ТЕМА 16. РЕАЛІЗАЦІЯ І ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 

Загрузка...

1.         Реалізація загальних правових норм, якими користують-

ся суб’єкти права щодо всіх інших суб’єктів. Цим правам від-

повідають обов’язки всіх інших суб’єктів не чинити дій, які б

могли перешкодити їх здійсненню — це:

а)         реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

б)         активна форма реалізації загальних правових норм поза пра-

вовідносинами;

в)         пасивна форма реалізації загальних правових норм поза пра-

вовідносинами.

2.         Реалізація норм, що містять заборони, через утримання

суб’єкта від дій, за які встановлюється юридична відповідаль-

ність. Вона полягає в додержанні обов’язків, непорушені забо-

ронних норм, узгодженні своєї поведінки з нормами права, що

встановлюють юридичну відповідальність — це:

а)         реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

б)         активна форма реалізації загальних правових норм поза пра-

вовідносинами;

в)         пасивна форма реалізації загальних правових норм поза пра-

вовідносинами.

3.         Ознаки застосування права:

а)         має владний характер, оскільки це діяльність компетентного

органу або посадової особи, проте владно-організуюча діяльність

здійснюється лише в межах наданих повноважень;

б)         має індивідуалізований, персоніфікований характер; має про-

цедурно-процесуальний характер;

в)         має творчий, інтелектуальний характер; здійснюється на ос-

но ві норм права; має юридично оформлений характер;

г)         передбачає пасивну поведінку суб’єкта.

4.         За рівнем (глибиною) реалізації приписів, що містяться в

нормативних актах, можлива:

а)         реалізація загальних вказівок;

б)         реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

в)         реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

г)         реалізація основних вказівок.Модуль 4. Дія права у суспільстві

5.         Втілення в життя тих установлень, які містяться в пре-

амбулах законів; у статтях, що фіксують загальні завдання і

принципи права й правової діяльності («верховенство права»), —

це:

а)         реалізація загальних вказівок;

б)         реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

в)         реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

г)         застосування норм права.

6.         Втілення в реальні відносини конкретних норм права, яке

відбувається через два види зв’язку між суб’єктами: 1) авто-

номний зв’язок (юридична рівність сторін — сфера приватно-

го права); 2) владний, авторитарний зв’язок (відносини влади і

підпорядкування — сфера публічного права) — це:

а)         реалізація загальних вказівок;

б)         реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

в)         реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

г)         застосування норм права.

7.         Втілення в життя загальних норм, які встановлюють

правовий статус і компетенцію суб’єктів права, тобто безпе-

решкодне використання суб’єктивних прав і свідоме виконання

юридичних обов’язків без конкретних зв’язків або відносин між

суб’єктами права, це:

а)         реалізація загальних вказівок;

б)         реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

в)         реалізація загальних правових норм поза правовідносинами;

г)         застосування норм права.

8.         Реалізація загальних правових норм, якими користуються

суб’єкти права щодо всіх інших суб’єктів. Цим правам відпові-

дають обов’язки всіх інших суб’єктів не чинити дій, які б могли

пе решкодити їх здійсненню (участь у мітингах і демонстраціях

та інші конституційні права) — це:

а)         активна форма реалізації правових норм поза правовідносинами;

б)         пасивна форма;

а)         реалізація загальних вказівок;

б)         реалізація правових норм у конкретних правовідносинах.Тимченко С.М., Удовика Л.Г. «Теорія держави і права»

9.         Форми реалізація права за кількістю суб’єктів:

а)         індивідуальна, групова, колективна, суспільна;

б)         індивідуальна, групова, колективна, суспільна;

в)         особиста, групова, колективна, суспільна;

г)         індивідуальна, колективна.

10.       Форми реалізації права за складністю і характером дій

суб’єкта:

а)         проста, безпосередня (без участі держави);

б)         складна, опосередкована (за участю держави);

в)         змішана.

11.       Проста, безпосередня (без участі держави) форма реа-

лізації передбачає:

а)         додержання, виконання, використання, застосування;

б)         застосування, виконання, використання;

в)         додержання, виконання, використання;

г)         застосування.

