§ 4 . Поняття та види відпусток, їх тривалість


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Одним з видів часу відпочинку, передбаченим трудовим зако-нодавством, є відпустки. Відпустка – це найтриваліший вид часу відпочинку, який передбачає тимчасове оплачуване або безоплат-не звільнення роботодавцем працівника від виконання трудових обов’язків протягом встановленої законом або угодою сторін, кіль-кості календарних днів із збереженням за працівником місця роботи на цей період.

Стаття 45 Конституції України передбачає право працюючих на відпочинок, яке забезпечується наданням оплачуваної щорічної відпустки. Порядок надання відпусток регулюється КЗпП України, Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 p. зі зміна-ми та доповненнями, а також іншими законодавчими та підзаконни-ми нормативно-правовими актами. Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення пра-цездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоТрудове право України

волення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відпустки за своїм характером та призначенням бувають досить різноманітними. Є відпустки, які дійсно встановлюються з метою сприяння працівнику найбільших можливостей для відпочинку і від-новлення трудових сил та надаються, як правило, на кінець кожного робочого року; інші, хоч і називаються відпустками, але до відпочинку мають віддалене відношення (творчі відпустки або такі, що гаранту-ються матерям після народження ними дітей (соціальні відпустки).

Тому відпустки — це такі календарні періоди працюючих грома-дян, протягом яких вони вільні від виконання основних трудових обов'язків і мають право використовувати їх на власний розсуд або за призначенням.

Закон України «Про відпустки» встановлює наступні види від-пусток:

1)         щорічні відпустки:

—        основна відпустка;

—        додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умова-ми праці;

—        додаткова відпустка за особливий характер праці;

 

2)         додаткові відпустки у зв'язку з навчанням;

3)         творчі відпустки;

4)         соціальні відпустки:

 

—        відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами;

—        відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічно-го віку;

—        додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

5)         відпустки без збереження заробітної плати.

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим

договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Наприклад, Закон України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передба-чає відпустки працівникам, які працюють на територіях радіоактив-ного забруднення. Колективним договором можуть передбачатися додаткові відпустки за тривалий стаж роботи на підприємстві та ін.

Відпустка надається, як правило, за відпрацьований робочий рік і при цьому зберігається місце роботи, і у передбачених законом ви-падках — заробітна плата. Робочий рік обчислюється з дня укладен-ня трудового договору.Тема 5. Робочий час і час відпочинку

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами незалежно від форм влас-ності, виду діяльності та галузевої належності, а також ті, які працю-ють за трудовим договором у фізичної особи. Нарівні з громадяна-ми України право на відпустки мають іноземні громадяни та особи без громадянства. Це право належить як особам, що працюють за сумісництвом, так і тим, які працюють на умовах неповного чи ско-роченого робочого часу. Якщо до 1 січня 1997 р. сезонні і тимчасові працівники не користувалися правом на відпустку, то відповідно до Закону України «Про відпустки» тепер їм таке право надане.

Не мають права на відпустку особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору, а також особи, засуджені до позбав-лення волі або до виправних робіт без позбавлення волі.

Вітчизняне законодавство вперше сформулювало правила надан-ня відпустки працівнику у випадку його звільнення. Стаття 3 Закону України «Про відпустки» передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. При цьому датою звільнення вважається останній день відпустки. Щоправда, вказане право не поширюється на випадки звільнення працівника за порушення трудової дисципліни.

Якщо закінчився строк трудового договору працівник також може отримати невикористану відпустку. Трудовий договір при цьому продовжується до закінчення відпустки і до нього не застосо-вується правило про переростання строкового трудового договору у безстроковий.

Право громадян України на відпустки забезпечується:

1)         гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості зі збе-реженням при цьому місця роботи, заробітної плати у випадках, передбачених Законом України «Про відпустки»;

2)         забороною замінювати відпустку грошовою компенсацією, крім випадків виплати такої компенсації за всі невикористані дні від-пустки при звільненні, а також у випадках виплати грошової компенсації за бажанням працівника. Виключення становлять особи віком до вісімнадцяти років, яким не допускається заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією. На відміну від раніше чинного законодавства, яке передбачало

обчислення тривалості відпустки у робочих днях, Закон України «Про відпустки» встановив, що тепер відпустки обчислюються у ка-лендарних днях, як це прийнято у більшості зарубіжних країн.Трудове право України

Святкові та неробочі дні, передбачені ст. 73 КЗпП України, при визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, не враховуються.

