§ 1. Соціальне партнерство і колективне трудове право в Україні: поняття та загальна характеристика


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Стан економіки у сучасний період загострив потребу суспіль-ства досягнути соціального балансу між найманими працівника-ми, власниками (роботодавцями) і державою. Зараз наочно видно, що правовими засобами індивідуального трудового права, в якому основними суб'єктами виступають індивідуальний найманий пра-цівник і окремий роботодавець, не вирішити нагальних проблем. На перший план виходять, умовно кажучи, суб'єкти інших «вагових ка-тегорій» - колективи найманих працівників і колективи роботодав-ців. Узгодження соціально-економічних інтересів між вказаними суб'єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему сус-пільних відносин, які отримали у зарубіжних країнах назву інсти-туту соціального партнерства, який пронизує соціально-економічні відносини від національного рівня до конкретного підприємства (роботодавця).

У соціально-економічних відносинах формуються різноманіт-ні інтереси (інтереси найманої праці, інтереси капіталу та інтереси суспільства), які за своїм змістом можуть не співпадати або ж бути протилежними та внутрішньо суперечливими. Тому існує потреба їх вирішення шляхом застосування найбільш конструктивних методів взаємодії та співпраці профспілок, роботодавців і урядових струк-тур. Одним із найефективніших чинників врегулювання соціальних суперечностей вважається соціальне партнерство. Його можна ви-значити як систему відносин між роботодавцями, їх організаціями і об'єднаннями та найманими працівниками, профспілковими органі-заціями та їх об'єднаннями й органами виконавчої влади, що скла-даються у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин. Со-ціальне партнерство розглядають також як принцип трудового права, на основі якого здійснюється колективно-договірне регулювання.

Соціальне партнерство у зарубіжних країнах розглядається як соціологічне, етичне поняття, яке включає в себе співробітництвоТрудове право України

соціальних партнерів – сторін колективно-трудових відносин. У країнах з розвиненою ринковою економікою ідеологія соціального партнерства глибоко проникла в соціально-трудові відносини, хоча його моделі в різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом.

Найбільш поширеними моделями соціального партнерства ви-ступають біпартизм і трипартизм. У тих країнах, де роль держави в регулюванні трудових відносин невелика (США, Канада, Спо-лучене Королівство), практикується двостороння співпраця між об'єднаннями роботодавців і організаціями працівників. Держава може виступати в такій соціальній моделі в ролі арбітра або посе-редника при виникненні соціальних конфліктів.

Тристороннє співробітництво, або «трипартизм» практикується у Франції, Німеччині, Австрії та в багатьох інших країнах. Тут, крім об'єднань роботодавців і організацій найманих працівників, актив-ну роль при проведенні колективних переговорів відіграє держава. Вона виступає посередником при проведенні колективних перего-ворів або є їх самостійною стороною в особі державних органів (як правило, це міністерства праці чи інші спеціально створені органи виконавчої влади). При тристоронньому співробітництві держава на законодавчому рівні встановлює ряд мінімальних соціальних гарантій. Крім того, держава встановлює правила ведення колек-тивних переговорів, порядок висунення представників від сторін на переговори, відповідальність за недотримання вимог колективних договорів. Саме такий вид соціального партнерства отримав своє поширення і в Україні.

До сфери соціального партнерства входять: досягнення кон-сенсусу з питань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від безробіття; застосування найманої праці з дотриман-ням техніки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у проце-сі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої і стимулюючої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати; забезпечення нормального режиму праці й відпо-чинку; забезпечення права працівників на участь в управлінні пра-цею на підприємстві, в розподілі прибутку для забезпечення соці-альної діяльності підприємства, у визначенні соціальних стандартів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку прове-Тема 3. Колективні договори і угоди

дення колективних переговорів, вирішенні колективних трудових спорів тощо.

У теоретичному плані постає питання співвідношення соціаль-ного партнерства і колективного трудового права. У широкому ро-зумінні предмет соціального партнерства ширший за своїм змістом предмета колективного трудового права. Останнє регулює лише ко-лективні відносини з приводу застосування найманої праці, а пред-метом соціального партнерства можуть бути як окреслені питання, так і відносини, що знаходяться поза їх межами, зокрема сфера со-ціального забезпечення, охорони здоров'я тощо.

