Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cookie - headers already sent by (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7

Warning: session_start() [function.session-start]: Cannot send session cache limiter - headers already sent (output started at /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php:6) in /var/www/nelvin/data/www/ebooktime.net/index.php on line 7
§ 1. Поняття трудового договору та його сторони : Трудове право України : Бібліотека для студентів

§ 1. Поняття трудового договору та його сторони


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

магниевый скраб beletage

Право на працю є одним з основним конституційних прав гро-мадян України. Право на працю, а також інші пов’язані з ним права на належні умови праці, заробітну плату не нижче від визначеної за-коном, на відпочинок, на соціальний захист, на страйки, - закріплені в статях 43-46 Конституції України.

Право на працю реалізується через трудову діяльність особи. Історично склалося, що переважною формою здійснення трудової діяльності є наймана праця. Більшість громадян влаштовується на роботу шляхом укладення трудового договору як наймані праців-ники на підприємства, в установи, організації незалежно від форм власності, а також до окремих осіб.

Трудовий договір виступає універсальною моделлю найму. Праця токаря, керівника підприємства, моряка, артиста, службовця здійснюється за трудовим договором. На підставі трудового догово-ру працівник здає в найм власнику засобів виробництва (роботодав-цю) свою здатність до праці.

Потрібно підкреслити, що з точки зору права нема різниці чи працює особа за трудовим договором на державному підприємстві, в установі, або на підприємстві з колективною формою власності, чи у фізичної особи. Всі наймані працівники мають однаковий право-вий статус, і будь-який роботодавець зобов'язаний дотримуватись усіх правил і гарантій щодо них, передбачених трудовим законодав-ством.

За юридичною природою трудовий договір - це угода про працю між роботодавцем і найманим працівником. За КЗпП трудовий до-говір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним органом чи фізична особа зобов’язується виплачувати праців-никові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні дляТема 4. Трудовий договір

виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колек-тивним договором і угодою сторін.

Законодавче визначення трудового договору вказує на його дво-сторонній характер і характеризує його як угоду.

Від трудового договору необхідно відрізняти цивільно-правові договори про працю, що відомі на практиці, під назвою «трудові угоди». Вони також є у більшості випадків двосторонніми і перед-бачають виконання роботи і передачу замовнику її результатів. За трудовим договором працівник виконує роботу під керівництвом роботодавця, і останній зобов'язаний організувати роботу і забезпе-чити процес її виконання.

За цивільно-правовим договором особа виконує замовлення самостійно або із залученням інших виконавців, розпоряджаючись робочим часом на власний розсуд. Працівник, що працює на умовах трудового договору, зобов'язаний дотримуватись правил внутріш-нього трудового розпорядку, встановлених на підприємстві, і відпо-відно до ст. 30 КЗпП України особисто виконувати доручену робо-ту. За невиконання чи неналежне виконання вимог, передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку, працівника можна притягти до дисциплінарної відповідальності.

Укладення трудового договору означає, що і працівник, і ро-ботодавець набули прав і взяли на себе обов’язки, встановлені для сторін трудового договору законодавством про працю, генеральною, галузевою і регіональною угодами та колективним договором.

Отже, однією із сторін трудового договору за ст. 21 КЗпП Укра-їни є працівник. Однак цього свого статусу він набуває за фактом укладення трудового договору. Тому на стадії до моменту виник-нення трудових правовідносин законодавець, регламентуючи етап працевлаштування, застосовує термін громадянин або особа. Зокре-ма, у ст. 24 передбачається, що при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а у передбачених законодавством випадках, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфіка-цію), про стан здоров'я та інші документи. Встановлюючи ж гарантії при прийомі на роботу окремих категорій громадян законодавець у цій же статті записав, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за пого-дженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.Трудове право України

Працівником є особа, яка реалізує свою здатність до праці, той, кого приймають на роботу. За загальним правилом прийняття на роботу за трудовим договором осіб молодше шістнадцяти років не допускається. А проте ст. 188 КЗпП України встановлює, що за письмовою згодою одного з батьків або особи, що його заміняє (уси-новителів, піклувальників), як виняток допускається прийняття на роботу неповнолітніх, які досягли п'ятнадцяти років.

Цією ж статтею передбачено, що для підготовки молоді до про-дуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загаль-ноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних на-вчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його заміняє.