12.       Формами безпосередньої реалізації права є:

а)         утримування від дій, заборонених юридичними нормами, суворе

додержання встановлених заборон (напри клад, дотримання швидкості

руху автомобіля в місті — 60 км на годину). Передбачає пасивну пове-

дінку суб’єкта — незалежно від його власного бажання;

б)         вчинення активних дій, що передбачаються нормами права, в

інтересах правомочної сторони, виконання обов’язків (наприклад,

своєчасне заповнення і подання в податкову адміністрацію декла-

рації про доходи);

в)         використання можливостей, наданих правовими нормами,

здійснення суб’єктивних прав для задоволен ня власного інтересу

(наприклад, використання права на вищу освіту).

13.       Утримування від дій, заборонених юридичними нормами,

суворе додержання встановлених заборон — це:

а)         дотримання;

б)         додержання;

в)         виконання;

г)         використання.Модуль 4. Дія права у суспільстві

14.       Вчинення активних дій, що передбачаються нормами

права, в інтересах правомочної сторони, виконання обов’язків

(наприклад, своєчасне заповнення і подання в податкову адмі-

ністрацію декларації про доходи), це:

а)         дотримання;

б)         додержання;

в)         виконання;

г)         використання..

15.       Використання можливостей, наданих правовими норма-

ми, здійснення суб’єктивних прав для задоволення власного ін-

тересу (наприклад, використання права на вищу освіту) — це:

а)         дотримання;

б)         додержання;

в)         виконання;

г)         використання.

16.       Здійснювана у процедурно-процесуальному порядку влад-

но-організуюча діяльність уповноважених державних органів,

організацій і посадових осіб, яка полягає в реалізації ними пра-

вових норм стосовно конкретних суб’єктів і конкретних жит-

тєвих випадків через винесення індивідуально-правових рішень.

З погляду формальної логіки — це підведення конкретного жит-

тєвого випадку під загальну правову норму і винесення на цій

підставі акта застосування норм права — це:

а)         застосування права (правозастосовна діяльність);

б)         реалізація загальних вказівок;

в)         реалізація правових норм у конкретних правовідносинах;

г)         реалізація загальних правових норм поза правовідносинами: ак-

тивна пасивна.

17.       Додержання, виконання і використання права, пов’язані

з діями:

а)         громадян;

б)         громадських організацій;

в)         комерційних об’єднань (корпора цій);

г)         державних органів і посадових осіб.Тимченко С.М., Удовика Л.Г. «Теорія держави і права»

18.       Право компетентного органу вирішити справу та обов’я-

зок зацікавлених осіб виконати прийняте рішення — це:

а)         фактичний зміст правозастосовної діяльності;

б)         юридичний зміст правозастосовної діяльності;

в)         зміст правозастосовної діяльності.

19.       Діяльність уповноважених органів і посадових осіб із ви-

вчення обставин справи, її юридичної кваліфікації та винесен-

ня акта застосування права, а також дії зацікавлених осіб у

зв’язку з його розглядом і схваленням рішення — це:

а)         фактичний зміст правозастосовної діяльності;

б)         юридичний зміст правозастосовної діяльності;

в)         зміст правозастосовної діяльності.

20.       Зазначте випадки, що вимагають правозастосування:

а)         коли лише після винесення владного рішення державного ор-

гану можлива реалізація закріплених у нормативних актах прав і

обов’язків учасників правовідносин — наділення одних суб’єктив-

ними правами і покладання на інших юридичних обов’язків (наказ

про зарахування абітурієнта до вищого навчального закладу; реєстра-

ція шлюбу; нарахування і виплата пенсії);

б)         коли є суперечка про право (у майнових відносинах, при оподат-

куванні) і сторони самі не можуть виробити узгоджене рішення про

наявність або міру суб’єктивних прав і юридичних обов’язків (розпо-

діл майна між подружжям, вирішення спорів між учасниками цивіль-

ного договору);

в)         у разі правопорушень, тобто коли не виконуються обов’язки,

існують перешкоди для здійснення права і необхідно вдатися до при-

мусових заходів, визначити міру юридичної відповідальності (напри-

клад, стягнення штрафу, конфіскація майна).

