§ 2. Умови і підстави виникнення трудових правовідносин. Зміст трудових правовідносин


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 
60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 
75 76 77 

Загрузка...

Особа, яка зобов'язується виконувати роботу за певною спеці-альністю, кваліфікацією або посадою, з моменту, коли вона уклала трудовий договір і приступила до виконання своєї трудової функції, стає працівником. Але для того щоб стати працівником, громадянин повинен мати трудову правоздатність і трудову дієздатність.

Як і будь-які правові відносини, правоздатність має в своїй осно-ві юридичний факт.

Однією зі сторін трудових правовідносин може бути тільки гро-мадянин, здатний до праці. Обов'язок виконувати доручену роботу він повинен здійснювати особисто і не має права передоручати її ви-конання іншій особі (ст. 30 КЗпП).Трудове право України

Трудова правоздатність громадян є однорідною для всіх, оскіль-ки її обсяг визначається єдиною ознакою – особистою здатністю до праці незалежно від статі, національності, раси, майнового стану, місця проживання та інших ознак.

Трудова правоздатність виникає, як правило, по досягненні шістнадцятирічного віку, а в окремих випадках – з досягненням п'ятнадцяти чи навіть чотирнадцяти років.

Допускаючи в окремих випадках працю неповнолітніх, трудове законодавство передбачає для них такі умови праці, які забезпечу-ють їм нормальний фізичний і духовний розвиток (додаткові захо-ди по охороні праці, скорочення тривалості робочого дня, подовжені відпустки тощо).

Обмеження трудової правоздатності означає обмеження в праві працювати за здібностями. А оскільки особиста праця, як правило, є джерелом існування працездатних людей, повне позбавлення права працювати не допускається. Обмеження правоздатності може по-лягати в обмеженні права громадянина виконувати певну роботу або займати певні посади. Таке обмеження проводиться в інтересах суспільства у випадках, коли громадянин використовує чи може ви-користовувати заняття тією чи іншою діяльністю на шкоду суспіль-ству чи державним інтересам.

Суб'єкти трудових правовідносин володіють також дієздатніс-тю. Трудова дієздатність настає з того ж віку, що й трудова право-здатність. Громадянин може бути позбавлений трудової дієздатнос-ті повністю або частково лише за рішенням суду.

Оскільки трудова правоздатність і трудова дієздатність на-стають одночасно з досягненням громадянином визначеного зако-ном віку, в науці трудового права прийнято говорити про трудову правосуб’єктність.

Суб'єктом трудових правовідносин виступають також під-приємства, власники і засновники створюваних юридичних осіб, фізичні особи, які надають працівнику роботу. У трудових право-відносинах підприємство виступає передусім як роботодавець й ор-ганізатор колективної праці. Суспільноекономічний зміст трудової правосуб'єктності підприємств саме й полягає в тому, що їм надана можливість самостійно приймати на роботу працівників шляхом укладення трудових договорів. Підприємство повинно бути в змозі організувати виробничий процес і виплачувати працівникам заро-бітну плату. Свою правоздатність підприємство здійснює через орТема 2. Трудові правовідносини та їх учасники

гани або представників, які діють у межах наданих їм повноважень. Саме власник або уповноважений ним орган виступають від імені цього підприємства, здійснюють його права і несуть обов'язки в тру-дових правовідносинах. Власнику й уповноваженому ним органу належить право найму і звільнення працівників.

Другою умовою виникнення трудових правовідносин є наяв-ність правової норми. Правове регулювання трудових відносин здій-снюється різними правовими нормами, джелерами яких виступають відповідні нормативно-правові та індивідуально-правові акти.

Третьою умовою виникнення трудових правовідносин є на-явність юридичного факту, з яким чинне законодавство пов'язує виникнення правових наслідків. Трудові правовідносини, за за-гальним правилом, виникають з двосторонніх юридичних актів, які становлять, з одного боку, погоджене волевиявлення громадянина, який бажає одержати роботу саме на даному підприємстві, а з друго-го – рішення власника або уповноваженого ним органу. Таким дво-стороннім актом є угода про вступ на роботу робітника або службов-ця. Юридичними фактами, що виступають як підстави виникнення трудових правовідносин, є адміністративний акт про призначення на посаду, вибори, адміністративний акт розподілу на роботу після закінчення окремих навчальних закладів, трудовий договір тощо.