Щорічні основні відпустки

Як вже було зазначено вище розрізняють основну та додаткові щорічні відпустки.

З-поміж усіх видів відпусток чи не найважливішу роль у сфе-рі часу відпочинку відіграють звичайно щорічні основні відпустки. Саме завдяки цим відпусткам забезпечуються гарантії реалізації конституційного права працівників на відпочинок.

Щорічна основна відпустка надається всім працівникам зі збе-реженням місця роботи і середнього заробітку. Право працівників на щорічну основну відпустку не залежить від місця роботи, від виконуваної ними трудової функції, строку трудового договору, категорії працівників, а також від умов праці. Але від цих обставин залежить тривалість щорічної відпустки, яка надається працівни-кові. Для надання щорічної основної відпустки необхідний лише один юридичний факт — перебування з роботодавцем у трудових відносинах протягом передбаченого законодавством часу. За цими ознаками, власне, і відрізняється щорічна основна відпустка від усіх інших видів відпусток.

Залежно від тривалості щорічна відпустка поділяється на міні-мальну і подовжену.

Стаття 6 Закону України «Про відпустки» встановила міні-мальну тривалість щорічної основної відпустки 24 календарних дні за відпрацьований повний робочий рік. Робочий рік відрізняється від календарного тим, що він рахується з дня укладення трудово-го договору тим чи іншим працівником, а тому кожному працівни-ку відповідає тільки для нього визначений робочий рік. При умові відпрацювання працівником повного робочого року його відпустка не може бути менше за встановлену законом мінімальну відпустку. Щодо відпустки сезонним і тимчасовим працівникам, то вона на-дається їм тривалістю, пропорційною відпрацьованому часу, тобто така відпустка може бути меншою ніж 24 календарні дні.

Для деяких категорій працівників законом встановлені щорічні основні відпустки більшої тривалості. Зокрема, особам у віці до ві-сімнадцяти років передбачено надання відпустки тривалістю 31 ка-лендарний день, інвалідам І і II груп незалежно від причин інвалідТема 5. Робочий час і час відпочинку

ності — 30 календарних днів, інвалідам III групи — 28 календарних днів. Працівникам вугільної, сланцевої, металургійної, електроенер-гетичної промисловості, а також особам, зайнятим на відкритих гір-ничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і руд-ників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щоріч-на основна відпустка тривалістю 24 календарні дні, але при цьому за кожних два відпрацьованих роки на зазначених роботах відпустка їм збільшується на 2 календарні дні. Максимальна тривалість від-пустки для цих працівників не може перевищувати 28 календарних днів. Закон передбачає також надання відпустки більшої тривалості працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 м і нижче, тривалістю не менше 28 календарних днів незалежно від стажу роботи. Якщо ж працівни-ки зайняті на роботах в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 м, то відпустка надається їм тривалістю 24 календарних дні. При наявності стажу на цих роботах 2 роки і більше відпустка збільшу-ється на 4 календарні дні.

Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями передбачено, що державним служ-бовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо інше законодавством не передбачена більша тривалість відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення в розмірі посадо-вого окладу.

Законом України «Про статус суддів» передбачено право суддів на щорічну основну відпустку тривалістю 30 робочих днів з надан-ням додаткового посадового окладу. Суддям, що мають стаж роботи на посадах судді, слідчого чи прокурорських працівників понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 ка-лендарних днів.

Прокурорам і слідчим прокуратури згідно із Законом України «Про прокуратуру» надається щорічна відпустка тривалістю 30 ка-лендарних днів з оплатою проїзду до місця відпочинку і у зворотно-му напрямку. Цим же особам за стаж роботи в органах прокуратури надається щорічна додаткова відпустка при стажі роботи понад 10 років тривалістю 5 календарних днів, понад 15 років — 10 календар-них днів і за наявності понад 20 років стажу — 15 календарних днів.