Стати працівником може як громадянин України, так і інозем-ний громадянин чи особа без громадянства. Однак законодавством встановлюються певні обмеження при прийнятті на роботу інозем-них громадян та осіб без громадянства. Це зумовлено двома осно-вними чинниками:

-          потребою захисту інтересів держави (державна служба, роботи, пов'язані з державною таємницею, тощо);

-          необхідністю захисту вітчизняного ринку робочої сили. Переважно з аналогічних міркувань до проблеми обмеження

прав іноземців при наймі на роботу виходять усі цивілізовані краї-ни, чим намагаються максимально забезпечити можливості вітчиз-няним працівникам на отримання оплачуваної роботи.

Другою стороною трудового договору є роботодавець. Різні за-конодавчі акти досить неоднозначно підходять до визначення другої сторони трудового договору. Поняття «роботодавець» визначається як власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та гос-подарювання і фізичні особи, які використовують найману працю, власники розташованих в Україні іноземних підприємств та органі-зацій, філій та представництв, які використовують працю найманих працівників. А Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавцем називає власника підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, виду діяль-ності, галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізич-ну особу, які відповідно до законодавства використовують наймануТема 4. Трудовий договір

працю. Згідно зі ст.21 КЗпП України роботодавець – це власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган.

Другу сторону трудового договору визначають як фізичну чи юридичну особу. Очевидно, що це визначення найбільш повно ві-дображає юридичну природу другої сторони трудового договору в умовах ринкової економіки.

Саме юридична особа є власником підприємства, установи чи організації і діє у правовідносинах через уповноважені органи (ди-ректора, керуючого, голову правління та ін.), залишаючись при цьо-му фактичною стороною договірних зобов'язань, у тому числі і тру-дових.

Якщо найм на роботу на підставі трудового договору здійснює фізична особа, то роботодавцем вважатиметься вона. Отже, будь-яка дієздатна фізична особа за чинним трудовим законодавством має право наймати на роботу за трудовим договором іншу фізичну особу (працівника), але при цьому як роботодавець вона повинна забезпечити іншій стороні належні умови праці, виплату заробітної плати не нижче встановленого у державі мінімуму, надавати щоріч-ну відпустку та інші передбачені законодавством та угодою сторін соціальні та побутові пільги.

Як і юридичні особи, фізичні особи — роботодавці визнаються за чинним законодавством страхувальниками, а тому зобов'язані сплачувати за кожного найманого ними працівника страхові внески до різноманітних фондів соціального захисту.

Стороною трудового договору можуть бути громадські органі-зації. Релігійна організація має право приймати на роботу громадян, умови праці встановлюються за угодою між релігійною організаці-єю і працівником і визначаються трудовим договором, який укла-дається в письмовій формі й підлягає обов’язковій реєстрації. На громадян, які працюють в релігійних організаціях за трудовим дого-вором, поширюється трудове законодавство, соціальне страхування і забезпечення нарівні з працівниками державних і громадських під-приємств, установ, організацій.

Отже, трудовий договір — це така двостороння угода, за якою пра-цівник зобов'язується особистою працею виконувати обумовлену до-говором роботу з дотриманням встановленого трудового розпорядку, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові відповідну заробітну плату та забезпечити належні умови праці, визначені тру-довим законодавством, колективним договором та угодою сторін.Трудове право України

Як бачимо, трудовий договір виражається у взаємних зобов'язаннях сторін. Суть цієї зобов'язальної угоди полягає у тому, що працівник бере на себе зобов'язання працювати на роботодавця в обмін на заробітну плату, обов'язок виплати якої роботодавцем га-рантується державою.

Трудовий договір – це результат добровільного волевиявлення його сторін. Не можна примусити працівника укласти трудовий до-говір, так само, як і роботодавця зобов'язати найняти ту чи іншу осо-бу на роботу. Інакше це буде вже не трудовий договір. Тим самим, випадки, коли особи, що проходять альтернативну (невійськову) службу згідно з Законом України «Про альтернативну (невійсько-ву) службу», укладають «письмовий строковий трудовий договір», навряд чи можна вважати класичними прикладами трудового дого-вору. Не добровільність сторін лежить в основі його укладення, а обов'язок громадянина України пройти військову (у даному випад-ку альтернативну (невійськову) службу).

Трудовий договір є так званою угодою intuitu personae, оскіль-ки передбачає існування специфічного взаємозв'язку між робото-давцем та найманим працівником і полягає у тому, що працівник зобов'язаний особисто виконувати роботу, яка визначена угодою сторін. З огляду на момент набуття трудовим договором юридично-го значення, він відноситься до консенсуальних угод, тобто таких, які вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами згоди за усіма істотними умовами договору (досягнення консенсусу).