1.2. Виникнення та розвиток подвійної бухгалтерії в Європі у XV–XVIII ст.


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 

Загрузка...

У пору середньовіччя форми обліку залишалися такими ж, які знав Рим і які застосовували в своїх господарствах монастирі, єдині в ту пору ку-точки письменності.

Лише на початок епохи Відродження (приблизно в кінці XIII століття) в обліку спостерігається певне зрушення, пов'язане з розвитком товарообміну між європейськими країнами. Вирішальну роль при цьому відіграло створен-ня торгових товариств (компаній). їх учасники купували товари в одних краї-нах (наприклад, в Італії) для продажу у вільних німецьких містах, де нато-мість купували вироби і різну сировину.

Створюючи товариство, його учасники вносили пай товарами або гро-шима. Величина внеску точно встановлювалася наперед. Так зароджувався торговий капітал. Після закінчення терміну дії товариства угода між пайови-ками втрачала силу, і тоді кожний з них одержував назад свій внесок і понад те належну частку доходу. При розрахунку неодмінно приводилися підсумок виручки і суми первинного внеску плюс реалізований прибуток [2, с. 6].

Прості відмітки римлян вже не задовольняли нових потреб торгівлі: у банках з'являються і вивчаються нові форми рахунків. До записів стали за-стосовуватися нові комбінації, підказані досвідом учених.

Ці форми, створені зусиллями багатьох поколінь, що прагнули до розу-много ведення обліку майна, вперше знайшли застосування в італійських ку-пців, оскільки Італія на той час була не тільки інтелектуальним осередком, але й центром світової торгівлі.

Розвитку бухгалтерії сприяв і великий винахід XV ст. - книгодруку-вання, завдяки якому те, що вважалося надбанням небагатьох, стало доступне всім.fir

Ha початкуХУст. Йоганн Гуттенберг здійснив революційний пере-ворот, винайшовши друкарський шрифт. В 1457 р. побачша сеіт перша книга - «Псалтир», опублікоеана колишнім партнером Гуттенберга Йо-ганном Фастом, а тридцять сім рокіе опісля у Венеції, сеітоеому центрі кншодрукуеання, була еидана перша книга з бухгалтерського обліку [80, хендріксон, с. 32].

 

Лука Пачолі (1445-1515 pp.)

Переходом до нового етапу об-ліку стала наукова розробка закону подвійного (дебетово-кредитового) за-пису господарських операцій і різних способів його застосування. У 1494 р. систему подвійного запису описав учений-математик, францисканський чернець, друг Леонардо да Вінчі -Лука Пачолі в одинадцятому трактаті «Про рахунки і записи» дев'ятого від-ділу твору «Сума арифметики, геоме-трії, вчення про пропорції і відноси-ни». У своєму трактаті він шляхом аналізу господарських операцій і вже існуючих способів ведення книг -меморіалу (пам'ятної книги), журналу, головної та копіювальної книги для копій листів й інвентарної книги, що включає докладний перелік майна вла-сника, показав, що, основуючись на законі подвійного запису, в будь-якому господарстві можна побудувати безумовно доцільну систему рахунків і

книг.

 

ЦЕ ЦІКАВО...