Посадові особи митних органів залежно від вислуги років мають право на щорічну відпустку при стажі до 10 років тривалістю 30 каТрудове право України

лендарних днів, при стажі від 10 до 15 років — 35 календарних днів, від 15 до 20 років — 40 календарних днів, при стажі понад 20 років — 45 календарних днів. Це врегульовано Положенням про порядок та умови проходження служби в митних органах України».

Законом України «Про статус народного депутата України» вре-гульовано право народних депутатів на щорічну відпустку у міжсе-сійний період тривалістю 45 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі подвійної місячної заробітної плати.

Громадянам України, які проходять альтернативну (невійсько-ву) службу надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. За перший рік такої служби вказана відпустка на-дається після відпрацювання одинадцяти календарних місяців.

Відпустки більшої тривалості надаються також воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин. Передбачається, що їх щорічна основна відпустка не може бути меншою 30 календар-них днів. Невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин відпустка надається тривалістю 24 календарні дні, але за кожних два роки стажу на зазначених роботах відпустка збільшується на 2 календарні дні. Максимальна тривалість відпустки цим категоріям працівників не може перевищувати 28 календарних днів.

Існують подовжені відпустки також для працівників лісозаготі-вельних, лісогосподарських, лісозахисних, лісовпорядних підпри-ємств і виробничих об'єднань, що займаються заготівлею воску і добуванням живиці, а також для працівників підприємств агролі-сомеліорації, міжгосподарських лісгоспів, постійних лісозаготівель-них і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, лісопунктів, лісництв і лісозаготівельних дільниць, а також лісництв, які входять до складу підприємств інших галузей народного господарства, дер-жавних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, для яких щорічна основна відпустка надається тривалістю 28 календарних днів, при умові, що вони за-йняті на роботах, посадах і за професіями, зазначеними у Списку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 9 черв-ня 1997 р. № 570. У лісовпорядних підприємствах правом на цю відпустку користуються працівники лісовпорядних експедицій та партій, які виїжджають на місце лісовпорядних робіт на польовий період, але не менше ніж на 3 місяці протягом року.

Постійними лісозаготівельними дільницями, які входять до складу підприємств інших галузей народного господарства, праця вТема 5. Робочий час і час відпочинку

яких дає право на зазначену відпустку, є виробничі підрозділи що-річної дії, які мають плановий обсяг заготівлі і вивезення деревини не менше ніж 4 тис. куб. метрів на рік.

Правом на відпустку тривалістю 28 календарних днів не ко-ристуються працівники деревообробних підприємств, цехів (крім шпалорізних цехів і цехів з виробництвом технологічної дранки), житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського хар-чування, які діють як самостійне виробництво, так і в складі лісо-господарських підприємств і об'єднань.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам щорічна основна відпустка надається трива-лістю до 56 календарних днів. Порядок надання відпустки зазначеним категоріям працівників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346. Тривалість такої відпустки дифе-ренціюється залежно від посади, яку займає працівник, від 28 до 56 ка-лендарних днів. Право на таку відпустку мають працівники дошкільних закладів освіти, позашкільних закладів освіти, середніх закладів освіти, закладів освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації, вищих закладів освіти, закладів післядипломної освіти, навчально-методичних центрів і кабінетів, науково-дослідних та інших наукових установ і організацій, науково-дослідних та наукових підроз-ділів установ, організацій, підприємств, якщо їхня посада передбачена у названій постанові Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р.

Закон України «Про державну підтримку засобів масової інфор-мації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 р. пе-редбачає право журналістів незалежно від форми власності органу масової інформації, у якому він працює, на щорічну відпустку три-валістю 36 календарних днів. До журналістів за цим Законом нале-жать працівники, які професійно збирають, одержують, створюють і займаються підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконують посадові службові обов'язки у засобах масової інформа-ції (в штаті або на позаштатних посадах).

