ДОДАТКИ Додаток 1 ЗАКОНУКРАЇНИ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні


Повернутися на початок книги
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 
15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 
30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 
45 46 47 

Загрузка...

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 40, ст.365)

(Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 1707-III (1707-14) від 11.05.2000, ВВР, 2000, № 32, ст.255

№ 1807-III (1807-14) від 08.06.2000, ВВР, 2000, № 38, ст.318

№ 1829-III (1829-14) від 22.06.2000, ВВР, 2000, № 46, ст.391

№ 3422-IV (3422-15) від 09.02.2006)

Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерсь-кого обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Розділ I. ЗАГАЛЬШ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термініе

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

активи— ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у май-бутньому;

бухгалтерський облік — процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

внутрішньогосподарський (управлінський) облік — система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством;

господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

зобов'язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів під-приємства, що втілюють у собі економічні вигоди;

економічна вигода — потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;

консолідована фінансова звітність — фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці;

національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку — нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать між-народним стандартам:

облікова політика— сукупність принципів, методів і процедур, що використо-вуються підприємством для складання та подання фінансової звітності;первинний документ— документ, який містить відомості про господарську опе-рацію та підтверджує ії здійснення;

фінансова звітність — бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінан-сове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

користувачі фінансової звітності (далі — користувачі) — фізичні або юридичні осо-би, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Стаття 2. Сфера діїЗакону

1. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, a також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі — підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. (Частину другу ст. 2 виключено на підставі Закону № 1707-ІП (1707-14) від 11.05.2000)

3. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансовоїзвітності

1.         Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2.         Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 4. Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансовоїзвітності

Бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах:

обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні за-побігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фак-тичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на ії основі;

автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокрем-лена від ії власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства:

послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облі-кової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути об-грунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів:

превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

єдиний грошовий вимірник— вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Стаття 5. Валюта бухгалтерського обліку та фінансоеоїзвітності

Підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

Розділ II. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Стаття 6. Державнерегулювання бухгалтерського обліку та фінансоеоїзвітності

в Україні

1.         Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні

здійснюєтьсязметою:

створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

2.         Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

3.         Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

4.         Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства.

 

5.         Порядок ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності інвестора, пов'язаної з виконанням робіт (послуг), передбачених угодою про розподіл продукції, визначається такою угодою відповідно до вимог законодавства України. (Ст. 6 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 1807-ПІ від 08.06.2000).

6.         Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.Стаття 7. Методологічна рада з бухгалтерського обліку

1.         Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє як дорадчий орган при

Міністерстві фінансів України з метою:

організації розробки та розгляду проектів національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;

методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічноїінформації;

розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

2.         Методологічна рада з бухгалтерського обліку утворюється з висококваліфікованих

науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,

підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України.

3.         Методологічна рада з бухгалтерського обліку діє на підставі Положення про

Методологічну раду з бухгалтерського обліку. Положення про Методологічну раду з

бухгалтерського обліку та ії персональний склад затверджуються Міністром фінансів

України.

Розділ III. ОРГАШЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Стаття 8. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

1.         Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

2.         Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до ком-петенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

3.         Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксу-вання фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збере-ження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установ-чих документів.

4.         Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгал-терією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

5.         Підприємство самостійно:

визначає облікову політику підприємства;

обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад,встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

6.         Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

7.         Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі — бухгалтер):

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

8. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов’язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов’язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Стаття 9. Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку

1.         Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні

документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи

повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо —

безпосередньо після ії закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на

підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

2.         Первинні та зведені облікові док’менти можуть бути складені на паперових або

машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити:

назву доісумента (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність ії оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

3.         Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систе-

матизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного

обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерськогообліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синте-тичного обліку на перше число кожного місяця.

4.         Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації госпо-дарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

5.         Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

6.         У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

7.         Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

 

8.         Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

9.         Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право в присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії документів, що вилу-чаються. Обов’язковим є складання реєстру документів, що вилучаються, у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 10. Інвентаризація активів ізобов'язань

1.         Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та ’інансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобовязань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

2.         Об’єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (ке-рівником) підприємства, крім випадків, коли ії проведення є обов’язковим згідно з законодавством.

Розділ IV. ФШАНСОВА ЗВІТШСТЬ

Стаття 11. Загальні вимоги до фінансовоїзвітності

1.         На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

2.         Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

3.         Для суб’єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.4.            Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

5.         Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюються На-ціональним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

6.         Форми фінансової звітності бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків та порядок їх заповнення встановлюються Державним казначейством України.

Стаття 12. Консолідована та зведена фінансова звітність

1.         Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

2.         Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.

Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

3.         Об'єднання підприємств крім власної звітності складають і подають зведену

фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено

установчими документами об'єднань підприємств відповідно до законодавства. (Частина

третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1707-ІП від 11.05.2000)

Стаття 13. Звітний період

1.         Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна

звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в

складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за

станом на кінець останнього дня кварталу (року).

2.         Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

3.         Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Стаття 14. Подання та оприлюднення фінансовоїзвітності

1.         Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність

органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу,

власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено

цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність

подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встанов-

люється Кабінетом Міністрів України.

2.         Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випад-ків, передбачених законодавством.

3.         Підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати реко-мендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність прогосподарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати. (Статтю 14 доповнено частиною згідно із Законом № 3422-IV від 09.02.2006).

4.         Відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій, банки,

довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії,

кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи

зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну

фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях

або розповсюдження ії у вигляді окремих друкованих видань.

5.         У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс

та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

Стаття 15. Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та

фінансову звітність

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Розділ V. ПРИКШЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1.         Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2000 року.

Адміністративні штрафи, які можуть бути накладені відповідно до законів України на керівників та інших посадових осіб підприємств у зв'язку з допущеними методологічними помилками або арифметичними описками ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, пов'язаними із введенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, застосовуються з 1 січня 2001 року. (Пункт 1 доповнено абзацом згідно із Законом № 1829-ІП від 22.06.2000)

2.         Кабінету Міністрів України:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають з цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом: забезпечити розроблення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, передбачених цим Законом, а також перегляд і скасування їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 16 липня 1999 року № 996-XIVГРАФІК ДОКУМЕНТООБІГУ