... Лука Пачолі народиеся у 1445 p. е маленькому містечку Борго Сан-Сеполькро. У цьому місті жие і працюеае один із вели-ких художникіе - П'єро делла Франческа (1416-1492), учнем якого і стае підростаючий Лука. До 19 рокіе Пачолі працює і вчиться в майстерні, потім переїздить до Венеції, де стає вихователем трьох синів багатого кущя. Виховуючи дітей, вінучить їх і вчить-ся сам, еідеідуючи лекції знаменитого математика Доменіко Бра-гадіно. У 1470 р. Лука переїхав до Риму і став ченцем-францисканцем, щоб еіддати себе науці. Чернецтво еідкршо до-cmyn до потрібних людей, ееело е пеене культурне середовище, 'дало необхідне дозеілля для наукоеоїроботи, продоеження осеіти і самоосвіти. У 1477р. Па-чолі стає професором уніеерситету е Перуджі. Він починає сеою педагогічну і наукоеу діяльність, переїздить з університету е уніеерситет. У 1480 р. е педагогічній діяльнос-ті Пачолі настає перерва: еін займається філософією, теологією і удосконалює сеої знання е математщі. У 1487 р. зное переходить до педагогічної діяльності, поєднуючи її з наукоеою роботою, пише енциклопедичну працю з математики. У1493 р. Пачолі за-вершує сеою голоену працю «Сума арифметики, геометрії. вчення про пропорції і еідно-сини». Вона вийшла з друку у Венеції. Для нас особлиео еажлиеим є трактат XI «Про рахунки і записи», що складається з 36 глае, бо це буе перший опис подеійної бухгалтерії -осноеи економічної діяльності сучасного підприємства. Пачолі трактує бухгалтерський облік як прикладну математичну дисцгтліну. 3 1496 р. Лука Пачолі живе і працює в Мі-лані, де знайомиться з Леонардо да Вінчі. Тут же еін починає працюеати над сеоєю другою великою книгою «Божественна пропорція» [60, с. 185-237]. У 1499р. Леонардо да Вінчі і Лука Пачолі виїхали до Флоренції, де їх шляхи розійшлися. Весь сеій вільний час Пачолі присеячує «Божестеенній пропорції». У 1510 р. йому виповнилося шістдесят po¬me і еін поеертається е сеоєрідне місто. У 1515 р. ЛукаПачолі помер. Похований еін на кладовищі Сан-Сеполькро [60].

 

 

У будь-якій науці є перша книга. Важко уявити політичну економію без «Дослідження про природу і причини багатства народів». Так само важко уявити бухгалтерський облік без «Трактату про рахунки і записи» - першої книги з бухгалтерського обліку. Ії написав видатний італійський математик Лука Пачолі [60]. Наводимо главу 36 цього трактату.Bifrindto nona.Tratfalufl .ri'-Bcfm'ptune

jCommo (c ocWano faldart tutrt Ic pamrr ©cl quaderno vtdno:t i cbfit per cbt e Of I» (a

mefunuramorioarccodautrtulnjnofconaooflbilancio.       /*"'5,4

£>d modo c ojdit a faper frntrt It fcripturt monitf como fono fen'pri nc manolre faniiha

'ripd^c^xilltirtntaittalmilhuinincoclrcgiftrooelflcrtereipojwri.        ,"°*5Ї

£prtogo o aero fumaria rccolla dc two cl pxfenre rraaato-.aciown bxuc fubltana ft be

bia nundart a тстогіа Ic coft onu.         f* ri'

&ltincrio.nona.£racMrmn^pticutari» Ct сорагш t fcn'pniri9.

be qucllt toft dx fono neceftene al utro mtrtaianfr.t or (o;dint a farx bt cmcre m q/

dernocofuogiomalei vtricgiatanclxpognaltroliiogo.         £»ркоІоргипо.

