4)         збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

У випадках, коли зазначені обставини настають до моменту

надання щорічної відпустки, вона переноситься на інший період, а якщо ці обставини настали в період перебування працівника у від-пустці, то тоді за письмовим зверненням працівника відпустка про-довжується на термін тривалості таких обставин.

Закон України «Про відпустки» надає право роботодавцю за власною ініціативою переносити відпустку на інший період, якщоТрудове право України

надання відпустки у раніше передбачений період може несприят-ливо позначитись на нормальному ході роботи підприємства. При цьому таке перенесення допускається за наявності на це письмової згоди самого працівника, а також воно має бути погоджене з вибор-ним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво тру-довим колективом органом. Перенесення відпустки допускається за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана у поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за погодженням між працівником і роботодавцем. Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робо-чого року неповнолітнім і працівникам, що мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Відкликати працівників зі щорічної відпустки допускається за законодавством лише у таких випадках:

1)         для запобігання стихійному лиху, виробничій аварії і негайного усунення їх наслідків;

2)         для запобігання нещасних випадків, простою, загибелі чи зі-псуття майна підприємства. Законом України «Про державну службу» передбачено особливі

правила відкликання з відпустки державних службовців. Останні мо-жуть бути відкликані за рішенням керівника державного органу неза-лежно від їх згоди. При цьому частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.

Працівники митних органів за рішенням керівника цього органу можуть бути відкликані зі щорічної відпустки у виняткових випад-ках, коли подальше перебування службової особи у відпустці може негативно вплинути на нормальний хід роботи митниці. При цьому обов'язковою є згода самого працівника.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова ком-пенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, що мають дітей.

Компенсація за невикористанні щорічні відпустки при звіль-ненні виплачується працівникам незалежно від підстав звільнення, причому за всі роки, за які працівник не використовував їх.Тема 5. Робочий час і час відпочинку

Творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також мо-нографії, довідника тощо.

Творча відпустка для закінчення дисертації на здобуття науково-го ступеня кандидата наук тривалістю до трьох місяців та на здобуття наукового ступеня доктора наук — до шести місяців надається праців-нику, який успішно поєднує основну діяльність із науковою роботою. Ця творча відпустка надається на підставі заяви працівника та реко-мендації наукової (науково-технічної) ради центрального органу ви-конавчої влади або вченої ради вищого навчального закладу III—IV рівня акредитації чи науково-дослідного інституту відповідного про-філю (далі — вчена рада) про доцільність надання творчої відпустки.

Для отримання рекомендації про доцільність надання творчої відпустки здобувач наукового ступеня повинен зробити наукову до-повідь на засіданні кафедри, відділу або лабораторії, де проводиться наукова робота. За результатами доповіді кафедра, відділ, лабора-торія подають вченій раді мотивований висновок з обґрунтуванням тривалості творчої відпустки.

Творча відпустка не надається для закінчення дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата і доктора наук особам, які за-кінчили відповідно аспірантуру чи докторантуру, а також з добува-чу одного й того ж наукового ступеня повторно.

Творча відпустка для написання підручника чи наукової праці тривалістю до трьох місяців надається працівнику, який успішно поєднує основну діяльність із творчою роботою. Ця творча відпуст-ка надається на підставі заяви працівника та довідки видавництва про включення підручника чи наукової праці до плану випуску ви-дань на поточний рік.

Якщо підручник чи наукова праця створюється авторським ко-лективом, творча відпустка надається одному з його членів за пись-мовою заявою, підписаною всіма членами авторського колективу.

Творчі відпустки надаються працівникам поряд з іншими від-пустками, передбаченими законодавством, і оформлюються нака-зом власника або уповноваженого ним органу підприємства, уста-нови, організації.

На час творчих відпусток за працівниками зберігається місце роботи (посада) та заробітна плата.Трудове право України

Закон виокремлює також певні види соціальних відпусток. Со-ціальні відпустки надаються у випадках:

а)         у зв'язку з вагітністю та пологами;

б)         для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

в)         працівникам, які мають дітей.

На підставі медичного висновку жінкам надається відпустка у зв'язку

з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів. У разі народження двох і більше дітей, а також при ускладнених пологах тривалість післяпологової відпустки становить 70 календарних днів. Тривалість відпустки у зв’язку з вагітніс-тю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів, а у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів – 140 календарних днів. Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

Працюючим жінкам, які віднесені до 1—4 категорії осіб, що по-страждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціальна від-пустка надається тривалістю по 90 календарних днів до і після по-логів. Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного за-робітку незалежно від стажу та місця роботи.

До відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку неза-лежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Жінці, яка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та поло-гами, виплачується соціальна допомога у розмірі 100 відсотків за-робітку незалежно від стажу її роботи.