Юридичні підстави виникнення трудових правовідносин ви-значаються формами реалізації громадянами права на працю і фор-мами залучення громадян до праці. Для того щоб між конкретними суб'єктами виникли трудові правовідносини, повинні відбуватися такі правомірні волевиявлення людей, які мали саме намір спричи-нити передбачені законом наслідки.

Основною, найбільш розвосюдженою підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір. Навіть тоді, коли засто-совуються інші підстави виникнення трудових правовідносин, такі як адміністративний акт про призначення на посаду, проводяться вибори або конкурсне заміщення вакантних посад чи здійснюється розподіл на роботу після закінчення навчання в певних навчальних закладах, оформлення трудових відносин в будь-якому випадку здійснюється шляхом укладення трудового договору, конкретний зміст якого встановлюється вільним волевиявленням і угодою між сторонами. Укладенням трудового договору сторони створюють об-ставини, з якими норми права пов'язують здійснення трудових пра-вовідносин. Навіть якщо людина перебуває в трудових правовідноТрудове право України

синах для набуття певних суб'єктивних прав, необхідні обумовлені нормами права юридичні факти.

Основним методом залучення до праці працездатних громадян є метод добровільного вступу в трудові правовідносини. Цей вольо-вий акт здійснюється саме шляхом укладення трудового договору. Встановлюючи конкретні трудові відносини працівника, трудовий договір визначає характер його трудових взаємин з підприємством. Працівник одержує для себе за винагороду певного роду роботу, що відповідає його спеціальності і кваліфікації. Ця робота повинна ви-конуватись повсякденно з додержанням правил внутрішнього тру-дового розпорядку, що діє на даному підприємстві.

Поки трудовий договір між сторонами не укладений, трудові право-відносини не виникають. Але вже сама процедура укладення трудового договору є процесом виникнення трудових правовідносин. При укла-денні договору протистоять один одному працівник і роботодавець. Вже на цій стадії часто діє норма трудового права. В окремих випадках, передбачених законом, роботодавець зобов'язаний укласти трудовий договір. Це може бути тоді, коли місцеві органи виконавчої влади вста-новлюють для підприємств квоту прийняття на роботу певних катего-рій громадян (молоді, інвалідів тощо), а також коли такий обов'язок на роботодавця покладається законом (наприклад, ч. 2 ст. 232 КЗпП).

Одночасно необхідно відзначити, що трудовий договір – єдиний договір у всій системі галузей права, коли один суб'єкт внаслідок укладення договору підпадає у підпорядкування до іншого. Трудові відносини, що виникають на підставі трудового договору, існують також у часі. Однак у ряді випадків крім трудового договору тру-дові правовідносини виникають із складних юридичних фактичних складів, до яких можна віднести призначення державних службов-ців на посади, пов'язані із здійсненням владних або організаційно-розпорядчих повноважень; обрання на виборні посади; направлення на роботу молодих спеціалістів після закінчення ними навчальних закладів і здобуття фахової освіти відповідного рівня. Саме сукуп-ність цих фактів, необхідних для виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин, у поєднанні з трудовим договором і ство-рює складний юридичний фактичний склад. Усі вони становлять собою правомірне волевиявлення, що здійснюється саме з метою встановлення трудових правовідносин.

Трудові правовідносини є зобов'язальними відносинами. В рам-ках трудових відносин кожний суб'єкт має визначені законом і взаТема 2. Трудові правовідносини та їх учасники

ємною угодою права і обов'язки. Відносини, що встановлюються між працівником і роботодавцем, зобов'язують цих суб'єктів прово-дити певні дії по виконанню трудової функції, виплаті винагороди за проведену роботу. Ці зобов'язання носять майновий характер.