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» врегулював тривалість надання щорічних відпусток працівникам, які працю-ють або перебувають у відрядженні на територіях радіоактивного забруднення. Особам, які працюють на території зони відчуження і безумовного відселення, відпустка надається тривалістю 44 ка-лендарні дні, а працівникам, зайнятим у зоні гарантованого доброТрудове право України

вільного відселення — 37 календарних днів. Ті ж, хто працює в зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають відпустку 30 кален-дарних днів. Ці відпустки надаються пропорційно відпрацьованому на зазначених територіях часу. Якщо працівник має право на що-річну додаткову відпустку, то вона надається понад основну, перед-бачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ще один вид відпустки передбачено Законом України «Про запо-бігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення» від 12 грудня 1991 р. Медичні праців-ники, які виявилися зараженими вірусом імунодефіциту людини або занедужали на СНІД у результаті виконання службових обов’язків, мають право на щорічну відпустку тривалістю не менше 36 робочих днів з використанням у літній або зручний для них час.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам від-пустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Спи-сок сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.

Недоліком Закону України «Про відпустки» можна вважати те, що тривалість щорічної відпустки не ставиться ним у залежність від тривалості стажу роботи працівника, за винятком окремих катего-рій працівників, що передбачено ст. 6 цього Закону. Законодавством багатьох європейських держав встановлено, що тривалість основної щорічної відпустки залежить від тривалості трудових відносин кожного працівника. їм гарантується відпустка мінімальної трива-лості, незалежно від трудового стажу, але у подальшому, чим довше працює особа на підприємстві, тим більшої тривалості надається їй щорічна відпустка. При цьому відпустка виконує також своєрідну функцію стимулювання тривалої роботи на одного роботодавця.

Вітчизняне законодавство, незважаючи на пропозиції вчених-юристів, все ж залишило поза увагою залежність тривалості від-пустки від стажу роботи, а тому складається ситуація, коли і молоді, щойно прийняті на роботу працівники, і особи, що мають стаж 10— 15 років роботи на підприємстві, отримують за загальним правилом однакової тривалості щорічну відпустку.

Щорічні додаткові відпустки.

Крім щорічної основної відпустки трудове законодавство Укра-їни передбачає також надання для певних категорій працівниківТема 5. Робочий час і час відпочинку

додаткових щорічних відпусток. Такі відпустки згідно із Законом України «Про відпустки», існують двох видів і надаються: за роботу із шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важ-кими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів передбаче-на для працівників, які зайняті на роботах, пов'язаних із негатив-ним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів. Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкід-ливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці затверджено Кабінетом Міністрів України.

Конкретна тривалість відпустки визначається колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умови праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Право на цю щорічну додаткову відпустку мають лише ті працівни-ки, які виконують роботи, передбачені вищезгаданим Списком. За-значений Список складається з п'яти книг. Кожна книга поділена на розділи за галузями економіки. У тому випадку, коли виробництво зазначене без переліку конкретних професій чи посад, то правом на вказану додаткову відпустку користуються всі працівники, які там працюють.

Зазначена додаткова відпустка надається працівникам, які пра-цюють у цих умовах не менше половини робочого дня. Тривалість вказаної відпустки встановлюється пропорційно фактично відпра-цьованому часу в цих умовах і зазначається в колективному дого-ворі.

Міністерство праці та соціальної політики України роз'яснило, що у випадках, коли тривалість додаткової відпустки за результа-тами атестації робочих місць перевищує максимальну тривалість, вказану у Списку, відпустка може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підприємства. Оскільки максимальна тривалість такої відпустки для конкретного виробни-цтва чи професії визначена постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р., то Міністерство праці та соціальної політики України не мало достатніх підстав, аби передбачати тривалість від-пустки більшу ніж передбачено цією Постановою. Проте, з огляду на ч. 2 ст. 7 Закону України «Про відпустки», можна вважати право-мірним надання додаткової відпустки більшої тривалості за резульТрудове право України

татами атестації ніж це встановлено Списком лише в тому випадку, якщо її тривалість визначено у колективному договорі.

Наступним видом щорічних додаткових відпусток, як було за-значено, є відпустки за особливий характер праці. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про відпустки» існує два види таких відпусток:

1)         працівникам, робота яких пов'язана з нервово-емоційним та

інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих

природних географічних і геологічних умовах та умовах підви-

щеного ризику для здоров'я;

2)         працівникам з ненормованим робочим днем.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці три-

валістю до 35 календарних днів надається працівникам, робота яких

передбачена Списком виробництв, робіт, професій і посад праців-

ників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та

інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих при-

родних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного

ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку

за особливий характер праці, затвердженим постановою Кабінету

Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (в редакції по-

станови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. № 679).