За бажанням жінки після закінчення відпустки у зв'язку з ва-гітністю та пологами їй надається відпустка для догляду за дити-ною до досягнення нею трирічного віку. Якщо дитина потребує до-машнього догляду і після досягнення нею трирічного віку, жінці за її бажанням надається відпустка без збереження заробітної плати, тривалістю, що визначена у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку. Закон надає право підприєм-ству за рахунок власних коштів у колективному договорі передбача-ти надання частково оплачуваної відпустки та відпустки без збере-ження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Зазначена відпустка надається за заявою жінки та оформляється наказом. Перебуваючи у цій відпустці, жінка може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.Тема 5. Робочий час і час відпочинку

Відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку можуть бути використані повністю або частинами також батьком дити-ни, дідом, чи іншими родичі, які фактично здійснюють догляд за дити-ною або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину. Підставою для надання відпустки зазначеним особам, крім їхньої заяви, є довідка з міс-ця роботи або навчання матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено. Якщо дитина до досягнення трирічного віку пе-ребуває на державному утриманні, то зазначена відпустка не надається.

Перебуваючи у цій відпустці, жінка відповідно до чинного за-конодавства має право на отримання допомоги по державному со-ціальному страхуванню.

Право на додаткову відпустку надається матерям, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда. Право на цю від-пустку мають також одинока мати, жінка, яка усиновила дитину, а також особа, яка взяла дитину під опіку. Тривалість цієї відпустки — 7 кален-дарних днів без урахування святкових і неробочих днів, передбачених чинним КЗпП України. Отримати цю відпустку може і батько, якщо він виховує дитину без матері, у тому числі й у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі. У тому випадку, коли у працівника є де-кілька підстав для надання такої відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів. Зазначена відпустка оплачується у розмірі 100 % заробітної плати незалежно від стажу роботи. При цьому оплачуються і вихідні дні, які припадають на цю відпустку.

Законом України «Про відпустки» передбачено види відпусток без збереження заробітної плати. На практиці вони більше відомі як «відпустки за власний рахунок». Отже, є відпустки, які надаються працівникам за їхнім бажанням в обов'язковому порядку внаслідок суб'єктивного права, що належить їм за законом; та відпустки без збереження заробітної плати, які надаються за погодженням сторін трудового договору, за сімейними обставинами.

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням праців-ника надається в обов'язковому порядку:

1)         матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпуст-ці, — тривалістю до 14 календарних днів;Трудове право України

3)         матері або іншим особам, які здійснюють догляд за дитиною, у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, — тривалістю, визначе-ною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дити-ною шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діа-бет І типу, — не більше як до досягнення дитиною 16-річного віку;

4)         ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Бать-ківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального за-хисту», — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

5)         особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщи-ною, — тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6)         пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

7)         інвалідам І та II груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

8)         особам, які одружуються, — тривалістю до 10 календарних днів;

9)         працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчір-ки), братів, сестер — тривалістю до 7 календарних днів без ураху-вання часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних — тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10)       працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлю-бу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів;

11)       працівникам для завершення санаторно-курортного лікування — тривалістю, визначеною у медичному висновку;

12)       працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, — тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального за-кладу та назад;

13)       працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспіран-туру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівни-кам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, — триваліс-тю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчаль-ного закладу або закладу науки і назад;

сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;Тема 5. Робочий час і час відпочинку

15)       ветеранам праці — тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

16)       працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, — тривалістю до 24 ка-лендарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи;

17)       працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчаль-

них закладів, розташованих в іншій місцевості, — тривалістюкалендарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду

до місця знаходження навчального закладу та у зворотному на-

прямку. За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така

відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в ас-

пірантурі, протягом четвертого року навчання надається за їх бажан-

ням один вільний від роботи день на тиждень без збере-заробітної

плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповнова-женим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Необхідно звернути увагу на те, що відпустка без збереження заробітної плати може надаватися одночасно на різних підставах. Наприклад, ветеран праці може одержати відпустку до 14 календар-них днів щорічно, але якщо він одночасно є інвалідом II групи (не-залежно від причин інвалідності), то він може одержати додатково відпустку до 60 календарних днів. Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарстві, дер-жавних установах, організаціях та об’єднаннях та мають трудовий стаж 35 років – жінки, й 40 років – чоловіки, і вийшли на пенсію.

Питання для самоконтролю

1.         Дайте визначення поняттю «робочий час». Які його види Ви знаєте?

2.         Що таке режим робочого часу? Які його елементи Вам відомі?

3.         Розкрийте зміст поняття «право на відпочинок». Які види від-починку для працюючих передбачено чинним трудовим законо-давством?

Назвіть основні види відпусток та перелічіть суб’єктів трудових відносин, що мають на них право. Яка їх тривалість і який по-рядок їх надання встановлені законом?ТЕМА 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПЛАТИ ПРАЦІ

Тільки два стимули змушують людей працювати: потреба у заробітній платі і страх її втратити.

Генрі Форд

Мотивація до роботи – частина мотивації до життя.

Еєро Воутилайнен