^rtutrmtifiSbdjtiw.a.D.25.£R»6nanimo.C).edo e pitno oc rurroloWinc mtroinitfcobebiiiotltHfO(jno:o(lfeerai Colt". k toft oinan(e i qfta nfa opa owe) ancoja particular rractato grandemtre ntftfftrio c6pillare.£ in qfto Wo lo iftrto: p. (be a ogm'loro ocrurre(a tl pfenrf ІІЬгоІі poffa fmiirt.Si oel mo; do a conri t (cripnire :cdmo oe ragiont£ ptr tffo tntendo оас li погта fuffidenre t baftantt m tenet ordinaramrntt turn lor conrielfca'.16erodx.(f6mofifa)trta)ftmariint fono орог-tunt:a d* uolc ton ofbira oaigttia mfrcansrt.ut It qlitopora* fima e la pt cunia numrrata t ogpi altra feculta fuMta ntiale. Ja ■ na illud piJy »ml altquid ncce fferictfu e fubftanriJ.Seta tl cm fdffraesomalfipodmani'fpotraficanttfroatart.autgsclx moWgia nuditobona fcd« tdmrntando'.oegra faccde babio fatto.£ mcdianttlo credito fedelmete fcruatoi magnt ridx«e ficno pcnicnuri.£lx afai g ytalia oifcurrcdo nabiamo cognofcitm. £ pin gta ncit gra repubtidx non fi portua en're: clx la ftdt od bon mtncatan tt.£ a quclla Гі fcrmaua loi giurainemo:oicedo.i] la ft oc real mtrcatantt.e do no ocuef fcrr admiranonc coci'ofia dx i la fedt catoiicainctc ognuno fi falui':c fenca In fia ipofflbile piacerr a mo. la fecoda cofa cbe fi rtctrca al otbito traficotfie dx fia buon ragioncn: c ipmpto copurifta.£ p qucflo cofcquircCotfop» como fe utduto)Oal pricipio alefint: be-utino iducto rcgole t canom a eiafcana opationc rtqufA)i.9n modo dx oa fcogni xA\%0 fflecK>?c.turtopoeraiptfndcrc.£ cl^'oi'queftar«ertonfoffcbfnterinato:lafeqiicrt in u* no li frrrbbc. la.; 'x vliima cofa opomina fic:dx co beilo ojdic runt fut factdt оссчіа-mete Difponga-.acio con b?euita:pofla occiafcQa baucr notitia:qaamo alo; ocbilot andx < vcdiio: clx circa aliro non factdt tl rratiro.£ eifta pie fra laitre c аіого unliiliin^dx i lor Jactdt altramctt regtrlc:frrta ipoHb«lt:fcta ocbi'to «dint oc fcripturt.£ fc{a alcti rtpofo is loiiiittcftmpxftariaingraiitraiiectlLf poarioconlaltrcqirapoffiRoJMiicrc.tlpfetetrs aato 07diai.^cl qle ft da 11 mo a tu tct foaf oe fcripturt:e ca'.p ca'.^pccdedo.e bt clx no ft pofia cufi apwo пшо el bifogno fcriutre.^o oi'mcno p ql ctx'ft oira.£I gtgrmo igcg?s qlucaliro lapd'ear». £ ftruarrmo Ї cfib tl mo oenntgia:q!c crrtamctt fra-glialiriemoltu da comtdarc.£ mcdiantt qlllo i ogni alffo fc рогтв guidarc.£ qfto oiaidtrtmo і.г.рп pi j cipali.luna cbiamarcmo iiicrario.£ laltra oifpone.£ p*.ot luna:tpoiot laltra fucceftn» mete ft oira fcrio Іояііе i la ppofta tauola con ten u to.tSer (a ql facilmcm - I Itctoac po:ra It oceurjenrie trouart fecondo dnumtrootfuoi cart'toli t cam.

'""" teicoloocbirooidietlxfafpectauolfapberenercrnqdemoeolofoo gioma It a cjl dx qui fe dira con odigena fh'a a tiro £ adoix finicda cl дхсіїо idurrc/ mo i capo mo clx moot'nouoeomtciarraficarccomopoiidic debe proctdtre ndttncrcfofconricfOTpiurt:aewclxfuciwmntognicoVapoffinrroiiarci>olb al fiio luogo p. dx no afcrtandolt cofc ortnramett a li fuoi lnoslJf uertbbt i granduTuni in» uagli t cdfufioi oe tatte fut factdt. Jurta cot oictu vbi no c o?do it» eft cotufio£ ptro a p fecto rxxumtto oognimercatantc oc tutto nfo ^xcffof arcmo como of fop» e dmo.i. ptf tjncipali.Xcqli apt amttc q- icquetc cbi'arirtmo'.aa'o fructo felutifcro fabia ipxdrrr. £ р?із dimoftTaiido cl j cofa fia ititrarto e como fabia far e bt la p' pre pndpalt tx qlb rraaato wtuiuaario£clxcofafiaiiKtaiiio:ecdmcframacaAnrirabiflfart. ca*.2 £6mcnfe fldoncap'mcrr4>fupponerttiinagfnare dxctgniopamccmofTo oalfine.£ppotrrqlle Ofbitaniecc cofccjrc fa ogni fuoffoxo nef fuo «clTo.mdc cl fine oe qludx traficirac t oe coltquirt Iicito c copetetc guadagno p fua fubfterariijc .£ po Гппрге con lo name oc mefer «omtntdioiofbi'ano edmencsrt lo» faccndc.£: nrt pn°. dogni lew (aifmtt:ufao fantte

ПочатокXI трактату «Прорахунки ізаписи». Сторінка 198(2) венеціанського видання книги Л. Пачолі. 1494СУММА АРИФМЕТИКИ, ГЕОМЕТРИИ, УЧЕНИЯ О ПРОПОРЦИЯХ И

ОТНОШЕНИЯХ.