При визначенні конкретної тривалості таких відпусток у календар-

них днях існує також законодавча недоречність, як і при визначенні

тривалості відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами

праці. Тобто як і у попередньому випадку ч. 2 ст. 8 Закону Укра-

їни «Про відпустки» визначає, що конкретна тривалість щорічної

додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється

колективним чи трудовим договором. Натомість, постановою Кабі-

нету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. зроблено спробу

нормативно встановити тривалість відпусток за роботу з особливи-

ми умовами праці для конкретних виробництв і робіт.

Тривалість цієї відпустки залежить від часу зайнятості праців-ника в умовах, що дають на неї право. Право на вказану відпустку мають працівники при умові зайнятості в цих умовах не менше по-ловини тривалості робочого дня. І нарешті, додаткова відпустка передбачена для працівників, які працюють на умовах ненормова-ного режиму робочого часу. Вони користуються правом на щорічну додаткову відпустку тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість цієї відпустки, а також перелік категорій працівників, яким вона надається, встановлюється колективним договором.Тема 5. Робочий час і час відпочинку

Така відпустка надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, а також необхідність періодичного виконання службових обов'язків в умовах понад норму робочого часу. Щорічна додаткова відпустка за ненормований робочий день надається пропорційно часу, відпра-цьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Також існують наступні умови надання додаткових відпусток: членам добровільних пожежних дружин Закон України «Про по-жежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. передбачає можливість на-дання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати за активну участь у роботі цих дружин тривалістю до 10 робочих днів на рік. Така відпустка надається за рішенням роботодавця. Аналогічна відпустка тривалістю до 5 календарних днів за рішен-ням трудового колективу може надаватися членам громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кор-дону за поданням керівників цих органів. Можливість надання такої відпустки передбачена Законом України «Про участь гро-мадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 р.

Додаткові відпустки працівникам у зв’язку з навчанням.

Відповідно до Закону України «Про відпустки» працівники, що поєднують роботу з навчанням, користуються правом на додаткову відпустку за місцем роботи. Відпустки у зв’язку з навчанням нада-ються не для відпочинку, а для складання випускних іспитів пра-цівниками, які здобувають загальну середню освіту, які навчаються у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання.

Працівникам, що здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надаєть-ся додаткова оплачувана відпустка на період складання:

1)         випускних іспитів в основній школі – тривалістю до 10 кален-дарних днів;

2)         випускних іспитів у старшій школі – тривалістю 23 календар-них дні;

перевідних іспитів в основній та старшій школах – від 4 до 6 ка-лендарних днів без урахування вихідних.Трудове право України

Особам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю від-повідно 21 чи 28 календарних днів. Тим працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів про-тягом року.

Окремо виділяються відпустки працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації згідно із Законом «Про освіту».

Особам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

1)         на період настановних занять, виконання лабораторних робіт,

складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на 1 та 2

курсах у вищих закладах освіти:

-          першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою на-вчання – 10 календарних днів;

-          третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 20 календарних днів;

-          незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання -30 календарних днів;

2)         на період настановних занять, виконання лабораторних робіт,

складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на 3 і на-

ступних курсах у вищих закладах освіти:

-          першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою на-вчання – 20 календарних днів;

-          третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання – 30 календарних днів;

-          незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання -40 календарних днів;

 

3)         на період складання державних іспитів у вищих закладах освіти незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;

на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання I та II рівнів акредитації – 2 мі-сяці, а у вищих закладах освіти III та IV рівнів акредитації – 4 місяці.Тема 5. Робочий час і час відпочинку

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів до ас-пірантури з відривом або без відриву від виробництва, для підготов-ки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачу-вана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в ас-пірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календар-них днів та за їх бажанням протягом чотирьох років навчання — один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50 відсо-тків середньої заробітної плати працівника.

Для працівників, які навчаються у вищих закладах освіти з ве-чірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством встановлені інші правила надання відпусток у зв'язку з навчанням.

На час профспілкового навчання працівникам, які обрані до складу виборних профспілкових органів, надається додаткова опла-чувана відпустка тривалістю до шести календарних днів.