г)         у разі необхідності офіційного встановлення наявності чи відсу-

тності юридичних фактів або конкретних документів (установлення

факту батьківства, смерті, розірвання шлюбу);

д)         у всіх вище зазначених випадках.

21.       Зазначте випадки, що не вимагають правозастосування:

а) у разі здійснення виконавсько-розпорядчої діяльності органів держави і органів місцевого самоврядування — вирішення кадрових питань (зарахування до штату, підвищення на посаді), організація абоМодуль 4. Дія права у суспільстві

ліквідація структурних ланок органу держави, виділення фінансів, приміщень тощо;

б)         при визначенні прав і обов’язків подружжя у шлюбному конт-

ракті;

в)         при здійсненні державним органом, організацією, установою

будь-яких дій на користь конкретного громадянина або іншої особи

(нагородження, присвоєння звань, почесних посад, виплата пенсії,

здавання внайм житлового приміщення);

г)         при вирішенні питань про статуси об’єднань (реєстрація уповно-

важеним органом громадських, державних і комерційних об’єднань);

д)         при вирішенні організаційних питань (наприклад, постанова

парла менту про порядок висвітлення роботи сесії та ін.).

22.       Правозастосування полягає:

а)         у наділенні одних учасників правовідносин суб’єктивними пра-

вами і покладання на інших юридичних обов’язків; у визначенні

міри юридичної відповідальності правопорушника;

б)         у вирішенні суперечки про право — про наявність або міру

суб’єкти вних прав і юридичних обов’язків; у визначенні міри юри-

дичної відповідальності правопорушника; у наділенні одних учасни-

ків правовідносин суб’єктивними пра вами і покладання на інших

юридичних обов’язків; у визначенні міри юридичної відповідальнос-

ті правопорушника;

г) у визначенні міри юридичної відповідальності правопорушника.

23.       У залежності від суб’єктів і процедури правозастосуван-

ня розрізняють такі форми застосування права:

а)         судову, управлінську, адміністра тивну;

б)         законодавчу, виконавчу, судову;

в)         управлінську, адміністративну.

24.       Функції застосування права можна розділити в такий

спосіб:

а)         економічні, політичні, соціально-культурні та ін;

б)         регулятивні — закріплення існуючих суспільних відносин, їх

урегульованість; стимулювання розви тку нових відносин; охоронні —

охорона суспільних відносин, право порядку;

в)         загальносоціальні та юридичні.Тимченко С.М., Удовика Л.Г. «Теорія держави і права»

25.       Функція, яка забезпечує додержання, виконання і викори-

стання норм права, служить способом організації фактичної

поведінки з реалізації права (винесення вироку у кримінальній

справі є виконанням норми кримінального права) — це:

а)         правозабезпечувальна функція;

б)         правозастосовна;

в)         індивідуального (казуального) правового регулювання;

г)         регулятивна.

26.       Функція, яка полягає в забезпеченні уточнення правових

норм з врахуванням певних обставин, конкретизує суб’єктивні

права і юридичні обов’язки учасників правовідносин (у вироку

суду на основі норми права правопорушнику встановлюється

конкретна міра покарання). У кожному випадку застосовуєть-

ся нор ма права в цілому, а не окремі її структурні елементи —

це:

а)         правозабезпечувальна функція;

б)         правозастосовна;

в)         індивідуального (казуального) правового регулювання;

г)         регулятивна.

27.       Система ціннісних нормативів (принципів і норм), що під-

лягають реалізації в ході правозастосовної діяльності, це:

а)         юридична деонтологія;

б)         теорія правозастосування;

в)         ідеологія застосування права.

28.       Основними ціннісними нормативами, від яких залежить

ефективність застосування права є:

а)         оперативність, справедливість, законність;

б)         обґрунтованість, доцільність, професіоналізм;

в)         демократизм, оперативність, справедливість, законність;

б) обґрунтованість, доцільність, професіоналізм, оперативність,

справедливість, законність.

29.       Вкажіть основні стадії застосування права:

а)         формування юридичного мотиву;

б)         встановлення фактичних обставин справи;Модуль 4. Дія права у суспільстві

в)         встановлення юридичної основи справи — вибір й аналіз юри-

дичних норм (або: юридична кваліфікація фактичних обставин);

г)         аналіз норми з погляду її дії в часі, у просторі і за колом осіб;

д)         з’ясування змісту норми права, її тлумачення;

е)         вирішення справи і документальне оформлення прийнятого рі-

шення;

є) офіційне оприлюднення результатів.