Часть первая. Отдел 9.

Трактат XI «О СЧЕТАХИ ЗАПИСЯХ»

Глава 36. КРАТКИЙ ОБЗОР ТРАКТАТА

А. Сжатое изложение порядка ведения торговьіх книг.

1.         Все верители должньг бьгть записаньг е книгу no твоей праеой руке, а должники - no певой.

2.         Все занесенньіе е книгу статьи должньг бьгть деойньіе, т. е. если кого-либо обознача-ешь верителем, то должен другого обозначить должником.

3.         Всякая статья как е «Дать», так и е «Иметь» 'должна содержать е себе три момен-та, а именно: дату, денежную сумму и причину платежа.

4.         Последнее слоео е статье долга должно бьгть тождестеенно переому е статье тре-бования.

5.         В mom же день, когда составлялась статья о долге, должна бьіть составлена статья о требоватш.

6.         Под балансом Глаеной книги разумеется сложешьш е 'длину лист, на котором перечис-лени no npaeoit руке все верители и no левой - все должники; если сумма странщьі «Дать» равна сумме странщи «Иметь», то зтим доказьтается, что книга исправна.

7.         Глаеная книга 'должна бьгть сбалансирована. Я не гоеорю, что сумма теоих долгое за другими должна равняться сумме, которую другие за тобой считают, но говорю, что тьі должен в «Иметь» получить my же сумму, что и в «Дать», ибо в противном случае зто означает, что в книге есть ошибка.

8.         Счет касси должен всегда показьшать остаток в «Дать» или не содержать остатка вовсе; если зтого нет, то ошибка в Главной книге несомненна.

9.         Нельзя никого без его еедома и согласия сделать е книге должником, и если несмотря на зто такая запись все же сделана, то следует считать ее подложной. Нельзя еклю-чить в «Иметь» никаких обязательств и условий, не заручшшись согласием верителя, и если бьі в статье, имеющей отношение к тебе, зто случилось, то зстись считается по-дложной.

 

10.       Главная книга должна показивать с начала до конца одну и my же монету; в тексте статей можно назьіеать есе монетьі, которьге бьіеают, будь зто дукатьг, лирьг, гульде-ньі, золотьге скуди или другие, однако же при составлении статей 'должна бьгть принята одна ита же монета, от начала и до конца книги.

11.       Запись е «Дать» или «Иметь» счета кассьг может бьгть еьіполнена е сокращении, без указания причини ее возникновения, а именно: «От господина такого-то сьта такого-то или господину такому-то сьту такого-то и пр.». Причина может бьіть видна из проти-воположной статьи.

12.       Когда открьтается новий счет, то для него следует отвести новую странщу, при зтом отнюдь не следует идти обратно, а есегда еперед, no порядку наступлешя дней, которие никогда не возвращаются; поступать иначе - значит вести книгу подложно.

13.       Если статья ошибочно внесена не e my книгу или вообще не на то место, что иногда происходит no недоразумению, то ошибка исправляется следующим образом. Отметив означенную статью на полях крестом или буквой Н, необходимо зстисать my же статью на противоположную сторону листа того же счета. Допустим, что в «Иметь» ошибоч-но помещена статья в сумме Л. 50. с. 10. гр. 6, то ее следует перенести в «Дать», сказав: должен «Дать» Л. 50. с. 10. гр. 6 за противоположную крестом отмеченную статью, которая no ошибке внесена в ненадлежащее место. Обе статьи отмечаются крестом.