Можна визначити правові рамки соціального партнерства як:

-          комплекс правових норм, що регулюють статус і права профспі-лок і організацій підприємців, їхню співпрацю на підприємствах і поза ними;

-          колективні договори, особливо в тій їх частині, в якій вони спри-яють пом'якшенню трудових конфліктів (обов'язок соціального миру в період дії договору);

-          вирішення колективних трудових спорів насамперед шляхом

переговорів і досягнення взаємоприйнятних компромісів на

основі двосторонньої і тристоронньої співпраці.

Предметом соціального партнерства виступають колективні від-

носини між соціальними партнерами із участі трудових колективів

у встановленні умов праці; з участі трудових колективів в управлін-

ні організаціями, на яких вони працюють; щодо укладення і вико-

нання колективних договорів та колективних угод на галузевому,

регіональному, національному рівнях; щодо діяльності професій-

них спілок та інших представницьких органів трудового колекти-

ву в соціально-трудових відносинах; щодо утворення та діяльності

об'єднань роботодавців; з вирішення індивідуальних та колектив-

них трудових спорів.

В узагальненому розумінні предметом соціального партнерства може бути будь-яке питання соціально-економічного змісту в сус-пільному житті, щодо якого соціальні партнери вважають за потріб-не досягти згоди. З другого боку, норми про соціальне партнерство тією своєю частиною, що регулюють сферу застосування найманої праці, складають інститут колективного трудового права. Тобто соціальне партнерство можна розглядати як принцип діяльності суб'єктів колективних трудових відносин і як правовий інститут. Соціальне партнерство як правовий інститут - це сукупність норм,Трудове право України

що регламентують відносини між соціальними партнерами - трудо-вими колективами найманих працівників та їхніми представниками (профспілками та іншими представниками) і роботодавцями та їх-німи представниками, в також між об'єднаннями вказаних суб'єктів щодо врегулювання трудових і соціально-економічних відносин у сфері застосування найманої праці й вирішенні колективних трудо-вих спорів (конфліктів).

Чинне законодавство соціальним партнерством називає систе-му колективних відносин між найманими працівниками, роботодав-цями, виконавчою владою, які виступають сторонами соціального партнерства у ході реалізації їх соціально-економічних прав та ін-тересів.

Оскільки в умовах економічної кризи в суспільстві спостеріга-ється соціальна напруженість, то, зрозуміло, що основним завдан-ням соціального партнерства є забезпечення соціального миру у суспільстві. З цього випливає і його мета:

-          зниження гостроти соціальних конфліктів, сприяння погоджен-ню інтересів роботодавців і найманих працівників;

-          забезпечення активної ролі держави в переговорному процесі з питань встановлення умов праці;

-          забезпечення взаємної зацікавленості найманих працівників і роботодавців у поліпшенні економічного становища і сприяння взаєморозумінню між ними;

-          забезпечення умов праці і життя працівників.

Соціальне партнерство спрямоване на пошук компромісних рі-

шень і розв'язання проблем мирним шляхом, узгодження особис-

тих та колективних інтересів, що досягається за допомогою таких

основних форм, як проведення спільних консультацій, ведення ко-

лективних переговорів щодо регулювання соціально-трудових від-

носин, а також з питань укладення колективних договорів і угод,

розгляд і вирішення претензій (розбіжностей), що можуть виникати

між соціальними партнерами, та колективних трудових спорів (кон-

фліктів).

Як і будь-якому іншому правовому явищу, соціальному парт-нерству притаманні власні принципи його організації і здійснення. Відносини соціальних партнерів будуються на основі:

а)         взаємної поваги і довіри соціальних партнерів;

б)         рівноправності сторін соціального партнерства;

в)         всеохоплюючого характеру соціального партнерства;Тема 3. Колективні договори і угоди

г)         пріоритетності примирних методів і процедур у проведенні пе-

реговорів і консультацій;

ґ) неможливості погіршення умов, досягнутих на попередньому рівні соціальних договорів (угод);

д)         обов'язковості виконання досягнутих домовленостей;

є) відповідальності соціальних партнерів за виконання прийнятих

ними рішень і досягнутих домовленостей.

Необхідною умовою здійснення соціально-економічних реформ є створення повноцінної правової та нормативної бази з питань со-ціального партнерства. В Україні поступово формується норматив-не підґрунтя запровадження соціального партнерства. Прийнято, зокрема, відповідні зміни до КЗпП України, а також закони України «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці», «Про по-рядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про організації роботодавців» від 24 травня 2001 р. Указом Президента України від 17 листопада 1998 р. № 1258/98 затверджено Положення про На-ціональну службу посередництва і примирення.