30.       Стадія вирішення справи і документальне оформлення

прийнятого рішення передбачає:

а)         аналіз норми з погляду її дії в часі, у просторі і за колом осіб;

б)         ухвалення правозастосовним суб’єктом індивідуального держав но-

владного рішення;

в)         оформлення ухваленого рішення в акті-документі, який назива-

ється правозастосовним актом;

є) офіційне оприлюднення результатів.

31.       Індивідуальний правовий акт-волевиявлення (рішення)

уповноваженого компетентного державного органу або посадо-

вої особи, який на основі юридичних норм встановлює (змінює,

припиняє) права й обов’язки учасників конкретних правовідно-

син або міру відповідальності конкретних осіб за вчинене ними

правопорушення. У встановлених законом випадках він оформ-

ляється у вигляді письмового документа (акта-документа) —

це:

а)         акт застосування права (правозастосовний акт);

б)         нормативно-правовий акт;

в)         конклюдентний акт;

г)         індивідуальний акт.

32.       Ознаками акта застосування права є:

а)         приймається на основі нормативно-правового акта і спираєть-

ся на певну норму права, тобто є законним і обґрунтованим;

б)         походить від компетентних органів держави в особі їх посадо-

вих осіб і являє собою категоричне, офіційно-владне, обов’язкову для

вико нання вимогу, яка охороняється примусовою силою держави;

в)         адресується чітко визначеним суб’єктам, тобто є персоніфікова-

ним, індивідуальним;Тимченко С.М., Удовика Л.Г. «Теорія держави і права»

г)         поширює норму права на конкретну юридичну ситуацію (ви-

ключається поширення на подібні випадки), вичерпує себе одноразо-

вим застосуванням, тобто розрахований на один раз;

д)         служить одночасно і джерелом і формою права;

е)         має певну, встановлену законом, форму документа (наказ, рі-

шення, вирок, ухвала, розпорядження), якщо це письмовий акт (а

їх більшість); містить чітко зазначені реквізити: назву, підпис, дату; має

сувору структуру: вступну, констатуючу (описову), мотивувальну і ре-

зультативну частини;

є) може бути оскаржений чи опротестований будь-якою зацікавле-ною особою.

33.       Конклюдентний акт — це:

а)         акт-слово;

б)         акт-символ;

в)         акт-дія;

г)         письмовий акт.

34.       Знаковий акт — це:

а)         акт-слово;

б)         акт-символ;

в)         акт-дія;

г)         письмовий акт.

35.       Види актів за юридичними наслідками:

а)         правовстановлюючі; правоконстатуючі; правозмінюючі; право-

припиняючі; правоскасовуючі;

б)         основні, допоміжні;

в)         дозвільні, зобов’язуючі, заборонні.

36.       Повна або часткова відсутність необхідних юридичних

норм у чинних законодавчих актах — це:

а)         прогалина у праві;

б)         прогалина в законі;

в)         колізія в законі.

37.       Пропуск у правовому регулюванні конкрет ного виду сус-

пільних відносин — це:Модуль 4. Дія права у суспільстві

а)         прогалина у праві;

б)         прогалина в законі;

в)         колізія в законі;

г)         помилка в законі.

38.       Причинами прогалин у праві є:

а)         невміння законодавця відобразити в нормативних актах усе

різноманіття сучасних життєвих ситуацій, що вимагають правового

регулювання (первісна прогалинність);

б)         кваліфікована мовчанка законодавця, коли він навмисно за-

лишає питання відкритим, утримується від прийняття норми, відно-

сить вирішення справи за межі законодавства;

в)         свідоме віднесення питань на розсуд правозастосувача, коли за-

конодавець розраховує на конкретизацію його законодавчої волі пра-

возастосовними та іншими правовими актами;

г)         невміння законодавця передбачити появу нових життєвих ситу-

ацій у результаті постійного розвитку суспільних відносин, здійснити

щодо них певні законодавчі дії (наступна прогалинність);

д)         технічні прорахунки законодавця, допущені при розробці за-

конів і у використанні прийомів юридичної техніки.