14.       Когдаместо, отведешое 'для счета, настолько заполнено, что больше статей на нем поместить нельзя, а продолжеше записей е счете необходимо, то следует вьгсчитать остаток no названному счету, причем обдумать, относится ли такой остаток к «Иметь» или «Дать». Положим, что е «Иметь» остатокраеен Л. 28. с. 4. гр. 2, е таком случае следует зстисать на противоположную сторону отдельного счета, употребляядля зтого особое виражение и не показивая числа: должен «Дать» Л. 28. с. 4. гр. 2 за ос-таток, как зто еидно из «Иметь» (лист...), тогда все е порядке. На полях книги у сказан-ной статьи ставится буква Я, что означает остаток, т. е. что упомянутая статья не представляет собой должника, хотя находшпся на странще долга, но происходшп от превишения требований и перенесена в виде долга. Затем стамешь перелистивать лис-тьг Главной книги do тех nop, пока не дойдешь до пустой странщьг, на которой откро-ешь данний счет, записав верителем новую статью, без указания числа, следующими сло-вами: «Господин такой-то син такого-то имеет Л. 28 с. 4. гр. 2 остатком счета, перенесенного из зтой же книги со странщи такой-то». И зту статью нужно отме-тить на полях буквой К, что значит «остаток». Такое же правило соблюдай и в том слу-чае, когда остаток no счету оказивается на странще «Дать», и все то, что тьі записал в первом случае на стороне «Иметь», запиши в «Дать».

15.       Если книга вся заполнена записями или пришла в ветхость и тьі желаешь перенести содержанш ее в новую книгу, то поступай следующим образом. Прежде всего надо спра-виться, мечена ли книга на переплете, и если на ней значится, например , буква А, то но-вую книгу следует отметить В, ибо купеческие книги маркируются одна за другой no по-рядку алфаеита: А, В, С и пр. Затем составляется баланс no старой книге со всей точностью и правильностью и переносятся из него no порядку все должники и верители в новую книгу. Каждий счет самостоятельно становится или должником или верителем. При зтом для каждого счета следует оставить столько места, сколько, no твоему ра-зумению, для него достаточно.

16.       По каждой статье должшка скажешь:«3а остаток должен «Дать» no старой, бук-войАмеченой книге (лист...), и пр.». При статье верителя: «Остатком имеет no старой, буквой А меченой книге (лист ...), и пр.». Таким образом все остатки старой книги пере-несени будут в новую.

17.       При закрьгтии старой Глаеной книги следует все открьгтьге счета балансировать, т.е. если какой-либо счет состоит no старой книге верителем, в чем легко убедиться из баланса, то сделаешь его должником, сказае: «Остатком имеет no сему счету и пере-мещено е «Иметь» ноеой, букеой В меченой книги (лист...)», и таким способом закрьіеае-тся вся старая Главная книга и открьтается новая. Все то, что я говорил тебе о вери-теле («Иметь»), относится и к должнику (должен «Дать») с той лишь разнщей, что где веритель записьгвается е «Иметь», там следует записать должшка е «Дать» [60].

Лука Пачолі, якого вважають батьком бухгалтерії, увійшов в історію математики і бухгалтерського обліку перш за все як людина, яка відкрила ос-нови подвійного запису. Сьогодні всі історики сходяться на думці, що по-двійний запис в бухгалтерському обліку виник не за часів Луки Пачолі, а на-багато раніше, ще в середні віки. Він лише описав систему, що вже склалася до нього.

Наприклад, професор Раймонд де Рувер у своїй монографії «Розвиток бухгалтерії до Луки Пачиоло1, згідно з рахунковими книгами купців Серед-

1 Л. Пачолі писав своє прізвище або латинською - Рассіоіш, або італійською, в останньо-му випадку він писав Pacciuolo або Pacioli. В даний час прийнятий другий варіант напи-сання прізвища «Л. Пачолі». Готуючись до 450-річчя з дня виходу «Трактату про рахунки і записи», бухгалтери США провели дискусію про правильність написання прізвища авто-ра книги [87; 88; 89].ньовіччя», опублікованій у Лондоні в 1956 p., стверджує: «Одне ясно: по-двійна бухгалтерія зародилася в Італії між 1250 і 1350 pp.» [64, с. 35]. Ту саму думку він повторює і декількома сторінками нижче, заявляючи, що «подвійна бухгалтерія приблизно до 1500 р. була технікою господарського обліку, відо-мою тільки італійським купцям» [64, с. 54].

Таке висловлювання про пріоритет італійських міст в галузі розробки системи подвійного обліку не може вважатися беззаперечним, тому багато опонентів Руверазаперечують цей факт.