Таким чином, зі встановленням трудових правовідносин кожна із сторін набуває певні суб'єктивні права і несе відповідні обов'язки. Суб'єктивні трудові права працюючих за наймом становлять собою реалізацію і конкретизацію основних прав, що визначені Консти-туцією України і конкретизовані в інших законодавчих актах про працю.

Трудове законодавство чітко не окреслює меж дозволеної пове-дінки працівників при реалізації суб'єктивних прав. Важливо, щоб працівник не зловживав своїми правами і не вступав у протиріччя із законом.

Суб'єктивними правами і обов'язками володіє кожний праців-ник як учасник трудових правовідносин. Ці права, а до них слід від-нести право на працю, на відпочинок, на здорові і безпечні умови праці тощо, визначають правовий статус працівника.

Обсяг і характер трудових обов'язків залежать від багатьох чин-ників і конкретизуються стосовно до роду роботи (спеціальність, кваліфікація, посада) і особи працівника.

Найбільш загальні і важливі трудові обов'язки працюючих сформульовані в КЗпП і Типових правилах внутрішнього трудово-го розпорядку. До загальних обов'язків працюючих у трудових пра-вовідносинах належать: виконання обумовленої при влаштуванні на роботу трудової функції; тимчасове виконання роботи, що не відно-ситься до трудової функції працівника за наявності в цьому потреби; додержання встановленої міри праці; забезпечення належної якості роботи; додержання режиму робочого дня; додержання правил тех-ніки безпеки, технологічного режиму; дбайливе ставлення до майна підприємства. Обов'язок виконання певної трудової функції озна-чає, що працівник у трудових правовідносинах зобов'язаний не до виконання певного трудового завдання, по закінченні якого трудові правовідносини припиняються, а до періодичного виконання певної роботи, що визначається спеціальністю, кваліфікацією або посадою, переважно без визначення строку.

Як загальне правило, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовле-ної трудовим договором. У виняткових випадках, таких як виробниТрудове право України

ча потреба, необхідність тимчасової заміни відсутнього працівника, в разі простою, власник або уповноважений ним орган може пере-водити працівників на не обумовлену трудовим договором роботу. Але таке переведення можливе тільки на певний визначений зако-ном строк.

Виконання певної трудової функції нормується або кількіс-тю продукції, що має бути виготовлена протягом певного періоду, або часом, протягом якого повинна виконуватись робота. Вста-новлені норми виробітку, норми часу і норми обслуговування є обов'язковою мірою продуктивності праці. Працівник вважається таким, що справляється із виконанням своїх обов'язків, якщо він протягом встановленого робочого часу виконує необхідну для даної роботи норму виробітку. Але від працівника вимагається не тільки виконання певної роботи у визначеній кількості, а й забезпечення належної якості роботи.

Для кожного працюючого правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлений режим використання робочого часу. До нього відносяться початок і закінчення робочого дня, перерви в ро-боті, раціональне використання робочого часу.

При забезпеченні кількісних і якісних показників своєї праці працівник зобов'язаний дбайливо, економно і ефективно викорис-товувати засоби виробництва, дотримуватись правил техніки безпе-ки, технологічного і технічного режимів.

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівнико-ві його права і обов'язки та поінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він працюватиме, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, яких ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я; його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колек-тивного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішньо-го трудового розпорядку та колективним договором; визначити пра-цівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, проінструктувати з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Важливим обов'язком власника або уповноваженого ним орга-ну є своєчасна виплата винагороди за працю, проведення інших ви-плат, що належать працівнику в зв'язку з виконанням роботи. Сис-Тема 2. Трудові правовідносини та їх учасники

теми заробітної плати працюючих ґрунтуються на їх зацікавленості в результатах особистої праці.

Суб'єктивні права і обов'язки учасників трудових правовідно-син реалізуються в трудовому процесі. Вони тісно пов'язані між собою. Окремі з цих прав і обов'язків, що кореспондуються, ство-рюють елементи трудових правовідносин різного характеру. Але всі вони не можуть існувати без єдиного складного трудового правовід-ношення, яким є правовідношення з використання найманої праці.