39.       Переклад абстрактного змісту правової норми на кон-

кретний рівень за допомогою обмежувального тлумачення по-

нять (звуження їх обсягу за рахунок розширення змісту) — це:

а)         аналогія права;

б)         аналогія закону;

в)         конкретизація.

40.       Вирішення справи або окремого юридичного питання

на основі правової норми, розрахованої на подібні випадки, ви-

ключається, якщо вона прямо заборонена законом або закон

пов’язує настання юридичних наслідків з наявністю конкрет-

них норм — це:

а)         аналогія права;

б)         аналогія закону;

в)         конкретизація.Тимченко С.М., Удовика Л.Г. «Теорія держави і права»

41.       Вирішення справи або окремого юридичного питання на

основі принципів права, загальних засад і змісту законодав-

ства, «духу» права — це:

а)         аналогія права;

б)         аналогія закону;

в)         конкретизація.

42.       Додаткове застосування норм права одного інституту

або галузі права до відносин, що регулюються іншим спорідне-

ними інститутом або галуззю права — це:

а)         аналогія права;

б)         аналогія закону;

в)         субсидіарне застосування норм права;

г)         конкретизація.

43.       Субсидіарне застосування норми цивільного права мож-

ливе до:

а)         відносин, що регулюються трудовим правом, якщо ті чи інші

питання не врегульовані трудовим законодавством;

б)         відносин, що регулюються нормами кримінального права;

в)         регулювання відносин, що виникають у зв’язку з охороною до-

вкілля, якщо вони не врегульовані екологічним законодавством;

г)         відносин, що регулюються сімейним законодавством, якщо ті чи

інші питання ним не врегульовані.

44.       Термін «глобалізація» означає:

а)         тенденцію до міжнародно-правового співробітництва;

б)         міжнародну інтеграцію;

в)         гармонізацію національних правових систем і уніфікацію

права;

г)         підтримку міжнародного правопорядку, загальнолюдські пра-

вові цінності та ін;

д)         міжнародні угоди і міжнародні зобов’язан ня;

е)         все вищезазначене.

45.       У межах глобального міжнародного співробітництва

мож на виділити такі форми:

а) глобальне регулювання;Модуль 4. Дія права у суспільстві

б)         глобальний і підглобальний (регіональний) перерозподіл;

в)         глобальне, підглобальне, посуб’єктне забезпечення дії встанов-

леного регулювання;

г)         глобальні правові інституції.

46.       Форма, яка передбачає наявність або створення механіз-

мів та інститутів, які сприяють реалізації прийнятих держав-

них рішень на рівні більш вищому, ніж національна влада й управ-

ління, наприклад, на міждержавному регіональному рівні — це:

а)         глобальне регулювання;

б)         глобальний і підглобальний (регіональний) перерозподіл;

в)         глобальне, підглобальне, посуб’єктне забезпечення дії встановле-

ного регулювання.

47.       Форма, яка втілює на універсальному міждержавному

рівні рішення, що забезпечують інтереси світового співтова-

риства в цілому, при обов’язковому дотриманні внутрішньо-

державних, націо нальних інтересів і врахуванні міжнародних

наслідків прийнятих рішень (поєднання зовнішньополітичних і

внутрішньодержавних інтересів) — це:

а)         глобальне регулювання;

б)         глобальний і підглобальний (регіональний) перерозподіл;

в)         глобальне, підглобальне, посуб’єктне забезпечення дії встанов-

леного регулювання.

48.       Форма, яка вира жається в об’єднанні ресурсів держав

для спільної розробки соціальних програм і акцій, що мають на

меті підтримку світового соціального порядку, а перерозподіл

ще не набув досить стабільної світової форми і виражається в

разовій гуманітарній допомозі найбіднішим державам або регі-

онам, що постраждали від стихії — це:

а)         глобальне регулювання;

б)         глобальний і підглобальний (регіональний) перерозподіл;

в)         глобальне, підглобальне, посуб’єктне забезпечення дії встанов-

леного регулювання.