Так, наприклад, італієць Бенедетто Котрульї, якому належить перша (рукописна) робота з основ подвійної бухгалтерії «Про торгівлю і сучасного купця» (1458 p.), почав її в Дубровнику (Рагузе), в місті, що знаходиться на території нинішньої Югославії. Зроблено це було на прохання відомого на той час рагузанського купця Франческо Стефані. Надрукована ця робота була лише в 1573 р. Це доводить, що практика подвійного запису і тоді вже була поширена на східному, слов’янському, березі Адріатики. Але ж праця Луки Пачолі визнається всіма істориками науки як перша друкарська робота, що дала поштовх до розвитку нової системи бухгалтерського обліку. Крім того, вона написана не на обов’язковій для наукових робіт того часу латинській, a на італійській мові, доступній масовому читачу.

Таким чином, Лука Пачолі проклав дорогу для подальших поколінь, завдання яких полягало в подальшій розробці успадкованого вчення. По-двійний запис в зручнішому і повнішому вигляді відображав господарський процес.

Система рахунків простої бухгалтерії доповнилася рахунками власних засобів, а матеріальні рахунки отримали грошову оцінку, внаслідок чого всі факти господарського життя стали відображатися двічі.

Поява операційних рахунків, які умовно фіксували зміну і рух засобів, до-зволило встановити систематичне спостереження за такими величинами, як ка-пітал і прибуток. Рахунки надали бухгалтерам можливість перейти від простого грошового обліку до обліку всіх об’єктів і операцій у грошовому вираженні.Історія подвійної бухгалтерії - це історія ії прояву в мінливому госпо-дарському середовищі. Ставши невід'ємною частиною бухгалтерського облі-ку, вона перетворила його на струнку систему, яка полегшує контроль як за збереженням цінностей, так і за здійсненням процесів управління.

Ідеї подвійної бухгалтерії, що зародилися в Італії і описані Пачолі, поча-ли поширюватися на північ Європи, спочатку до Франції і Німеччини, потім до Англії і Скандинавії і далі на захід до Іспанії, через Атлантичний океан до Америки. На схід вона прийшла через Польшу до Росії, а потім до Китаю і Японії. Професор Я. Соколов в додатку до видання Трактату Л. Пачолі про-аналізував витяги з праць послідовників «батька бухгалтерії» Р. Грамматеуса, Д. Манчині, Я. Імпіна, В. Швайкера, В. Менгра, А. Пієтра. Аналіз текстів цих авторів показує, як розвивалася упродовж XVI-XVII ст., в епоху «бурі і натис-ку», рахункова думка, як формувалися основні ідеї подвійної бухгалтерії [60].

Майже всі послідовники Л. Пачолі основну його заслугу бачили в уза-гальненні практики, формулюванні 17 правил, що отримали назву правил Па-чолі. П. Кейль, С. Гейсбік, С. Іванов, А. Галаган [31; 43] стверджували, що до XVIII ст. всі автори тільки і займалися тим, що переписували Трактат. Проте аналіз деяких праць учених того часу показує, що вони, поза сумнівом, були знайомі з Трактатом та внесли в нього досить багато цінних і самостійних положень.

Лнтоніо Тшіьєнте (1525 р.) опублікував «Світоч арифметики», де по-пуляризував ідеї подвійної бухгалтерії, вперше ввівши таку назву.

Практик і знавець обліку Доменіко Манчині продовжив і розвинув справу Л. Пачолі: йому належить перша чітка класифікація рахунків.

Іоганн Готліб (1531 р.) показав необхідність укрупнення звітних пока-зників, що включаються до балансу.

Продовжувачем бухгалтерської справи є великий математик і лікар, який здобув у сучасників славу великого астролога, Джіроламо Кардано (1501-1576 pp.). Він вважав, що бухгалтерія - це наука, яка лежить на стику математики і чорної магії. У книзі, виданій в 1539 p., дві глави (60 і 68) булиприсвячені бухгалтерському обліку, причому один розділ містив перелік по-милок Л. Пачолі. Д. Кардано формує ідею накопичувальної відомості: у Ме-моріалі накопичуються однорідні операції, за підсумками яких здійснюються записи в Журналі і Головній книзі.

Ян Імпін (1485-1540 pp.) рекомендував вносити в Меморіал не тільки операції, що вже здійснилися, але й майбутні. Всі результатні рахунки закри-валися рахунком Збитків і прибутків, який, у свою чергу, закривався рахун-ком Капіталу. Імпін є автором цікавого способу закриття рахунків: після проведення інвентаризації кредитувалися конкретні, за сучасною терміноло-гією, аналітичні рахунки і дебетувалися рахунок Залишку товарів (синтетич-ний рахунок Товарів). Рахунок цей закривався шляхом дебетування рахунку Балансу.

Перша книга бухгалтерського обліку в Англії вийшла у Лондоні в 1543 р. її автором був учитель математики Хью Олдкастл. Перші 14 розділів були запозичені з книги Л. Пачолі. Щодо конкретного внеску англійських бухгал-терів у розвиток своєї справи, то слід виділити праці з амортизації, форми ра-хівництва, дидактики (знання проводок без розуміння їх змісту) та організації обліку в сільському господарстві і промисловості.

Вольфганг Швайкер (1549 р.) чітко сформулював мету бухгалтерсько-го обліку. Він наголошував на тому, що його подвійний запис дозволяє роз-крити величину прибутку, визначив його як метод бухгалтерського обліку та ввів правило: «немає запису без документа». Він також нормував бухгалтер-ські проводки і тим самим склав план рахунків.

АльеЬе Казаноеа - представник італійської бухгалтерської думки XVI ст. Вважав, що рахунок, який дебетується, завжди передує тому, який кредиту-ється. Казанова запропонував рахунки вступного і завершального балансу, внаслідок чого стало можливим розносити сальдо наступними проводками: дебет рахунку Майна, кредит рахунку Балансу; дебет рахунку Балансу, кре-дит рахунку Капіталу і т.д. Для складання завершального балансу робилися зворотні проводки. Пропозиція Казанови надовго увійшла в практику і тео-рію обліку багатьох країн. Його ідея полягає в тому, що не рахунок є части-ною балансу, а навпаки, баланс є рахунком, даним в системі рахунків. Логіка вимагає виділення цих рахунків. Якщо сальдо всіх рахунків перерахувати на спеціальний рахунок незавершених операцій, то отримаємо баланс.

Найбільш вагомою фігурою в наступні роки був Анджело ді Пієтро (1550-1590 pp.), представник італійської бухгалтерської думки XVI ст., який синтезував методи виробничого і торгового обліку на основі подвійного за-пису.

Симон ван Стевін (1548-1620 pp.) - представник голландської бухга-лтерської думки, який поширив подвійну бухгалтерію на операції державно-го господарства. Він першим відкрито проголосив облік наукою і зайнявся вивченням її історії. Стевін вважав, що мета бухгалтерського обліку - ви-значення всього багатства країни, тобто бухгалтерія - це не тільки мікрооб-лік, як вважали до нього, а й макрооблік. При цьому мікрооблік повинен був, на його думку, представити дані: 1) про наявність грошей у касі; 2) про стан розрахунків з підзвітними і матеріально відповідальними особами; 3) про стан розрахунків з дебіторами і кредиторами; 4) про результати операції (прибуток або збиток) з купівлі і продажу кожного товару. Стевін був пер-шим, хто зрозумів, що один і той же факт господарського життя може бути оформлений різними проводками залежно від концепції бухгалтера чи прак-тичної мети.

Філософ, юрист і теолог Людовіко Флорі (1579-1647 pp.) є представни-ком італійської бухгалтерської думки XVII ст., який вперше класифікував всі праці з бухгалтерського обліку на дві групи. До першої він відніс авторів, як він називав, торгової бухгалтерії (Пачолі, Казанова, Манчині, Тальєнте та ін.), до другої - адміністративної бухгалтерії (Стевін, Пієтро та ін.). Себе Флорі відносив до другої групи. Всі рахунки він класифікував на чотири гру-пи: рахунки капіталу, номінальні (операційні) рахунки, торгові рахунки (ма-теріальні) і рахунки розрахунків. Флорі вперше відзначив відмінність між моментом виникнення зобов'язання і оплатою. Абсолютно очевидно, що ви-тратами є не виплата грошей (як вважали до Флорі), а зобов'язання їх сплати-ти, тобто не рух фінансових ресурсів, а зміна прав і зобов'язань лежать в ос-нові бухгалтерського обліку. Учений бачив завдання обліку в умінні «прави-льно розподілити доходи і витрати між фіскальними періодами».