49.       Вплив глобалізаційних процесів на внутрішньодержавну

правозастосовну практику відбувається такими шляхами:Тимченко С.М., Удовика Л.Г. «Теорія держави і права»

а)         приведенням у відповідність з міжнародними стандартами пра-

вових норм, що регламентують правозастосовну діяльність і, насам-

перед, охоронне правозастосування;

б)         безпосереднім застосуванням норм, принципів і прецедентів між-

народного права у правозастосовній діяльності;

в)         використанням судових прецедентів у національному праві;

г)         використанням міжнародно-правових норм, принципів і преце-

дентів як інструментів при виробленні судових рішень.

Заповніть таблицю 1. Правореалізація і правозастосування. До кожного визначення підберіть правильне поняття і позна-

чте його порядковий номер

2 3

4 57     Правореалізація                    Втілення в життя загальних установ-лень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності

 

            Правозастосування  

            Втілення в реальні відносини конкретних норм права

 

            Реалізація загальних установлень  

            Здійснювана у процедурно-процесу аль-ному порядку владна-організуюча діяль-ність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуалі-зації юридичних норм стосовно конкрет-них суб’єктів і конкретних життєвих ви-падків в акті застосування норм права

 

            Додержання 

            Полягає в обов’язковому вчиненні ак-тивних дій, що передбачаються нормами права в інтересах правомочної сторони, у виконанні обов’язків

 

            Виконання    

            Полягає у використанні можливостей, на-даних правовими нормами, у здійсненні суб’єктивних прав для задоволення влас-ного інтересу

 

            Використання          

            Полягає в утриманні від дій, заборонених юридичними нормами, суворому дотри-манні встановлених заборон

 

            Реалізація правових норм у конкретних правовідносинах         

            Втілення в реальні відносини конкретних норм праваМодуль 4. Дія права у суспільстві9Активна форма реа-лізації

Пасивна форма реа-лізації

Реалізація конкрет-них правових норм у конкретних правовід-носинах

Припускає реалізацію норм, що містять заборони, через утримання суб’єкта від дій, за які встановлюється юридична від-повідальність

Припускає реалізацію загальних право-вих норм, якими користуються суб’єкти права щодо всіх інших суб’єктів

Втілення розпоряджень правових норм у правомірній поведінці суб’єктів права, в їх практичній діяльності

Таблиця 2. Форми і стадії застосування і реалізації права

2 35     За рівнем (глибиною) реалізації розпоряд-жень, що містяться в нормативно-правових актах          1)

 

           

            2)

 

           

            3)

 

            Форми реалізації права за складністю і характе-ром дій суб’єкта           1)

 

           

            2)

 

            Основні стадії застосу-вання норм права  1)

 

           

            2)

 

           

            3)

 

            Форми безпосередньої реалізації права    

 

           

           

 

           

           

 

            Ознаки застосування норм права   1)

 

           

            2)

 

           

            3)

 

           

            4)

 

           

            5)

 

           

            6)

 

           

            7)Тимченко С.М., Удовика Л.Г. «Теорія держави і права»

Таблиця 3. Види актів застосування права

 

1 2 3

4 57

8 9       Серед актів застосу-вання норм права слід розрізняти   1) … акт, у якому виражене….

 

           

            2)… (проміжні, додаткові), що оформля-ються…

 

            Види актів застосу-вання норм права за формою зовнішнього вираження      1)

 

           

            2)

 

           

            3)

 

            За суб’єктами прийнят-тя   1)

 

           

            2)

 

           

            3)

 

           

            4)

 

           

            5)

 

           

            6)

 

           

            7)

 

            За функціями у право-вому регулюванні   1)

 

           

            2)

 

            Види актів за юридич-ною формою          1)

 

           

            2)

 

           

            3)

 

           

            4)

 

           

            5)

 

           

            6)

 

            Види актів за способом прийняття            1)

 

           

            2)

 

            Види актів за юридич-ними наслідками   1)

 

           

            2)

 

           

            3)

 

           

            4)

 

           

            5)

 

            За значенням у юридич-ному процесі       1)

 

           

            2)

 

            За характером індивіду-альних приписів  1)

 

           

            2)

 

           

            3)Модуль 4. Дія права у суспільстві