В. еан Гезель (1681 р.) і К. еан Гезель (1698 р.) заклали основи тео-рії двох рядів рахунків (різний характер запису по активних і пасивних рахунках).

Жак Саварі (1622-1690 pp.) - представник французької бухгалтерсь-кої думки XVII ст., який відзначав, що бухгалтерський облік є складовою науки про управління окремим, одиничним підприємством. Найбільшим кроком вперед після робіт Пачолі була пропозиція Саварі про необхідність ведення як основних, так і допоміжних книг. Отже, він сформулював одне із основних понять обліку: ділення рахунків та регістрів на синтетичні і аналі-тичні, тобто створив двоступінчасту систему реєстрації даних; склав текст першого комерційного кодексу; розробив принципи оцінки і методи кальку-ляціїдляторгівлі.

У 1682 р. Б. Ф. Баррем ввів контрарні рахунки.

Матьє де ла Порт - представник французької бухгалтерської думки XVII ст., який описав форму рахівництва. Бельгійський історик обліку Ж. Фламмінк вважав, що де ла Порт «більше ніж хто-небудь інший надав ра-хівництву тієї класичної форми, яку ми знаємо сьогодні. Він створив новий напрям в бухгалтерському обліку і, таким чином, зробив значний вплив на його розвиток, особливо у XVIII ст. Для впорядкування термінології де ла Порт склав бухгалтерський словник. При відкритті рахунків в Головній книзі він рекомендував користуватися рахунком Капіталу, а закриття їх виконувати за допомогою рахунку Балансу. Він також сформулював правило подвійного запису: «той, хто одержує, - дебетується, хто видає - кредитується» і розро-бив детальну класифікацію рахунків.

У 1688 р. Ф. Гаратті виклав принципи нової італійської форми рахів-ництва.У XVIII i XIX ст. епоха «бурі i натиску» змінилася штилем. 3 досягнень можна відзначити опис нових форм рахівництва: німецької - Гельвіг (1774 p.), американської - Дегранж (1795 p.), англійської - Джонс (1796 р).

            £

П         Успіхи, пов'язані з розвитком бухгалтерських ідей, супрово-

джувалися занедбанням їх витоків. У XVIII -першій половині XIX cm. вже мало хто з бухгалтерів знав ім 'я Л. Пачолі і ніхто не читав «Трактат про рахунки і записи».

Але велич Л. Пачолі була якраз у тому, що ідеї Трактату продовжували жити. Вони стали «народною піснею», яку спіеае весь світ, забувши про її аетора.

Відродження слави Пачолі було пов'язане з подіями середини XIX ст., коли боротьба за створення єдиної Італійської держави досягла апогею [60].

По суті, весь світ, хоча й з різним акцентом, заговорив на єдиній мові дебету і кредиту. Це було поширення подвійної бухгалтерії вшир, але розпо-всюдження ії углиб було складнішим. Річ у тому, що ідеї, подібно до держав і рас, мають свої межі. Застосування подвійної бухгалтерії до бюджетних не-прибуткових господарств завжди викликало ускладнення. А використання її в сільському господарстві є сумнівним. Тобто подвійний запис - це тільки етап на шляху розвитку облікової ідеї. Розглядаючи пройдений нею за п'ять століть шлях, слід відзначити, що подвійний запис в кожній завойованій нею країні, в кожній галузі господарства і в кожному підприємстві асимілювався, пристосовуючись до місцевих умов.

I хоча існує єдина парадигма подвійної бухгалтерії, немає однакової подвійної бухгалтерії. Кожний народ в кожній країні, запозичуючи італійсь-кий винахід, вносив щось своє, перебудовував і удосконалював, пристосову-вав до розуміння і традицій свого суспільства, свого менталітету. Таким чи-ном, бухгалтерський облік визначається середовищем, в якому він функціонує.